Аналізуємо підсумки 1686 року війни в Україні.
Удари по Києву та відключення світла
З учорашнього вечора у Києві та інших регіонах загострилися проблеми зі світлом.
Сьогодні з ранку розпочалися екстрені відключення у столиці, а потім в області – у Броварському, Бучанському, Вишгородському та Бориспільському районах. Потім у Київській області запровадили графіки, згідно з якими світло відключатимуть на строк до 11 години на добу.
Також були анонсовані відключення в інших регіонах.
У Києві через екстрені відключення світла почалися проблеми з водою - оскільки знеструмлено деякі водопровідні об'єкти. Сьогодні вдень був удар по підстанції на Нивках, писали паблік. У місті також зафіксовано перебої з Інтернетом.
Переважна більшість українців - понад 80% - очікують на такі ж великі проблеми з енергетикою майбутньої зими через російські удари, як і минулої зими, або навіть гірше, свідчить дослідження групи "Рейтинг".
Також були удари по іншій інфраструктурі. На Шулявці дрон прилетів будівельним супермаркетом ОЛДІ, повідомляють паблики.
Також у Києві збита "Герань" впала біля проїжджої частини біля ЖК "Нова Англія" на "Васильківській", є поранені.
Масштабна трагедія сталася в Краматорську Донецької області - там 30 людей загинули і 18 отримали поранення внаслідок удару маршруткою, як повідомляють в ОВА. Після цього у Краматорську та Слов'янську зупинили роботу громадського транспорту.
Нагадаємо, вчора також було багато жертв - після удару по багатоповерхівці у Прилуках. Сьогодні стало відомо, що кількість загиблих зросла до 22 осіб, серед них п'ятеро дітей. Ще 54 особи постраждали, зокрема семеро дітей. Рятувальні роботи ще продовжуються.
Український Генштаб заявив про удар по НПЗ "Газпром нафтохім" у російському Салаваті (Башкортостан). Раніше про це писали паблики.
Також телеграм-канали повідомили вдень про удар по Омському НПЗ - найбільшому в Росії і вже раніше атакованому.
У Рязанській області цієї ночі горів дата-центр "Яндекса", розташований на території верстатобудівного заводу "Саста". "Яндекс" вже підтвердив приліт дрону та збій у роботі дата-центру. Нагадаємо, що Росія останнім часом систематично б'є українськими дата-центрами.
Чи полетять Україною 80 тисяч "Шахедів"
Росія почала використовувати на "Шахедах" для ударів по Україні систему наведення "Сусанін", яка вибудовує маршрут, орієнтуючись поверхнею Землі, повідомляють російські військові паблики.
Вони пишуть, що ЗС Росії використовують систему автономної оптичної навігації "Сусанін" для дронів, яка дозволяє вражати цілі за відсутності зв'язку з оператором та сигналу GPS.
"Є зараз система навігації по підстилаючій поверхні "Сусанін", про яку українські спецслужби знають і активно шукають її творця. Вона дозволяє "Гераням" летіти без радіомаяків, орієнтуючись по підстилаючій поверхні. Для "Гераней" зараз становить велику загрозу FPV-ППО, яке побудовано Україною. 100 кілометрів від ЛБС, далі вже "Герані" спокійно щодо летять, тобто збитків є досить мало", - пише російський воєнкор Андрій Філатов.
Раніше про "Сусанина" та інші удосконалення "Гераней" розповідала українська ГУР. Зокрема, росіяни тепер самі виробляють реактивні двигуни для цього дрону, хоча раніше використовували китайські. Зазначимо, що двигун тут - один із ключових елементів локалізації виробництва дронів. Відсутність у Києва своїх двигунів заважає масштабувати виробництво дронів-перехоплювачів.
Загалом Росія практично ліквідувала технологічну перевагу України у війні дронів і тепер удосконалює свої системи приблизно з тією ж швидкістю, вважає колишній глава Google Ерік Шмідт, який зараз займається розробкою дронів (його компанія постачає ЗСУ безпілотники "Хорнет" для ударів на середні дистанції).
"Завжди виходили з того, що Україна створює нове, а Росія велика і повільна. Щось змінилося. Тепер Росія вдосконалюється приблизно з тією ж швидкістю, що й Україна, але має набагато більше ресурсів", - заявив він в інтерв'ю The Economist.
Як приклад Шмідт наводить реактивні "Шахеди". За його словами, спочатку очікувалося, що реактивними двигунами оснастять близько 10% таких дронів, проте зараз їхня частка перевищує половину. При цьому власного аналога реактивного "Шахеда" Україна поки що не має.
