Аналізуємо підсумки 1182-го дня війни в Україні.
Переговори Путіна та Трампа. Реакція та наслідки
Вчорашні переговори Путіна та Трампа, які тривали понад дві години, в Україні та Європі викликали тривожні почуття.
Коротко нагадаємо, про що говорили президенти.
США вчора фактично відкинули вимогу про беззастережну зупинку вогню, погодитися на яку закликали Путіна. Трамп заявив, що між Києвом та Москвою мають відбутися переговори, на яких сторони вироблять меморандум, де домовляться про основні умови миру. Куди може бути вписана зупинка вогню. Це саме та позиція, яку обстоював і Путін.
Також Трамп говорив про те, що вони із президентом РФ обговорювали взаємну економічну співпрацю.
Таким чином американський президент фактично обнулив ультиматум, який висунули Москві Київ та європейці - прийняти безумовну зупинку вогню або отримати нові санкції. Нагадаємо, що раніше Трамп обнулив умову Києва, що на переговори він погодиться лише після зупинки вогню.
Більше того, Трамп по суті погодився з формулою Путіна - "спочатку переговори, потім решта" - і "благословив" дипломатичний процес, який може йти тепер невідомо скільки. Адже позиції Києва та Москви щодо війни діаметрально протилежні, і про щось домовитися тут можна лише за умови масштабних компромісів, на які жодна зі сторін йти не хоче.
Тобто позиція президента США врешті-решт робить закінчення війни питанням невизначеного майбутнього.
З іншого боку, Трамп, коментуючи сьогодні питання, чи піде Україна в таких умовах на світ, попросив відстрочку в 2-4 тижні, щоб дізнатися про це.
"Я б віддав перевагу відповісти на це запитання приблизно через два тижні, тому що зараз не можу сказати ні "так", ні "ні". Думаю, дивіться, він сильна людина, Зеленський - сильний хлопець, і з ним не так просто мати справу. Але мені здається, він хоче все зупинити... Думаю, він хоче це зупинити. все припинилося", - заявив Трамп.
Тобто, не виключено, що президент США все ж таки має в голові якісь терміни, в які Україна і Росія можуть погодити меморандум, затвердивши план по закінченню війни. Хоча в Кремлі вже заявили, що термінів щодо складання документа "ні і бути не може".
Після розмови президентів почали звучати вкрай тривожні прогнози і в Києві, і в західних ЗМІ про те, що Вашингтон готовий ось-ось вийти з переговорів, покинути Україну, а то й схилити її до значних поступок Росії.
Основою цих прогнозів став шок на Заході і в Києві від того, що Трамп не став вводити санкції проти РФ і погодився з Путіним форматом переговорів, що просувається.
Про те, що Трамп не планує запроваджувати санкції, написали з посиланням на джерела Financial Times та Axios. Вони повідомили подробиці дзвінка Трампа європейським лідерам та Зеленському після розмови з Путіним.
За даними цих видань, Трамп сказав, що не вважає санкції зараз гарною ідеєю, оскільки Путін, на його думку, хоче укласти угоду і обіцяв висунути "прийнятні умови". Президент США "також не дав жодних обіцянок щодо майбутніх санкцій США проти Росії, якщо Путін відмовиться від спроб встановлення миру".
Також Трамп повідомив своїм європейським партнерам, що Штати не братимуть участі в переговорах України та Росії, і що це має бути двосторонній формат (пізніше в Єврокомісії заявили, що очікуються переговори за участю США, ЄС, України та Росії, але ні Москва, ні Вашингтон участі в них не підтверджували) - Путін завжди наполягав лише на двох.
Видання повідомляють про "похмурий" настрій Зеленського після цього дзвінка та побоювання європейців, що Трамп хоче реально відсторонитися від переговорного процесу та української проблематики взагалі. Що послабило б Україну та зіграло б на руку РФ.
Реакція Офісу президента України підтверджує, що від переговорів Путіна та Трампа там не у захваті.
