Що відбувається навколо Ірану? Розвилка з трьох варіантів для Трампа
Зараз переговори про Іран уперлися в одне ключове питання – морську блокаду з боку США. Тегеран вимагає її зняти для будь-яких зустрічних кроків та продовження діалогу. Президент США Дональд Трамп це робити відмовляється, заявляючи, що спочатку потрібно узгодити всі параметри "угоди", включаючи питання ядерної програми.
З цього глухого кута може бути три виходи.
Перший: Трамп знімає блокаду в обмін на деякі кроки з боку Ірану, наприклад, відкриття Ормузької протоки, після чого переговори продовжаться, хоч і без будь-яких гарантій успіху. Іран фактично вийде переможцем з війни, так як влада в Тегерані не змінилася, а тільки зміцнилася, нафтові родовища залишилися під контролем країни, і вона може спокійно продовжувати свій експорт, всі сусіди побачили важіль тиску, яким володіє Іран (перекриття Ормуза), а також те, що Америка не змогла з цим нічого не поділитися. Та й свою ядерну програму Тегеран у такому разі може лише прискорити. Повторити новий напад на Іран США чим далі, тим буде складніше – у міру наближення проміжних виборів до Конгресу.
Другий: продовжувати блокаду без поновлення бойових дій доти, доки Іран не погодиться на вимоги США. Судячи з витоків в американських ЗМІ, такої точки зору дотримується частина соратників Трампа, які вважають, що протягом місяця-двох Іран вичерпає резерви своїх сховищ і буде змушений зупинити видобуток нафти, а відсутність експорту жорстко вдарить іранським бюджетом. Тому, за їхньою логікою, Тегеран рано чи пізно піде на поступки. Тим більше, що через блокаду Ормуза виграє американський нафтогазовий бізнес. Щоправда, є кілька спірних моментів. По-перше, надходять суперечливі дані щодо того, наскільки щільну блокаду ведуть американці. Періодично з'являється інформація про те, що частина іранських танкерів тим чи іншим шляхом таки вивозять нафту, що робить нереалістичним відміну іранського керівництва до поступок шляхом блокади. По-друге, якщо він матиме труднощі з бюджетом, можуть допомогти китайці, надавши фінансову підтримку. По-третє, якщо справді в Ірану все стане зовсім погано з експортом нафти та бюджетом, то поступки Трампу – це не єдиний варіант, на який може піти Тегеран. Не виключено, що в такому разі він завдасть удару по американським кораблям, які блокують Ормуз. А з огляду на те, що вони підійшли досить близько до іранського узбережжя, є ймовірність, що удари призведуть до значної шкоди кораблям і жертвам серед американців.
Третій: відновлення військових ударів, до чого, як пишуть ЗМІ, схиляється частина соратників Трампа як міра тиску на Тегеран. Тим більше, що за час перемир'я США вже перекинули на Близький Схід значні сили. Також за відновлення війни виступає Ізраїль, який розуміє, що чим довше триває припинення вогню і чим ближче вибори до Конгресу, тим менше шансів на те, що Трамп погодиться відновити війну. Щоправда, тут виникають ті самі проблеми, які раніше і спонукали Вашингтон припинити бойові дії та оголосити перемир'я. Це й неможливість лише повітряними ударами скрушити Іран, і величезні труднощі з проведенням сухопутної операції, і швидке вичерпання запасів озброєнь, а також багато інших факторів. Але з урахуванням дуже високих ставок у цій грі для США (по суті, йдеться про їхній геополітичний престиж у світовому масштабі, який може впасти у разі відсутності результату в Ірані) військовий сценарій виключати теж не можна.