Шмідт також каже, що є дані про плани Росії застосувати до 80 тисяч реактивних "Шахедів" проти Києва та інших міст до кінця грудня. Він називає це "серйозною проблемою".
Крім того, Росія, за його словами, створила mesh-мережу з китайських компонентів: одні дрони можуть працювати ретрансляторами для інших та передавати зображення мети у високій якості. Шмідт також очікує приблизно через рік появи російської супутникової мережі "Світанок", аналогічної Starlink. Після її запуску, вважає він, заблокувати такий зв'язок практично неможливо.
Окремо Шмідт посилається на дослідження на основі службових записок, що втекли, згідно з якими Росія вже використовує китайські ІІ-моделі при прийнятті деяких військових рішень. При цьому він застерігається, що не знає, наскільки широко такі технології застосовуються на практиці.
За оцінкою Шмідта, Росія та Україна зараз створюють технології майбутніх воєн, причому швидкість інновацій стала вищою за все, що він бачив за десятиліття роботи в технологічній галузі.
Ситуація на фронті
Армія РФ просунулась у районі Цвіткового Запорізької області, повідомляє Deep State.
Також армія РФ просунулася біля Горького на захід від Гуляйполя, пише український військовий паблік.
Дедалі більше свідчень про те, що російські військові вже заходять до Добропілля. Про це пише український військовий оглядач Костянтин Машовець.
За його даними, окремі російські піхотинці фіксувалися в районі Ганнівки, терикону на північно-східній околиці та у південних кварталах міста. Кілька днів тому у південній частині Добропілля було виявлено російського військового, який встиг частково переодягнутися у цивільне та передавав по рації дані про ситуацію в місті.
Загалом російські війська вже вийшли на ближні підступи до міста з півдня та сходу. Основний тиск відбувається через Нове Шахове – Ганнівку та Дорожнє – Новий Донбас. В окремі дні, за даними Машовця, тут фіксується 30-40 російських військовослужбовців, розбитих на малі групи.
На південь від міста бої йдуть у районі Білицького, Світлого, Чернігівки та Красноподілля. Російські групи присутні у Світлому, між Чернігівкою та Красноподіллям, а також у східній частині Водянського.
На захід від Добропілля російські частини наступають від Новоолександрівки у бік Василівки та Мирного, а також від Шевченка на Матяшеве та Добропіллі. Окремі групи доходили до Новогришина та району на захід від міста.
Крім того, на північ і на захід від Котліно російські підрозділи просунулися приблизно на 1,5 км у бік Сергіївки. На північному сході РФ утримує південну та південно-східну частину Софіївки, бої за Торецьке продовжуються.
Машовець вважає, що якщо взяти Добропілля "з ходу" не вийде, російське командування спробує глибше охопити місто із заходу та північного сходу та вийти до доріг на Білозерське, щоб ускладнити постачання ЗСУ.
Водночас, Росія продовжує тиснути у бік Дружківки, формуючи південний фланг ширшої операції проти Слов'янсько-Краматорської агломерації, додає Машовець.
Зазначимо, що раніше про проникнення росіян до Добропілля повідомляли українські військові. Український боєць "Мучний" писав, що росіяни продовжують проникати у південну частину Добропілля та займати там зону багатоповерхівок.
При цьому карти Deep State просування росіян до Добропілля, як і раніше, не підтверджують.
Міноборони РФ заявляє, що Добропілля вже оточене. Але, бачимо, українські джерела цього не підтверджують.
Світ Трампом, Рубіо та Зеленським
Останнім часом Трамп зробив кілька заяв щодо наближення світу в Україні.
"Хочете - вірте, хочете - ні, але це (закінчення війни - Ред.) насправді стає ближчим. Хоча так не виглядає. Я врегулював вісім воєн, і до врегулювання наближається ще одна", - заявив днями президент США.
Вчора він повторив цю заяву.
Але сьогодні держсекретар Рубіо фактично спростував Трампа та заявив, що прогресу щодо переговорів навколо України немає.
За його словами, війна зайшла в "стратегічний глухий кут", виходу з якого через переговори не спостерігається через територіальне питання, заявив Рубіо в інтерв'ю Kathimerini.
