Події справи Карфаген прискорюються. Що означають заяви Дукі та Буркіна?
У корупційному скандалі навколо справи "Карфаген" вчора сталося одразу дві важливі події.
По-перше, із СІЗО після виплати застави вийшов генерал-майор Служби безпеки України Сергій Дука – один із головних підозрюваних у справі.
По-друге, дав інтерв'ю голова наркокартелю "Хімпром" Єгор Буркін, якого, за версією Національного антикорупційного бюро України, і кришував Дука, а також інші фігуранти з-поміж керівників українських силових структур.
Почнемо з Дукі.
Його мова після звільнення дуже контрастувала із заявами інших українських чиновників, які підпадали під прес антикорупційних органів.
Андрій Єрмак, Тимур Міндіч, Олексій Чернишов, Ірина Мудра та інші високопосадовці обмежувалися лише якимись невиразними виправданнями за принципом "я не винен, мене підставили, став жертвою інтриг" і утримувалися від різких звинувачень на адресу НАБУ, особливо політичного характеру.
На останні (підкріплені оголошеними підозрами голові НАБУ Семену Кривоносу та дружині голові Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України Олександра Клименка) наважився, щоправда, генеральний прокурор Руслан Кравченко. Але лише після свого від'їзду з України.
Дука ж почав буквально біля виходу із СІЗО жорстко таврувати НАБУ, звинувативши, фактично, Бюро в роботі на Росію ("ослаблення переговорних позицій країни"), помсти за розслідування СБУ кримінальних справ проти керівників антикорупційних органів та інших гріхів.
Щоправда, Дука вже звільнено з керівних посад у СБУ (хоча й залишається чинним співробітником спецслужби), а тому його заяви можна було б розглядати як позицію приватної особи, якби не деякі нюанси. Насамперед – сам антураж виходу Дуки на волю: генерал-майора СБУ зустріли оплесками біля виходу із СІЗО бійці спецслужби у камуфляжі, йому видали бойову зброю. Звичайно, такий перфоманс не міг бути ініційований співробітниками СБУ з власної ініціативи. Крім того, напередодні звільнення у ЗМІ поширювалися чутки, що всередині спецслужби централізовано організували збирання коштів на заставу Дуке.
Тобто противники НАБУ, а точніше – ті сили, які в липні 2025 року зробили спробу підпорядкувати президенту Володимиру Зеленському антикорупційну вертикаль влади і, зокрема, заводили кримінальні справи на детективів Бюро, судячи з дій Дукі, не мають наміру здаватися.
При цьому, на поширену в політичних колах думку, за організацією голосування у Верховній Раді про скорочення повноважень НАБУ/САП стояли безпосередньо Зеленський та Єрмак, а кримінальні справи проти детективів займався, окрім Дукі, нинішнім в.о. голови СБУ Олександр Поклад. І він, як неодноразово заявляли близькі до НАБУ ЗМІ, готував по антикорупційних органах новий удар у вигляді кримінальних справ, використовуючи свідчення засудженого за держзраду екс-нардепа Федора Христенка.
Тому в даному випадку головне питання – чи робить Дука свої нинішні заяви із відома Зеленського та Покладу, чи це тактика самого Дукі та його групи підтримки всередині СБУ?
Щодо позиції Покладу йде суперечлива інформація. Одні джерела кажуть, що саме він дав відмашку і на збирання коштів для застави Дуке, і на організацію згаданої вище акції за участю бійців біля СІЗО.
Про те, що все, що відбувається, це консолідована позиція СБУ вважають і в групі підтримки НАБУ.
"Складається враження, що спецслужба в особі свого генерала, який залишається співробітником СБУ, публічно оголошує війну антикорупційним органам і тим, хто їх підтримує. Здаватися ніхто не збирається. Погоджуватися з підозрами також", - пише близька до НАБУ журналістка "Дзеркало тижня" Інна Ведернікова.
Інші джерела заперечують участь у цих рухах Покладу та наголошують, що Дука, як і ще один фігурант справи Андрій Осипов на прізвисько Кримінал, це люди не Покладу, а голови СБУ Василя Малюка. А від кадрів останнього нинішній в.о. голови СБУ намагається останнім часом поступово позбутися.