Зеленський увечері після дзвінка заговорив про "червоні лінії" України територіями та НАТО (що було явно натяком на відкидання російських вимог, які можуть опинитися в меморандумі) і звинуватив Росію у затягуванні часу.
"Очевидно, Росія намагається виграти час, щоб продовжувати війну та окупацію. Працюємо з партнерами, щоб тиск примушував росіян до іншої поведінки. Санкції мають значення. Якщо Росія і надалі висуватиме нереалістичні умови і підриватиме можливі результати, мають бути жорсткі наслідки", - заявив Зеленський за підсумками розмови з президентом.
Тобто Україна та Європа чекали від Трампа запровадження жорстких санкцій проти РФ - на що раніше натякав і держсекретар Рубіо. Однак спочатку було сумнівно, що Трамп на ці санкції наважиться.
По-перше, довелося б запроваджувати вторинні тарифи по 500% на найбільших покупців російської нафти – Китай з Індією.
Нагадаємо, що США "не потягнули" 146-відсоткові тарифи проти Китаю і нещодавно домовилися з Пекіном про їхнє значне зниження, заявивши про це як про великий успіх. І навряд чи всі ці домовленості стали б руйнувати заради України. Як і "бити горщики" з Індією.
По-друге, Москва може сприйняти 500% вторинні тарифи як оголошення війни, що призвело б до загрози прямого зіткнення РФ і США з перспективою ядерного конфлікту. На це у суботу прямо натякнув заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв.
Безумовно, погрози можна було б вважати блефом, але, очевидно, ризик того, що це не блеф, таки не дорівнює нулю. І якщо навіть Байден всіляко уникав підходити до межі, за якою ризик зростав у рази, то що вже говорити про Трампа, який мало не щодня повторює "це не моя війна" і розповідає про величезні перспективи взаємодії США з Росією.
Загрози введення 500% мит спочатку були для Білого дому скоріше спробою інформаційно-психологічного тиску на Путіна, щоб спонукати його припинити вогонь. Але як тільки стало зрозуміло, що ці погрози не впливають на позицію Кремля, Трамп відмовився від запуску санкційного механізму. Звичайно, є шанс, що він до цієї ідеї ще повернеться, якщо РФ, як і раніше, виставлятиме вимоги, свідомо неприйнятні для України, і процес переговорів затягнеться. Але шанс цей, з вищезгаданих причин, невеликий.
І тепер він може вибрати один із трьох варіантів дій.
Перший – справді вийти з переговорного процесу та взагалі перестати займатися українськими справами, зокрема не постачати зброю Києву та не надавати Україні будь-якої допомоги. Варіант ймовірний (принаймні Трамп та його соратники на нього постійно натякають) і досить вигідний Путіну, який не лише доб'ється цим військового ослаблення Володимира Зеленського та погіршення його переговорної позиції, а й у перспективі отримає можливість розділити питання українського врегулювання та американо-російських відносин, добившись поступової нормалізації останніх навіть за умови. У західних ЗМІ також можна зустріти думку, що для Трампа головна мета – це не мир в Україні, а відновлення відносин з Росією і він на них готовий піти навіть якщо не вдасться домовитися про завершення російсько-української війни. Проти варіанта "вмивання рук" дуже часто наводять аргумент, що Трамп не може допустити, щоб Україна стала його Афганістаном. Але насправді він може не спрацювати, оскільки новий президент США постійно наголошує, що жодного відношення до війни в Україні не має, а отже, і не несе відповідальності за будь-який її результат.
Другий - продовжити допомогу в тих же обсягах, що й раніше, затвердивши нові пакети (старі від Байдена закінчуються вже влітку), не посилюючи при цьому тиск на РФ. Це дозволить принаймні не допустити різкого ослаблення переговорної позиції України і дасть шанс утримувати фронт ще досить довго, сподіваючись, що рано чи пізно Путін змушений буде піти на компроміси, відмовившись від максималістських вимог. Хоча це означатиме, що війна поступово стане "війною Трампа". А також вимагатиме значних фінансових вкладень. Рубіо сьогодні не дав відповіді на питання, чи будуть затверджені нові пакети допомоги, заявивши, що щодо цього ще немає рішення.