"Зараз ми знаходимося в стратегічному безвиході, який таїть у собі небезпеки. Стратегічні безвиході вирішуються лише двома способами: або через переговори, або через ескалацію з боку однієї або обох сторін, яка в результаті виходить за межі початкового конфлікту. Наразі не видно перспектив врегулювання шляхом переговорів", - заявив держсекретар.
Він каже, що Росія вимагає віддати їй Донбас, що Україна відмовляється робити.
"Ми готові відіграти будь-яку роль, яку зможемо, щоб досягти цього. Ми вже намагалися це зробити в минулому, але поки ця мета залишається недосяжною, оскільки росіяни ставлять умовою повний контроль над Донецьком, що Україна відкидає як неприйнятне. можливістю ескалації конфлікту", - сказав Рубіо.
Щодо можливої ескалації він згадав нові напади на судна в Чорному морі, а також плани РФ "знищити те, що залишилося" від енергетики України цієї зими, щоб "змусити її піти на капітуляцію".
Він зазначив, що ескалація цієї війни може "перерости у ширший та небезпечніший регіональний конфлікт".
Рубіо вважається близьким до "яструбів"-республіканців, які не підтримують курс Трампа на якнайшвидше завершення війни в Україні. Докладніше про внутрішні розклади на Заході ми писали тут.
При цьому далеко не всі в оточенні Трампа дотримуються таких позицій. І деякі переговори схоже тривають. Зять Трампа Кушнер та представник Путіна Дмитрієв, а також інші високопоставлені російські та американські чиновники обговорюють залучення американського інвестора до газопроводів "Північний потік" - щоб перезапустити їх після завершення війни, повідомляє Reuters з посиланням на джерела.
Зять Трамп вважає, що бізнес допоможе відновити світ. Неназваний представник Білого дому каже, що останнім часом переговорів щодо теми газопроводу не було – і зараз вони відновилися.
Але поки що неясно, наскільки Вашингтон зацікавлений у відновленні постачання російського газу до Німеччини, зазначає агентство. У той же час, пише Reuters, у самій ФРН цього плану може виявитися чимало союзників - наприклад, "Альтернатива для Німеччини", яка вже не просто очолює рейтинги в країні, а й уперше взяла реальну владу в одній із федеральних земель. "АдГ" виступає за відновлення постачання газу з Росії.
Тривалі дипломатичні процеси підтвердив сьогодні і Зеленський. Він анонсував переговори української делегації у США завтра та післязавтра (9-10 жовтня). За даними ЗМІ, з Віткоффом і Кушнером обговорюватимуть організацію тристоронніх переговорів з РФ в Абу-Дабі наприкінці жовтня.
При цьому Зеленський розкритикував адміністрацію Трампа за переговори про економічне співробітництво з РФ – та небажання виконувати всі запити українського президента.
Так він прокоментував слова Рубіо, що війна опинилася в «стратегічному глухому куті», заявивши, що глухого кута немає, а є «небажання» США допомагати Україні.
«Ми самі себе – люди, лідери, політики самі себе заганяють у кут… розумієте, не можна домовлятися з російськими з одного боку про якісь економічні проекти на майбутнє, а з іншого боку говорити, що ми в якомусь дипломатичному безвиході. Ми не в дипломатичному безвиході. Закрийте йому всю економіку. Зашийте Росії рот. Не годуйте їх своїм продажем. Просто накладіть санкції на їхню зброю. Відкрийте Старлінк України. Ви ж відчинили, коли Ірану відповідали. Все там працювало. Ізраїль повністю контролював небо над Іраном. Тобто, коли воно вам потрібне, значить воно працює. Для них це нічого не варто допомогти Україні. І я відверто говорив – дайте нам, допоможіть нам захистити небо та домінувати у небі», - заявив Зеленський.
Він вважає, що якщо Україні нададуть допомогу, то Путін через два-три місяці все втратить і погодиться на переговори.
«А ми чекаємо, коли китайці розроблять аналог та передадуть росіянам. Ну то де тут правда, де тут чесність? Де тут глухий кут? Який глухий кут? Це називається небажанням», - заявив Зеленський.
Також він заявив, що Трамп "може і повинен" силою змусити Путіна до переговорів.
Є інший спосіб вести переговори, який допоможе підштовхнути Путіна до переговорів. Він цього не хоче. Європейці не можуть змусити його, але вони можуть допомогти нам і це підштовхне його до переговорів. А ось американці можуть зробити більше. Я думаю, що президент Трамп може зробити більше і він, як наш союзник, повинен зробити більше», - заявив президент України.
