Аналізуємо підсумки 1482-го дня війни в Україні та 17-го дня війни в Ірані.
Ормузька протока: "вилка" для Трампа
Головний нерв ситуації з Іраном сьогодні – продовження блокади Ормузької протоки Іраном, що утримує високі ціни на нафту навіть попри ослаблення санкцій проти Росії.
Через це цінники на паливо зростають у всьому світі, включаючи й Україну, де дизель може подорожчати ще на 6 гривень (зараз його ціна вже сягає 83 гривень), бензин – на 3-4 гривні (зараз коштує 70-75 гриан), прогнозують експерти.
Зростають ціни і на Заході, чиї ЗМІ одностайно пишуть про те, що в Європі вкрай незадоволені цією ситуацією та виступають за якнайшвидше припинення війни на Близькому Сході.
Проте Трамп поки що не виявляє до цього жодних прагнень. Як пишуть американські медіа, якщо припинити війну зараз, навіть оголосивши про "перемогу", за фактом це буде частковою перемогою Ірану - оскільки жодних своїх цілей, декларованих раніше, Трамп таким чином не досягає (денуклеарізація Ірану, відмова від далекобійних озброєнь та підтримки близькосхідних проксі).
Тому війна продовжується. Але й тиск на Трампа посилюється, оскільки блокада Ормузької протоки боляче б'є союзниками США в Європі. На цей тиск Білий дім поки що відповідає двома основними способами.
Перший - удари по іранському узбережжю, а також недавній удар на острові Харг, від якого залежить іранський нафтовий експорт. Сюди ж ставляться погрози Трампа цей острів захопити - що є спробою переконати Іран розблокувати протоку, інакше США загрожують завдати іранській нафтовці критичної шкоди.
Однак цей спосіб поки не допомагає, оскільки Іран зможе топити кораблі, що йдуть через протоку, за допомогою далекобійних дронів і ракет, що базуються далеко від узбережжя. З тієї ж причини США не поспішають відправляти збройні конвої до протоки.
Щодо захоплення острова Харк, то для цього знадобиться кілька тисяч американських солдатів, які опиняться під прицільним іранським вогнем. Тобто будуть великі втрати з боку США, що стане "подарунком" для опонентів Трампа в США (про що ми докладніше скажемо нижче).
Другий спосіб, який паралельно "пробиває" американський президент - це залучити до операції в Ормузькій протоці країни Європи та Китай за логікою: "Блокада економічно б'є за вами, а не за нами, от і посилайте свій флот, щоб захищати протоку від Ірану". Очевидно, що за цим стоїть ідея безпосередньо залучити до цієї війни як мінімум союзників по НАТО, що знизити навантаження на американську армію.
Проте Британія, Німеччина, Італія, Китай, Греція та Японія вже відмовилися увійти до коаліції щодо "битви за протоку".
Тобто виникла приблизно та сама проблема, що й із спробами американців залучити у війну проти Ірану його сусідів для наземних операцій проти ісламської республіки.
При цьому в обох випадках у партнерів США виникає резонне питання – "а де твої армія та флот, Трамп?". А їх на Близькому сході в зоні бойових дій поки що значної кількості немає.
Ті, далеко не численні сухопутні сили, які в американців були в регіоні, напередодні війни з Іраном були частково виведені з баз, а частково розосереджені, щоб зменшити жертви від іранських ударів. То чому тоді інші країни мають посилати своїх солдатів воювати з Іраном, якщо Трамп не посилає своїх і поки що веде мову лише про відправку кількох тисяч морпіхів, здатних лише на "точкові", обмежені операції?
Американський флот також відведений пристойну відстань від іранських берегів. І хоч уже більше тижня різні офіційні особи у Вашингтоні заявляють, що ВМФ США готується до супроводу танкерів через Ормузьку протоку, цього досі не сталося. Причини обережності Вашингтона також зрозумілі – кораблі в Ормузькій протоці одразу стануть мішенню для Ірану. Будуть потоплені, будуть жертви серед американських військових, що може стати внутрішньополітичною катастрофою для Трампа. А так Білий дім ризикувати не хоче.
Тому коли Трамп закликає інші країни відправити флот для розблокування протоки, але при цьому не відправляє туди свій, побоюючись жертв, то питання в інших країн напрошується очевидне: "якщо найсильніший у світі американський військовий флот боїться конвоювати судна в Ормузькій протоці, то чому це повинні робити ми, дістаючи каштани з багаття, яке не ми."
