П'ятнична заява польського прем'єр-міністра Дональда Туска про те, що Росія може напасти на одну з європейських країн у найближчі місяці, стала "близькою" з багатьох пророцтв майбутнього конфлікту РФ з європейцями.
А їх останнім часом йшло чимало. Їх озвучували і європейські політики, і військові, і президент України Володимир Зеленський (він припустився нападу росіян на Естонію). Та й із Росії суцільним потоком останнім часом йдуть загрози завдання ударів по ЄС, включаючи ядерні.
Все це, безумовно, створює напружену атмосферу, в якій і народжуються прогнози мало не про неминучість війни Росії та Європи.
Тим більше, що в Москві, як там неодноразово заявляли, вважають, що саме позиція європейців, а також їхня фінансова та військово-технічна підтримка відіграють ключову роль у непоступливості Києва за умовами завершення війни.
Додатковим чинником, що активізував розмови про російсько-європейську війну, стало різке охолодження відносин Європи та США, а також постійні натяки президента США Дональда Трампа на те, що у разі конфлікту європейців з РФ американці своїм союзникам НАТО на допомогу можуть не прийти або навіть взагалі вийдуть з Альянсу.
Однак чи все це означає, що буде російсько-європейська війна? Розберемо за пунктами.
1. Чи можуть європейці напасти з власної ініціативи на Росію?
Почнемо з розбору тези, яка часто висловлюється в РФ, про те, що "Європа готує напад на Росію". Він спростовується самим перебігом нинішньої війни в Україні. Якби європейці хотіли напасти на Росію, то вони могли б це зробити будь-якої миті з 2022 року, оскільки більша частина російської армії воює в Україні і, як мінімум, Калінінград (а, можливо, і Санкт-Петербург), європейські армії можуть брати "голими руками". Але вони цього не роблять із цілком зрозумілої причини – через загрозу ядерного удару Росії.
Ядерний арсенал РФ, як ми вже неодноразово писали, є єдиною причиною, через яку НАТО не вступає досі безпосередньо у війну на боці України.
Популярні в Україні та певні кола на Заході розмови про те, що "вже ніхто не вірить у готовність Путіна застосувати ядерну зброю", також очевидно спростовуються ходом нинішньої війни. Якби на Заході справді не вірили у готовність Путіна завдати ядерного удару, то "Томагавки" полетіли б Кремлем ще наприкінці лютого 2022 року.
І тим більше важко уявити напад європейців на Росію в умовах посилення їхніх розбіжностей із США, коли жодних гарантій американської підтримки немає.
Тому як аксіому можна приймати таке твердження: "поки Росія має найбільший у світі ядерний арсенал, а військово-політичне керівництво контролює ситуацію в країні, Європа на Росію за своєю ініціативою не нападе".
2. Чи може Росія напасти за своєю ініціативою на Європу?
Військовий потенціал Європи за звичайними озброєннями, навіть без урахування США, перевершує російський. Так само, як і людський, і економічний потенціал. І в нинішніх умовах, коли майже вся військова машина РФ задіяна в Україні, як ми вже писали, Москва може атакувати ЄС тільки за однієї умови: готовності, у разі, якщо європейці чинитимуть серйозний опір і завдадуть удари у відповідь по РФ, задіяти ядерну зброю - єдиний вид озброєнь, за якими у РФ.
Ще однією можливою умовою може бути оголошення мобілізації. Але це – опціонально (якщо, наприклад, Москва наголосить на сухопутному вторгненні в країни Балтії). А ось готовність застосувати ядерну зброю (нехай і не одразу) – це абсолютна умова. Без нього для Росії відкривати "другий фронт" проти об'єднання країн із населенням у півмільярда людей – гранично згубно.
Загалом, через різницю потенціалів практично немає сценаріїв (особливо поки триває війна в Україні), за якими б війна РФ з Європою не переросла б у ядерну, крім одного – якщо європейці після перших (неядерних) ударів приймуть усі умови Москви.