Тобто Зеленський дотримується своєї традиційної схеми – Захід і насамперед США мають змусити Росію погодитись на умови України.
При цьому в самій Україні після початку нової російської повітряної кампанії, яка різко ускладнила життя українського тилу, дедалі голосніше лунають голоси за те, щоб піти на більш значущі компроміси, ніж просто зупинка вогню по лінії фронту (послабити тиск на російську мову, церкву, погодитися не вступати до НАТО тощо).
Одним із виразників цієї точки зору став нардеп Гончаренко (детальніше про ці процеси ми писали тут ).
Які є в принципі варіанти закінчення війни – ми проаналізуємо нижче.
Як може завершитись війна?
Після резонансної публікації «мирного плану» Олексія Гончаренка, в якому пропонувалися компроміси з Росією та згода на низку її умов завершення війни (нейтралітет, мова, церква) на нього обрушився вал критики з основною тезою «будь-які поступки Росії – це капітуляція, треба воювати до кінця».
При цьому критики, як правило, опускають конкретику – до якого кінця? Якого саме результату війни вони очікують, заради якого пропонують воювати, не йдучи ні на які поступки?
Найчастіше проголошуються досить абстрактні речі.
Наприклад, як написав Володимир В'ятрович, «зробити Україну настільки сильною, щоби Росія не могла досягти війною своїх цілей». Але як саме цього досягти, і що означає «настільки сильною» він не пояснює.
Розберемо у принципі, які варіанти закінчення війни може бути.
1. Розгром та капітуляція
Цей варіант, найбільш бажаний обома сторонами, що воюють - повний розгром і капітуляція противника.
Однак, поки що хід війни на таке не вказує. Жодна зі сторін не може зламати опір іншої. А прориви в технологіях війни, які досягає одна сторона, за короткий час «наздоганяються» супротивником.
Повний розгром Росії можливий лише у разі початку внутрішньої смути. Повний розгром України також може бути у разі внутрішньої смути чи перекриття зовнішнього фінансування.
Жоден із цих чинників на 100% виключати, безумовно, не можна. І саме цим і живляться надії обох сторін, що воюють, на «вирішальну перемогу».
Однак досі чітких ознак наближення краху ніде не виявляється. Крім того, у випадку Росії, на шляху реалізації цього варіанту стоїть найбільший у світі арсенал ядерної зброї, яким володіє РФ, і яку, з чималою ймовірністю, Москва застосує, якщо ситуація на фронті або в тилу стане для неї дійсно загрозливою.
Варто ще зазначити, що якщо сценарій краху і капітуляції реалізується, то пощади, що програла країні, не буде. З урахуванням понесених жертв відповідно до давньоримського принципу «горе переможеним» із неї захочуть отримати все.
І сама по собі така загроза, за здоровою логікою, повинна спонукати обидві країни, що воюють, спробувати закінчити війну, не ризикуючи існуванням своєї державності заради максималістських, і не факт, що досяжних, цілей.
Однак логіка, як показує історія, на війні дуже часто поступається емоціям.
2. Мирне врегулювання
Другий варіант завершення війни – досягнення домовленостей щодо мирного врегулювання з гарантіями недопущення відновлення війни у майбутньому. Офіційно обидві сторони про такий варіант і говорять.
І Київ, і Москва постійно заявляють, що їм потрібен міцний світ, який «гарантований на покоління» (як сьогодні сказав Пєсков). Проте проблема в тому, що бачення цього «гарантованого світу» у двох країн принципово протилежне.
Українська влада вбачає «міцний світ» не як нормалізацію відносин з Росією, а як відгородження від неї «залізною завісою» у вигляді гарантій безпеки або через вступ до НАТО, або через розміщення європейських армій на території країни. Також Київ дає зрозуміти, що і після війни продовжить «наздоганяти» Москву – вимагати виплати репарацій, позиватися до міжнародних судів, проводити процеси з військових злочинів.
РФ же бачить мирне врегулювання рівно зворотним – на основі гарантій того, що Київ більше її «наздоганяти» не буде і стане, загалом, проводити не ворожу зовнішню політику, а у внутрішній політиці задовольнить вимоги РФ щодо мови та церкви, а, можливо, і щодо зняття заборони на діяльність лояльних РФ політичних сил. В ідеалі Москва бачить згоду української влади на офіційне визнання територіальних втрат із внесенням змін до Конституції. Щодо територій, то, як заявив у червні 2024 року Путін, РФ вимагає виведення українських військ з усієї території Донецької, Запорізької та Херсонської областей.
