Як вплине на війну в Україні зустріч Трампа та Сі Цзіньпіна?
Наступного тижня у Південній Кореї мають зустрітися президент США Трамп та лідер Китаю Сі Цзіньпін. Це буде їхня перша особиста зустріч з моменту інавгурації Трампа на його другий термін.
До неї прикута загальна увага у світі, оскільки від її результатів, як вважається, залежатиме подальший розвиток відносин Китаю та США, що прямо вплине на глобальні економічні та геополітичні процеси.
Багато прогнозів і про те, що зустріч може різко змінити й розклади щодо війни в Україні. Власне, про це вже сказав і сам Трамп, заявивши, що має намір закликати Сі Цзіньпіна відмовитися від купівлі російських енергоносіїв, щоб чинити тиск на Путіна і спонукати його погодитись на припинення вогню по лінії фронту.
Більше того, Трамп сказав, що Індія вже відмовилася від закупівель російської нафти, а Китай їх сильно скоротив. Низка джерел ЗМІ підтверджує, що обидві країни могли взяти паузу в закупівлях російської нафти. Інші це спростовують. Але навіть якщо паузу і взято, то це, не виключено, тимчасове явище – для переоформлення потоків російської нафти на непідсанкціонованих постачальників. Як це вже неодноразово бувало в минулому після введення чергових санкцій.
Але повернемось до Китаю.
Пекін і раніше постійно називався експертами ключовим гравцем, здатним вплинути на перебіг війни.
Але яким саме чином - щодо цього існує дві протилежні точки зору.
Перша свідчить, що Китай може вплинути на Росію з метою спонукати її до поступок війни в Україні. Оскільки економічна залежність РФ від Китаю велика.
Друга ж виходить із того, що Китаю продовження війни в Україні вигідне, оскільки чим довше йде війна, тим більше Росія віддаляється від Заходу і сильніше прив'язується до Китаю. У рамках цієї версії народжуються і зовсім екзотичні теорії на кшталт заяв Рютте влітку цього року про те, що Китай, якщо захоче атакувати Тайвань, може попросити Росію напасти на Європу, щоб відволікти сили НАТО.
Де це правда?
Почнемо з останньої версії – про те, що продовження війни в Україні вигідне для Китаю. Вона, мабуть, не має відношення до дійсності.
Будь-які вигоди, які теоретично може придбати Китай за рахунок зближення з ним Росії та збільшення частки на її ринку, з лишком перекриваються потенційними проблемами з його основними ринками збуту – ЄС, США та з союзними ним країнами азіатсько-тихоокеанського регіону.
Більше того, санкції, запроваджені через війну проти Росії, сильно заважають розвитку російсько-китайської торгівлі, оскільки Пекін змушений враховувати ці обмеження і йому доводиться витрачати зусилля з їхньої обхід.
І хоча всі ці проблеми поки не є критичними для економіки Китаю, навряд чи Пекін відмовився б від того, щоб вони зникли.
Окрім того, що найважливіше, війна в Україні призвела до різкого зближення США та Європи, кардинально ускладнивши здійснення головного геополітичного проекту Пекіна – відрив ЄС від США. І чим довше йде війна в Україні, і чим більше розмов про майбутню велику війну в Європі, тим це зближення дедалі тісніше.
Пряма вигода Китаю від продовження війни лише одна – різке зростання продажів дронів та комплектуючих до них як в Україну, так і до Росії, оскільки БПЛА зараз – головна зброя війни і майже всі вони робляться з китайських деталей. Але в загальних обсягах китайського експорту це не такі вже й значні цифри.
Виходячи з усього сказаного вище, Китай загалом зацікавлений у якнайшвидшому завершенні війни в Україні на будь-яких умовах, окрім розгрому та поразки Росії (в останньому випадку політика Москви, швидше за все, визначатиметься повністю Заходом, чого Китаю, зрозуміло, не треба).
Оскільки зупинка війни по лінії фронту розгромом РФ не є, а стане формально її військовою перемогою (фіксація захоплення частини території України), то такий варіант Пекін також влаштовує.
