Акела схибив. Внутрішні загрози для Зеленського після розмови Трампа та Путіна
Розмова президентів США Дональда Трампа та Росії Володимира Путіна, який відстрочив перспективу завершення війни на невизначений час, ставить перед Володимиром Зеленським виклики не лише військових та дипломатичних, а й внутрішньополітичних.
Нагадаємо, спочатку Зеленський був проти зупинки війни лінією фронту і вимагав виходу на кордони 1991 року, а потім хоча б гарантій безпеки. Але потім під тиском США змушений був погодитися на 30-денне перемир'я. Розрахунок Києва був на те, що від нього відмовиться Путін, після чого Трамп запровадить проти РФ найжорстокіші санкції. Що й було оформлено 10 травня у вигляді ультиматуму Путіну від Зеленського та європейських лідерів.
Проте ситуація пішла інакше сценарієм. Путін справді відмовився від безумовного припинення вогню, але натомість запропонував прямі двосторонні переговори. І Трамп не тільки не ввів за це санкції, а й повністю підтримав ідею Путіна, фактично примушуючи Київ до переговорів з РФ.
І тепер ситуація схожа на крах політики, яку вибудовував Зеленський. Україні загрожує тривала війна, причому із не дуже зрозумілою перспективою продовження підтримки від найбільшого партнера – США.
У цих умовах перед Зеленським постають одразу як мінімум дві внутрішні загрози, які видно вже зараз.
Перша загроза – просування тези, що Зеленський – неефективний, корумпований правитель, не здатний виконати роботу з підготовки України – суспільства, армії та держапарату – до тривалої війни на виснаження, а тому він повинен піти та поступитися місцем більш відповідної для вирішення завдань суворого часу фігурі. Або сформувати уряд національної єдності. Цю тему вже давно активно рухають Петро Порошенко та його соратники, але не лише.
Буквально протягом останнього тижня зі схожими тезами (Україна стоїть перед перспективою довгої важкої війни, а держапарат розвалений некомпетентністю Зеленського та його людей, корумпований, не може навести лад з постачаннями в армії; Україна катастрофічно відстає від Росії по дронах, у війська не постачають таке становище, але не мотивує людей свіжими і провладними; збережеться, Україна програє війну) виступили відразу кілька постатей, пов'язаних із Демократичною партією США. Це, наприклад, керівники Центру боротьби з корупцією Віталій Шабунін та Дар'я Каленюк, активіст Сергій Стерненко, журналіст Юрій Бутусов, волонтери на кшталт Марії Берлінської, ЗМІ Томаша Фіали та інші.
Також звертає увагу, що вони активно просувають командира 3-го штурмового корпусу Андрія Білецького. В останній тиждень із ним вийшло два великі інтерв'ю: одне з Бутусовим, друге – виданню Фіали NV. Тези з них підхопили багато ЗМІ та громадських діячів. В інтерв'ю просувалася думка, що Білецький та його підрозділ – прообраз ефективної армії, на яку потрібно перетворити ЗСУ, але цьому заважає відсталість керівництва Міноборони.
Ми вже писали, що Білецький – один із небагатьох військових, якому дозволено вести свою піар-кампанію. У політичних колах поширена думка, що Білецького (як і "Азов", очолюваний Денисом Прокопенком, з яким, до речі, у Білецького напружені відносини) фінансує Рінат Ахметов за завданням Офіса президента. І відповідно до цієї версії задум Банкової полягає у висуванні Білецького на вибори до парламенту на чолі окремої партії, щоб він відібрав голоси у потенційного проекту Валерія Залужного і потім сформував нову більшість разом із партією Зеленського. Така механістична політтехнологія, можливо, і спрацювала б, якби війна закінчилася прямо зараз і одразу розпочалася передвиборча кампанія.
Але війна не закінчується. І в міру її затягування (особливо якщо ситуація на фронті не покращиться) заяви про необхідність інших підходів в армії та країні та нових керівників будуть лунати все гучніше. На їхньому тлі піар-кампанія Білецького заграє вже зовсім іншими, далеко не передвиборними барвами.
Ймовірно, на поточному етапі завдання згаданої групи - провести Білецького та інших осіб до керівництва ЗСУ та Міноборони, після чого можна буде замахнутися вже і на вищі позиції аж до глави держави. Причому без жодних виборів, списавши неможливість їхнього проведення на війну.
Вплив в Україні орієнтованої на Демпартію групи після приходу до влади Трампа, припинення фінансування USAID та зміни американського посла у Києві, безумовно, знизився. Однак воно все ще суттєве, оскільки спирається на медійні ресурси цієї групи, а також на її зв'язки з європейськими структурами та мейнстримовими західними ЗМІ. Останні публікації про корупцію в Міноборони України та проблеми із закупівлями зброї тому приклад. До того ж, ця група має широкий вплив серед волонтерів, журналістів, лідерів громадської думки та частини військових. Зрештою, ці ж тези активно просуває Петро Порошенко через усі свої канали та можливості.
Друга загроза для Зеленського – це просування тези про те, що вона сама є головною перешкодою для завершення війни. І якщо змінити президента, то з Путіним можна буде домовитись про добрі умови, при цьому зберігши стосунки з Трампом. Подібні думки відкрито озвучують багато політиків і блогерів, які виїхали з України. Але їх можна почути і всередині країни, хоч і не публічно.
Поки що всі ці тривожні для Зеленського тенденції перебувають у зародку й у Банкової достатньо влади, щоб їх припиняти. Але якщо війна затягнеться і тим більше супроводжуватиметься погіршенням становища на фронті, то утримувати ситуацію під контролем президенту буде дедалі складніше.
За часи правління він нажив собі дуже багато ворогів усередині країни. Мародерство силових структур, безмежні та антиконституційні санкції РНБО – все це не минає безслідно. А є ще Ігор Валерійович Коломойський, який зробив максимум для того, щоб Зеленський став президентом, отримавши натомість позбавлення громадянства, санкції, купу кримінальних справ та посадку в СІЗО.
Тому, якщо Печерськими пагорбами пронесеться "Акела промахнувся", підтримати цей клич знайдеться чимало охочих. І це може стати одним із мотивів для Зеленського добиватися тим чи іншим способом якнайшвидшого завершення війни, тому що її продовження в нових умовах тягне для нього зростаючі ризики.
