Проміжні вибори до Конгресу США, який відбудуться 3 листопада, часто сприймаються як переломний момент і у внутрішній політиці Америки, і з багатьох міжнародних процесів, включаючи війну в Україні.
У Києві практично відкрито чекають поразки Республіканської партії та втрати контролю Трампа над Конгресом, що, як багато хто розраховує в українській владі, зв'яже йому руки для тиску на Київ за умовами завершення війни, а, можливо, навіть і дозволить відновити отримання американської допомоги.
Але наскільки ці очікування відповідають дійсності?
Насамперед, треба сказати, що вибори до Конгресу можуть піти за декількома сценаріями, вплив яких на ситуацію і всередині США і стосовно війни в Україні буде дуже різним.
Теоретично, можливі три сценарії.
Перший – Трамп втрачає контроль над обома палатами Конгресу.
Другий – Трамп втрачає контроль лише над однією палатою (Палатою представників чи Сенатом), а над другою зберігає.
Третій – Трамп зберігає контроль над обома палатами.
Соціологія, утім, зараз практично виключає третій варіант. Хоча, як ми пам'ятаємо з виборів президента США у 2024 році, соціологи можуть сильно помилятися, занижуючи реальні показники Трампа та його партії.
Але все ж таки найбільш реалістичними вважаються два сценарії: або Трамп програє обидві палати. Або він програє Палату представників, але утримує контроль над Сенатом (докладніше про передвиборний розклад читайте у матеріалі Місяць до виборів у США. Хто контролюватиме Конгрес ).
Тому докладніше розберемо наслідки саме цих варіантів. Тим більше, якщо Трамп таки збереже контроль над усім Конгресом, це означатиме, що він плюс-мінус продовжить нинішній курс, а тому й особливих змін не буде.
Отже, якщо республіканці втратять обидві палати Конгресу, це означатиме наступ для Трампа непростих часів.
Безумовно, у нього збережуться великі повноваження та можливості (особливо у сфері зовнішньої політики). Але, в будь-якому разі, з Конгресом доведеться узгоджувати як мінімум бюджет. Та й багато інших питань. І тому проводити колишній курс для президента буде вже важче.
Але все виявиться для Трампа набагато гіршим, якщо до табору його противників перейде частина конгресменів-республіканців. І це може мати дуже серйозні наслідки. Як щодо того, що Конгрес долатиме вето президента на закони, так і щодо запуску процедури імпічменту, для якого може навіть знайтися і 2/3 голосів, з урахуванням республіканців-перебіжчиків.
Така загроза для Трампа справді існує, тому що всередині республіканців є серйозна опозиція його курсу. Насамперед вона походить від "яструбиного" крила в особі так званих "неоконсерваторів", яких, свого часу, Трамп позбавив контролю над партією, проте вони змогли через близьких до себе людей в адміністрації та в Сенаті (Рубіо, Реткліфф, покійний сенатор Грем та інші) продовжити впливати на. У тому числі підштовхнувши президента США до війни з Іраном. Остання йому виявилася пасткою, ніж " неокони " активно й користуються. Вони загасають свою ключову роль у переконанні Трампа напасти на Іран, відходять убік, підставляючи під удар критики за провали у війні та їхні наслідки (зростання цін на паливо тощо) президента та його людей на кшталт міністра війни Хегсета.
Відповідно, у разі поразки на виборах в обох палатах, "яструби" можуть почати активно крутити тему "Акела-Трамп промахнувся", а тому республіканців повинні очолити і повести на наступні вибори не трампісти типу Венса, а політики "старого загартування" на кшталт Рубіо. І, відповідно, саме вони й мають взяти контроль над політикою і партії, і адміністрації, усунувши де-факто Трампа від ухвалення рішень. А якщо Трамп чинитиме опір процесу і намагатиметься втримати контроль над ситуацією, то йому може бути оголошено імпічмент.
Однак на шляху такого сценарію є щонайменше чотири бар'єри.
