Удар по Львову
Удар по Львову

Аналізуємо підсумки 1731 дня війни в Україні.

Нові удари по Україні

У ніч на 20 листопада Росія завдала масованого комбінованого удару, застосувавши балістичні та крилаті ракети, а також ударні безпілотники. Основними цілями стали мости, енергетична та транспортна інфраструктура, промислові підприємства. Атака продовжилася вранці та вдень.

За даними Зеленського, Росія використала понад 110 ракет, з яких 27 були балістичними, та понад 400 безпілотників. Було збито лише три балістичні ракети.

Найбільш серйозні наслідки зафіксовано у Києві, Львові та низці інших регіонів. За даними МВС України на ранок, загинуло вісім людей, ще 28 постраждали.

У Києві російські ракети вдарили по трьох мостах через Дніпро – Подільсько-Воскресенському, Дарницькому та Південному (паблік також писали про приліт Північним мостом, але це офіційно не підтверджували). На Подільсько-Воскресенському мосту обмежили рух із правого на лівий берег. На Південному, яким було зафіксовано чергове влучення, дозволили рух у напрямку правого берега з обмеженнями по масі транспорту. Дарницький міст удень окрили для проїзду.

Місто після цієї атаки зранку скували величезні пробки.

Також у столиці було вражено об'єкт "Київводоканалу". Загинули троє співробітників підприємства, а в багатьох будинках розпочалися перебої з водою (особливо на Печерську).

Паблік також писали про ракетні удари по ТЕЦ Києва. Також вночі була атакована підстанція біля Трипільської ТЕС, повідомив енергетичний експерт Ігнатьєв. У Києві зранку запроваджувалися екстрені відключення, а у низці районів світу взагалі не було. На маршрути не вийшли тролейбуси.

Відмінністю цієї атаки був комбінований удар по західній Україні.

Основні удари зазнали Львівської та Івано-Франківської областей, а також Закарпаття. Українські паблики пишуть, що ці регіони атакували переважно крилаті ракети + безпілотники, тоді як по Києву били балістикою.

У Львові був удар по залізничній станції Скнилів. Попадання припало на будівлю квиткових кас, частину станції зруйновано. Загинуло двоє людей, ще десять постраждали. Також є руйнування у місті.

Удари та падіння уламків зафіксовано також у кількох районах Львівської області. У Стрийському районі пошкоджено об'єкт енергетичної інфраструктури. Крім того, за інформацією The Kyiv Independent з посиланням на джерело в енергетичній галузі, під удар потрапила підстанція "Західноукраїнська" потужністю 750 кВ - один із найбільших та найважливіших вузлів української енергосистеми. Через неї передається електроенергія атомних та теплових електростанцій, а також забезпечується можливість імпорту електрики з Євросоюзу. Масштаби пошкоджень наразі невідомі.

Міноборони РФ заявило, що також вразило Львівський авіаційний завод, який, за версією російського відомства, займається виробництвом ракет FP-9, FP-5 "Фламінго" та далекобійних безпілотників. Україна цього не підтверджувала.

Масованій атаці зазнала і Івано-Франківська область. Лунали вибухи в районі Бурштину, влада заявила про удар по енергетичній інфраструктурі, де виникла пожежа. Міноборони Росії заявило про поразку Бурштинської ТЕС. В області розпочалися відключення світла.

Також складна ситуація в Одесі – місцеві паблики пишуть, що вражені дві великі електропідстанції.

Міненерго повідомило, що через удари по підстанціях АЕС вимушено знизили потужність генерації. Загалом енергетична інфраструктура України отримала "значні пошкодження" нічною атакою.

Під час цієї атаки повітряний простір Польщі порушили три російські об'єкти - імовірно дві крилаті ракети та реактивний безпілотник. Усі вони впали на польській території, повідомив міністр оборони Владислав Косиняк-Камиш.

Одна з ракет, ймовірно, Х-101, близько 06:36 впала і вибухнула біля села Новий Липовець у Люблінському воєводстві, неподалік Хмелека. Місце падіння знаходилося за 200-300 метрів від житлових будинків. Вибух спричинив пожежу, її зафіксували камери спостереження. Ще два об'єкти впали у Підкарпатському воєводстві – біля міста Рудник над Саном та села Молодич. Постраждалих та серйозних руйнувань немає. При цьому припиняли роботу аеропорти Любліна та Жешува.

Жоден із трьох об'єктів збитий не був. Польське командування пояснило це відсутністю необхідних умов застосування озброєння.

