Новий виток "Міндічгейту", пов'язаний з публікацією в ряді близьких до НАБУ та САП джерелах матеріалів простушки квартири Міндіча, як ми вже писали, може бути безпосередньо пов'язаний з іншим, значно масштабнішим процесом.
А саме - з тиском Європи на українську владу з метою спонукання їх прийняти необхідний ЄС "пакет реформ" зі списку Качки-Кос як одну з умов кредиту ЄС у розмірі 90 млрд євро.
Йдеться про план із десяти пунктів, зафіксованих у спільній заяві віце-прем'єра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качки та комісара ЄС з питань розширення Марти Кос (тому така назва списку) за підсумками неформального засідання у грудні 2025 року.
Поки кредит було заблоковано через напруженість у відносинах між Україною та Угорщиною, розмови щодо списку майже припинилися, але зовсім затихнути їм не давали грантові організації та ЗМІ, орієнтовані на європейські структури. І тепер, коли кредит уже питання вирішене, умови його надання знову у центрі уваги.
Як сказано в заяві Качки-Кос, список, що міститься в ньому, повинен сприяти "реалізації антикорупційної політики та політики верховенства права" в рамках процесу вступу України до ЄС. Отже, від Києва потрібно:
- Провести реформу кримінального процесуального законодавства, що має "поліпшити та прискорити правосуддя". За цим пунктом наказується прибрати автоматичне закриття кримінальних справ у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування та перегляд чинних строків. Мається на увазі скасування т.зв. поправок Лозового (група поправок до Кримінального процесуального кодексу, внесених народним депутатом восьмого скликання Андрієм Лозовим шляхом включення до законопроекту з зовсім іншої теми). Ще одна вимога - посилення "незалежності" Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та розширення їхньої юрисдикції на всі вищі посади в країні (докладно про ці пропозиції ми писали тут );
- Забезпечити НАБУ доступ до "об'єктивних, своєчасних та якісних судових експертиз" (тобто щоб НАБУ могло саме замовляти в окремій установі експертизу для обґрунтування кримінальних справ);
- Переглянути процедуру відбору та звільнення Генерального прокурора з урахуванням європейських практик за участю Венеціанської комісії. А також ухвалити закон про "прозорий та заснований на заслугах відбір, призначення та переведення прокурорів на керівні та інші прокурорські посади в Офісі генерального прокурора, регіональних та районних прокуратурах" (тобто фактично запровадити процедуру відбору і генпрокурора, та інших керівників прокуратури по всій вертикалі при вирішальному праві голосу визначених Європою);
- "Реформувати" Державне бюро розслідувань (ДБР), приділивши увагу його структурі та "механізмам забезпечення доброчесності (співробітників - Ред.) та наглядових функцій" (тут мова про те саме - провести конкурси з вирішальним голосом "міжнародних експертів");
- Призначити без затримок суддів Конституційного Суду (КСУ) та членів Вищої ради правосуддя, які "пройшли міжнародну перевірку" (мається на увазі перевірку тих самих "міжнародних експертів"). Про ситуацію у КСУ ми докладно писали тут.
- Розширити участь тих самих "міжнародних експертів" у конкурсній комісії
щодо відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) - органу, який відповідає за відбір, оцінювання та кар'єрні рішення щодо суддів; - Прийняти законопроект про декларацію доброчесності суддів (включаючи Верховний суд), який би уточнював зміст декларацій, розширював період, що ними охоплюється, і вдосконалив процедуру перевірки за участю тих самих "міжнародних експертів" (в орієнтованих на Європу грантових колах це називають "законопроектом про очищення Верховного суду";
- Прийняти Антикорупційну стратегію та Державну антикорупційну програму до 2 кварталу 2026 року (тобто до кінця червня) та "забезпечити високий рівень її виконання";
- Залучити Державну аудиторську службу для проведення "системних аудиторських оцінок внутрішнього контролю в держсекторі", розробити відповідний "національний план" і активніше використовувати Національне агентство з запобігання корупції (НАЗК), щоб такі його "інструменти, як управління конфліктом інтересів та механізми повідомлення про порушення були широко інтегровані в практику. відомств".
"Такі кроки демонструють рішучість України зміцнювати свої інститути та досягти суттєвого прогресу в реформах у рамках кластера "Основи процеси вступу до ЄС" та просуватися далі на своєму європейському шляху", - йдеться у заяві Качки - Кос. Єврокомісія, у свою чергу, готова надати Києву різноманітну допомогу, щоби підтримати його на шляху реформування.
Зміст цих вимог не став чимось новим для української влади, оскільки з моменту подання заявки на вступ до ЄС про це дедалі конкретніше з Києвом говорять євробюрократи.
Проте новизна у цьому, що дискусія перетворюється на практичну площину. Від керівництва країни вимагають ухвалити відповідний пакет законопроектів в обмін на європейські гроші, яких критично потребує український бюджет.
Очевидно, що виконання цих норм привіт до втрати контролю Зеленського над правоохоронною та судовою системами та до перетворення тих же Офісу генпрокурора чи ГБР на аналог НАБУ та САП - керованих з-за кордону органів, які використовуються для тиску на президента та обмеження його влади.
Тому Зеленський абсолютно не хоче давати відмашку на ухвалення необхідних законопроектів, тим більше, що й депутати Ради не горять бажанням за них голосувати.
У таких обставинах і почалися публікації "плівок Міндіча", що в політичних колах було сприйнято як "примусовий захід" Зеленського до прийняття європейських умов.
Докладніше про ситуацію щодо її перспектив читайте у статті "Країни".