Щоправда, Трамп наводить аргумент, що від перекриття Ормузької протоки страждають насамперед не США, а країни-споживачі нафти – Європа, Японія та Китай. Втім, КНР тут відразу можна винести за дужки – для Пекіна ситуація хоч і призводить до певних витрат у вигляді зростання цін на енергоносії, але в стратегічному плані вкрай вигідна – головний геополітичний суперник втягнувся у війну з незрозумілими для себе наслідками.
Але і для союзників США по НАТО посилати свої сили під іранські удари вкрай ризиковано, оскільки це загрожує жертвами у війні, яку не почала Європа і яка в Європі вкрай непопулярна.
Тому Трамп стоїть перед дилемою: або втягуватися у війну "за повною програмою", посилаючи на Близький Схід війська і підводячи флот до іранських берегів, що загрожує великими жертвами без гарантій швидкого успіху, або виходити з конфлікту, оголошуючи про свою "перемогу", як це йому радять уже деякі.
Але й другий шлях для Трампа вкрай небезпечний. Ми вже писали, що, в такому разі, Іран стане безумовним переможцем у війні, оскільки показав, що саме він контролює Ормузьку протоку і може її перекривати будь-якої миті. І американці нічого з цим вдіяти не можуть.
Для Вашингтона це матиме наслідки стратегічного значення. До останнього часу вся система союзів Америки, особливо на Близькому Сході, трималася на уявленні про те, що США найсильніший у світі військовий флот, який може контролювати всі ключові торгові маршрути і бути гарантом безпеки для американських партнерів. Але тепер виявляється, що навіть Ормузька протока Штати не можуть розблокувати.
А отже, для тих же монархій Затоки, якщо війна зупиниться на нинішньому етапі, постає питання про те, що потрібно шукати нового, більш надійного партнера, який зможе гарантувати повернення до колишнього процвітання та багатства. І, насамперед, партнером буде розглянуто союзний Ірану Китай, який, таким чином, зможе отримати контроль над ключовим нафтоносним регіоном планети.
До речі, натяки на це з боку Тегерана вже точаться. Нещодавно він заявив, що може пропускати через протоку кораблі, які платитимуть за нафту не в доларах, а в юанях.
Звичайно, такий сценарій Трамп допустити не може. Що і є для нього головною перешкодою швидкого виходу з війни.
Однак, не факт, що і на повноцінне включення США у війну Трамп готовий зараз піти, враховуючи як політичні, так і економічні ризики (це величезні витрати бюджету, що посилює проблему дефіциту скарбниці та збільшення держборгу). Тому поки що Вашингтон намагається тим чи іншим способом залучити у війну інші країни, а також все-таки викликати бунт або внутрішньоелітний переворот в Ірані.
Але поки що ні того, ні іншого не виходить, а тому Білий дім все ближче до вкрай неприємного вибору – або виходити з війни найближчим часом, подарувавши, по суті, перемогу Ірану, або втягуватись у неї "на повну".
Україна та мирна угода
На вихідних Трамп вкотре вимагав від Зеленського піти на угоду для завершення війни в Україні. За словами президента США, Путін готовий на угоду, а Зеленський йде у відмову, що Трампа дивує.
"Я здивований, що Зеленський не хоче укласти угоду. Скажіть Зеленському, щоб він уклав угоду, тому що Путін готовий укласти угоду. З Зеленським набагато складніше укласти угоду", - сказав президент США в інтерв'ю NBC News.
Це вже друга така пряма заява з вимогою до Зеленського, яку Трамп озвучив після початку війни в Ірані.
Паралельно він уже двічі відкинув спроби Зеленського стати корисним для американців у цій війні, передавши досвід боротьби з дронами. Причому вчора глава Білого дому зробив це у вкрай роздратованій формі. "Остання людина, від якої нам потрібна допомога, - це Зеленський", - сказав Трамп.
Таким чином, він перебив дві головні надії Києва у зв'язку з війною в Ірані.
Перша - що американці зацікавляться українськими розробками і в обмін на них продовжать постачати ракети до Петріотів, незважаючи на їхній дефіцит (або навіть на подяку розширять усіляку допомогу).
Друга – що війна в Ірані відверне увагу Трампа і він перестане спонукати Зеленського виконати умови завершення війни в Україні, погоджені в Анкориджі, включаючи виведення українських військ із Донбасу. Або навіть взагалі розсердиться на Путіна за допомогу Ірану і почне тиснути на нього, а не на Київ.
Але, бачимо, нагадувати Зеленському, що той має піти на угоду, Трамп не припинив. Навпаки - робить це ще більш різкій формі, ніж раніше, підкреслюючи, що перешкода до завершення війни - це позиція не Путіна, а Зеленського.
Про жодне збільшення тиску на Москву також не йдеться. Рівно навпаки – американці зняли санкції з російської нафти.