Прем'єр Туск назвав подію "ймовірною навмисною провокацією" Росії. "Це не схоже на випадковість", - заявив він. Польська влада допускає зв'язок інциденту з міжнародними військовими навчаннями "Коаліція 26.2", що проходять 20 листопада, на полігоні в Новій Дембі.

Трамп заявив в інтерв'ю Fox News, що російські дрони та "кілька маленьких ракет" потрапили на територію Польщі "по помилці". Міністр оборони Косиняк-Камиш має намір звернутися до НАТО із проханням посилити захист східного флангу альянсу. Генсек НАТО Марк Рютте назвав інцидент "явно небезпечним" та висловив солідарність із Польщею. При цьому, як це вже бувало раніше за подібних зальотів, мови про включення 5-ї статті про колективну оборону не йдеться.

Повернімося до цілей удару по Україні. Нагадаємо, вчора Путін пообіцяв "масштабну відповідь" за поразку Кримського мосту. І, судячи з усього, події цієї ночі - це відповідь РФ.

Росія і до удару по Кримському мосту регулярно била українською енергетикою та мостами. Але таких масованих ударів не було вже давно. І в цілому ми спостерігаємо вже вкотре повторюваний сценарій.

Перший крок - Україна завдає по російських об'єктах медійно-гучного удару, який приурочується до важливих міжнародних подій за участю РФ.

Так, атаки на Кримський міст пролунали в момент візиту Путіна до Китаю, де відбулася тристороння зустріч лідерів США, РФ і КНР, яку заздалегідь критикували Зеленський та Європа.

Інший приклад - операція "Павутина", під час якої Україна вразила кілька десятків стратегічних бомбардувальників РФ. Це сталося за день до переговорів у Стамбулі 2 червня 2025 року, організованих у рамках зусиль Трампа після закінчення війни в Україні. Тоді переговори ні до чого не привели.

Також Україна влітку 2026 двічі атакувала Петербург рівно в ті дні, коли там проводився міжнародний економічний форум.

Другий крок - після таких акцій Росія включає "відповідь" і починає завдавати по Україні набагато більш масованих ударів, ніж напередодні. А в окремих випадках - відкриває нові фронти у повітряній війні, як було цього літа, коли РФ у відповідь на 40-денну операцію Зеленського з "примусу Росії до миру" заблокувала ударами по судах український морський експорт.

Прихильники такої тактики кажуть, що вона у результаті підвищує ціну війни для РФ, що рано чи пізно змусить Москву піти на переговорні поступки. Однак поки що все відбувається з точністю до навпаки - ескалація з одного боку породжує ще більшу ескалацію з іншого, з вищими витратами для цивільного населення, ніж були до цього (особливо у випадку України).

Ситуація на фронті

Росіяни просунулися на Слов'янському напрямку - біля Рай-Олександрівки, повідомляє український військовий паблік Deep State.

Також російські війська змогли проникнути невеликими штурмовими групами до нових районів Куп'янська та на український плацдарм на річці Оскол, пише український військовий експерт Костянтин Машовець.

За його даними, росіяни намагаються поділити український Куп'янський плацдарм на північну та південну частини. Останнім часом їхні піхотні групи проникли до бойових порядків ЗСУ, а також до західної та північно-західної частини Куп'янська.

Російські військові помічені в районах Тищенківки та Радьківки, у кількох кварталах північної частини Куп'янська, біля вулиць Лермонтова та Цюрупи. Невеликі групи також діють у Заоклісі, біля Подолів та Петропавлівки.

Основні зусилля російської 1-ї танкової армії зосереджені на просуванні від Піщаного до Куп'янська-Вузлового через Курилівку, а також у напрямку Ковшарівки та Новоосинового. Росіяни обладнали позиції для накопичення штурмової піхоти, звідки регулярно відправляють групи по 2-3 особи. Українські підрозділи проводять зачистки, проте деякі російські групи встигають закріпитись. Машовець зазначає, що противник має чисельну перевагу у штурмовій піхоті та може підтримувати високу інтенсивність таких атак.

При цьому на південній ділянці плацдарму ЗСУ продовжують утримувати позиції біля Глушківки та Колесниківки. Російська ділянка між Колесніковкою та Кругляківкою, що виходить до Оскола, має ширину від 1,5 до 4 кілометрів, за різними оцінками. Машовець припускає можливість української контратаки на цю ділянку з метою відновлення цілісності плацдарму.

