"Понятійна легітимність". У чому полягає внутрішньополітична загроза для Зеленського через конфлікт із Трампом
До заяв президента США Дональда Трампа про те, що українському президенту Володимиру Зеленському треба залишити свою посаду, всередині України, як ми вже писали, поширене скептичне ставлення – мовляв, багато разів Трамп когось уже лаяв, потім змінював свою точку зору, потім взагалі забував, про що говорив. Тому не варто звертати на його звинувачення жодної уваги.
Однак це вірно лише у випадку, якщо Трамп не перейде від слів до справи: тобто не відключить Україну від розвідданих і від Старлінка. І не вживе інших жорстких заходів впливу на українську владу.
Якщо ж це станеться, то проблеми будуть. І не лише суто військові, а й внутрішньополітичні особисто для Зеленського.
У широких колах українських політичних, комерційних та військово-силових еліт до Зеленського великого піетету не відчувають.
Однак є більш-менш широкий консенсус щодо того, що, на даному етапі, Зеленський все ж таки досить ефективно виконує одну дуже важливу функцію: він вміє вибивати із Заходу гроші, зброю та іншу допомогу, а також є "міжнародно визнаним символом опору України".
Звичайно, дискусійне питання – чи надається ця підтримка завдяки комунікаційним навичкам Зеленського, чи виходячи із холодного розрахунку західних еліт.
Однак у колі українських еліт дійсно поширена думка, що "Зеленський – красень, вміє вибивати з цих західних трусів та ляльок гроші, тримає їх у тонусі, не дає їм прогнутися під Путіна, а якщо хтось інший замість Зелі буде, то невідомо чи зберегтися допомога на нинішньому рівні".
Так вважають, наприклад, навіть політично амбітні військові, які бачать самих себе в якійсь перспективі на чолі України, але вважають, що саме зараз Зеленський на посаді президента їм корисний, оскільки він вміє домовлятися із Заходом про гроші та зброю.
Власне в цьому й полягає, якщо так можна висловитися, "понятійна легітимність" Зеленського, завдяки якій він, незважаючи на всі скандали та проблеми, що наростають у країні, при владі тримається досить міцно.
Але якщо політичні еліти, бізнес та армія побачать, що Зеленський перестав був "магнітом", що притягує гроші та зброю, а став перешкодою для їх отримання, то ця "понятійна легітимність" може дуже швидко зникнути.
Причому в цьому плані загроза для Зеленського подвійна. З одного боку, його "понятійна легітимність" тримається на підтримці США, яка продовжує мати велике значення для військових зусиль Києва (постачають розвіддані, послуги "Старлінк", важливі системи озброєнь, хоч уже й за гроші). З іншого боку – на Європі, яка зараз взяла на себе основну роль у фінансуванні України та постачанні зброї.
І з обох напрямків у Зеленського зараз проблеми. Вашингтон погрожує припинити постачати розвіддані, якщо Київ продовжить удари по російських НПЗ, а якщо конфлікт із Трампом поглибиться, то наслідки можуть бути ще ширші – і відключення Старлінка для Збройних сил України, і блокування співпраці з усіх інших питань.
Із європейцями також все не просто. Пов'язані з ними грантові кола, а також антикорупційні органи (Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура), активно лобіюють так званий пакет законів "Качки-Кос", яким силові структури виводяться з-під контролю Зеленського через кадрові конкурси з вирішальним голосом "міжнародних експертів". Причому лобісти цих законів загрожують, що в такому разі Європейський Союз перестане давати гроші бюджету, в якому й так величезна дірка. Ну, а далі, як у фільмі "Весілля в Малинівці - "який ти отаман, якщо в тебе немає золотого запасу".
Втім, судячи з дій Зеленського, він не вірить у реалізацію ні першої, ні другої загрози.
Він не вірить, що Трамп наважиться відключити розвіддані та "Старлінк", розраховуючи, що "яструбине" крило в його адміністрації та в Республіканській партії заблокують такий крок у будь-якому випадку. Та й є надія на поразку партії Трампа під час виборів Конгрес.
А тому сьогодні Зеленський публічно відмовився виконувати вимогу президента США припиняти удари по НПЗ, заявивши, що це робитиме доти, доки Росія не припинить удари по українській енергетиці.
Також він не хоче ухвалювати закони "Качки-Кос", вважаючи, що європейці в жодному разі не посміють залишити Київ без фінансування у розпал війни. Крім того, Зеленський може спробувати зіграти на наростаючих протиріччях між Європою та Вашингтона, домагаючись від європейців, як "жертва свавілля Трампа", послаблення щодо умов продовження допомоги.
Надії ці не безпідставні. Але загалом гра для Зеленського потенційно небезпечна. Якщо його базове посилання "вони не наважаться зупинити передачу розвідданих, вони не наважаться зупинити фінансування" не спрацює, то наслідки можуть бути вкрай важкими.
Одне лише відключення розвідданих не лише різко знизить ефективність ударів по РФ, а й кардинально ускладнить відбиття російських повітряних атак по Україні, а блокування Старлінка матиме радикально негативні наслідки для фронту. І це прямо позначиться і на внутрішньополітичному стані Зеленського.
Але поки що на Банковій у таку перспективу не вірять. Хоча в березні 2025 року там також не вірили, що Трамп наважиться зупинити військову допомогу та розвіддані, а після того, як це все ж таки сталося, були змушені різко змінити позицію щодо умов завершення війни та погодитися на зупинку вогню по лінії фронту.
