Заяву нардепа Олексія Гончаренка про те, що Україні потрібно домовлятися з Росією і, за потреби, йти на поступки, багато хто сприйняв як сигнал суттєвих змін у настроях політичного класу України. Якщо навіть такий антиросійський «яструб», як Гончаренко, пише про мир і компроміси, то що вже говорити про інших?
Тим більше, що про мир стали набагато частіше заявляти і у «Слузі народу».
Загалом роздуми на тему «тривала війна призведе до руйнування України, її економіки та повного знекровлення української нації, а тому чи не варто постаратися завершити її якнайшвидше, підійшовши задля цього навіть на хворобливі компроміси» стають дедалі частішими як у політичних, так і в експертних колах, а також (але не публично) свого бізнесу внаслідок активізації російських атак.
Це відбиває і наростаючу втому від війни, і тривогу за майбутнє, які посилюються у суспільстві загалом п'ятий рік війни, що ми вже писали.
Але чи можуть подібні процеси призвести до зміни курсу української влади з питань війни та миру та схилити їх до компромісів із РФ?
Поки що це викликає великі питання через вплив трьох факторів.
Перше – позиція військово-політичного керівництва України, яка залишається незмінною. Там не хочуть йти на будь-які суттєві компроміси заради завершення війни та досягнення домовленостей з РФ (порівняно з уже озвученою позицією про зупинення війни по лінії фронту, та й у готовності Банкової піти на такий варіант є питання).
Причини - різні коментатори називають різні. Сама влада каже, що «не можна заохочувати агресора», вважає, що час працює на Україну, Росія виснажується набагато швидше і надалі країна отримає вигідніші умови миру, а тому не варто поспішати із завершенням війни.
Опоненти стверджують, що «Зеленський боїться завершувати війну через загрозу втратити владу на повоєнних виборах», а його оточення хоче й надалі заробляти на війні.
Також проти компромісів виступає група, яка зараз намагається віджати у Зеленського реальну владу в країні, вибиваючи з-під нього контроль над силовими структурами. Йдеться про грантові структури, пов'язані з ними ЗМІ та політиків. Це середовище вже дружно звинуватило Гончаренка у пропозиції «капітуляції». Такої ж позиції дотримуються і багато націоналістів, наприклад, однопартієць Гончаренко В'ятрович.
Щодо військових кіл, то тут ситуація неоднозначна. У ЗСУ також поширені втома від війни та бажання якнайшвидшого світу. Але якщо брати найбільш відомих у медіапросторі військових із командного складу, наприклад, Андрія Білецького, то вони однозначно виступають проти будь-яких компромісів.
Все разом це блокує просування будь-яких миротворчих ідей у владі. Позиція може змінитися, тільки якщо виникнуть дуже великі проблеми на фронті або в тилу. Але на даний момент згадані вище групи такого розвитку подій не очікують, вважаючи, що фронт буде утриманий, а можливі економічні втрати через російські удари не вплинуть на воєнні зусилля, оскільки якісь гроші європейці продовжать виділяти.
Друге — позиція Європи, яка зараз виступає головним фінансистом та союзником Києва у війні з РФ. Там панує концепція: «Нам вигідно затягування війни в Україні, бо якщо вона закінчиться, Путін відразу на нас нападе».
Ми вже не раз писали про помилковість цього постулату: саме затягування війни в Україні створює ризики її поширення на Європу із загрозою переходу на ядерну стадію. А завершення бойових дій практично обнуляє ці ризики.
Але поки саме ця концепція визначає позицію Європи щодо війни. І піти проти волі європейців української влади, яка майже повністю залежить від їх фінансування, дуже складно. Особливо коли і всередині країни знайдеться чимало тих, хто звинуватить її у зраді.
Але якщо концепція в Європі зміниться, це може, безумовно, дуже позначитися на позиції Києва. Якщо, звичайно, на той час не зміниться концепція у Вашингтоні і він не відмовиться від нинішнього курсу Трампа на завершення війни.
Третє – позиція Росії. Це дуже важливий чинник, який впливає на будь-які розмови щодо миру в Україні.
Той же Гончаренко та інші, хто виступає з подібними тезами, наголошують на тому, що з РФ потрібно вести діалог і знаходити спільні точки дотику, а частина умов Москви (нейтральний статус, російська мова, церква) цілком допустима.
