Аналізуємо підсумки 1685-го дня війни в Україні.
Проблема київських мостів
Росіяни продовжили бити столичними мостами реактивними дронами. Удари були як на Південному, так і на Північному мосту.
По Північному вдруге прилетіло вчора, в день візиту до Києва канцлера ФРН Мерця, що взагалі вибивається з російської тактики - зазвичай РФ не атакувала столицю в ті дні, коли туди приїжджали перші особи великих держав. Але тепер, певне, концепція змінилася.
Мерц у момент прильоту знаходився за чотири кілометри від мосту, пишуть німецькі медіа. І в цьому контексті нагадують, що останніми днями РФ відновила заклики до іноземних дипломатів та представників не відвідувати Київ та евакуювати посольства. У Євросоюзі, як і минулого разу, відповіли на це відмовою.
У Києві тим часом обговорюють, як перевозитимуть людей та вантажі між берегами Дніпра, якщо мости будуть паралізовані. Серед варіантів звучать понтонні переправи, катери та будівництво підземного тунелю. Але їхня реалізованість поки що викликає питання – у короткостроковій перспективі повноцінної заміни мостам по суті немає.
Єдиний практичний захід, який уже впроваджується - на мостах встановили турелі, керовані, як заявляється, у тому числі за допомогою ІІ - щоб збивати дрони, коли вони пікірують на міст. Також запровадили нові правила роботи мостів під час тривог.
Самі ж дрони, які атакують Київ, як сьогодні заявили в ГУР, стали набагато більш просунутими.
У них китайські турбореактивні двигуни замінені новими російськими, виробництво яких розгорнуто в Татарстані (нагадаємо, Україні масштабувати виробництво реактивних перехоплювачів поки не дозволяє якраз брак турборективних двигунів). А для ураження мостів (перерізання кумулятивним струменем) і опор ЛЕП застосовується бойова частина ВРХН (кумулятивно-ріжуче спеціальне навантаження).
Також у цих дронів підвищена точність автономної навігації - за рахунок американських деталей, а також російської системи "Сусанін", яка порівнює зображення з оптичного датчика з картинкою мети, завантаженої на згадку і краще наводить безпілотник.
При цьому поки що залишається загадкою, як росіяни навчилися точно наводити "Герані" на цілі. Серед варіантів обговорюється використання ними як ретрансляторів Mesh-мереж, які таємно встановлені десь у Києві (такої версії дотримується радник Зеленського Флеш), використання українських телекомунікацій або супутників системи "Світанок" (російського аналога Starlink, проти якого Зеленський нещодавно попросив Трампа ввести санкції).
Кличко вже закликав киян не розраховувати більше на звичайне мирне життя у місті. Він назвав ситуацію в Києві "дуже драматичною", оскільки Росія посилила удари по столиці та її інфраструктурі напередодні зими, постраждав транспортне сполучення через Дніпро. "Ворог руйнує Київ: інфраструктуру, критичну інфраструктуру, логістику, житло та соціальні об'єкти. Ворог також почав знищувати енергетику. Жити як у мирний час не вийде", – сказав мер.
Зеленський озвучив погрози на адресу РФ - якщо українські мости будуть зруйновані. "Якщо наші мости впадуть, ми вийдемо з цієї ситуації. Але і його люди теж це відчуватимуть", - заявив президент України.
Зазначимо, що ЗСУ і самі регулярно били та б'ють мостами на перешийку до Криму, а також на інших захоплених територіях. Крім того, на обстріл зазнавав Кримський міст, який українська влада неодноразово називала законною військовою метою. У 2022 році ЗСУ регулярно били мостами через Дніпро в Херсонській області, щоб спонукати РФ вивести своє угруповання з правого берега Дніпра.
У свою чергу росіяни регулярно б'ють мостами по всій прифронтовій зоні, мостом біля Затоки та в Маяках на Одещині та мостами через Дніпро у Запоріжжі.
Таким чином "війна мостів" йде вже давно і без перерви з метою порушити логістику супротивника у ближньому чи дальньому тилах. Нове зараз лише те, що РФ почала бити мостами у Києві.
Ситуація на фронті
Російські війська просунулися під Добропіллем та на північний захід від Гуляйполя, повідомляє військовий паблік Deep State.
Російські війська вже увійшли до Добропілля, пишуть український боєць із позивним "Мучним". "Невелика група противника вже змогла проникнути до південної частини Добропілля і переміщалася в районі багатоповерхової забудови", - повідомив він.