Про причину такої лінії Трампа ми вже писали – в умовах війни в Ірані значення Росії у світових геополітичних розкладах посилюється, оскільки вона є одним із головних постачальників енергоносіїв. Особливо – Китаю, з яким у США фронтальне протистояння. Тому Трампу важливо вийти на домовленості з Путіним, щоб не допустити остаточного оформлення антиамериканського альянсу Китаю та Росії, який може завдати Вашингтону величезних неприємностей.
Ставки для Вашингтона у цій грі вкрай високі. Звідси й заяви Трампа на адресу Зеленського.
Щоправда, просто словесні заклики на Зеленського не діють. Він не хоче йти на "умови Анкоріджу" та виводити війська з Донецької області. І питання, як і раніше, полягає в тому, чи застосовуватиме Трамп деякі практичні заходи тиску на українську владу, щоб їх позиція змінилася.
До війни в Ірані таких заходів не вживалося. Зброя та розвіддані продовжували поставлятися. Але зараз ситуація почала змінюватися. Причому не на краще для Києва бік.
Війна, що затягує в Ірані, створює загрозу повного припинення поставок ракет Києву до американських систем ППО, а також іншої зброї. Скасування санкцій проти РФ завдає серйозного удару по надіям Києва на швидкий економічний колапс Росії і робить продовження війни на виснаження ще небезпечнішою для України.
Посилюються на тлі енергетичних проблем та заклики до нормалізації відносин з РФ та в Європі – тепер до цих голосів приєднався прем'єр Бельгії де Вевер. Все це збільшує ризики зриву надання Києву кредиту на 90 млрд євро.
Також Трамп уже заявив, що РФ "трохи допомагає" Ірану (ЗМІ пишуть про надання розвідінформації), оскільки США допомагають Україні. У цьому деякі спостерігачі побачили натяк на те, що американці можу перестати передавати розвіддані Україні в обмін на аналогічний крок РФ щодо Ірану.
Саме по собі все це вже є фактором серйозного тиску на українську владу, спонукаючи їх змінити позицію щодо умов мирної угоди. Поки що, судячи з заяв Зеленського, він на такі зміни йти не готовий. Сподіваючись, мабуть, те, що війна в Ірані скоро закінчиться, ціни на нафту впадуть, санкції проти РФ повернуть, а ракети до ППО продовжать поставлятися.
Але якщо ці розрахунки не виправдаються, перед Києвом постає питання про кардинальну зміну стратегії: або погоджуватися на умови для швидкого завершення війни, або продовжувати її вже в гіршому становищі, посилюючи мілітаризацію всіх сфер життя та затягуючи пояси населенню.
Судячи з свіжого опитування КМІС, більшість українців підтримують територіальні компроміси задля досягнення миру (61%).
При цьому західні медіа пишуть, що Трамп через війну на Близькому Сході "втратив інтерес" до переговорів щодо України, і тому вони зайшли в глухий кут. Приєдналися до цієї кампанії також українські ЗМІ. Останнім часом з посиланням на "джерела в ВП та в Раді" вони поширюють тезу, що після початку війни в Ірані та на тлі зростання цін на нафту "Путін втратив стимул домовлятися і збирається вести війну далі, бо з'явилися гроші".
У той же час обидві тези виглядають досить сумнівно.
Справді, можна сказати, що після зростання цін на нафту сильно зменшилася і так невелика ймовірність того, що Москва піде на істотні поступки за умов завершення війни, погодившись, наприклад, на зупинку війни по лінії фронту.
Але якщо Київ погодиться вивести війська з Донбасу і виконати інші "анкориджські умови", то ймовірність того, що РФ піде на припинення вогню, виглядає, як і раніше, досить високою (Зеленський поки що відмовляється виводити війська).
Щодо Трампа, то він, судячи з його заяв, які цитувалися вище, про Україну якраз не забуває, звинувачуючи саме Зеленського у затягуванні процесу. При цьому якщо і до конфлікту в Ірані ймовірність того, що Трамп "поміняє концепцію", переграє "анкориджські умови" і почне тиснути на Путіна, посилювати санкції та збільшувати постачання зброї Україні виглядала невисокою, то тепер і поготів малореально. Навпаки, США знімають санкції з РФ, а постачання зброї Києву під загрозою через переорієнтацію уваги американців на війну в Перській затоці.
Тому зараз основне питання в тому, готова чи ні українська влада піти на ті умови, про які говорять у Москві та Вашингтоні. Від цього залежать перспективи подальших переговорів про завершення війни.
Ситуація на фронті в Україні
Російські війська просунулися ряді напрямів.
За даними Deep State, вони зайняли нові позиції під Новопавлівкою (Дніпропетровська область) та у Мирного (район Гуляйполя, Запорізька обл.).