Готовність до необхідних Москвою територіальних поступок (виведення військ із Донбасу) прямо не висловлюється, але йдеться, що тут потрібно шукати можливі варіанти.
У відповідь на це їхні опоненти заявляють, що Росія в принципі не готова на жодні компроміси і взагалі має намір повністю знищити українську державність та українську націю. А тому з Москвою взагалі нема про що говорити: треба воювати з РФ, поки вона не розвалиться або поки Путін не помре.
Тому те, наскільки гнучкою насправді може бути позиція Кремля щодо параметрів завершення війни, а також відповідь на запитання, чи готовий він у принципі до мирного співіснування з Україною після війни, матимуть великий вплив на настрої в українському суспільстві, серед еліти та армії.
Загалом питання про готовність України, Європи та Росії до мирного співіснування (а не до відносин у форматі холодної чи гібридної війни), а також про конкретні умови такого співіснування є головним питанням, від якого в принципі залежить можливість досягнення домовленостей про міцний світ.
При цьому зміни настроїв в українському суспільстві та елітах, звичайно, не пройдуть безслідно. Але для того, щоб вони призвели до зміни позицій влади, потрібні суттєві зміни і в інших сферах. І не лише у самій Україні.
Детальніше про дискусію про війну і мир, що розгортається, читайте в статті «Країни».
Пристрасті за "планом Гончаренка"
Україні потрібно починати домовлятися з Росією “скрізь, де тільки можливо”, зокрема - обговорювати відмову від вступу до НАТО, зняття санкцій, питання російської мови, церкви, і, в перспективі, статус Донбасу.
З таким закликом написав пост у своєму Telegram-каналі народний депутат Олексій Гончаренко (Євросолідарність).
За його оцінкою, нинішня стратегія Києва не відповідає ситуації на фронті та в економіці, а умови можливих домовленостей згодом стають для України лише гіршими.
"Реальність зараз така: ми програємо війну; ми втрачаємо величезну кількість людей; у нас немає своїх грошей не просто на оплату війни, а навіть на функціонування країни; ми втрачаємо бізнес та економіку. І справді щоразу умови, які ми отримуємо, гірші за попередні", - наполягає Гончаренко.
На його думку, розрахунок влади на появу нових озброєнь, які могли б круто повернути хід подій - це пошук "Wunderwaffe" ("чудо-зброї") і "абсурд". "Класно, якщо ми зробимо свою балістику. Але як це змінить поле бою, якщо у росіян своя балістика всю війну, а ми не здаємося? Класно, якщо ми знайдемо протидію реактивним дронам, але ж вони зроблять нові. І так по колу", - вважає Гончаренко.
Або можна знайти добрий предмет для дипломатичного торгу, щоб із чогось почати. Як пише Гончаренко, Москва зацікавлена у знятті обмежень з російських енергоносіїв та відновленні торгівлі нафтою та газом, а західні країни згодом у будь-якому разі пом'якшуватимуть санкційний режим. "Якщо санкції з Росії все одно знімуть, то, може, не будемо дурнями і спробуємо це скористатися?" – пише він.
А якщо Україні самій виступити за зняття санкцій в обмін на припинення далекобійних ударів, розблокування Чорного моря та обмеження бойових дій ділянкою фронту на Донбасі? "Ми збережемо економіку - хоч якусь; збережемо наші міста - Київ, Одесу, Харків, Дніпро; збережемо життя багатьох людей; зупинимо відтік людей", - каже парламентар.
На його думку, не варто добиватися однієї всеосяжної угоди про завершення війни – треба рухатися від однієї окремої домовленості до іншої. "Домовлятися СКРІЗЬ, де тільки можливо. Ми не можемо домовитися відразу про закінчення війни. Давайте домовлятися про все на світі. Домовимося про припинення ударів по портах. Домовимося про припинення ударів по підприємствах. Домовимося про припинення ударів по школах. Про все", - написав Гончар.
І якщо таких домовленостей дотримуватимуться, поступово можна буде перейти до ширших угод і в результаті до миру.
Окремо депутат пропонує Києву змінити і переговорну позицію щодо низки принципових питань. Зокрема, він вважає за можливе обговорювати нейтральний статус України в обмін на певні гарантії безпеки та продовження співпраці з НАТО. "Давайте натякнемо, що ми готові говорити про нейтральність. Про умови можна домовитися. Продовжимо співпрацю з НАТО так само, як і зараз. Створимо спільний європейський бюджет для фінансування нашої армії. Будемо займатися переозброєнням. Але треба говорити", - пише Гончаренко.