Однак, у будь-якому випадку, Поклад продовжує сприйматися групою підтримки НАБУ як найнебезпечніша для антикорупційних органів постать в оточенні Зеленського, яка єдина все ще здатна завдати удару по антикорупційним органам. Тому об'єктивно будь-який "наїзд" на НАБУ/САП, від кого б він не виходив, для Покладу вигідний.
Приблизно також можна сказати і про позицію Зеленського. Він поки що не може, побоюючись різкої реакції Заходу, відкрито "наїхати" на антикорупційні органи, які послідовно роблять підозрюваними все його найближче оточення. Проте зовсім не проти, якщо "наїжджатимуть" окремі представники силових структур як би "за власною ініціативою".
Тим більше, що, як ми вже писали, головна політична мета справ подібних до "Карфагену" це не удар по окремо взятих Дуці, Володимиру Ценову та іншим безпосереднім фігурантам. Це примус Зеленського до фактичної відмови від контролю над силовою вертикаллю влади через прийняття так званого пакету законів Качки-Кос (докладніше про нього – в окремому матеріалі ). Що, крім іншого, передбачає звільнення і Покладу, та інших топ-силовиків, які перебувають під впливом президента.
Тому протиріччя між антикорупційними органами та їхньою групою підтримки з одного боку, і президентом і силовими структурами, що перебувають у його підпорядкуванні з іншого, є принциповими та інституційними. Крім того, окрема лінія - протистояння між НАБУ/САП та СБУ у боротьбі за верхню позицію у "харчовому ланцюжку" щодо вирішення питань у правоохоронній сфері. За роки війни СБУ сильно наблизилась до цієї вершини і головна сила, хто заважає їй закріпитися там, це НАБУ.
Тепер про одкровення Єгора Буркіна. У групі підтримки антикорупційних органів їх сприйняли із захопленням, вважаючи, що вони повністю "обнулюють" усі заяви Дукі.
Засновник "Хімпрому" особисто підтвердив практично всі матеріали справи "Карфаген", заявивши про корупційний контакт із його фігурантами.
І, більше того, виявив бажання піти на угоду як з українськими антикорупційними органами, так і з американськими спецслужбами.
Здавалося б - це справді ставить хрест на всій стратегії захисту Дукі та Ко.
Однак, насправді, все не так однозначно.
Насамперед - не до кінця зрозумілі мотиви Буркіна. Що означає його готовність "вдатися до угоду"? Будь-яка його угода з правоохоронними органами як американськими, так і українськими, має на увазі, як мінімум, повне припинення кримінальної діяльності, а цілком імовірно - і посадку у в'язницю (хоча, можливо, і не на такий тривалий термін, який міг би бути без угоди). Чи готовий Мексиканець до відходу "а пенсію" чи посадки? Сумнівно.
Можливо, щоправда, він дійшов висновку, що СБУ, поліція та прокуратура після справи "Карфагена" - дах уже ненадійний, а тому йому треба змінити його на НАБУ чи американців. Але важко повірити в те, що ті готові дозволитимуть Буркіну продовжити займатися тим, чим він займається. Або взагалі хоч чимось більшим і значущим займатися.
Але тут важливіше навіть інше. І Буркін, і НАБУ кажуть приблизно те саме - оприлюднені публічно матеріали справи "Карфаген" це лише вершина айсберга корупції в українській правоохоронній системі. А тому, у перспективі, можуть прозвучати і куди значніші імена, ніж вже звучать. Особливо, якщо Буркін справді почне щільно спілкуватися з НАБУ/САП.
Наприклад, того ж Покладу його недоброзичливці у соцмережах часто пов'язують із "Хімпромом" (Зеленський це, однак, заперечує, заявляючи, з посиланням на антикорупціонерів, що особисто Поклад до кришування ОЗУ не має відношення ). Також називають прізвища та інших представників вищого військово-політичного керівництва країни, які поки що ні в матеріалах НАБУ, ні в одкровеннях Буркіна поки що не звучали.
Іншими словами, одкровення Буркіна і загалом ситуація навколо справи "Карфаген" можуть різко прискорити перебіг подій у плані удару по НАБУ/САП з боку силовиків, які відчувають, що "снаряди лягають все ближче". Причому цей удар, як ми вже писали, може бути завданий навіть без відома президента. Причому в різній формі.
