Сьогодні багато хто запитує: хто ж переміг у війні в Ірані після ув'язненого перемир'я - Тегеран чи Вашингтон?
Поширена думка, що президент США Дональд Трамп програв.
Формально це вірно за станом "на сьогодні", тому що американці до моменту припинення вогню не тільки не домоглися своїх цілей у війні (не змінили режим в Ірані і не взяли під контроль іранські нафту і газ, а й запаси збагаченого урану нікуди не зникли), а й фактично дозволили іранцям отримати величезний бонус. Тегеран, як він уже заявив, віддавати не збирається. І припинення вогню, напевно, він використовуватиме для відновлення своїх військових сил, а також, можливо, для прискорення робіт із створення ядерної зброї, якщо така технічна можливість у неї ще зберігається.
Ще гірше для США, що весь світ побачив: під Вашингтон можна не прогинатись, йому можна чинити опір, і він буде змушений йти на переговори.
Що ставить під удар весь стратегічний план США щодо збереження свого світового домінування через отримання контролю за основними ресурсними базами планети, і навіть через заміну міжнародного права на право сильного.
Однак, як ми вже писали, фінальна точка ще в конфлікті не поставлена і війна може відновитися будь-якої миті. І привід теж є – різне трактування Ізраїлем і США з одного боку та Іраном з іншого питання про Ліван. Тегеран після ударів ізраїльтян по Бейруту вже загрожує вийти із перемир'я.
Вибір Трамп глобально складається з двох варіантів.
Перший варіант - залишити все як є і "вмити руки". Можливо, навіть формально оголосивши про якусь "угоду з Іраном", якої в реальності не буде, оскільки занадто різні умови сторін і крім загальної декларації, що ні до чого не зобов'язує, Тегеран і Вашингтон нічого узгодити не зможуть. І далі регіон почне жити своїм життям – Ізраїль продовжить воювати з Іраном та з "Хезболлою", а країни Затоки підуть домовлятися з Тегераном (як з "господарем Ормузу") та з його союзниками в особі Москви та Пекіна. А вплив США у Перській затоці поступово зникатиме. І, в такому разі, це буде справді історичною поразкою Америки і крахом всього описаного вище стратегічного плану Вашингтона.
Другий варіант - знову вплутатися у війну і зіткнутися з тими ж проблемами, які й змусили Штати погодитися на нинішнє припинення вогню - неможливість одними повітряними ударами зруйнувати Іран, величезні ризики для світових ринків нафти і газу, та й для глобальної економіки в цілому, загроза провалу з великими втратами сухопутних.
Але, враховуючи вкрай високі геополітичні ставки, виключати другий варіант, безумовно, не можна.
Який вибір зробить Трамп, буде зрозуміло протягом найближчих двох тижнів, а може, й набагато раніше.