"Померти всією країною заради того, щоб стати членом НАТО, - це, як на мене, абсурд", - додає він.
Стосовно статусу російської мови він вважає за можливе поширити на нього ті ж самі норми захисту, яких від України вимагають зараз європейські партнери щодо мов інших нацменшин.
"У нас величезні російськомовні міста, і люди там, повірте, більші патріоти, ніж будь-де. Тому що саме ці міста бомбять щодня. Зрозуміло, що українська має бути мовою освіти, культури і науки. Так воно і є. Якщо люди хочуть між собою говорити російською, нехай кажуть", - написав нардеп.
У питанні церкви Гончаренко пропонує не забороняти людям відвідувати "структури, пов'язані з РПЦ" (ймовірно, мається на увазі УПЦ, яка заперечує свій зв'язок з Москвою), якщо там "не ведеться антидержавна діяльність".
Але "найскладніше питання - Донбас", виведення військ звідки вимагає Кремль. На думку Гончаренка, цю тему потрібно залишити насамкінець - коли вже будуть домовленості за іншими напрямками. "Коли зупинимо удари по школах. Коли зупинимо удари по лікарнях. Коли зупинимо удари по портах. Коли зупинимо удари по житлових будинках. Коли зупинимо удари по мостах. Коли зсуваємо бойові дії тільки до Донбасу. Далі можна виходити і шукати формулу, як вирішити це питання", - вважає народний депутат.
Серед можливих варіантів Гончаренко називає зупинку боїв за існуючою лінією, створення нейтральної зони, відведення як російських, так і українських військ або передачу території під контроль ООН.
"Варіанти є. Але нам потрібно почати з малого і поступово прийти до зупинки всього. Іншого варіанту немає", - наполягає парламентар. "Потрібен світ", - підсумував Гончаренко.
На Гончаренка обрушилася хвиля критики, у тому числі, і з боку його однопартійців щодо "Євросолідарності" (зокрема, з боку В'ятровича). Опоненти звинувачували його у "закликах до капітуляції", у "роботі на Москву", або команду Трампа.
Редактор сайту "Історична правда" Вахтанг Кіпіані назвав заяву народного депутата Олексія Гончаренка "російським інфотерором", яка йде "синхронно" з російськими ударами по Києву.
Про це він написав на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.
Гончаренко у свою чергу йому відповів так: "проблема не в тому, що Вахтанг Кіпіані готовий битися до останнього українця. Проблема в тому, що такі, як Вахтанг Кіпіані, люблять більше мертвих українців, ніж живих. Їм хочеться, щоб ми всі померли, а потім вони героїчно написали. я хочу, щоб ми тут народжували дітей, щоб ми не ходили пішки через мости, щоб ми будували університети, а не лише меморіальні цвинтарі”.
Водночас нардеп торкнувся теми мобілізації та територіальних центрів комплектування, додавши, що "Кіпіані полюбляє ТЦК".
"Можливо, ми навіть побачимо, як одного разу Кіпіані розповість нам, що Коновалець був співробітником ТЦК? Не знаю. Тут велика свобода фантазії. Але я хочу нагадати всім, як я вперше порушив тему ТЦК. Порушення прав людей. Побиття людей. Кримінальні речі, які відбувалися в ТЦК. роботі на Росію. А потім тихенько дзвонили про допомогу, а трохи пізніше так розлютилися, що щось в країні не так. І буде так з миром. Збирав старі газети, знаходив інформацію про Стуса і вчив нас, як любити нашу Україну.
А у відповідь на заяви ряду близьких до Банкової пабліків, що його заклики до миру узгоджені з командою Трапа, Гончаренко сказав, що ознайомлений з умовами врегулювання, які пропонуються Києву на переговорах з американцями, і впевнений, що українці погодилися б на них.
"Я знаю умови переговорів. В Офісі президента бояться говорити з людьми і прямо повідомляти, чого від нас вимагають і яким чином можна завершити війну. На жаль, я не можу озвучувати ці умови мирної угоди, але впевнений, що українці на них погодилися б. Ми занадто багато втратили і занадто багато втрачаємо, щоб продовжувати це самогубство".