При цьому військовий уточнює, що йдеться саме про проникнення окремої групи, а не встановлення російського контролю над цією частиною міста. У той же час, група на даний момент не знешкоджена.
З цього можна дійти невтішного висновку, що росіяни, використовуючи вироблену ними тактику просочування малих груп, вже почали заводити в Добропілля. Саме так війська РФ захоплювали міста останнім часом (останній яскравий приклад - Покровськ).
"Ситуація вимагає постійного контролю, оскільки навіть кілька невеликих груп, які зможуть закріпитися та з'єднатися між собою, потенційно можуть ускладнити роботу оборони у міській забудові", - пише "Мучний".
Нагадаємо, Міноборони РФ заявляє про те, що Добропілля вже оточене. Але українські джерела цього не підтверджують.
Також "Мучний" підтверджує озвучений Deep State просування РФ до Воздвиженки на Запорізькому напрямку.
Він заявляє, що російська "сіра зона" навколо Воздвиженки продовжує розширюватись, росіяни закріплюються у прилеглих посадках.
До обстрілу. Сьогодні були сильні удари по Харкову та Одесі.
У Харкові вночі був приліт Індустріальним районом, постраждали вісім осіб. А вдень був удар КАБу по будинку, загинуло троє людей, майже 40 постраждали.
На Одещині вночі була масштабна пожежа на промисловому об'єкті. Росія заявила про удар по нафтобазі у Чорноморську.
Україна ж поновила удари по енергетиці Криму.
Сили безпілотних систем ЗСУ заявили про поразку 17 енергооб'єктів у Криму за останні десять днів. Серед них - підстанції "Островська", "Західно-Кримська", "Красноперекопськ", "Сода", "Привільне", "Нижньогірськ", а також низка об'єктів на 35 кВ, повідомив командувач СБС Роберт Бровді "Мадяр".
На цьому тлі кримські паблики останніми днями повідомляли про перебої з електрикою в різних районах півострова. 2 жовтня було тимчасово знеструмлено всі села Красноперекопського району. 1 жовтня без світла залишилися частина Сімферополя, частина Керчі, Джанкоя та Джанкойського району. 30 вересня частково залишилися без світла Ялта, Лівадія та Виноградне.
Зазначимо, що майже місяць у Криму відключень практично не було, а СБС довгий час не повідомляло про удари по енергетиці півострова.
Також учора призначена РФ "влада" заявила про відключення світла в "ДНР" після українських ударів.
Чому почалися заяви політиків щодо миру?
Заяву нардепа Олексія Гончаренка про те, що Україні потрібно домовлятися з Росією і, за потреби, йти на поступки, багато хто сприйняв як сигнал суттєвих змін у настроях політичного класу України. Якщо вже такий антиросійський "яструб", як Гончаренко, пише про мир і компроміси, то що вже говорити про інших?
Тим більше, що про світ стали набагато частіше заявляти і в "Слузі народу".
Загалом роздуми на тему "тривала війна призведе до руйнування України, її економіки та повного знекровлення української нації, а тому чи не варто постаратися завершити її якнайшвидше, підійшовши задля цього навіть на хворобливі компроміси" стають дедалі частішими як у політичних, так і в експертних колах, а також (але не публично). свого бізнесу внаслідок активізації російських атак.
Це відбиває і наростаючу втому від війни, і тривогу за майбутнє, які посилюються у суспільстві загалом п'ятий рік війни, що ми вже докладно писали.
Але чи можуть подібні процеси призвести до зміни курсу української влади з питань війни та миру та схилити їх до компромісів із РФ?
Поки що це викликає великі питання через вплив трьох факторів.
Перше – позиція військово-політичного керівництва України, яка залишається незмінною. Там не хочуть йти на будь-які суттєві компроміси заради завершення війни та досягнення домовленостей з РФ (порівняно з уже озвученою позицією про зупинення війни по лінії фронту, та й у готовності Банкової піти на такий варіант є питання). І Зеленський сьогодні знову повторив цю позицію.
Сама влада каже, що "не можна заохочувати агресора", вважає, що час працює на Україну, Росія виснажується набагато швидше і надалі країна отримає вигідніші умови миру, а тому не варто поспішати із завершенням війни.
Опоненти стверджують, що "Зеленський боїться завершувати війну через загрозу втратити владу на повоєнних виборах", а його оточення хоче й надалі заробляти на війні.