Щодо розміщення західних військ та вступу до НАТО, то Кремль постійно заявляє, що це для нього неприпустимо. Він хоче, щоб Україна проголосила нейтралітет, а розміщення іноземних військ називає рівносильним оголошення війни Росії.
За весь час була лише одна серйозна спроба зблизити позиції двох сторін для укладання комплексної угоди. Йдеться про так звані «анкориджські» домовленості та про створений на їх основі в листопаді 2025 року «мирний план Трампа». Виходячи з опублікованих його пунктів, Україна мала вивести війська лише з Луганської та Донецької області (а не з чотирьох регіонів, як раніше вимагала Москва), але при цьому отримувала гарантії безпеки від США. Репарації Росії не були прописані, але при цьому заморожені активи РФ у Європі частково через спільний фонд з американцями інвестувалися у відновлення України, а частково – у спільні російсько-американські проекти. Нові кордони офіційно Україна не мала визнавати, але це зробили б американці. Крім того, Київ та Москва мали б підписати угоду про відсутність претензій одна до одної після завершення війни. Також, хоча й у досить загальних рисах, прописувалися зміни у внутрішній гуманітарній політиці щодо мови та церкви. Гарантувався не вступ України до НАТО, а чисельність української армії залишалася на високому рівні – 600-800 тисяч осіб, що більше за будь-яку європейську армію.
Судячи з коментарів Кремля, він був готовий, хай і з деякими застереженнями, на такий план погодитись. Проте проти виступила Україна, яка за підтримки Європи категорично відкинула виведення військ з Донбасу. Москва очікувала, що Трамп надасть на Київ практичних заходів тиску з метою примусити його до виконання умов Анкоріджа, але він цього не зробив. На чому переговорний процес і зупинився.
Однак, повторимося, анкориджські домовленості є, на даний момент, єдиним запропонованим комплексним варіантом мирного врегулювання (причому, включаючи і нормалізацію російсько-західних відносин), з яким погодилася сторона, яку змусити з чимось погодитися найважче (тобто Росія).
При цьому, безперечно, питання Донбасу залишається нерозв'язною суперечністю. Теоретично, зняти цю вимогу РФ могла б, якби отримала від Європи та Києва щось інше. Наприклад – повну нормалізацію відносин із завершення війни. І гарантії, що її «наздоганяти не будуть». Але такі умови Москві також ніким не пропонують.
І в принципі незрозуміло – чи й Вашингтон стоятиме і далі на «позиціях Анкоріджа», особливо якщо партія Трампа програє вибори до Конгресу США.
3. Перемир'я без врегулювання
Третій варіант зупинки війни – просто припинення вогню лінією фронту без будь-яких попередніх домовленостей і умов.
Саме цей варіант зараз пропонує Зеленський. Але його відкидає Росія.
Парадокс ситуації полягає в тому, що такий сценарій потенційно куди небезпечніший для України, ніж для Росії. Ми докладно писали тут.
Якщо коротко: після перемир'я лінією фронту, без комплексного врегулювання, Київ залишиться в стані замороженої війни зі своїм найбільшим сусідом – ядерною державою РФ. Війна може відновитися будь-якої миті або у гарячій стадії, або у гібридній (типу тієї, що йшла на Донбасі у 2015-2021 роках). Це означатиме, що в Україну не підуть жодні інвестиції, точно не надаватимуть жодних серйозних гарантій безпеки (вони можливі лише за умови комплексного врегулювання відносин з РФ, що було передбачено анкориджськими домовленостями), не кажучи вже про введення іноземних військ або про вступ України до НАТО. Ніхто не захоче ризикувати потенційною війною із Росією. Та й вступ України до ЄС за такої ситуації невизначеності буде під великим питанням. Років 10 існування у такому режимі може мати руйнівні наслідки для держави.
Для РФ неврегульований конфлікт з Києвом також представлятиме певні проблеми, але через набагато більші територіальні розміри вплив на Росію вони вплинуть набагато менше, ніж на Україну. Не говорячи вже про те, що формально такий варіант закінчення війни буде для РФ переможним – буде зафіксовано захоплення майже 20% території сусідньої країни. Також практично виключено варіант, за якого українська армія вирішить військовим шляхом повернути захоплені території, розпочавши наступ першої (при такому варіанті РФ звинуватить Київ у «агресії» і може застосувати ядерну зброю). Гібридна війна можлива, але для неї Росії знадобляться набагато менше коштів і сил, ніж витрачаються зараз на повномасштабну війну.