Зміни настроїв у суспільстві
"Гончаренко публічно сказав те, про що говорять непублічно у своєму колі багато політиків і підприємців - війна веде до руйнування країни, чекати руйнування РФ можна ще довго і за цей час може обрушитися повністю знекровленою сама Україна. Вже зараз йдуть катастрофічні наслідки для цілих галузей української економіки. А що буде далі? Заради чого ми воюємо? Якщо заради збереження? пріоритет", - передає настрої джерело у політичних колах.
Ми вже розбирали, що подібні настрої посилюються й загалом у суспільстві на фоні посилення обстрілів великих міст та передусім Києва. Відчуття нормального мирного життя під російськими ударами зникає вже не лише у прифронтових районах Донбасу, у Запоріжжі та Херсоні, а й у тилових регіонах, включаючи Київ. Столицю останніми днями обстрілюють практично цілодобово, причому, “прилітає” у об'єкти, хоча б теоретично мають військове значення, а й у явно цивільні типу шкіл. Разом з ударами, що ще влітку почалися по промислових підприємствах, портах, судноплавству, складах і сільськогосподарських потужностях все це наводить на думку на вибір Москвою курсу на завдання серйозної шкоди економіці та соціальній сфері України.
Проте, влада та основна частина політичного класу, подібним настроям усіма силами намагається опонувати.
Влада намагається "розбавити" тривожну повістку повідомленнями про нові удари по російських тилах або про наступи ЗСУ на окремих ділянках фронту, а також обіцянками "ось-ось" почати випуск балістичних ракет власного виробництва, щоб дати "відповідь" на російські удари по Україні (хоча, в соцмережах " питання, а що нам у відповідь на це прилетить – такі сумніви раніше зустрічалися нечасто).
Загалом же йдуть і далі заклики терпіти та триматися. І в цьому є єдина як влада, так і частина її опонентів.
"Тяжко, як і всім, після чергової безсонної ночі. Але я знаю: цей терор марний. Ми не зламаємося, тому що є і буде наше спільне "ми". Кожен з нас окремо - вразливий прутик. Разом ми - міцний віник: гнімося, тріщим, але не ламаємось і в лаймося і не ламаємося". Імперії. Потрібно лише не дати розтягнути нас на окремі прутики.
"Цікаво, що навала реактивних безпілотників на Київ змушує говорити про відчай. Але парадокс. Путін відправляє їх від розпачу. Тому що не може досягти своїх цілей. І водночас хоче викликати відчай в українців, у киян, щоб вони почали здаватися. Або зажадали від влади капітулі". с рвением атаковать гражданские цели. Почему? Это явно эмоциональный шаг. Потому что если бы это давало результат и было продуманным рациональным шагом, россияне делали бы это уже давно. Почему? Ну потому что эффект от этого очень ограничен. При трате значительных ресурсов… Путин точно хочет атаковать мозги гражданских. Но почему? Потому что он на них очень зол. И у него нет другой возможности. У него нет ресурсов повлиять на фронт і немає здатності зруйнувати економіку. Все це можуть зробити лише самі українці. Власними руками. Депутати вже показали майстер-клас цього року – як на рівному місці отримати кризу (автор має на увазі небажання депутатського корпусу голосувати за закони, невигідні команді Зеленського – Ред.) Путін хоче, щоб кияни зробили те саме, тільки масово. Ще він мститься за приниження, яке виникло після збільшення українських можливостей щодо поразки російського тилу. Показує, що буде, якщо Україна не зупиниться та не капітулює. Але фішка в тому, що ресурси Путіна та його можливості не змінилися. Що рік тому, що два роки тому. А українські можливості зросли. Але Путін не хоче цього приймати”, - написав на своїй сторінці у Facebook інвестбанкір Сергій Фурса, який входить до групи впливу бізнесмена Томаша Фіали, близькими структури, до якого зараз активно атакують Зеленського.
Різночитання у розмовах у владі
Подібні заяви йшли й у минулі роки війни. Але зараз у політичному класі звучать й інші заяви. І їх озвучує не лише Гончаренко.
Депутати (у тому числі з "Слуги народу") та експерти говорять про серйозні для країни наслідки війни, розмір яких лише наростатиме. І треба думати, як виходити з війни, оскільки її подальше продовження несе серйозні загрози розвитку, або навіть існуванню країни.
