Сьогоднішні обшуки СБУ у детективів НАБУ та САП повністю лягають у русло виконання головного завдання Зеленського на даний момент у внутрішній політиці – ліквідація чи повне підпорядкування собі інститутів, які були після 2014 року створені з ініціативи американців для контролю за українською владою. Йдеться як про антикорупційні структури (НАБУ, САП, ВАКС), так і про цілий прошарок активістів, близьких до них політиків і ЗМІ, які живуть на західні гранти.
Це головна і, по суті, остання перешкода, яка відокремлює Зеленського від його стратегічної мети – ліквідацію політичної конкурентної системи в Україні та створення одноосібного правління.
До цієї мети прагнула вся українська влада в останні 25 років. Ідеалом для них була путінська Росія, де держава була головним гравцем і диктувала правила решті.
Проте в Україні це зробити довгий час не виходило. Кучмі не дав зміцнити владу касетний скандал і поява всередині еліти конкурента, який підтримує Захід, в особі Віктора Ющенка. Далі, під час першого Майдану, було проголосовано політреформу – зміни до Конституції, яка послаблює владу президента. Це, а також розкол країни на два ворогуючі політичні табори – "помаранчевий" та "синьо-білий" закріпило олігархічну систему правління країною – група найбільших підприємців (олігархів) мала визначальний вплив на внутрішньополітичні процеси.
Віктор Янукович, перемігши на виборах у 2010 році, досить близько підійшов до того, щоб встановити свій повний контроль над країною та підкорити олігархію. Він через рішення Конституційного суду повернув собі повноваження, активно нарощував активи своєї Сім'ї, віддавши їй в управління уряд.
Проте, довести до кінця розпочате не встиг – його повалили під час другого Майдану. Повноваження президента в Конституції знову урізали, олігархат повернув свій вплив і через своїх людей у парламенті не давав новому президенту Порошенку підім'яти під себе всю вертикаль влади.
Порошенко, не маючи міцної більшості в Раді, був змушений узгоджувати свої дії з партнерами з "Народного фронту" та іншими "акціонерами" парламенту.
Однак після 2014 року додався один дуже важливий нюанс. Через анексію Криму та війну на Донбасі пішла прахом колишня політика багатовекторності – гра української еліти на протиріччях Заходу та РФ, при взаємодії з обома сторонами, щоб не одна з них не мала визначального впливу на політику країни.
В умовах різкого погіршення відносин з Росією Київ виявився тотально залежним від підтримки Заходу. І був змушений дати добро на створення інститутів зовнішнього контролю за внутрішніми процесами.
Насамперед йдеться про антикорупційні органи: НАБУ, САП, НАЗК, ВАКС. Щоправда, влада за Порошенка всіма силами намагалася роботу цих органів блокувати та паралізувати.
Проте інститути ці продовжили функціонувати і "у спадок" дісталися і Зеленському.
Останній прийшов до влади за підтримки Коломойського та сприймався у політичних колах як його людина. Втім, не був він зовсім чужим і для інших олігархів, а тому всі вважали, що олігархічна система управління державою за нового, політично недосвідченого президента збережеться і зміцниться. Проте, на самому початку стався збій – партія "Слуга народу" показала феноменальний результат на виборах, сформувавши монобільшість у Раді.
Так, у ньому було чимало людей олігархів, особливо Коломойського та Авакова, але Зеленський отримав можливість сформувати підконтрольний собі уряд.
Щоправда, олігархат через своїх людей у Раді не давав йому розвернутися на повне зростання – голосів у парламенті все частіше не вистачало. Рейтинг президента та його партії поступово падав, програли місцеві вибори 2020 року.
У таких умовах Зеленський, щоб зміцнити свою владу, почав масово запроваджувати санкції РНБО. Першими пішли Медведчук та його телеканали під гаслом "боротьби з російським впливом". Але дуже швидко підсанкційне коло осіб було розширено на підприємців та просто неугодних людей.
У липні 2021 року був відправлений у відставку з посади керівника МВС Арсен Аваков – один із головних "охоронців" олігархічного балансу. До власників найбільших телеканалів приходили люди з Банковою із вимогою передати Офісу президента контроль над редакційною політикою.
І вже восени 2021 року розпочався олігархічний бунт. телеканал «Україна», який належить Ахметову, розгорнув найпотужнішу кампанію проти президента.
Поступово підключалися до кампанії та інші гравці. Рейтинг Зеленського швидко падав і вже мало хто вірив у те, що він утримається на посаді після виборів 2024 року.
Проте, повномасштабне вторгнення повністю змінило внутрішні розклади в Україні. Влада президента різко зміцнилася, а вплив олігархату майже повністю обнулено.
