Кінець стратегії-2023. Як війна в Ірані змінює війну в Україні
У разі затягування війна в Ірані може стати таким самим поворотним моментом для війни в Україні, як і події літа 2023 року: невдача настання ЗСУ та провал заколоту Євгена Пригожина, які ознаменували крах колишньої стратегії Києва та Заходу в розрахунку на швидку поразку РФ та занурення її в хаос.
Після цього українська влада перейшла до стратегії війни на виснаження з розрахунком на поступове ослаблення Росії через великі втрати на фронті та наростання фінансових та соціально-економічних проблем під вантажем санкцій та тягаря воєнного часу. Умовою успішності стратегії було продовження стабільного надходження в Україну військової та фінансової допомоги від західних партнерів. За таких вступних Київ міг дозволити собі воювати і далі, не йдучи на серйозні поступки за умовами завершення війни, на яких наполягали РФ і, за словами Володимира Зеленського, Дональд Трамп, включаючи звільнення ЗСУ з Донбасу.
Саме ця стратегія діяла досі. Причому вже спостерігалися деякі ознаки її успішності: у Росії справді наростали соціально-економічні проблеми, насамперед через обвальне падіння доходів бюджету від нафтогазового сектора (мінус 47% за січень-лютий 2026 року). Щоправда, лунали і скептичні голоси, які говорили, що це навряд чи якимось чином сильно вплине на здатність Кремля продовжувати війну в найближчий рік-два. Але принаймні проблеми Москви були очевидними і вони мали надії в Києві, що ще трохи - і в Росії почнеться криза колосальних масштабів.
Однак війна в Ірані ставить цю стратегію і ці надії на межу провалу одразу за трьома напрямками.
Перше : зміцнення становища Росії з допомогою зростання цін, і попиту енергоносії. Надії на швидкий крах російського бюджету через це поступово випаровуються.
Друге : погіршення фінансово-економічного становища України через зростання цін на енергоімпорт, а також через наростання економічних проблем з тієї ж причини в ЄС, який зараз є головним донором України.
Третє : проблеми з постачанням озброєнь Україні, передусім систем ППО через вичерпання їх запасів у ході війни в Ірані.
У Києві сподіваються, що незабаром війна в Ірані закінчиться, і тому згадані чинники не встигнуть проявитись у критичній формі. Але якщо війна затягнеться, то постане питання необхідності зміни концепції.
Нова стратегія може передбачати один із двох шляхів.
Перший: піти на компроміси з Росією щодо умов миру, щоб завершити війну найближчим часом, у тому числі з виведення військ із Донецької області.
Другий: перейти до повної мілітаризації всіх сфер життя країни та максимального затягування поясів населенням, щоб ще довго продовжувати війну в умовах, що погіршилися.
Швидше за все, Зеленський постарається якнайдовше відтягнути рішення про вибір між цими двома неприємними для нього варіантами. Та й взагалі є сумніви, що він захоче цей вибір робити, а не продовжить просто плисти за течією в рамках колишньої стратегії, розраховуючи, що ось-ось усе налагодиться.
Але якщо війна в Ірані затягнеться, а військові та фінансові ресурси України почнуть виснажуватися, то рано чи пізно нову стратегію доведеться обирати. Причому, можливо, у ще важчих умовах, ніж зараз.