У Росії серед "яструбів" поширена точка зору, що саме так і буде, і європейці не чинитимуть опору, злякавшись перспектив ядерної війни.
Однак очевидно, що жодних гарантій цьому немає. А тому, повторимося, якщо Кремль справді розпочне бойові дії проти ЄС, то це означатиме його готовність завдати в перспективі й ядерного удару.
Чи ухвалить Москва таке рішення?
Відповідь на це питання далеко не очевидна і залежить від багатьох факторів, головними з яких є два (докладніше про них ми писали в окремому матеріалі).
Перша – реакція США, які мають порівнянний з російським ядерним потенціалом. Чим гірші відносини Європи з американцями і що менше ймовірності того, що, у разі війни з РФ, Штати прийдуть на допомогу, тим ймовірність того, що Москва ризикне розпочати війну з європейцями, вища. І навпаки. Проте, станом зараз не можна, незважаючи на всю риторику Трампа, говорити про те, що Вашингтон точно не прийде на допомогу європейцям у разі війни.
Друга – реакція Китаю. Пекін неодноразово заявляв, що проти будь-якого використання ядерної зброї. І якщо ця позиція залишилася незмінною, то застосування "ядерки" може загрожувати Москві повною міжнародною ізоляцією.
Зазначимо, що після початку війни в Ірані обидва ці фактори ослабли – поглиблюється розкол між Європою та США, посилюється залежність Китаю від Росії щодо постачання енергоносіїв та іншої сировини.
Однак ослабли вони не до повного нуля і, як і раніше, залишаються сильними стримуючими моментами для Кремля.
І, звичайно ж, не можна забувати, що європейці (англійці та французи) мають свою ядерну зброю. Його набагато менше, ніж у росіян, і повністю РФ воно знищити не зможе, але завдати величезної шкоди її європейській частині буде в змозі.
3. Чи потрібно Росії для досягнення її цілей щодо Європи розпочинати з нею війну?
Основна мета РФ на європейському напрямі очевидна – змусити припинити підтримку України та спонукати європейців натиснути на Київ з метою примусити його до російських умов світу.
Чи можна досягти цієї мети без військового нападу на Європу, інформаційно-політичними та економічними методами?
Теоретично – так.
Для цього Росія має два інструменти.
Перший – постійне продукування погроз на адресу європейців з метою пробудити в Європі дискусію із заздалегідь запрограмованою відповіддю на тему "чи готові йти на ризик переходу в стан радіоактивного попелу задля продовження підтримки України, навіть якщо цей ризик становить 1%". Подібна дискусія в ЄС у публічній площині жорстко припиняється, але це не означає, що у європейських елітах над подібним питанням ніхто не замислюється.
Другий інструмент у Росії з'явився порівняно недавно завдяки поєднанню відразу кількох факторів. По-перше, через наростання напруги у відносинах США та Європи. По-друге, через війну в Ірані, яка, з одного боку, ця напруга загострила, з іншого боку – підняла ціни на енергоносії, що стало сильним ударом по Європі. А якщо блокада Ормуза затягнеться ще на кілька місяців, то ЄС може початися найгостріший паливний дефіцит.
У таких умовах підвищується вага аргументів тих сил у Європі, які закликають розпочати відновлення відносин із РФ. Як для того, щоб уникнути протистояння на два фронти в умовах погіршення відносин зі Штатами, так і для того, щоб відновити закупівлі російських енергоносіїв. При цьому сама Москва може виставити умовою відновлення постачання зміну європейської політики щодо війни в Україні (на що, наприклад, активно останнім часом натякає Кирило Дмитрієв).
У сукупності, за певних обставин, усе це може призвести до перегляду європейської стратегії щодо України, яка зараз полягає у тому, щоб затягувати війну, виснажувати РФ, "інакше Путін на нас нападе".
Щоправда, для цього знадобиться чимало часу. Крім того, не факт, що нинішня ситуація із погіршенням відносин США та ЄС та з блокадою Ормузою затягнеться надовго. А зміни за цими моментами, відповідно, зменшать і стимул для європейців до будь-яких змін.