При цьому, за оцінкою оглядача, резерви угрупування "Захід", що настає під Куп'янськом, зараз перекидаються під Лиман, щоб зупинити українську операцію "Вівальді". В результаті російському командуванню доводиться одночасно вирішувати два завдання на протилежних флангах: завершувати штурм Куп'янська та стримувати українські сили під Лиманом.

Машовець вважає, що така ситуація відкриває для ЗСУ можливість флангового удару на північ і на північний схід від Борової. Однак, на його думку, російське командування враховує таку загрозу, оскільки у районі Борової тримає основні сили 4-ї танкової дивізії.

Нещодавно про просування РФ на схід від Куп'янська повідомляв Deep State. При цьому просування на інших ділянках український паблік не фіксував.

Російські військові паблики повідомляють про значні рухи армії РФ як у самому Куп'янську, так і на його флангах. Україна цього не підтверджує.

Чи можуть ЗСУ звинуватити у порушенні міжнародного права?

Стаття американського юридичного порталу Just Security щодо обґрунтованості українських ударів по російських дата-центрах із погляду міжнародного права вказує на потенційно серйозну загрозу для України.

Нагадаємо, у цій статті ставиться під сумнів, що українські удари по дата-центрах відповідають міжнародному праву, оскільки у своїх заявах про них військово-політичне керівництво України не акцентувало увагу на тому, що ці центри використовувалися для військових потреб, а застосовували іншу аргументацію. Наприклад – боротьба із пропагандою, відповідь на удар по українських дата-центрах.

Автори Just Security - професори Марко Міланович та Майкл Шмітт, наголошували, що міжнародне гуманітарне право забороняє атакувати цивільні об'єкти як відплату, навіть якщо противник сам порушує ці норми.

"Той факт, що Україна є жертвою агресії, не звільняє її від відповідальності за незаконні напади в ході військових дій. Кожне порушення цих норм послаблює позиції, які Україна з такою працею завоювала. Обґрунтування, які Україна дотепер приводила щодо своїх ударів по російських центрах обробки даних, — дії та придушення в дезінформації. розпорядження України є більш вагомими та підкріпленими фактичними доказами аргументами, ніж ті, які вона представила досі", — пишуть автори статті.

На цю статтю в Україні звернули мало уваги. Хоча вона вказує на проблему, яка за певних обставин може стати для Києва дуже гострою.

Насамперед, треба сказати, що Just Security – це авторитетний у юридичному світі портал, який спеціалізується на питаннях безпеки та дотримання міжнародного права. За своєю ідеологічною орієнтацією, судячи з набору публікацій, він близький до леволіберального мейнстріму. Тобто до того середовища, яке нині складає кістяк групи підтримки Києва на Заході.

Досі вона беззастережно підтримувала Україну як жертву агресії, однак у недавній історії були приклади, які показують, що цей статус в очах цього середовища ще не є індульгенцією на будь-які дії.

Після атаки ХАМАС 7 жовтня 2023 року Захід одностайно її засудив і визнав Ізраїль жертвою агресії. Проте характер відповіді ізраїльтян у вигляді масованих бомбардувань Гази із десятками тисяч жертв серед мирних жителів призвів до різкої зміни відносин. І тепер Ізраїль має грандіозну проблему, коли величезна кількість людей у ​​світі сприймає його вже не як жертву, а як агресора, що прямо впливає на міжнародну підтримку країни та на її геополітичні позиції.

Безумовно, тут позначається ще й той факт, що пропалестинські й антиізраїльські сили вже давно створили сильне лобі в медійних і політичних колах на Заході, чого й близько зараз немає в Росії. Однак не факт, що ситуація не зміниться. Особливо, якщо сам Київ даватиме для цього приводи.

Тому до тез статті в Just Security варто поставитися уважніше.

Якщо викласти коротко, то там викладено два ключові пункти. Перший – здійснення певних дій країною-агресором не є, з погляду міжнародного права, виправданням для здійснення подібних дій країною-жертвою. Другий - удари по цивільних об'єктах є порушенням міжнародного права, якщо не доведено їх застосування у військових цілях.

У цьому плані типова аргументація Зеленського та інших представників керівництва країни після ударів по інфраструктурних та інших об'єктах у РФ на кшталт "це наша відповідь на їхні удари, нехай відчують біль, як і ми", ймовірно, виглядає медійно-виграшно всередині країни, але потенційно може створити проблеми у відносинах з партнерами, від підтримки яких.

Втім, аргументація ударів по Росії – це ще півбіди. Зрештою Києву не важко взяти на озброєння стиль зведень МО РФ, яке атаки на будь-які об'єкти в Україні чи то суду, склади, заводи чи електростанції доводить тим, що вони "використовуються для військових потреб".