Тепер колишні олігархи – лише великі бізнесмени, повністю підконтрольні Банковій, яка може будь-якої миті їх знищити, ввівши санкції РНБО чи через кримінальні справи. А щоб ні в кого не було сумнівів, Ігоря Коломойського відправили до в'язниці.
Таким чином, олігархічна система, насамперед головний обмежувач влади президента, була демонтована.
Але залишався другий обмежувач – створена американцями система зовнішнього контролю через антикорупційні структури та через відбір суддів та керівників правоохоронних органів конкурсними комісіями з вирішальним правом голосу у них "міжнародних експертів". Її Зеленський, зважаючи на величезну залежність від західної допомоги під час війни, ніяк демонтувати не міг.
Більше того, з 2023 року Вашингтон став демонструвати дедалі виразніше прагнення використовувати цю систему за своїм прямим призначенням – тримати у вузді Зеленського через корупційні кримінальні справи проти його найближчого оточення. Щоправда, Банкова змогла зміцнити свій вплив на антикорупційні структури після зміни їхніх керівників, проте не до кінця.
Але все змінило прихід до влади в США Трампа. Головними ідеологами створення системи зовнішнього контролю в Україні були переважно представники Демпартії. І, більш того, активно використовували цю систему і для боротьби з Трампом (ініційована НАБУ справа проти Манафорту, наприклад).
Тому новий президент ніякої любові до цих структур не мав. Щоправда, не було в нього любові до Зеленського. Однак останній все ж таки зміг з Трампом порозумітися, пообіцявши контроль над українськими природними ресурсами і взагалі демонструючи повну лояльність і готовність виконувати будь-які його вказівки.
Знявши, принаймні на якийсь час, гостроту проблем у відносинах із Трампом, Зеленський розпочав підготовку до остаточного вирішення питання з НАБУ та САП.
Грантове середовище, передчуваючи небезпеку, як ми вже писали, об'єднало зусилля з Порошенком, якому загрожує посадка у в'язницю у справі про "валізи з грошима з Москви", і спробувала завдати попереджувального удару.
НАБУ вручило підозру одному з найближчих до президента чиновників віце-прем'єру Чернишову, пішла чутка, що підозра готується і проти одного з ключових людей в оточенні Зеленського Тимура Міндіча, якого називають "гаманцем президента". Також на конкурсі на главу ВЕБ за рахунок голосів "міжнародних експертів" переміг ставленик грантового середовища детектив НАБУ Цивінський.
Паралельно альянс грантовиків та Порошенка розпочав медійну атаку на Зеленського та Єрмака через західні ЗМІ. Крім того, різними каналами до американців та європейців долинала думка, що Зеленський будує в Україні автократичний режим і прагне знищити "незалежні антикорупційні інститути" та "інститути громадянського суспільства".
Був розрахунок на те, що західні партнери у твердій формі донесуть до Зеленського думку припинити атаки на систему зовнішнього контролю. Але цей розрахунок не виправдався – жодних сигналів із Заходу Банкової не надійшло.
Навпаки, Трамп пообіцяв продовжити військову підтримку та посилити тиск на Путіна. Невдоволення діями Зеленського не висловлювали і європейці.
Можливо, побоюючись, що будь-яка критика проти Зеленського може ускладнити завдання продовження та збільшення підтримки України, яка має чимало противників у США та ЄС.
Відсутність будь-якого тиску з боку Заходу була сприйнята Зеленським як карт-бланш на будь-які дії всередині України проти структур зовнішнього контролю та грантового середовища. Було вручено підозру Шабуніну (одному з головних лобістів НАБУ), пройшли обшуки екс-прем'єра Кубракова (одного з організаторів справи проти Чернишова).
І нинішній накат СБУ на НАБУ та САП показує, що Банкова продовжує системно рухатися у цьому напрямі, поступово посилюючи свої дії.
Далі, як прогнозують джерела у політичних колах, може бути два варіанти. Перший – антикорупційні органи просто розформують як "загрозу національній безпеці". Друге – їх поставлять повністю під контроль Банкової.
Також влада готується довести до кінця і два інші свої "проекти" – відправити у в'язницю Порошенка та зняти Віталія Кличка з посади голови Київської міськадміністрації. Після чого Зеленський остаточно позбавиться всіх опонентів і обмежувачів.
Перешкодити йому може два моменти. Перший - різке погіршення становище на фронті, що підірве довіру до президента в армії та суспільстві.
Друге – різке погіршення ставлення Трампа до Зеленського аж до спроб усунути останнього від влади.
Ні того, ні іншого на 100% виключати не можна. А тому Банкова, поки, як вона вважає, має карт-бланш, намагається прискореними темпами зачистити внутрішнє політичне поле.
