Фото: НікВісті

Учора президент США Дональд Трамп фактично зруйнував вибудовану Володимиром Зеленським та європейськими лідерами стратегію "примусу Володимира Путіна до миру".

Нагадаємо, заяви Зеленського, Фрідріха Мерца, Емманюеля Макрона і Кіра Стармера в Києві 10 травня малювали наступну логіку дій: фактичний ультиматум Путіну з вимогою оголосити припинення вогню на 30 днів з 12 травня, а у разі відмови - тверді санкції, до яких судитися, до яких, судяться, до яких, судячи з ними, судилися з жорсткими санкціями. Путін відповів на цю пропозицію відмовою, висунувши зустрічну: прямі переговори у Стамбулі 15 травня.

Цю ідею і Зеленський, і європейці очікувано відкинули, повторивши, що спочатку потрібне перемир'я, а потім переговори. Якщо ж не буде перемир'я, то будуть санкції.

У всій цій конструкції, однак, не вистачало найважливішого елемента: підтвердження, що з позицією Києва та європейців щодо ультиматуму Путіну (перемир'я з 12 травня чи жорстокі санкції та жодних переговорів до завершення вогню) згоден Трамп. Тим більше, що президент США в цій історії виглядав далеко не головною особою і мало не веденою - людиною, яка підштовхується до прийняття рішень Зеленським, Макроном і Стармером, які грали першу скрипку в процесі.

Але вчора ввечері Трамп нарешті сказав своє слово, і це слово повністю обнулило висунутий Путіну ультиматум. Глава Білого дому закликав Зеленського "негайно" погодиться на прямі переговори з Путіним. Причому необхідність припинення вогню він не згадав.

Щоправда, з тексту Трампа виходить, що він закликає Зеленського погодитися на пропозицію Путіна про переговори задля того, щоб з'ясувати позицію Кремля і потім уже ухвалювати рішення щодо подальших дій західних союзників. Тобто як би перенісши початок дії ультиматуму на четвер-п'ятницю.

Але що буде у четвер-п'ятницю, поки що не відомо. Проте вже можна констатувати, що настало 12 травня, Путін перемир'я не прийняв, а президент США замість того, щоб покарати його за це, закликає Зеленського прийняти умову Кремля про переговори в Стамбулі. І Зеленський цій пораді пішов, заявивши про готовність приїхати до Стамбула особисто. Причому з його слів випливає, що він готовий на це навіть за відмови Путіна від перемир'я.

Логіка Зеленського тут також зрозуміла. Він хоче показати Трампу, що він за мир, а Путін просто шукає відмовки, щоби продовжити війну. Для того він і вимагає присутності Путіна на переговорах, розраховуючи, що той відмовиться. Тоді Київ заявить, що переговори зірвалися з вини Кремля, а Трамп та ЄС почнуть жорстко тиснути на Росію.

Втім, для Москви не складе особливих труднощів вийти з цієї ситуації: там можуть заявити, що кожна країна сама визначає склад своєї делегації, і якщо Зеленський хоче очолити делегацію - це його справа; а хто очолить російську делегацію – це справа Москви. Якщо Зеленський відмовиться від переговорів у Стамбулі через те, що йому не подобається склад делегації РФ, то цим ще раз покаже свою неготовність до завершення війни. До того ж указ про заборону переговорів із Путіним Зеленський так і не скасував.

Як на все це відреагує Трамп, кого звинуватить у зриві переговорів і чи звинуватить взагалі когось, чи вживе проти нього заходів - поки що зовсім не ясно.

Щодо самих переговорів у Стамбулі, то з їхнього приводу звучать здебільшого скептичні оцінки. Позиції сторін щодо важливих моментів мирного врегулювання полярні. При цьому ні Україна, ні Росія не вважають своє становище на полі бою зараз настільки плачевним, щоб ухвалити умови супротивника.

Шанс на те, що переговори будуть успішними і справді призведуть до припинення вогню або навіть до довгострокової мирної угоди, з'являться лише у двох випадках. По-перше, якщо всі сторони процесу (Україна, Росія, США) не лише в принципі вже згодні завершити війну лінією фронту, а й обговорили між собою основні параметри завершення війни. А зустріч стане лише формальним приводом ці домовленості підтвердити.

По-друге, якщо основні параметри угоди узгодили між собою США та Росія, внаслідок чого у Стамбулі росіяни погодяться на припинення вогню по лінії фронту (Київ і так на нього вже схвалив), а натомість отримає щось від Вашингтона.

За будь-якого з цих варіантів домовленості можливі. Тим більше, що до 15 травня Трамп якраз буде недалеко від Стамбула, з візитом на Близькому Сході. Якщо з'являться перспективи результативних домовленостей, президент США може сам приїхати на зустріч - як і Путін. При цьому президент РФ покаже, що він не відреагував на ультиматум, а наполяг на своєму форматі укладання домовленостей. Головною ж зіркою переговорів та миротворцем стане Трамп, а не Макрон, Стармер чи Мерц. Та й загалом ситуація у світі сигналізує сторонам про необхідність домовитися: напередодні розпочалася деескалація між Індією та Пакистаном, а між Китаєм та США укладено перемир'я у торговельній війні. Залишилось тепер завершити війну в Україні.

Якщо ж ніяких реальних домовленостей про мирну угоду до 15 травня не буде, то й у ході переговорів їх навряд чи досягнуть. Та й сама зустріч у Стамбулі опиниться у такому разі під великим питанням. Війна не зупиниться, а воюючі сторони продовжуватимуть змагатися один з одним у тому, хто краще доведе Трампу, що мирний процес зриває його ворог.

І ключове питання, як тоді надійде Трамп. Збільшить постачання зброї Україні та запровадить жорсткі санкції проти РФ, що може призвести до припинення діалогу з Москвою та ескалацією як війни в Україні, так і у відносинах США та Росії? Чи почне жорстко тиснути на Зеленського, щоб спонукати його прийняти частину умов Путіна (при цьому без гарантій, що зможе змусити Зеленського на це піти навіть під загрозою повного припинення військової допомоги)? Продовжить постачання зброї Україні за гроші європейців чи за рахунок внеску до утвореного за ресурсною угодою фонду, але при цьому нових санкцій проти РФ не запровадить, щоб мати можливість продовжувати діалог із Москвою? Чи просто вмиє руки, вийде з переговорів, перестане займатися Україною, зокрема, припинивши постачання зброї Києву?

Можливо, вже до кінця тижня стане зрозумілим, чи є шанси на домовленості про мир. І якщо їх немає, то якою буде реакція Трампа.

До речі, існує варіант, що європейці можуть спробувати реалізувати свій ультиматум без допомоги Трампа: наприклад, запровадити санкції проти РФ, відправити Україні ракети "Таурус" або почати арешти танкерів, які йдуть до російських портів або російських портів.

Але, по-перше, щодо санкцій, то Європа вже й так майже вичерпала набір антиросійських заходів, на які вона може піти (навіть від російського газу ЄС планує відмовитися лише до 2027 року, і то багато хто в Європі проти цього).

По-друге, постачання ракет "Таурус", блокування російських портів та інші дії, що загрожують різким загостренням конфронтації з РФ аж до загрози війни, європейці навряд чи зроблять, не отримавши гарантій військового захисту від США у разі початку прямого конфлікту з Росією. Вашингтон досі намагався прямого конфлікту з Москвою всіма силами уникати. І поки не надходять сигнали про те, що він змінив свою думку.

У будь-якому разі саме позиція Трампа матиме головне значення для визначення дій Заходу, якщо переговори проваляться і війна продовжиться.

Читайте Страну в Google News - натисніть Підписатися