Сьогоднішні різкі заяви глави Білого дому Дональда Трампа на адресу Володимира Зеленського із закликами змінити президента України викликали різну реакцію.
В Україні, на Заході і навіть у Росії до погроз Трампа поставилися скептично: мовляв, скільки разів він уже критикував Зеленського, та й інших лідерів іноземних держав, а користі від цього було близько нуля. А нерідко він потім змінював свою думку на 180 градусів.
З одного боку, справді, Трамп багато чого встиг сказати про Зеленського - і поганого, і хорошого. І його позиція дійсно часто змінювалася: і щодо президента України, і щодо Путіна. Крім того, слова Трампа самі по собі нічим Зеленському не загрожують, якщо за ними не йдуть справи. А саме – практичні заходи тиску з використанням тих важелів, які є у США. Наприклад, відключення супутникового зв'язку Starlink або блокування передачі розвідданих. Без застосування цих чи якихось ще аналогічних серйозних заходів будь-які словесні погрози Трампа для Зеленського – лише привід для піару та підвищення власного рейтингу на тему "захисту національних інтересів".
А в тому, що президент США зважиться на жорсткий тиск, є сумніви після того, як він не наважився на нього, щоб спонукати Київ прийняти умови Анкоріджа (докладніше про те, що робитиме Трамп після дизельної угоди з Путіним, ми писали в окремому матеріалі).
З іншого боку, все ж таки нинішні заяви Трампа виділяються на тлі загального потоку його висловлювань.
Насамперед, ще жодного разу з часів знаменитої суперечки в Білому домі в лютому 2025 року Трамп не виступав із настільки жорсткою критикою Зеленського, закликаючи його піти з посади президента. І, до речі, саме тоді Трамп вперше і поки що востаннє застосував заходи впливу – зупинив постачання зброї та передачу розвідданих, після чого Зеленський був змушений змінити свою позицію та погодитися на зупинку війни по лінії фронту, проти чого раніше виступав.
Крім того, навіть якщо Вашингтон не вживе таких жорстких заходів, нинішній настрій Трампа сам по собі показує, що і без того невисокі шанси Києва отримати те, чого він раніше хотів досягти від Білого дому (ракети Patriot, можливість використання Starlink на території РФ, введення "пекельних санкцій"), стали ще меншими. Та й загалом основне завдання, яке з весни ставили перед собою українська влада та її групи підтримки на Заході, - повернути Трампа на "курс Байдена" щодо жорсткої політики щодо РФ, очевидно, не виконано.
Важливе питання: чи "прикриють" Зеленського зараз європейські лідери від гніву Трампа так само, як "прикрили" його після скандалу в Овальному кабінеті Білого дому? І чи вони так само переконуватимуть Трампа не примушувати Зеленського до відмови від ударів по НПЗ, як минулого року переконували його не примушувати Зеленського виводити війська з Донбасу?
Європа зараз сама перебуває у дуже тяжкому становищі. Дефіцит на світовому ринку енергоносіїв різко підвищив її залежність від поставок зі США, а заразом і зацікавленість у зниженні світових цін, чому сприяли б припинення ударів по російським НПЗ та відновлення експорту російського дизеля.
Наростаюча напруга у відносинах з РФ різко підвищує значущість для європейців військової підтримки американців, без якої вони не мають ядерного паритету з Росією. Ставлення до Зеленського після низки корупційних скандалів також стає дедалі неоднозначним.
Звичайно, можна сподіватися на поразку республіканців на виборах до Конгресу та перехід контролю над ним до демократів. Але якщо це і станеться, то новий склад Конгресу збереться лише у новому році. І Трамп ще кілька місяців матиме всі важелі впливу, щоб влаштувати європейцям "веселе життя". Тому поки що незрозуміло, який вибір зроблять лідери ЄС та Британії: чи нададуть Зеленському беззастережну підтримку чи порадять йому не лізти на рожен і хоча б на кілька місяців припинити удари по НПЗ.
Нарешті, все, що відбувається протягом останньої доби - починаючи від дизельної угоди і до жорстких заяв Трампа на адресу Зеленського - показує, що для президента США тема нормалізації відносин з РФ залишається на порядку денному.
До того ж, як показало вчорашнє зняття санкцій із російського дизеля, ця тема вперше почала відокремлюватися американцями від теми завершення війни в Україні.
Часто це сприймають лише як передвиборчий хід: Трампу треба терміново збити ціни на дизель до виборів до Конгресу, тому він і йде на поступки Путіну заради дизеля та різко критикує Зеленського за удари по НПЗ. Однак, по-перше, обсяги постачання дизельного палива в жовтні, до виборів, про які домовилися Трамп і Путін, дуже невеликі і навряд чи зможуть збити ціни. А по-друге, санкції скасували не до кінця передвиборчої кампанії у листопаді, а одразу до квітня. Тобто не виключено, що йдеться про якісь глобальніші домовленості між Москвою і Вашингтоном. І цим домовленостям заважає Зеленський, який, як заявив Трамп, не хоче завершити війну, не хоче йти на угоду.
Загалом Трамп уже неодноразово давав зрозуміти, що тема нормалізації відносин із Росією заради зміцнення позицій Америки у нових світових розкладах для нього важливіша за Україну.
Безумовно, так вважають не всі у Білому домі, і з цим не згодні європейці, що й досі блокувало різкі кроки президента США щодо тиску на Київ. Крім того, якщо вибори до Конгресу завершаться провалом республіканців, позиції Трампа, у тому числі і на зовнішньополітичному треку, сильно послабляться, що мінімізує ймовірність кардинального розвороту у зовнішній політиці США.
Але, як писалося вище, у будь-якому разі ще кілька місяців Конгрес працюватиме у нинішньому складі, в якому обидві палати контролюють республіканці. І за цей час Трамп може встигнути багато чого зробити.
Крім того, що ще важливіше, наростаючі проблеми Заходу ставлять перед його елітами, незалежно від партійної орієнтації, питання про зміну стратегії як щодо війни в Україні, "витягувати" яку стає все важче і дорожче, так і у відносинах з РФ.
Докладніше про процеси, що відбуваються зараз на Заході, та їхній потенційний вплив на війну в Україні ми докладно писали в окремому матеріалі.