Тим більше, що саме він і утримувався у мирній ініціативі Пекіна, оголошеної ще в лютому 2023 року (і тоді, до речі, проти неї виступили Київ та Захід, а Росія, навпаки, підтримала).
Можливо, варіант, за якого підсумком війни стане зміна курсу Україна з прозахідного на проросійсько-прокитайський для Пекіна, був би ще вигіднішим. Але його перспектива поки що туманна і виглядає, як мінімум, не близькою.
А якнайшвидше закінчення війни можливе лише у вигляді припинення вогню по лінії фронту.
Але чи означає це, що Китай якось тиснутиме на Росію з метою спонукати Кремль на нього погодитися (чого і домагається Трамп)?
Виключати за нинішніх часів нічого не можна. Ризик для Росії, що Китай, а також інші країни "глобального півдня", заради збереження та нормалізації торговельно-економічних відносин із Заходом, вирішать підключитися до ізоляції РФ, з 2022 року завжди був одним із основних.
Однак досі він не реалізувався. І на те були свої причини.
По-перше, як виявилося, у Заходу не так багато таких сильних важелів впливу на Китай, щоб спонукати його до дій проти РФ через війну в Україні. Тому, хоч Китай і зацікавлений у якнайшвидшому закінчення війни, проте це питання для нього в контексті відносин із США і з Росією саме по собі поки що не таке важливе, щоб йти заради його вирішення на різкі кроки.
По-друге, сценарій, коли Китай підключається до тиску на РФ з метою примусу її до деяких дій по Україні, був би більш реальним, якби Китай і США злилися в якомусь стратегічному альянсі, домовившись між собою з усіх глобальних питань.
Однак такої ситуації поки що не спостерігається і близько. Особливо після того, як до влади в США прийшов Трамп, команда якого налаштована жорстко антикитайсько і протистояння між двома найбільшими державами світу набуває екзистенційного характеру.
Тому про жодні стратегічні домовленості США і Китаю зараз взагалі не йдеться. Пекін на переговорах вирішує виключно тактичні завдання – не допустити різкого обвалу відносин двох країн, щоб виграти час для поступового зниження залежності від США за технологіями та ринком збуту.
Але в стратегії Китаю ця залежність повинна так чи інакше прагнути до нуля в рамках підготовки до протистояння з Америкою.
І в цьому протистоянні для Китаю важливим є "міцний тил" в особі Росії. Головна вразливість КНР – залежність від критичного імпорту (енергоносії та інше сировину, продовольство). Зараз більша його частина поставляється до Китаю морем. У разі загострення відносин США можуть спробувати за допомогою свого військово-морського флоту заблокувати зовнішню торгівлю КНР. Однак, якщо Пекін матиме гарантії постачання всього необхідного сухопутним шляхом із РФ, то морська блокада не стане для нього катастрофою.
Тому розмінювати питання відносин із "тилом" у стратегічному протистоянні зі США на будь-які тактичні домовленості з Вашингтоном (скоріше за все, тимчасові) Пекін навряд чи готовий.
Тим більше, він має й інші аргументи для дискусії з Трампом, окрім питання енергоносіїв з РФ. Наприклад – рідкісноземельні метали.
Втім, також малоймовірно, що і Трамп, враховуючи екзистенційний характер протистояння США з Китаєм, буде готовий йти на будь-які величезні поступки Пекіну заради зниження закупівель російських енергоносіїв.
Для КНР є ще й іміджево-геополітичний момент.
У нинішній ситуації будь-які кроки Китаю в тому напрямку, який від нього вимагає Трамп (закуповувати менше російської нафти, тиснути іншим способом на Путіна) виглядатимуть як підпорядкування Пекіна наказам Вашингтона (хоча Китай до того постійно говорив, що ніхто йому не може вказувати, з ким торгувати, а з ким ні). І це може стати болючим ударом для відносин КНР з рештою потенційних союзників у світі. Тому що Пекін покаже себе "несамостійною геополітичною одиницею" та державою з обмеженим суверенітетом, яка змушена відмовлятися від торгівлі з іншими країнами через вимоги США. Більше того, подібні заходи потім американці зможуть використати і проти самих китайців, примушуючи інші країни під загрозою санкцій відмовлятися від імпорту продукції з КНР.