Головна проблема для української влади та армії може бути в іншому.

2024 року Україна ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду. І з 1 січня 2025 року стала країною-учасником МКС. Втім, ще 2015 року окремою adhoc заявою Київ визнав юрисдикцію МКС для розслідування військових злочинів на території України починаючи з 20 лютого 2014 року (на цій підставі МКС і видав ордер на арешт Путіна у 2023 році). Однак після ратифікації Римського статуту ситуація все-таки змінилася в іншому аспекті: Україні тепер набагато важче захищати своїх військових від переслідувань з боку МКС, ніж державам, які статут не ратифікували (як, наприклад, РФ, США чи Ізраїль). І, крім того, українські громадяни підпадатимуть під юрисдикцію МКС, якщо вони скоїли військові злочини не лише на території України, а й в інших країнах. У тому числі й у Росії.

Саме тому Україна ратифікувала Статут із застереженням за статтею 124, якою українські громадяни виводяться з-під відповідальності за військові злочини протягом семи років після ратифікації. Однак це застереження не стосується геноциду та злочинів проти людяності.

І в цьому для українських військових може бути проблема.

25 червня 2024 року МКС видав ордер на арешт начальника Генштабу ЗС РФ Герасимова та екс-міністра оборони РФ Шойгу за звинуваченням в ударах по енергетиці України, що суд кваліфікував як злочин проти людяності.

26 жовтня 2026 року Незалежна міжнародна комісія з розслідування по Україні (заснована Радою з прав людини ООН) кваліфікувала удари російських сил по енергетичній інфраструктурі України як злочини проти людяності.

Як писалося вище, росіяни обґрунтовували такі удари тим, що об'єкти "використовувалися для потреб армії", а також подавали їх як відповідь на удари по російських енернооб'єктах. Але, як бачимо, ні МКС, ні Комісія при ООН не вважали це "реабілітуючими обставинами".

Однак удари завдає не лише РФ по українській енергетиці, а й Україна по енергооб'єктах як на території Росії, так і, особливо посилено, по енергетиці на захоплених українських територіях, через що сотні тисяч людей там регулярно сидять без світла, води та тепла. При цьому про удари по енергетиці Криму Сили безпілотних систем ЗСУ звітують відкрито, офіційно та з гордістю. Київ також обґрунтовує удари "використанням енергооб'єктів для військових потреб" та "відповіддю на удари по українській енергетиці".

І тому будь-якої миті будь-хто, наприклад, із жителів Криму чи якась міжнародна правозахисна організація може подати заяву до МКС про скоєння злочину проти людяності української армії через удари по енергетиці, взявши як прецедент ордер МКС на арешт Герасимова та Шойгу, а також згадане вище Міжнародне. Що теоретично може стати підставою для прокурорів МКС розпочати розслідування.

І наслідки для України можуть бути вкрай негативними.

Почнемо з того, що МКС зараз, насамперед, проект європейців. Один з небагатьох важелів глобального впливу, що залишилися у них. Тому Європа намагається підвищити статус суду та захищає його від нападок з боку США, Ізраїлю та Росії.

Крім того, практика розслідування військових злочинів як з боку МКС, так і з боку створеного ООН Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії, показує, що звинувачення висуваються всім сторонам, що воюють, як показник неупередженості незалежно від того, хто є жертвою, а хто агресором. МТКЮ судив як сербів (яких на Заході вважають призвідниками війни), так і хорватів, боснійців та косовських албанців.

МКС видав ордер на арешт не лише командира ХАМАС, який організував напад на 7 жовтня, а й Нетаньяху та міністра оборони Ізраїлю. І тому не можна виключати, що і щодо війни в Україні може бути застосований той самий метод і звинувачення висунуть не лише російським військовим, а й за аналогічні дії українським.

При цьому з суто процесуально-бюрократичної точки зору українські військові для МКС значно легші для кримінального переслідування, ніж російські. Україна, на відміну від РФ, ратифікувала Римський статут, тим самим визнавши юрисдикцію МКС над своїми громадянами. Україна, на відміну від Росії, не має ядерної зброї та права вето в ООН. Україна прагне вступити до ЄС, взявши на себе зобов'язання щодо верховенства права як однієї з умов євроінтеграції.

Безумовно, країни ЄС напевно докладуть максимум зусиль, щоб не допустити початку розслідувань МКС щодо українських військових як мінімум до завершення війни (хоча й у розслідуваннях після припинення приємного вогню для українських військових буде мало).