Також проти компромісів виступає група, яка зараз намагається віджати у Зеленського реальну владу в країні, вибиваючи з-під нього контроль над силовими структурами. Йдеться про грантові структури, пов'язані з ними ЗМІ та політиків. Це середовище вже дружно звинуватило Гончаренка у пропозиції "капітуляції". Такої ж позиції дотримуються і багато націоналістів, наприклад, однопартієць Гончаренко В'ятрович.
Щодо військових кіл, то тут ситуація неоднозначна. У ЗСУ також поширені втома від війни та бажання якнайшвидшого світу. Але якщо брати найбільш відомих у медіапросторі військових із командного складу, наприклад, Андрія Білецького, то вони однозначно виступають проти будь-яких компромісів. Все разом це блокує просування будь-яких миротворчих ідей у владі.
Позиція може змінитися, тільки якщо виникнуть дуже великі проблеми на фронті або в тилу. Але на даний момент згадані вище групи такого розвитку подій не очікують, вважаючи, що фронт буде утриманий, а можливі економічні втрати через російські удари не вплинуть на воєнні зусилля, оскільки якісь гроші європейці продовжать виділяти.
Друге — позиція Європи, яка зараз виступає головним фінансистом та союзником Києва у війні з РФ. Там панує концепція: "Нам вигідно затягування війни в Україні, бо якщо вона закінчиться, Путін відразу на нас нападе". Ми вже не раз писали про помилковість цього постулату: саме затягування війни в Україні створює ризики її поширення на Європу із загрозою переходу на ядерну стадію. А завершення бойових дій практично обнуляє ці ризики.
Але поки саме ця концепція визначає позицію Європи щодо війни. І піти проти волі європейців української влади, яка майже повністю залежить від їх фінансування, дуже складно. Особливо коли і всередині країни знайдеться чимало тих, хто звинуватить її у зраді. Але якщо концепція в Європі зміниться, це може, безумовно, дуже позначитися на позиції Києва. Якщо, звичайно, на той час не зміниться концепція у Вашингтоні і він не відмовиться від нинішнього курсу Трампа на завершення війни.
Третє – позиція Росії. Це дуже важливий чинник, який впливає на будь-які розмови щодо миру в Україні. Той же Гончаренко та інші, хто виступає з подібними тезами, наголошують на тому, що з РФ потрібно вести діалог і знаходити спільні точки дотику, а частина умов Москви (нейтральний статус, російська мова, церква) цілком допустима.
Готовність до необхідних Москвою територіальних поступок (виведення військ із Донбасу) прямо не висловлюється, але йдеться, що тут потрібно шукати можливі варіанти.
У відповідь на це їхні опоненти заявляють, що Росія в принципі не готова на жодні компроміси і взагалі має намір повністю знищити українську державність та українську націю. А тому з Москвою взагалі нема про що говорити: треба воювати з РФ, поки вона не розвалиться або поки Путін не помре.
Тому те, наскільки гнучкою насправді може бути позиція Кремля щодо параметрів завершення війни, а також відповідь на запитання, чи готовий він у принципі до мирного співіснування з Україною після війни, матимуть великий вплив на настрої в українському суспільстві, серед еліти та армії.
Загалом питання про готовність України, Європи та Росії до мирного співіснування (а не до відносин у форматі холодної чи гібридної війни), а також про конкретні умови такого співіснування є головним питанням, від якого в принципі залежить можливість досягнення домовленостей про міцний світ.
При цьому зміни настроїв в українському суспільстві та елітах, безумовно, не пройдуть безслідно. Але для того, щоб вони призвели до зміни позицій влади, потрібні суттєві зміни і в інших сферах. І не лише у самій Україні.
Детальніше про суперечки про війну та мир в Україні читайте у статті журналіста "Країни" Дениса Рафальського.
Місяць до виборів у США. Хто контролюватиме Конгрес?
Трохи менш ніж місяць залишається до проміжних виборів до Конгресу США, які багато в чому визначать розстановку сил в Америці на найближчі роки: багато експертів прогнозують, що Республіканська партія може втратити контроль над обома палатами американського парламенту, що фактично створить ситуацію, в якій президент США перебуватиме в опозиції до Конгресу.
Які шанси такого сценарію?
Становище республіканців і справді хитка. Так, у Палаті представників зараз їх більшість становить лише 220 голосів при мінімумі 217. Демпартія має 215 депутатів, що означає, що для перехоплення контролю над нижньою палатою Конгресу їм потрібно відіграти в опонентів лише 3 місця.
Опитування громадської думки свідчать про дуже значне падіння популярності республіканців та зміцнення позицій демократів.