На Гуляйпольському напрямі російські війська продовжують наступ, намагаючись розвинути успіх на північний захід, на захід і на південний захід від Гуляйполя. Про це пише військовий експерт Костянтин Машовець.
За його даними, основна мета РФ - просування до кордону Верхня Терса - Гуляйпільське та подальше охоплення Оріхівського району оборони ЗСУ зі сходу та північного сходу.
Незважаючи на українські контратаки на правому фланзі російського угруповання, наступ повністю зупинити не вдалося. Російські штурмові групи продовжують повільно просуватися ряді ділянок. Так, уздовж залізниці від Залізничного їм удалося вийти до західної околиці Староукраїнки та розпочати бої за населений пункт, а також прорватися до східної околиці Горького.
На південь від дороги Гуляйполе – Оріхів російські підрозділи просунулися у напрямку Залізничне – Гуляйпільське приблизно на 4,5 кілометра. Крім того, фіксуються невеликі вклинення російських штурмових груп на північ від Загірного і на схід від Мирного, а також просування у бік Святопетрівки, куди окремі групи вже змогли зайти.
Внаслідок цих дій українські підрозділи, що обороняються в районі Мирного та північніше Загірного, опинилися у складній ситуації. За оцінкою Машовця, російські війська частково обійшли їх з півночі і тепер створюють загрозу виходу в тил цим позиціям у разі подальшого просування через Гуляйпільський район.
У той же час українські сили провели контратаки і змогли вклинитися в російські позиції на схід від Варварівки і зупинити просування російських штурмових груп у районі Прилук.
Крім того, українські сили утримують низку ключових рубежів, включаючи район Цвєткового, Криничного, Староукраїнки та Горького. Це серйозно ускладнює просування російських військ у бік Верхньої Терси: за словами Машовця, просування на цій ділянці вимірюється сотнями метрів на тиждень.
Таким чином, ситуація на Гуляйпольському напрямі залишається двоїстою. З одного боку, російська армія зберігає ініціативу і досягла низки тактичних успіхів — включаючи практично повне захоплення Гуляйполя і просування на захід від міста. З іншого боку, українські контратаки створили загрозу флангу російського угруповання, через що її подальший наступ може сповільнитися.
Також російські війська просунулися на схід від Куп'янська і в напрямку Борової.
У ніч на суботу росіяни завдали по Україні масованого ракетного удару. Основною метою стали Київ та область.
Моніторингові паблики пишуть, що під удар потрапили Трипільська ТЕС під Києвом та підстанція у Наливайківці, яка забезпечує зв'язок столиці з Рівненською АЕС. У Києві в суботу запроваджували екстрені відключення світла.
Пізніше у Міненерго заявили, що основною метою нічного удару стала енергетика Києва та області.
Росіяни ж заявили, що удар був також по підприємствах військово-промислового комплексу та військових аеродромів.
У Броварах під Києвом після одного з ударів була масштабна пожежа із дуже сильним задимленням. Що саме горіло, влада не повідомила. У місцевих пабликах припускали, що приліт був одним із підприємств "Укроборонпрому".
Чому в Польщі заговорили про вихід із ЄС
Прем'єр Польщі Туск учора допустив вихід його країни з ЄС.
За його словами, до такого сценарію країну можуть підштовхнути президент Кароль Навроцький та праві опозиційні партії. У пості в X Туск назвав можливий "Полекзит" "катастрофою" та пообіцяв "зробити все", щоб його запобігти.
Польський прем'єр також заявив, що сили, які підштовхують країну до такого курсу, одночасно прагнуть послабити Євросоюз. Серед них він назвав Росію, американський рух MAGA та європейських правих політиків на чолі з Віктором Орбаном.
Приводом для його заяви стало рішення Навроцького накласти вето на закон, який би дозволив Польщі отримати доступ до пільгових оборонних кредитів ЄС на суму до 44 млрд євро.
Зазначимо, що ці кредити входять до європейської оборонної програми, яка стимулює країни-члени ЄС нарощувати власне військове виробництво.
При цьому відомо, що США при Трампі просувають іншу концепцію, коли Європа збільшує не своє військове виробництво, а закупівлі американської зброї (частина цих зусиль - програма PURL з військової допомоги Києву, в рамках якої Європа закуповує в Штатах озброєння та передає їх Києву).
І, як бачимо, праві союзники Трампа в Європі де-факто підтримують цю концепцію – включаючи президента Польщі Навроцького, який фактично блокує на користь США європейські оборонні програми. Таким чином польський президент виявляється фактично у компанії Орбаном, Фіцо та Бабичем, чиї країни складають анклави "трампізму" в Євросоюзі.