Вплив для цього у європейців на МКС достатньо.

Однак, по-перше, багато залежить від суспільної реакції. Якщо на Заході в медіа та в суспільстві підніметься хвиля на тему "чому ми застосовуємо подвійні стандарти щодо війни в Україні", то зупинити розслідування буде непросто. А підняти цю хвилю є кому. І йдеться не тільки про Росію, а й про ті сили в Європі, які виступають за припинення або скорочення підтримки Києва і за початок діалогу з РФ, а також про правозахисні організації (багато з них, зокрема, Amnesty International, критикували 7-річну відстрочку від відповідальності за військові злочини для українських військових за Римським статутом), а також про представництво. владі вже давно неоднозначне ставлення (Меланшон, наприклад, засуджував далекобійні удари ЗСУ по Росії).

По-друге, навіть якщо початок розслідування МКС проти України вдасться зупинити, саме по собі мусування цієї теми може змусити європейців посилити контроль над військовими зусиллями ЗСУ, запровадивши додаткові обмеження для них. А також загалом додасть аргументи тим силам у Європі, хто виступає проти підтримки Києва.

У зв'язку з цим виникає питання – а чи є якийсь серйозний військово-стратегічний ефект від ударів по енергетиці того ж Криму, Донецька або Мелітополя, заради якого їх потрібно постійно наносити, залишаючи без світла, тепла і води мешканців цих територій, переважна більшість яких є громадянами України (українська влада неодноразово заявляла територіях, вважаючи її примусовою та незаконною)?

Щоб змусити Путіна вдатися до поступки за умовами завершення війни? Але якщо на такі поступки він не пішов після введення незліченних санкцій, від яких його найближче оточення втратило мільярди доларів, після ударів по НПЗ та іншій нафтовці, коли по всій Росії вишикувалися величезні черги за бензином, то чому Путін повинен піти на поступки через те, що жителі Мелітополя, Маріуполя чи Си?

Приклад російських ударів по українській енергетиці вже показав, що вони мінімально впливають як на позицію влади, так і на ситуацію на фронті та у військовому секторі, навіть коли мільйони людей сидять без світла та тепла. І навіть економічні збитки від тимчасових обмежень подачі електроенергії хоч і помітні, але не критичні (ключові підприємства так чи інакше електроенергією постачаються).

Щоправда, зараз удари РФ можуть мати більш глобальну мету – остаточно "покласти" енергетику, викликавши глобальний і довгостроковий блекаут і "виключивши" тим самим українську економіку. Але чи досяжна ця мета в принципі – невідомо. І, тим паче, малоймовірно, що такий глобальний блекаут у масштабах усієї РФ можуть влаштувати українські удари.

А якщо ракети і дрони летять трансформаторами і підстанціями в Криму, Донецьку чи Маріуполі, це означає, що менше ракет і дронів летить по військовій логістиці РФ, аеродромах та інших ключових об'єктах, ефект від ударів по яких, очевидно, куди більше для ходу війни, ніж від позбавлення електрики українських громадян.

Ймовірно, багатьом українцям, які зараз самі сидять без світла через російські удари, важко сприймати роздуми на тему, "чи варто бити у відповідь по енергооб'єктах на території, що контролюється противником, якщо це можуть розцінити як порушення міжнародного права". Багато хто скаже: "звичайно стоїть, ми ж жертва, а вони - агресори, а для самооборони всі методи хороші. Ми страждаємо, значить і вони повинні страждати. І чим більше, тим краще".

Логікою "ми жертва, для самооборони всі засоби хороші" керувалися й ізраїльтяни після 7 жовтня 2023 року. За підсумками, вона їх завела в пастку, призвівши до обвального падіння міжнародної підтримки країни. А для України такий сценарій матиме значно катастрофічніші наслідки, ніж для Ізраїлю, враховуючи більшу залежність від зовнішньої підтримки та наявність значно потужнішого противника.

Поки що подібна загроза виглядає лише теоретичною та дуже віддаленою, але, як бачимо, перші дзвіночки вже лунають. І є чимало охочих максимально їх посилити.

У цьому контексті інформтактика української влади, що стала вже звичною, щодо потурання мстивим інстинктам, навіть якщо це не має очевидного військового ефекту, є потенційною загрозою з серйозними міжнародними наслідками.

Підпишіться на телеграм-канал Політика Страни, щоб отримувати ясну, зрозумілу та швидку аналітику щодо політичних подій в Україні.