Закон проти НАБУ підписано. Наслідки вибору Зеленського
Кінець вівторка був багатим на події в Україні. Пройшли мітинги проти ухваленого закону про обмеження повноважень НАБУ.
Хоча вони й були не надто численними, проте це перші масові політичні акції протесту з моменту початку повномасштабного вторгнення РФ. Незвично для київських вулиць останніх трьох років звучали і кричалки: "Зеля-чорт", "Єрмака нах@й", "Офіс за@бал".
Все це вже породило аналогії з відмовою Януковича підписувати угоду про асоціацію з ЄС у Вільнюсі у листопаді 2013 року та, відповідно, очікування нового Майдану.
Заперечилися практично всі опозиційні Зеленському сили. Навіть ЗМІ Коломойського, які, незважаючи на посадку свого власника, демонструють, як правило, повну лояльність Банкової цього разу докладно висвітлювали акцію протесту. На неї прийшов особисто мер Кличка зі своїм братом та багато опозиційних депутатів.
Інтригу додало те, що, аж до кінця дня, не було офіційних підтверджень – чи підписав президент закон. Що породило чутки: Зеленський здригнувся і почав вагатися – підписувати чи ні. Враження це посилилося після того, як на сайті Ради спочатку з'явився, а потім зник підпис президента.
Але інтрига тривала недовго. Незабаром підпис знову з'явився, а сам закон був опублікований в офіційному виданні "Голос України" і, таким чином, уже з сьогоднішнього дня – 23 липня, набрав чинності.
Підпис президента, незважаючи на всі чутки про коливання, був абсолютно очікуваним. Усі спочатку розуміли, що дати команду влаштувати лавину обшуків у НАБУ, а потім, у режимі спецоперації, організувати голосування в парламенті за закон щодо обмеження повноважень Бюро могла в Україні лише одна людина.
І це не Єрмак, Малюк чи Кравченко. Це зелений.
Тому, якби Зеленський раптом "здав назад", то це могло б мати фатальні наслідки для всієї вибудованої ним системи влади.
Однозначно, НАБУ прийшло б із кримінальними справами до багатьох його соратників, включаючи найближчих. Було б реанімовано всі корупційні скандали.
При цьому інші силові структури, бачачи "відкат" Зеленського, зайняли б вичікувальну позицію, не поспішаючи виконувати команди президента. Так само, як і інші чиновники.
Тому у Зеленського, після того, як він уже запустив процес демонтажу антикорупційної вертикалі, не залишалося іншого виходу, окрім як довести розпочатий процес до кінця. Що він зробив.
Що буде далі? Оскільки НАБУ та САП створювалися з ініціативи Заходу для контролю над українською владою, то вже з'явилося багато прогнозів щодо жорстких заходів, які може вжити Захід.
Зокрема – запровадження санкцій проти керівників України, скасування безвізового режиму з ЄС, припинення військової та фінансової допомоги. Або навіть усунення Зеленського від влади.
Однак на Банковій, за нашими даними, зовсім інша картина світу.
Там вважають, що Трампу до створеної за участю Демпартії США антикорупційної вертикалі взагалі немає жодної справи. А європейці запровадити жорсткі заходи проти країни, що воює, не посміють.
Більше того, там вважають, що кримінальні справи проти Чернишова та інших близьких соратників Зеленського, які, по суті, і стали головною причиною накату на НАБУ, було розпочато не в рамках спущеного Заходом завдання українським антикорупціонерам, а з власної ініціативи альянсу Петра Порошенка та грантових активістів.
Останні хоч і втратили "дах", а також "керівну та спрямовуючу" сили в особі американських демократів, проте зберігали вплив на НАБУ і на відбір суддів і керівників силових структур через "міжнародних експертів". І, за поширеною на Банковій версії, вирішили завдати удару Зеленському через порушення кримінальних справ проти його оточення, щоб різко послабити внутрішньополітичні позиції президента і взагалі «хитнути» ситуацію в країні.
Після цього Зеленський і вирішив повністю підкорити собі всю антикорупційну вертикаль, щоби не допустити такого сценарію.
У цій картині світу Банкова може побоюватися різких дій із боку Заходу, і з внутрішніми протестами впоратися досить швидко. Наприклад, посилаючи регулярно на мітинги (якщо вони ще будуть) "леткі загони" ТЦК.
Інше питання, що й для згаданого вище альянсу грантовиків, Порошенка та низки інших опозиціонерів, також питання стоїть руба. Порошенко перебуває на порозі посадки до в'язниці. Кличко на межі втрати поста мера.
Грантовики - перед перспективою піти шляхом Шабуніна. Тобто отримати підозри щодо різних кримінальних справ. А деякі, як, наприклад, власник "Української правди" Фіала, можуть потрапити під санкції РНБО та фактично втратити весь свій бізнес.
А тому чинити опір вони будуть. І ресурси – медійні, організаційні та фінансові у всього цього середовища ще є. Мітинги, кампанія з дискредитації Зеленського в українських та західних ЗМІ, а також, можливо, спроби загітувати на протести частину військових – все це йтиме в комплекті.
Хоча, звісно, питання, наскільки задумане вийде. Поки що військові, навіть медійно розкручені, не дуже охоче коментують тему з НАБУ.
Та й у суспільстві вона поки що не викликає великого резонансу за винятком щодо нечисленного політизованого середовища. Хоча, безумовно, протестний потенціал у країні є. І незадоволених станом справ як у елітах, так і серед населення дуже багато.
Якщо організатори протестів зможуть вийти за межі вузького порядку денного, пов'язаного з НАБУ, і говорити про ширші проблеми (свавілля під час мобілізації, позасудові розправи через санкції РНБО, тиск на бізнес тощо), то ситуація для Зеленського може серйозно ускладнитися.
Ще гірше становище для Банкової виявиться, якщо не виправдається розрахунок ВП на мовчання Заходу (і особливо розрахунок на нейтральну позицію Трампа) після демонтажу антикорупційної вертикалі. Або якщо внутрішнє напруження, що виявилося, збігається з різким погіршенням ситуації на фронті. У такому разі утримати ситуацію під контролем Зеленському буде вже набагато складніше.