Однак, якщо ця ситуація затягнеться, то, повторимося, теоретично масштабне коригування стратегії ЄС щодо України можливе і без російсько-європейської війни. Саме війна подібне коригування може унеможливити, довівши відносини до точки неповернення.
4. За яких умов війна Росії із Європою може розпочатися?
Можна виділити три випадки, за яких вона стане ймовірною.
По-перше, якщо для Кремля раптом різко погіршиться становище на війні в Україні, як одну з опцій він може використати виставлення ультиматуму Європі з вимогою припинити допомогу Києву з наступною війною у разі відхилення цього ультиматуму. Але наразі такої ситуації немає.
Поки що для РФ ні на фронті, ні в тилу не відбувається нічого критичного, заради чого можна було б, не звертаючи уваги на всі ризики, підвести справу до війни з Європою. Та й якщо подібна ситуація виникне, то, швидше за все, Москва для початку висуне ультиматум Києву і тільки потім - європейцям.
По-друге, якщо вірні конспірологічні теорії про спільну "антиєвропейську змову" Путіна і Трампа, в рамках якої Вашингтон нібито може дати карт-бланш Кремлю на удар по Європі. Після чого влаштувати "Карибську кризу 2.0", "врятувати Європу та світ від ядерного знищення", і, натомість на "порятунок", вимагати від європейців повного підпорядкування політиці США у всіх аспектах. РФ же отримає завершення війни в Україні на своїх умовах і, можливо, Прибалтику.
Жодних доказів ця "теорія змови" не має. До того ж, якщо подібні варіанти розглядаються, то вони вкрай небезпечні. На відміну від реальної "Карибської кризи" 1962 року справа може дійти до ядерної війни, яку і тоді, до речі, також фактично дивом вдалося уникнути.
Але загалом, повторимося, якщо Путін вважатиме, що США точно не втручаться, це ймовірність війни значно підвищить.
По-третє, хоч європейці нападати на РФ, очевидно, не мають наміру, вони останнім часом уже неодноразово демонстрували готовність обговорювати певні кроки, "прикордонні" з оголошенням війни. Наприклад – блокування судноплавства в порти РФ, збивання російських військових цілей в українському повітряному просторі, розміщення військ в Україні навіть без їх безпосередньої участі в бойових діях (наприклад, на кордоні з Білоруссю).
І якщо на якісь із цих і подібних заходів Європа зважиться, і Москва вважатиме, що вони завдадуть РФ критичної шкоди, то Кремль може піти на війну, відкинувши всі сумніви та ризики.
Але варто зазначити, що європейці буквально в останні тижні з цих тем сильно зменшили оберти. Не було нових захоплень судів. А ті, що вже захопили майже всі відпустили. Британія не блокує, попри свої ж погрози, російське судноплавство через Ла-Манш. Вже давно ніхто не каже про розміщення військ в Україні. Учора пройшла інформація, що британські літаки збили російський дрон над Україною, але румунське Міноборони її швидко спростувало. Показовою є і зміна риторики Естонії. Раніше там частіше за інших європейців говорили про погрози з боку РФ. Але нещодавно естонська влада "наїхала" на Зеленського після того, як той заявив про можливість нападу Росії на країну. У Таллінні сказали, що ознак його підготовки немає.
Втім, не ясно, чи це є новим "курсом на обережність" Європи або просто паузою перед черговим раундом дій.
Але в будь-якому випадку очевидно: чим довше йде війна, тим вищою буде напруга у відносинах Європи та РФ. І, відповідно, тим більша ймовірність їхнього прямого зіткнення. І в цьому плані, як ми вже неодноразово писали, теорія "Європі вигідно затягування війни, інакше Росія нападе" абсолютно не обґрунтована. Реальність інша – якраз продовження війни в Україні та породжує ризики того, що вона перекинеться на весь континент.