"Тиждень тому до Дніпра приїхала якась чергова конференція з інвестицій у прифронтові території. Посли, спікери, всі, як належить, виступи, міркування, очікування та надії. Які поламала одна дівчина- народний депутат, сказавши присутнім, що вони абсолютно божевільні, що не буде ніколи ніяких інвестицій. туди, де час підльоту ракети менший, ніж час відправки емейлу. Подвійно важча війна, коли навколо ті, хто воліє будувати рожеві замки замість підземних заводів, умовно, замість сховищ, будинків для переселенців, бетонних ангарів для всього, що можна сховати в бетонний ангар... Нам потрібен світ, з настанням якого будуть і інвестиції, якщо в країні будуть закон і порядок, а не влада фейс. Конференціями їх не привабиш”, - написав у своєму Telegram-каналі народний депутат Максим Бужанський (“Слуга народу”, СН).
Його колега по фракції Данило Гетьманцев після одного з сильних обстрілів Києва та низки інших міст написав у своєму Telegram-каналі: "Страшна ніч. Є загиблі та поранені, зруйновані та пошкоджені будинки. Під ударами опинилися Київ, Одеса, Нікополь. Хтось цієї ночі ми втратили будинок, хтось - здоров'я. і неможливе, щоб зупинити цю війну, щоб люди перестали гинути.
Із закликами “шукати шлях до миру” останнім часом все частіше виступає також мер Харкова Ігор Терехов.
До речі, Терехова та Гетьманцева у політичних колах пов'язують із політичним проектом для південного сходу. Ще однією її особою може стати нинішній міністр у справах ветеранів, а раніше голова Миколаївської військової обласної адміністрації Віталій Кім. Кіма та Гетьманцева вважають близькими до лідера парламентської фракції СН Давида Арахамії, якого джерела “Країни” у Раді називають негласним куратором (у його специфічному стилі) майбутнього політпроекту.
Тому нерідко будь-які заяви про мир з боку Гетьманцева, Терехова, як і Гончаренко, сприймаються як елемент заробляння політичних очок. Однак, навіть якщо це й так, то, очевидно, навряд чи вони вирішили б заробляти ці очки на темі, яка в суспільстві не користується підтримкою.
У контексті закликів про світ цікаво, як же прихильники пошуку компромісу бачить шлях до певних домовленостей із Росією. Народний депутат, близький до Гетьманцева, каже, що треба розпочати “предметні переговори”.
"Людині ринку називають одну, іншу ціну на товар. Можна спробувати торгуватися, і якщо скажеш, що згоден тільки на таку ціну (тобто не поступишся ні з одного питання), то залишишся ні з чим. Ми не можемо поступитися в питанні Донбасу, який вимагає Росія, і не хочемо. Але якщо ми хочемо самі ставити ціну, то якщо хочемо самі ставити умови, то ми хочемо самі ставити умови. Невиносною для агресора. У нас не виходить ні те, ні інше. Ми можемо продовжувати, але поки що ця тактика нічого не дає. Є, звичайно, очікування балістики, ще чогось надпотужного, що, за ідеєю, може розгорнути процес на нашу користь. Тим часом частина киян пішки мостами через Дніпро добиратиметься на роботу. І навіть якщо піде так, як ми хочемо – ми повернемося до якоїсь точки, в якій зупинялися переговори? А якщо ситуація погіршиться, і нам висунуть ще суворіші умови укладання миру? Залишається торг, з якого ми розпочали”, - каже джерело.
За його словами, у депутатському корпусі тим сильніші такі настрої, чим ближче живе до лінії фронту народний обранець. Войовничість у міру віддалення від зони бойових дій де зростає.
"Насправді немає жодного депутата, який не хотів би закінчити війну, але щоб хтось інший це зробив за нього. Ось чужими руками була припинена, а він не ніс за це ніякої відповідальності. Навіть "Європейську солідарність" влаштує припинення війни, тільки якщо Зеленський все зробить сам. а інтересу у світі немає”, - каже джерело.
Співрозмовники видання у парламентській фракції СН кажуть, що розуміння “затягнутості військових дій є вже давно”, але “навряд” варто сподіватися на зміну нинішнього загального курсу.
"Наскільки я бачу і знаю, "начальник" (прізвисько Зеленського у фракції - Ред.) не збирається згортати (тобто домовлятися про мир не на українських умовах - Ред.). З цим уже всі змирилися, хоча й деякі не прийняли. І головне завдання тепер як і для пересічних громадян – пережити зиму. Повернемося до цієї розмови навесні, ось тільки з якими наслідками”, - каже джерело у фракції "Слуга народу".