Перший - якщо брати склад фракцій республіканців в обох палатах Конгресу, то після цих виборів може стати більш "трампістський", ніж раніше.
Багато відомих республіканців-яструбів формату Маккейна або Грема, які засідали в Конгресі ще з часів Буша-молодшого, Буша-старшого або навіть Рейгана, йдуть. На їх місце приходить нове покоління республіканців значною мірою "трампістське", ніж попереднє. І якщо воно і критикує Трампа, то, в основному, не з "яструбиних" позицій, а з позицій, близьких до Венса або Такера Карлсона (проти війни в Ірані, насамперед). У фракції, звичайно, залишиться і чимало "яструбів", але організувати антитрампівський заколот серед республіканців у новому Конгресі в будь-якому разі буде не так уже й просто.
Другий - якщо говорити конкретно про імпічмент, то він означатиме, що в.о. президента стає Венс, якого "яструби"-неокони не люблять ще більше Трампа. І, відповідно, саме Венс, а не Рубіо тоді отримає всі шанси стати кандидатом від республіканців на президента.
Третій - позиції демократів та республіканців-"яструбів" справді майже збігаються по Україні, через що в Києві багато хто і сподівається на відновлення американської допомоги та припинення спроб домовитися з Москвою після виборів до Конгресу, якщо на них переможе Демпартія. Однак позиції цих двох груп не збігаються з багатьох інших питань. Насамперед - стосовно війни з Іраном та ситуації на Близькому Сході в цілому, стосовно екологічного та соціального порядку, політики військових витрат, торговельно-економічного протекціонізму тощо. І це може сильно ускладнити їхню взаємодію, дозволивши Трампу зіграти на розбіжностях та утримати контроль над ситуацією.
Четвертий - щодо війни в Україні потрібно розрізняти грізні передвиборчі заяви тих самих демократів із обіцянками відновити підтримку Києва, запровадити "пекельні санкції" проти РФ, покарати покупців російського дизеля, та реальну ситуацію, в якій зараз перебуває Америка. Конфлікт в Ірані чітко продемонстрував обмеженість військових можливостей США. Вашингтон просто не може собі дозволити витрачати надто багато сил і коштів ще й на Україну, коли не закриті питання Близького Сходу, а запаси озброєнь у самої американської армії близькі до вичерпання. Вашингтон так чи інакше зацікавлений у продовженні діалогу з РФ, щоб не допустити скочування ситуації в Європі до війни Росії з країнами НАТО, яка, з великою ймовірністю, одночасно стане ядерною. Нарешті, спільні проекти щодо, наприклад, доступу до дешевої російської енергії для індустрії дата-центрів також вигідні американцям. Тому, незважаючи на всю свою нинішню риторику, далеко не факт, що, навіть узявши контроль над усім Конгресом, демократи разом з республіканцями-"яструбами" зможуть і захочуть повернуть курс часів Байдена на українському напрямі.
Щодо варіанта, при якому Трамп зберігає контроль над Сенатом, але при цьому втратить Палату представників, то в цьому випадку істотних змін для президента майже не буде. Через сенаторів він зможе блокувати активність нижньої палати Конгресу, причому його вплив на Сенат навіть зросте через "трампізацію" фракції республіканців.
У будь-якому разі потрібно розуміти, що, як мінімум, до січня склад Конгресу залишиться нинішнім і за цей період Трамп може багато чого встигнути зробити. Та й потім у президента США залишаться можливості та повноваження проводити свою політику, незважаючи на опір конгресменів. Плюс, як писалося вище, є й об'єктивні фактори, які перешкоджатимуть будь-яким спробам повернути внутрішній та зовнішній курс США до часів Байдену.
Справді серйозні проблеми у Трампа можуть розпочатися лише у разі розколу республіканців з подальшим створенням за їхньою участю та за участю демократів "широкої антитрампівської коаліції" в Конгресі, але реалізувати такий сценарій буде дуже складно.
