Удар, який зараз наноситься Національним антикорупційним бюро України та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою по Офісу Генерального прокурора, а за деякими даними, і особисто за генпрокурором Русланом Кравченком, виглядає закономірним і логічним з точки зору стратегії антикорупційних органів та їх політичної групи підтримки (грантові структури).
Ці структури зараз намагаються системно послабити владу президента Володимира Зеленського і змусити його і парламент ухвалити пакет законів, які виводять з-під контролю президента силовиків, суди, розширюють права НАБУ та САП і тим самим перетворюють главу держави на "англійську королеву" без реальних повноважень.
З цією метою НАБУ/САП регулярно продукують кримінальні справи проти оточення Зеленського. Однак останній має великий запас міцності через контроль над парламентською більшістю, на яку він і спирається при управлінні урядом і всією вертикаллю влади.
Тому антикорупційні органи та їхня група підтримки вже давно намагаються атакувати голову фракції "Слуга народу" Давида Арахамію, який фактично керує більшістю Верховної Ради. Однак на їхньому шляху стоїть генпрокурор Кравченко.
За законом народним депутатам підозру може виписати лише генпрокурор. Але Кравченка це робити не хоче, бо цілком лояльний до Зеленського.
Тому ціль нинішніх дій НАБУ та САП або "перевербувати" Кравченка, залякавши його перспективою кримінальних справ щодо корупції. Або домогтися його відставки під вантажем корупційних звинувачень.
Однак для Зеленського, Арахамії та інших ключових людей у владі загрози, що випливають із такої перспективи, також зрозумілі. Тому за позицію генпрокурора вони триматимуться міцно, домагаючись, щоб її займала близька до них людина.
Але загалом, як бачимо, напруга по лінії Зеленський-НАБУ/група підтримки Федорова швидко зростає.
До чого це призведе , ми аналізували в окремому матеріалі.