Третій – натиснути на українську владу, щоб вони пішли на значні поступки у переговорах з Путіним. Він цілком імовірний, якщо Трамп все ж таки вирішить домогтися "швидкого світу", оскільки можливості тиску на РФ у Вашингтона вкрай обмежені та небезпечні у застосуванні, а на Київ важелів впливу дуже багато. Трамп може спробувати скористатися ними для примусу Зеленського до угоди на основі ухвалення значної частини умов Путіна. Спрацює це чи ні – питання окреме (Зеленський може відмовитись). Але такий результат точно становище України, м'яко кажучи, не покращить.
Загалом прямі двосторонні переговори, які запропонував Путін та підтримав Трамп, звужують простір для маневру Києва. Тому що ситуація переходить із розряду "протистояння Росії та форпосту західного світу України" до розряду "вирішення територіальної суперечки та інших протиріч України та Росії". З урахуванням різниці в потенціалах двох країн, це обмежує можливості української влади відстоювати свою позицію. Хоча, безумовно, вирішальне значення матиме ситуація на полі бою, а також усередині України та Росії.
Варіанти дій Зеленського ми розбирали тут.
Внутрішні проблеми для Зеленського після розмови Трампа та Путіна
Розмова президентів США Дональда Трампа та Росії Володимира Путіна, який відстрочив перспективу завершення війни на невизначений час, ставить перед Володимиром Зеленським виклики не лише військових та дипломатичних, а й внутрішньополітичних.
Нагадаємо, спочатку Зеленський був проти зупинки війни лінією фронту і вимагав виходу на кордони 1991 року, а потім хоча б гарантій безпеки. Але потім під тиском США змушений був погодитися на 30-денне перемир'я. Розрахунок Києва був на те, що від нього відмовиться Путін, після чого Трамп запровадить проти РФ найжорстокіші санкції. Що й було оформлено 10 травня у вигляді ультиматуму Путіну від Зеленського та європейських лідерів.
Проте ситуація пішла інакше сценарієм. Путін справді відмовився від безумовного припинення вогню, але натомість запропонував прямі двосторонні переговори. І Трамп не тільки не ввів за це санкції, а й повністю підтримав ідею Путіна, фактично примушуючи Київ до переговорів із РФ.
І тепер ситуація схожа на крах політики, яку вибудовував Зеленський. Україні загрожує тривала війна, причому із не дуже зрозумілою перспективою продовження підтримки від найбільшого партнера – США.
У цих умовах перед Зеленським постають одразу як мінімум дві внутрішні загрози, які видно вже зараз.
Перша загроза – просування тези, що Зеленський – неефективний, корумпований правитель, не здатний виконати роботу з підготовки України – суспільства, армії та держапарату – до тривалої війни на виснаження, а тому він повинен піти та поступитися місцем більш відповідної для вирішення завдань суворого часу фігурі. Або сформувати уряд національної єдності. Цю тему вже давно активно рухають Петро Порошенко та його соратники, але не лише.
Буквально протягом останнього тижня зі схожими тезами (Україна стоїть перед перспективою довгої важкої війни, а держапарат розвалений некомпетентністю Зеленського та його людей, корумпований, не може навести лад з постачаннями в армії; Україна катастрофічно відстає від Росії по дронах, у війська не постачають таке становище, але не мотивує людей свіжими і провладними; збережеться, Україна програє війну) виступили відразу кілька постатей, пов'язаних із Демократичною партією США. Це, наприклад, керівники Центру боротьби з корупцією Віталій Шабунін та Дар'я Каленюк, активіст Сергій Стерненко, журналіст Юрій Бутусов, волонтери на кшталт Марії Берлінської, ЗМІ Томаша Фіали та інші.