З цих причин популярна версія, що Київ пропонує Москві перемир'я по лінії фронту лише з інформаційно-політичною метою (показати свою миротворчу позицію), будучи впевненим, що Кремль відкине його. Причому пропонує у такій формі, щоб ймовірність відмови була близькою до 100%.
І Кремль поки що справді будь-які розмови про припинення вогню по лінії фронту відкидає. Але якщо він раптом змінить позицію, то й українській владі «відіграти назад» і відмовитись від перемир'я буде вже дуже складно.
Чи можлива згода РФ? Теоретично це можливо у трьох ситуаціях. Перша – якщо у Кремлі дійдуть висновку про те, що подальше ведення війни стає надто затратним з погляду потенційних вигод. Друга – якщо Кремль врегулює відносини із Заходом і закінчить війну лінією фронту як частину цих домовленостей. Третій – якщо російська армія захопить нові території, які Кремль вважатиме достатнім трофеєм у тому, щоб вогонь припинити.
Нічого з описаного вище поки що не проглядається. Але потенційно «перемир'я без врегулювання» залишається одним із можливих варіантів завершення, а точніше заморозки, війни.
4. Вічна війна до «смертельної зони»
Але є ще інерційний сценарій – все йде, як іде. Тобто ніхто на компроміси не погоджується, але й на полі бою вирішальної переваги не отримує, а тому просто обидві сторони продовжують воювати рік за роком.
Сценарій, насправді, цілком ймовірний і катастрофічний для українців, загрожує тим, що Україна перетвориться на країну із сюжету американського фільму «Смертельна зона», що вийшов за рік до початку повномасштабного вторгнення. Дія в ньому відбувається в Україні 2036 року – повністю зруйнованій та знекровленій державі, яка перебуває у стані хаосу. При тому частина країни захоплена Росією.
Кампанія повітряних ударів, яку зараз проводить РФ з «виносу» української економіки, показує, що такий сценарій не є фантастичним. Скільки потрібно для його реалізації – рік, два, три чи 10 років невідомо. Але те, що негативний ефект для України від війни та руйнувань накопичуватиметься – очевидно. Так, можливо, Росія зазнає дуже великих втрат. Їй буде завдано величезних економічних збитків, населенню затягуватимуть пояси, а політичний режим максимально посилитиметься. Але в силу розмірів і великого населення вона може вести війну на виснаження довго. Аж до повного знекровлення України та руйнування її економіки та інфраструктури, що у певний момент може стати фатальним як для здатності армії продовжувати війну, так і для всієї державної системи країни. При цьому роботизація війни та впровадження автономних бойових систем під управлінням штучного інтелекту можуть лише прискорити процес. «Автономні» дрони спустошуватимуть цілі міста та регіони, що через непорівнянність розмірів територій буде набагато болючіше для України, ніж для РФ.
Можливо, у цьому і є стратегічний план Путіна, розрахований не на одну нинішню зиму (як часто кажуть у Києві та Заході), а на роки вперед. І Україні він не несе нічого доброго.
Про те, що така перспектива є реальною і у військово-технічному, і в демографічному, і в економічному, і в багатьох інших аспектах, останнім часом в Україні говорять все частіше.
У тому числі, наголос на потенційній загрозі для України «вічної війни» робив і Гончаренко, пропонуючи йти на компроміси з РФ заради якнайшвидшого завершення війни.
Власне, за це його та інших політиків та експертів, які висловлювалися схожим чином, та записують у «капітулянти».
Що, однак, не знімає головних питань – який є реалістичний план завершення війни у «не капітулянтів»? Як змусити ядерну державу погодитись на припинення бойових дій, не йдучи на будь-які компроміси? Чи відповідає інтересам України «вічна війна» (гаряча як зараз чи гібридна, у разі перемир'я по лінії фронту без комплексного врегулювання) з РФ, що загрожує поступовим знекровленням і спустошенням країни чи розширенням її на територію Європи з перспективою переходу в ядерну стадію? Або надія, як і раніше, на смуту в Росії? Але якщо її не станеться в найближчому майбутньому, то тоді на що розрахунок?
Чіткі відповіді на ці питання влада не дає, обмежуючись закликами «підсилити тиск на Росію, щоб змусити піти її на серйозні переговори».
Але питання, як бачимо, ставляться все частіше. І уникати відповіді на них чим далі, тим важче.
