Дизельна угода Трампа та Путіна. Наслідки для війни та миру в Україні
Головний висновок із вчорашніх заяв президента США Дональда Трампа щодо домовленостей із президентом Володимиром Путіним про постачання дизеля – питання зняття санкцій з Росії американці розділили з питанням припинення ударів по енергетиці України та судноплавству.
Тобто зняття санкцій Росія отримає без будь-яких зобов'язань із її боку щодо скорочення ударів по Україні. А значить і скорочувати їх у Кремля жодної мотивації не буде, хіба що тільки якщо сам Київ піде на якісь дуже великі поступки.
Саме цим і пояснюється вкрай негативна реакція української влади і особисто президента України Володимира Зеленського, оскільки фактично була поламана головна стратегія Банкової на осінь: домогтися енергетичного та морського перемир'я на "дзеркальній" основі ("ви не б'єте по нам, ми не б'ємо по вам"), а якщо Москва відмовиться, то використати це, щоб побудувати.
Вийшло ж навпаки: Вашингтон зняв частину санкцій з РФ, не попросивши за це нічого замість України. Тобто в рамках виключно двосторонніх, російсько-американських домовленостей.
Про те, що саме до цього йшлося, пишуть і західні ЗМІ. За їхніми даними, Трамп спочатку не розглядав жодних "дзеркальних" заходів, які мають на увазі будь-які поступки з боку Москви, а просто вимагав від Києва припинити удари по нафтопереробних заводах в односторонньому порядку, щоб знизити тиск на ціни на паливному ринку США напередодні виборів. І коли Зеленський шість разів відмовився це робити, уклав угоду безпосередньо з Путіним.
Тепер головне питання – чи вживатиме Трамп якихось заходів, щоб мінімізувати збитки для російських НПЗ від українських ударів?
Американські ЗМІ пишуть, що Вашингтон вже пригрозив Києву припинити передачу розвідданих, якщо продовжаться удари по НПЗ. І це дуже сильний важіль тиску з огляду на те, що, судячи з численних витоків у пресі, саме інформація від США допомагає Збройним силам України завдавати ударів по російських тилах (не кажучи вже про попередження про удари по Україні).
Але чи наважиться Трамп цей важіль застосувати? Тут відповідь неоднозначна, враховуючи, що в оточенні президента США сильні позиції "яструбів", які виступають проти будь-яких істотних поступок РФ. І вони, як показав досвід з Анкориджськими домовленостями (які передбачали виведення ЗСУ з Донбасу, але Трамп не тиснув жорстко на Київ з метою добитися його згоди на це), здатні блокувати особливо неприємні для української влади примусові заходи з боку президента.
Однак, ймовірність того, що Трамп накаже на зупинку передачі розвідданих все ж таки явно не нульова, раз розмови про це вже просочуються в ЗМІ. А тому зараз основне завдання Києва та його групи підтримки у Вашингтоні не допустити цього.
Метод вже випробуваний, знову ж таки, з часів Анкоріджа – тиск на Трампа через ЗМІ, звинувачення його у зраді, підключення до кампанії як демократів (які вже починають ці тези використовувати у своїй передвиборчій кампанії), так і "яструбів-республіканців", а також, звісно, європейців.
Не допустити припинення передачі розвідданих – це завдання-мінімум. Завдання-максимум - змусити Трампа розірвати "дизельну угоду" з Путіним і запровадити "пекельні санкції".
Пік кампанії прийде на найближчий тиждень – якраз до 18 жовтня Трамп повинен або запровадити ці санкції, або обґрунтувати Конгресу мотив своєї відмови їх вводити.
Ми вже зазначали, що, підписавши відповідний закон, президент увігнав себе у пастку: якщо він не запровадить санкції проти основних покупців російських енергоресурсів, його звинуватить у роботі на Кремль. Якщо заведе – ціни на пальне злетять до небес, остаточно поховавши перспективи республіканців на виборах.
Звичайно, зараз, після "дизельної угоди" з Путіним та послаблень для російського дизеля, ймовірність запровадження "пекельних санкцій" виглядає мінімальною. Але наскільки зможе витримати тиск Трамп, з урахуванням того, що він йтиме і зсередини його власної партії – питання поки що відкрите.
Щоправда, тут варто враховувати, що в цьому тиску, безумовно, будуть солувати демократи, в рамках своєї передвиборчої кампанії проти Трампа та республіканців. А тому фактично пряма участь у ній Зеленського може дати зворотний ефект і Білий дім зважиться на жорсткі заходи тиску на зразок зупинки передачі розвідданих.
Загалом ситуація поки що з подальшими діями Трампа невизначена.
Але, повторимося, вирішальним буде майбутній тиждень, протягом якого президент США має оголосити рішення – вводити "пекельні санкції" або не вводити. А також визначитися зі своєю реакцією на нові удари Києва по НПЗ (якщо вони будуть) – чи зупиняти передачу розвідданих Україні чи ні.
Що стосується практичних значень "дизельної угоди" для США та Росії, то вони навряд чи будуть особливо більшими. Для Америки заплановані поставки з РФ на найближчі місяці не такі вже й значні, щоб серйозно вплинути на ринок. Звичайно, якщо РФ відновить у повному, довоєнному обсязі експорт дизельного палива, то це вплине на світовий ринок і ціни впадуть. Але для цього потрібно, щоб Україна перестала бити НПЗ, на що Київ йти відмовляється. І тут знову постає питання про те, чи буде Трамп вживати заходів тиску на Банкову, точної відповіді на яку поки немає.
Для російського бюджету та економіки, звичайно, якщо припиняться удари по НПЗ – це буде великий плюс. Але якщо не зупиняться, то зняття американських санкцій дасть лише невелику надбавку до доходів за рахунок зниження витрат на операції з їхнього обходу під час експорту. А дизель росіяни і так почали відвантажувати за кордон, оскільки через скорочення попиту після закінчення сільгоспробіт на внутрішньому ринку утворився його надлишок.
Але для Москви в цьому випадку важливіший навіть символічний, а не практичний аспект. Зняттям санкцій та новою порцією компліментів на адресу Путіна Трамп ще раз показав, що єдиного західного фронту проти РФ вже не існує, а спроби Києва та Європи його відновити, підключивши США до жорсткого тиску на Москву, зазнають краху. І це сигнал, який може серйозно вплинути на геополітичні підходи. У тому числі і в ЄС, де посилюються голоси про необхідність нормалізації відносин із РФ та спонукання Києва до компромісів із Москвою. І дії Трамп надають їм додаткові аргументи.
І саме тому українська влада, європейці і частина американського істеблішменту прикладатимуть максимум зусиль, щоб цей сигнал збити і змусити Трампа відмовитися від "угод" з Путіним.