Також звертає увагу, що вони активно просувають командира 3-го штурмового корпусу Андрія Білецького. В останній тиждень із ним вийшло два великі інтерв'ю: одне з Бутусовим, друге – виданню Фіали NV. В інтерв'ю просувалася думка, що Білецький та його підрозділ – прообраз ефективної армії, на яку потрібно перетворити ЗСУ, але цьому заважає відсталість керівництва Міноборони.
Ми вже писали, що Білецький – один із небагатьох військових, якому дозволено вести свою піар-кампанію. У політичних колах поширена думка, що Білецького (як і "Азов", який очолює Денис Прокопенко, з яким, до речі, у Білецького напружені відносини) фінансує Рінат Ахметов за завданням Офісу президента. І відповідно до цієї версії задум Банкової полягає у висуванні Білецького на вибори до парламенту на чолі окремої партії, щоб він відібрав голоси у потенційного проекту Валерія Залужного і потім сформував нову більшість разом із партією Зеленського. Така механістична політтехнологія, можливо, і спрацювала б, якби війна закінчилася прямо зараз і одразу розпочалася передвиборча кампанія.
Але війна не закінчується. І в міру її затягування (особливо якщо ситуація на фронті не покращиться) заяви про необхідність інших підходів в армії та країні та нових керівників будуть лунати все гучніше. На їхньому тлі піар-кампанія Білецького заграє вже зовсім іншими, далеко не передвиборними барвами.
Ймовірно, на поточному етапі завдання згаданої групи - провести Білецького та інших осіб до керівництва ЗСУ та Міноборони, після чого можна буде замахнутися вже і на вищі позиції аж до глави держави. Причому без жодних виборів, списавши неможливість їхнього проведення на війну.
Вплив в Україні орієнтованої на Демпартію групи після приходу до влади Трампа, припинення фінансування USAID та зміни американського посла у Києві, безумовно, знизився. Однак воно все ще суттєве, оскільки спирається на медійні ресурси цієї групи, а також на її зв'язки з європейськими структурами та мейнстримовими західними ЗМІ. Останні публікації про корупцію в Міноборони України та проблеми із закупівлями зброї тому приклад. До того ж, ця група має широкий вплив серед волонтерів, журналістів, лідерів громадської думки та частини військових. Зрештою, ці ж тези активно просуває Петро Порошенко через усі свої канали та можливості.
Друга загроза для Зеленського – це просування теми, що він сам є головною перешкодою для завершення війни. І "якщо змінити президента, то з Путіним можна буде домовитися про добрі умови, при цьому зберігши стосунки з Трампом". Подібні тези вже давно відкрито озвучують багато політиків і блогерів, які виїхали з України. Але їх можна почути і всередині країни, хоч і не публічно.
Поки що всі ці тривожні для Зеленського тенденції перебувають у зародку й у Банкової достатньо влади, щоб їх припиняти. Але якщо війна затягнеться і тим більше супроводжуватиметься погіршенням становища на фронті, то утримувати ситуацію під контролем президенту буде дедалі складніше.
За часи правління він нажив собі дуже багато ворогів усередині країни. Мародерство силових структур, безмежні та антиконституційні санкції РНБО – все це не минає безслідно. А є ще Ігор Валерійович Коломойський, який зробив максимум для того, щоб Зеленський став президентом, отримавши натомість позбавлення громадянства, санкції, купу кримінальних справ та посадку в СІЗО.
Тому, якщо Печерськими пагорбами пронесеться "Акела промахнувся", підтримати цей клич знайдеться чимало охочих. І це може стати одним із мотивів для Зеленського добиватися тим чи іншим способом якнайшвидшого завершення війни, тому що її продовження в нових умовах тягне для нього зростаючі ризики.
Ситуація на фронті
Армія РФ продовжує просування на ділянці між Покровськом та Торецьком, свідчить карта Deep State. Росіяни просунулися у бік Старої Миколаївки та Єлизаветівки.