Суть та цілі
Як не раз писала "Країна", здебільшого реформи, пропоновані єврокерівництвом, вийшли з українського грантового середовища, яке раніше було близьким до Демпартії США, а нині перейшло під патронат Європи. Європейці, однак, цю тему цілком свідомо підтримують і просувають, оскільки її суть - у різкому посиленні впливу ЄС через згадане вище середовище на інститути правопорядку та правосуддя в Україні.
Наразі вже існують НАБУ/САП, які ведуть розслідування навіть щодо представників близького оточення президента.
Однак Зеленський зберігає значний вплив на СБУ, ГБР та генерального прокурора, а також на судову систему. З опорою на ці важелі і було проведено атаку на антикороргани влітку минулого року, що мало не перевело їх у фактичне підпорядкування ВП. Тоді за допомогою Заходу та мітингів, організацію яких взяли на себе грантові структури (і опозиційні партії на кшталт "Євросолідарності" екс-президента Петра Порошенка), вдалося змусити Зеленського відступити.
Але, схоже, у цих колах є розуміння, що без повного – ну чи бодай більшого контролю над силовим та судовим блоком не можна говорити про повноцінний вплив на українську владу на межі підпорядкування.
Відповідно, пряму небезпеку від необхідних "реформ" бачать для себе і багато хто в українській владі, включаючи самого Зеленського. Тому плани євроструктур мають серйозний опір. Власне, атака на НАБУ/САП була своєрідним контрнаступом, який закінчився невдачею (докладніше можна прочитати тут).
Складне становище президента через тривалу війну, занепад економіки (і залежність від європейських грошей) і песимістичних настроїв у суспільстві начебто полегшує завдання змусити його до проведення потрібних "реформ". Однак це аж ніяк не означає, що Зеленський готовий без бою фактично віддати значну частину своєї влади.
Заходи тиску
Хоча основні битви, ймовірно, вестимуться навколо законопроектів у Верховній Раді. Парламент начебто б відновив працездатність після багатомісячного "італійського страйку", але це досить хитке становище, коли голоси збираються, завдяки складним домовленостям усередині "Слуги народу" і між нею та парламентськими сателітами та відсутності (або нейтралізації) зацікавлених у зриві.
Незрозуміло, як дотриматися такого балансу при проходженні настільки суперечливих речей, які проштовхують Єврокомісія та її внутрішньоукраїнська група підтримки.
Більше того, у парламенті, який досі трясе після гучних розслідувань НАБУ/САП, які ще не закінчилися, мало бажаючих давати ще більшу свободу антикорорганам і на догоду їхнім побажанням скасовувати поправки Лозгового, щоб кримінальні провадження за звинуваченнями в корупції стали "безстроковими" (у тому числі).
Теза "якщо не ухвалимо закони, то гроші Єврокомісія Україні не виділить" у значній частині оковласних кіл та депутатського корпусу, за спостереженнями "Країни", сприймається з великим скепсисом. Там вважають, що Європу, що воює Україну, за жодних обставин без грошей не залишить - незалежно від того, чи приймуть "список реформ" чи ні. Тим більше, що в ЄС уже дають вкрай наполегливо зрозуміти, що євроінтеграція - це буде довгий процес і точно про неї не можна говорити до закінчення війни. А тому й поспішати з "реформами" нема куди.
І як би у відповідь на подібні настрої через ЗМІ та політиків, близьких до НАБУ та САП, і розпочався "злив" "плівок Міндіча", на яких, за чутками, може бути й голос самого президента. Тобто Зеленському дають зрозуміти, що ситуація серйозніша, ніж він думає.
Як відреагує Банкова?
Поки що її реакція - тотальне мовчання. Підконтрольні ВП найбільші телеграм-канали повністю ігнорують "злив". Зеленський та його Офіс також жодних коментарів не дає.
Однак, безумовно, щось із цим Зеленському треба буде робити. Особливо, якщо публікації й надалі продовжаться і, особливо, якщо оголосять підозру ключовим членам його "Сім'ї" - Єрмаку та Шефіру.
Вибір у нього, за великим рахунком, не дуже широкий - чи змиритися з фактичною втратою влади і дати відмашку на ухвалення законів (хоча, до речі, не факт, що вони навіть у такому разі пройдуть через Раду). Або спробувати переконати Європу заборонити НАБУ та САП далі розвивати кримінальні справи проти оточення президента, а близьким до них ЗМІ – зупинити інформкампанію навколо корупційного скандалу. Або завдати контрудару НАБУ та САП, порушивши через СБУ кримінальні справи проти їхніх керівників з подальшим усуненням і, таким чином, взяти антикорупційні органи під свій контроль.
Швидше за все, Зеленський та його оточення йтимуть другим шляхом, при цьому готуючи ґрунт під третій. І лише якщо обоє проваляться, то, вимушено, буде обрано перший шлях.
Втім, сама собою ситуація провокуватиме загострення як внутрішньополітичних процесів, так і відносин з ЄС.
Про останнє вже пише західна преса. Financial Times з посиланням на сімох єврочиновників повідомляє, що між Володимиром Зеленським і керівництвом Європейського Союзу погіршуються відносини як через вимоги українського президента прискорити вступ до ЄС, так і через фактичну зупинку необхідних Євросоюзом реформ.
Джерела, які були присутні на нещодавньому саміті ЄС на Кіпрі, сказали, що Зеленському там "довелося почути кілька жорстких істин" лідерів ЄС. Йому заявили, що "все буде не так просто, як він думає". А також зазначили, що боротьба з корупцією та реформи в Україні послабшали.
"Ми єдині друзі, які в нього залишилися, тому йому, можливо, краще б тримати рота на замку", - сказав чиновник.
"Їхня внутрішня реформаторська активність застопорилася. Це погано, і всі це знають", - зазначило інше джерело.
"Членство - це не подарунок. Можливо, у Києві є певне непорозуміння цього", - заявив ще один із чиновників.