Усі без винятку опитування показують перевагу Демократичної партії над Республіканською: навіть найоптимістичніші дані свідчать, що республіканці відстають від конкурентів як мінімум на 2%, а деякі опитування показують, що відрив досяг уже 15%, хоча більшість досліджень демонструють розрив на рівні приблизно 8% на користь демократів. Більше того, популярність республіканців падає, а рівень підтримки демократів зростає, тож за місяць, що залишився до виборів, ситуація для партії Трампа може стати ще гіршою.
Проте намагатися спрогнозувати результати виборів, спираючись лише на загальнонаціональні рейтинги, буде неправильно. Конгрес США обирається за мажоритарною системою, і тут важливим є те, в якій кількості округів кандидатам від тієї чи іншої партії вдасться домогтися переваги над противником.
В даний час республіканці ризикують втратити місця в Палаті представників приблизно в 15 округах у Нью-Йорку, Пенсільванії, Небрасці, Нью-Джерсі, Колорадо, Огайо, Мічигані, Вісконсіні, Айові та інших штатах. Найбільш критичною є ситуація в п'яти з них, де розрив між республіканським і демократичним кандидатом становить 5% і більше: так, в окрузі №7 в Огайо демократ Брайан Поіндексер обходить республіканця Макса Міллера на цілих 8%, в окрузі №3 в Айові демократка Сара Герріот обходить республіканця Пенсільванії демократ Боб Брукс обходить республіканця Райана Маккензі на 5% і таке інше.
Є й протилежна ситуація: у низці округів республіканці можуть теоретично перехопити у демократів місця у нижній палаті Конгресу. Однак таких округів менше, лише 7, а перевага республіканців у них менш явно виражена. По суті, опитування обіцяють перемогу Республіканської партії лише в одному окрузі, а саме окрузі №7 у штаті Вашингтон, де Джон Браун випереджає Мері Глюзенкамп-Перес приблизно на 1%. Крім того, в окрузі №9 в Огайо обидва кандидати, республіканський і демократичний, йдуть ніздрі в ніздрю. А в інших демократи, поки перемагають, хай і з незначною перевагою.
Таким чином, за результатами аналізу результатів соцопитувань по округах, що вагаються, перемога, найімовірніше, дістанеться Демократичній партії, яка, ймовірно, зможе без особливих проблем добрати близько 4-5 місць у Палаті представників, а в реальності може досягти вельми значної переваги в 10-15 або навіть більше голосів.
Не допомогли республіканцям навіть спроби перемалювати карту виборчих округів напередодні виборів. Це класичний прийом американської політики, відомий як джеррімендеринг: змінюючи межі виборчих округів, можна або "розмити" перевагу опонента, розкидавши його виборців по різних округах, або навпаки, сконцентрувати виборців протилежної партії в одному окрузі та зменшивши їхній вплив на результати голосування в інших.
Джеррімендерінг – звичайна справа перед виборами, і цим займаються як демократи, так і республіканці, однак у 2026 році масштаби джеррімендерингу називають безпрецедентними: республіканцям вдалося перекроїти на свою користь карти в Техасі, Флориді, Луїзіані, Північній Кароліні, Алабамі, Тенне 18 (!) додаткових місць, проте падіння популярності республіканців багато в чому послабило ефект, і тепер аналітики говорять про те, що республіканці, можливо, й отримають на 5-6 місць більше, ніж отримали б за старими картами, але від поразки це не врятує. Крім того, демократи теж не сиділи склавши руки, і перемалювали на свою користь карти в Каліфорнії та Юті, що теоретично може дати їм близько 4-6 голосів і в цілому "чемпіонат США з джеррімендерингу" завершився внічию.
Ситуація в Сенаті для республіканців не краща. Тут вони з великою ймовірністю позбудуться щонайменше чотирьох місць.
Найгірша ситуація у Північній Кароліні, де республіканський кандидат Майкл Уатлі відстає від демократа аж на 12% голосів. На Алясці республіканець Ден Салліван програє демократці Мері Пелтолі на 7 процентних пунктів, в Техасі республіканець Кен Пакстон відстає від демократа Джеймса Таларіко на 6% голосів, в Огайо демократ Шеррод Браун випереджає республіканця Джона Хастеда на 3%. Крім того, у штаті Мен демократичний та республіканський кандидати наразі мають рівний рейтинг популярності, а в Айові, Канзасі та Південній Кароліні кандидати від республіканців лідирують, але з мінімальною перевагою на рівні 1% голосів.
