Чому дедалі частіше говорять про скорочення числа заброньованих?
Якщо проаналізувати інформацію, що надходить про те, як влада збирається змінювати систему мобілізації, і відкинути піар і загальні фрази, то можна побачити, що ці зміни головним чином стосуються скорочення кількості заброньованих від служби працівників підприємств.
Одні джерела говорять про скорочення квот заброньованих на критично важливих підприємствах, інші – про скорочення переліку таких підприємств, треті – взагалі про зняття броні з усіх підприємств, за винятком оборонних та енергетичних. Також вже анонсують перевірки заброньованих.
Чому такий акцент робиться на бронюванні?
По-перше, практично всі зміни порядку бронювання можна запровадити постановою уряду, тоді як багато інших норм (наприклад, зниження віку мобілізації) потрібно проводити через Верховну Раду. А в її нинішньому стані необхідні голоси за такі непопулярні заходи можуть і не знайти. Тим більше, що народні депутати можуть почати ставити владі незручні питання: навіщо таке посилення мобілізації, якщо ви кажете, що ЗСУ перехоплюють ініціативу на фронті, а в Росії все погано і її втрати "в десятки разів" вищі? Чи так все це насправді, якщо пропонується знижувати вік мобілізації? В уряді ж, повністю підконтрольному Володимиру Зеленському, ніхто подібні питання не ставитиме і проголосують, як накажуть.
По-друге, позбавлених броні чоловіків легше за інших знайти та мобілізувати, оскільки у військкомів є вся інформація про них: де вони працюють, де живуть. Крім того, на відміну від контингенту, який зараз гребуть до армії (наркомани, люди з тяжкими хронічними хворобами ), робітники підприємств – це, як правило, здорові чоловіки, багато з них молоді, віком 25-35 років.
Безумовно, проти їхньої мобілізації протестуватимуть підприємці, які й без того зазнають величезного кадрового голоду.
Однак філософія влади щодо українського бізнесу полягає в тому, що зараз він країні не дуже й важливий (якщо не йдеться про військові виробництва чи енергетику), бо незалежно від того, як він почувається, бюджет все одно наповнюватиметься грошима, які дають європейці.
Звичайно, у довгостроковій перспективі такий підхід може виявитися згубним для цілих галузей української економіки, та й стабільність європейського фінансового підживлення надалі під питанням через економічні проблеми, що наростають у Європі, що посилюються енергетичною кризою.
Але в нинішній ситуації влада не обов'язково дивитиметься так далеко вперед.