Зрештою, навіть якщо допустити варіант, що з якихось причин Китай все ж таки вирішить скоротити або взагалі припинити закупівлю російських нафти і газу, то це ніяк не гарантує, що Путін прийме умови і війна зупиниться по лінії фронту. Проте виникає ризик, що Москва піде на різку ескалацію, аж до ядерної війни як "останній аргумент", що Китаю точно не потрібно. А натяки на таку можливість із РФ йдуть постійно. У тому числі й сьогоднішня заява Путіна щодо випробувань ракети "Буревісник", що завершилися.
Якщо підсумувати - ймовірність того, що Китай погодиться підключитися до тиску Трампа на Росію після запланованої зустрічі в Південній Кореї, може бути і не дорівнює нулю, але невелика. Принаймні зараз.
Деякі короткострокові заходи щодо обмеження закупівель в РФ (що вже бувало періодично і раніше) можливі, але не більше того. Та й лише за умови, що Трамп піде на значні поступки Пекіну з інших питань, що далеко не факт.
Пекін, як писалося вище, дійсно хоче якнайшвидшого закінчення війни, але не хоче, щоб це виглядало як однозначна перемога Трампа, який "усіх, включаючи Пекін, прогнув і змусив грати за своїми правилами".
Тому Китай, можливо, висуне зустрічні пропозиції щодо умов завершення війни, які частково, не виключено, збігаються з вимогами Путіна.
Або другий варіант - Пекін візьме паузу, а потім виступить зі своєю власною ініціативою щодо припинення вогню по лінії фронту, яку Путін може прийняти. Особливо, якщо на той час його армія зможе досить далеко просунутися на Донеччині та в інших регіонах України.
Паралельно Пекін може розпочати свою гру і з Києвом – пропонуючи йому гарантії того, що Росія ніколи більше не нападе, а також обіцяючи інвестиції на відновлення країни в розмірі кратно більші, ніж може собі дозволити Європа, що переживає фінансову кризу.
Шанси на успіх цієї гри здаються, на перший погляд, зараз мізерними, з огляду на величезну залежність Києва від підтримки Заходу в умовах війни.
Однак, варто зазначити, що в певній частині політичних кіл (у тому числі й близьких до влади) вже деякий час поширюється теорія, що єдина країна, яка може дати гарантії того, що РФ більше не нападе на Україну – це Китай, який має величезний вплив на Москву. Крім того, українська еліта завжди тяжіла до багатовекторності. І якщо другим вектором, що балансує вплив Заходу, більше не може бути Росія, то ним теоретично може стати Китай.
Подібні ідеї витали у Києві і до вторгнення. І за певних обставин до них ще можуть повернутися.
Втім, поки що це теоретично викладки. Ставки в майбутніх переговорах Трампа та Сі дуже великі. Однозначно можна сказати, що питання щодо України та Росія на них також займатимуть не останнє місце. Принаймні їх ставитиме Трамп.
І відповідь на ці питання Сі дійсно багато в чому визначить подальший розвиток ситуації.
Згода Китаю на обмеження чи припинення закупівель енергоносіїв із РФ може погіршити економічну ситуацію в Росії, а також дати старт новим американським санкціям для посилення ефекту тиску. Мета цього - спонукати Путіна до зупинки війни лінією фронту, але як писалося вище, може дати зворотний ефект - різку ескалацію до ядерної із боку Москви.
Відмова Сі відкриває перед Трампом чотири сценарії.
Перший - почати тиснути на Китай, що може різко погіршити відносини між двома країнами, зірвати торговельну угоду, а також спровокувати ще більше зближення Москви та Пекіна (у тому числі у військовій сфері).
Другий - Китай не чіпати, але продовжувати розширювати санкції та інший тиск проти РФ, що при збереженні економічних зв'язків між Росією та Китаєм критичного впливу на здатність росіян продовжувати війну не вплине.
Третій – не робити взагалі нічого, поступово відходячи від теми війни в Україні, не давлячи більше ні на Путіна, ні на Зеленського, ні на Китай.
Четвертий - тиснути на Зеленського, щоб погодився умови Путіна.
