У міру затягування війни в Ірані в західних ЗМІ та в оточенні найамериканськішого лідера Дональда Трампа все частіше звучать заклики до президента США "оголошити про перемогу" і завершити війну.
У цьому контексті обговорюються й інформація про наміри США захопити острови Харк, через який проходить 90% усього іранського експорту нафти. Мовляв, Трамп після захоплення цього острова може оголосити про перемогу і завершити війну, поставивши в ній яскраву точку.
Також у ЗМІ є прогнози, що Трамп та Ізраїль зупинять бомбардування та перейдуть до боротьби з іранською владою у форматі "таємних спецоперацій".
Однак насправді швидко вийти з війни та оголосити про свою перемогу для Трампа зараз вкрай важко. Він, звичайно, може зробити такий хоч хоч завтра. Але якщо при цьому Тегеран збереже значною мірою свої військові можливості, що дозволяють йому блокувати Ормузьку протоку, це означатиме, що Іран здобув стратегічну перемогу історичного значення.
Тому що він фактично встановить контроль над протокою. Напад США та Ізраїлю подарував йому цю нагоду, про яку він раніше і мріяти не міг.
Трамп може оголосити про завершення хоч завтра. Але це не означає, що Іран розблокує протоку, і судноплавство там відновиться у довоєнному форматі. Після того, як Тегеран продемонстрував свої можливості щодо блокади протоки (чому американці ніяк не змогли перешкодити), саме він, а також його найближчий союзник Китай, стають "господарями" Ормуза, отримавши можливість виставляти свої умови проходження суден.
І такі умови Тегеран уже озвучує. І якщо заклик до видворення послів Ізраїлю та США можна сприймати як тролінг, то наміри Ірану пропускати танкери з нафтою, які оплачуються у юанях, а не у доларах – це вже серйозно.
І якщо Трамп зараз припинить війну, то подібні вимоги (а може бути ще жорсткіші) Іран виставлятиме всім, хто хоче скористатися протокою. І країни регіону будуть змушені йти на них, щоб розблокувати свою зовнішню торгівлю. Таким чином, війна, розпочата Трампом з метою поставити під контроль нафту та газ Ірану, щоб мати важелі впливу на Китай, на даний момент може призвести до рівно протилежного результату – до встановлення контролю Ірану та Китаю над Ормузькою протокою, а отже, і над усім нафтовидобуванням Перської затоки.
До речі, захоплення острова Харк, про яке зараз багато говорять, ніяк не допоможе розблокувати Ормузьку протоку, оскільки вона знаходиться від неї далеко - у протилежному кінці Перської затоки.
Навіть якщо захоплення острова відбудеться (при тому, що операція буде пов'язана з ризиком великих втрат серед американців і без гарантій успіху), це буде хоч і сильним ударом по іранській економіці, але навряд чи спонукає Іран до капітуляції. Швидше підштовхне його завдати масованого удару по всьому нафто- і газовидобутку в регіоні, що стане катастрофою для монархій Затоки, а також призведе до різкого зростання цін на нафту. Крім того, сам Харк може перетворитися для американців на пастку - на "острів Зміїний", яким Іран запустить усе, що є під рукою, завдаючи постійних втрат армії США.
Іншими словами, зупинка війни зараз означатиме грандіозну перемогу для Ірану та поразку для Америки.
Тому Трамп і дає зрозуміти, що ставити крапку у війні не готовий. Сьогодні президент США сказав, що не хоче поки що укладати з Іраном угоду про припинення ударів, оскільки "умови ще недостатньо хороші".
Однак яким чином можна хоча б позбавити Іран можливості блокувати Ормузьку протоку, не кажучи вже про ширше завдання встановлення американського контролю над іранською владою, поки що невідомо. Бомбіжки та вбивства лідерів країни на даний момент не змогли паралізувати опір Ірану, наземна операція пов'язана, як ми писали, з величезними ризиками. Інші країни до військових дій на боці Ізраїлю та США приєднуватись не поспішають.
Але Вашингтон все одно мусить продовжувати війну, щоб не дарувати перемогу Ірану. І це є одним із головних факторів, які затягують бойові дії.
