Сьогоднішня зустріч спецпредставника президента США Стівена Віткоффа з українським президентом Володимиром Зеленським та завтрашній візит посланника Дональда Трампа до Санкт-Петербурга до президента РФ Володимира Путіна вже породили розмови про те, що можливий прорив. Щоправда, на якій саме основі, відомості надходять різні.
Одні кажуть, що США схилятимуть Зеленського до прийняття погоджених із РФ умов завершення війни в обмін на економічні бонуси та гарантії безпеки. Інші – що США, Україна та Європа узгодили параметри мирної угоди, і тепер Віткофф їх пощастить Путіну.
Однак, за великим рахунком, усі миротворчі зусилля Трампа, ймовірність завершення війни та умови цього, як і раніше, описуються формулою з кількох пунктів.
1. Трамп хоче завершення війни. При цьому він не має сильних важелів впливу на Кремль (принаймні таких, які не призвели б до ядерної війни), зате є великий інтерес до співпраці в різних сферах з РФ. На Україну ж має сильні важелі впливу - як у вигляді "батога" (зупинка передачі розвідданих, зброї, "Старлинка" та інше), так і "пряника" (гарантії безпеки, гроші на відновлення, економічні бонуси). При цьому інтерес до роботи з Україною у Трампа значно менший, ніж до Росії, оскільки в останньої ресурсів та потенційних проектів для інвестицій значно більше.
2. Виходячи з описаного вище, Трамп погодив з Путіним на зустрічі в Анкориджі загалом умови завершення війни, на які Москва готова погодитися. Вони були оприлюднені в листопаді минулого року як "план Трампу" і включали висновок ЗСУ з Донбасу, а також багато інших пунктів. Але від них відмовився Київ, і його підтримала Європа. "Пряники", запропоновані Трампом (гарантії безпеки та бонуси), Зеленського особливо не вразили, і заради них він виводити війська не захотів, а "батіг" Трамп використати не наважився через сильну протидію всередині власної адміністрації та партії. На цьому й зайшов у безвихідь раунд тристоронніх переговорів узимку минулого року.
3. Зараз ми бачимо "другий підхід до снаряду". Чи залишився чинним раніше запропонований "план Трампа" з виведенням українських військ з Донбасу, або до нього внесли корективи, поки що незрозуміло. Але зважаючи на те, що і Зеленський, і голова європейської дипломатії Кая Каллас заявляють, що Вашингтон "примушує Україну до капітуляції", те, що зараз пропонується американцями, ні Києву, ні європейцям, як і раніше, не подобається. Тому наскільки результативним цього разу буде просування "плану Трампа" залежить, за великим рахунком, від двох питань.
Перший: чи погодиться Зеленський на формулу "гарантії безпеки та економічні бонуси в обмін на поступки за умов завершення війни"? Другий: якщо ні, то чи готовий Трамп крім "пряників" застосувати "батіг"?
З першого питання жодних ознак зміни позиції Зеленського поки що не спостерігається (або це дуже добре ховається). З другого питання дані надходять суперечливі. Київ говорить про вже введені обмеження щодо розвідданих, "Старлінку" та постачання зброї. Вашингтон це спростовує. Але в жодному разі масштабного блоку з боку США поки що немає.
4. Істотною відмінністю нинішньої ситуації від тієї, що була на початку року, є різке погіршення становища із захистом українського неба як через жорсткий дефіцит засобів ППО, так і нові ударні засоби РФ (реактивні дрони). Це вже призвело до колосальних збитків для української економіки та важких очікувань майбутньої зими. Та й те, що буде після неї. Також виникають все більші сумніви щодо гарантій продовження підтримки України з боку європейців з урахуванням їх наростаючих внутрішніх проблем та можливої зміни влади у низці ключових країн ЄС. На іншій шальці терезів – уповільнення наступу РФ на фронті та перехоплення ініціативи ЗСУ на окремих його ділянках. Але це не скасовує описаних вище негативних факторів, і невідомо, наскільки довго цей тренд протримається.
На такому тлі в Україні все голосніше звучать голоси про необхідність компромісів з РФ, а також про допустимість піти як мінімум на частину умов, прописаних у плані Трампа (докладніше про це ми писали в окремому матеріалі ).
Основні аргументи у прихильників такого підходу ті ж, що зараз називає президент США: подальші бойові дії призведуть до виснаження, знекровлення та руйнування України, до величезних втрат і, зрештою, ще до гірших умов світу, ніж ті, що пропонуються зараз. При цьому надії на крах РФ не є фактом, що реалістичні.
Військово-політичне керівництво України відкидає такі аргументи, називає їх "капітулянтськими". Однак, якщо Трамп почне застосовувати жорсткі заходи тиску, то ця позиція може змінитися. Тому зараз усе зводиться до питання: чи будуть ці заходи задіяні. Зважаючи на все, у Зеленського в це не надто вірять, розраховуючи, ймовірно, що Трамп зазнає невдачі на довиборах до Конгресу і йому потім уже буде не до тиску на Київ. Чи вірним виявиться цей розрахунок, покаже час. Сумніви у його вірності, а також описані вище негативні для Києва тенденції теоретично можуть спонукати українську владу скоригувати свою позицію. Хоча повторимося: ознак цього поки що не видно.