Загалом за останні дні різко погіршилося становище ЗСУ у цьому районі.
Основна подія на трасі Покровськ – Костянтинівка – прорив російських сил до Нової Полтавки, яку, за даними низки українських оглядачів, РФ уже захопила. Це село на північ від дороги до Костянтинівки. Напередодні росіяни фактично зайняли два сусідні села - Малинівку та Новоєленівку.
З боку Малинівки та Нової Полтавки росіяни вже рухаються на захід – у напрямку населеного пункту Шевченка Перше, з прицілом на відрізання сусіднього Коптєва. Про це повідомляє український боєць із позивним "Мучною".
Російські паблики заявили, що їхні сили вже вийшли на околиці Шевченка Перше. Українські карти цього не підтверджували.
Другий рух – на північ, у бік Попова Яру, Русина Яру та Полтавки. Це вже напрямок на Костянтинівку. При цьому український військовий оглядач Мірошников каже, що ривок РФ на Русин Яр із боку Новоєленівки вдалося пригальмувати. Але "ситуація дуже тяжка".
Російські ж паблики стверджують, що їхні війська вже підійшли до південних околиць Полтавки та наближаються до Русиного Яру.
"За Полтавку і Русин Яр треба міцно триматися і не допустити прориву ворога, інакше русаки можуть прорватися до Костянтинівки із заходу і перерізати всі логістичні шляхи, що залишилися. А дорога з Дружківки до Костянтинівки опиниться під щільним вогневим контролем, і місто довго не протримається", - каже він.
Росіяни також пишуть, що мета виходу на Русин Яр - щоб дронами перезати логістику ЗСУ в районі Костянтинівки, чим різко ускладнити оборону міста.
Третій загрозливий напрямок - на схід від траси, на межі Яблунівка - Олександро-Калинове. Ці села є горловиною "мішка", в якому ЗСУ знаходяться південніше - в районі Зорі та Старої Миколаївки.
"Мучний" пише, що противник застосовує велику кількість дронів і артилерії і вже зміг закріпитися на західних околицях Яблонівки.
Військор Мірошников повідомляє, що Яблонівку атакують з Олександрополя, який став "хабом" для накопичення російських військ. Звідти вони штурмують також Зорю та Ігнатівку.
Атакам зазнають також Стара Миколаївка всередині "мішка", де росіянам вдалося закріпитися на околицях, і сусідня Романівка, яку штурмують із півдня, додає Мірошников.
Російські паблики стверджують, що Яблунівку штурмують зі сходу і півдня, і бої вже в самому селі, яке знаходиться на північному краю "мішка". І її захоплення може призвести до поспішного виведення ЗСУ з оточеного оточення.
До обстрілу. Російські FPV-дрони почали долітати до Харкова, повідомляє волонтер Роман Донік. За його даними, над Харковом збили ФПВ-дрон "з РПГшною головою".
Раніше сьогодні мер Терехов повідомив про приліт у лісосмузі "невстановленого БПЛА". Після цього в поліції повідомили, що на блокпосту дрон поранив двох поліцейських та трьох нацгвардійців.
Нагадаємо, що російські дрони також вже долітають до траси Краматорськ-Добропілля, що за 40 км від фронту. А також до Запорожжя.
Розвиваються і далекобійні "Шахеди". Вони стали потужнішими майже вдвічі, бо РФ почала встановлювати на дрони бойову частину, збільшену з 50 кг до 90, повідомляє профільне видання Defense Express.
Є дві модифікації: вироблена в РФ кумулятивно-осколово-фугасно-запальна і вироблена в Ірані, яка не містить запальних елементів.
Раніше російські паблики повідомляли, що РФ модернізувала дрони "Герань" ("Шахеди"), підвищивши швидкість та висоту польоту, щоб успішніше долати українську ППО.
Як Росія почала розвивати свої безпілотники, ми детально аналізували тут.