Що стосується вагаються штатів, які зараз у Сенаті представляють демократи, то тут у республіканців теж шансів небагато: найкраще ситуація в Мічигані та Міннесоти, де демократичні кандидати випереджають республіканських всього на 2%, і в теорії у республіканців є шанси поборотися за перемогу, а ось у Джорджії, яку нещодавно ще відносили до перемагають: демократичний кандидат Джон Ософ випереджає опонента-республіканця Майка Коллінза на впевнені 10 процентних пунктів.
Слід враховувати, що у Сенаті 100 місць, 53 з яких контролюються республіканцями, а 45 – демократами, крім того, 2 місця належать незалежним кандидатам, які підтримують Демократичну партію. По суті, для взяття Сенату під контроль, демократам потрібно добрати мінімально 4 місця, які вони найшвидше отримають, а в ідеалі – 6, і шанси на це теж досить великі, а в найкращому розкладі демократи можуть отримати до 8 місць понад те, що вони вже мають зараз.
Причини падіння рейтингу Трампа та республіканців очевидні. Насамперед – це невдала і вкрай непопулярна війна з Іраном, на яку президента підбили яструби-"неоконсерватори" з Республіканської партії на кшталт покійного сенатора Грема.
США та Ізраїль напали на Іран, але своїх завдань вирішити не змогли – режим встояв. Більше того, Тегеран фактично взяв під контроль Ормузьку протоку, а після успіхів союзних йому хуситів у Ємені – і Баб-ель-Мандебську протоку.
Це викликало зростання цін на нафту та паливо, у тому числі і на внутрішньому американському ринку, що добиває зараз рейтинги Республіканської партії.
Таким чином Трамп фактично потрапив під потрійний удар: з одного боку, він прямо порушив свою головну передвиборчу обіцянку не втягувати Америку у війни, чим відштовхнув від себе частину ідейних трампістів, з іншого боку – не досяг успіху і лише погіршив позиції США на Близькому сході, з третього – отримав ціновий удар.
Причому все це б'є конкретно по Трампу, а не по неоконам, які його у війну втягнули, але самі, при цьому, вважають за краще залишатися в тіні. Більше того, Трампа вони ніколи не любили, бо саме він забрав у свій час у них контроль над партією.
Тому, не виключено, що можливу поразку республіканців на виборах невікони спробують використати у своїх інтересах, щоб на темі "Акела промахнувся" вивести партію з-під влади Трампа і забезпечити висування від неї на наступного вибори президента свого кандидата, а не ворожого "яструбам" віце-президента Венса, який намагався.
Утім, до виборів залишився ще майже місяць. І хоч зараз соціологія передбачає демократам перемогу, республіканці і Трамп мають ще час, щоб спробувати виправити ситуацію. Одна з надій у них на те, що соціологи не завжди точно відображають реальну картину справ. Нагадаємо, на президентських виборах передвиборні опитування сильно недооцінили підтримку Трампа: зокрема, Камалі Харріс передрікали перемогу, наприклад, у Вісконсіні та Мічигані, де в результаті переміг Трамп, а в Аризоні, Неваді, Пенсільванії, Північній Кароліні та Джорджії результати Трампа виявилися на 2.
Проте ситуація у партії президента об'єктивно складна.
У зв'язку з цим популярна теорія, що Трамп спробує за час, що залишився до виборів, добитися хоч якогось результату з мирного врегулювання в Україні. Що, у свою чергу, може потягнути вниз ціни на енергоносії, якщо влада РФ зніме заборону на експорт дизельного палива і збільшить експорт нафти. Але, з урахуванням, діаметрально протилежних позицій сторін досягти прогресу в припиненні або хоча б деескалації війни буде дуже складно.
При цьому українська проблематика може таки зіграти свою роль у передвиборчому процесі.
До 18 жовтня Трамп повинен або запровадити "пекельні санкції" проти РФ, або надати Конгресу обґрунтування, чому він цього не зробив. Причому будь-який варіант йому буде мінус.
Якщо він запровадить санкції проти найбільших покупців російських енергоносіїв, це може ще більше збільшити ціни на пальне і, відповідно, ще зменшити рейтинг республіканців. Якщо він їх не запровадить, то Демпартія США, можливо, знову звинуватить його у "роботі на Росію", побудувавши навколо цього окрему кампанію. Прийнятий у вересні закон про "пекельні санкції", нагадаємо, просували ті самі яструби-неокони.
