Аналізуємо підсумки 1506-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Армія РФ знову просунулась під Куп'янськом. Напередодні російський поступ був у районі Петропавлівки на схід від Куп'янська, повідомляє Deep State.
На Донеччині російські війська просунулися біля Родинського, що на північ від Мирнограда. А також біля Ступочек на схід від Костянтинівки.
Населення Краматорська та Слов'янська суттєво скоротилося за минулий рік у міру наближення лінії фронту та посилення обстрілів, повідомили у Донецькій ОВА.
За рік населення Краматорська скоротилося із 80 тис. осіб до 58 тисяч. А Слов'янська із 56 тис. до 41 тис. осіб. До повномасштабного вторгнення РФ населення Краматорська становило близько 200 тис. жителів.
Також припинила свою працю Слов'янська ТЕС. То була остання електростанція, яка працювала на підконтольній Україні території Донецької області.
Пов'язано це зокрема з масовим застосуванням Росією дронів на цих територіях. Наприклад, безпілотники "Блискавка" вже зрівнялися за кількістю з FPV-дронами, повідомляє український офіцер із позивним "Алекс".
За його словами, цей тип БПЛА постійно модернізується та перетворюється на універсальну платформу. "Блискавка" використовується не тільки для ударів, а й для розвідки, а також може застосовуватися як дрон-ППО, пише військовий.
"Блискавка" - це дрон, який застосовується приблизно в 60-кілометровій прифронтовій зоні. Часто під ударами "Блискавка" опиняються не лише Слов'янськ та Краматорськ, а й Харків.
При цьому російські військові паблики останнім часом почали активно писати про застосування ЗСУ на фронті української "Блискавки" - БПЛА "Марсіанін-2". Він може залітати на десятки кілометрів у тил, працювати автономно з відключеними антенами, що ускладнює його виявлення та перехоплення.
За даними пабліків, БПЛА використовує інерційно-оптичну одометрію - ту ж технологію, що застосовувалася на марсіанському гелікоптері Ingenuity (звідси і назва). Оскільки на Марсі немає супутникової навігації, дрон орієнтувався оптичною прив'язкою до місцевості. Українська БПЛА працює аналогічно.
Дальність його польоту – до 50 кілометрів, що робить його небезпечним для логістики РФ. Може нести до 1,5 кіло вибухівки. Має велику швидкість польоту. Збивати його зі звичайної зброї важко. Тому протидіють йому переважно дронами-перехоплювачами.
Дрон зібраний із зарубіжних комплектуючих та українських деталей. За деякими даними, у розробці брала участь американська компанія Qualcomm.
Перемир'я в Ірані, Трамп vs НАТО
Вчора в Ірані заявили, що припинення вогню недоцільне, оскільки США порушили 3 із 10 пунктів додатку перед початком переговорів. Про це заявив речник парламенту Ірану Мохаммад-Багер Галібаф.
За його словами, перший пункт стосується Лівану, який бомбардує Ізраїль (Трамп заперечує, що Ліван був частиною угоди). Другий пункт - вторгнення американського БПЛА у простір Ірану. Третій – відмова Ірану у праві на збагачення урану.
Пізніше ці претензії прокоментував віце-президент США Венс. За першим пунктом він заявив, що між США та Іраном є "обґрунтоване непорозуміння", і Вашингтон не давав обіцянки Тегерану на включення Лівану до перемир'я.
Щодо збагачення урану - США готові коригувати свої вимоги до Ірану з цього питання, якщо Тегеран "сумлінно вестиме переговори".
При цьому зазначимо, що бойові дії навколо Ірану справді вщухли.
Трамп сьогодні заявив, що американські сили залишаться довкола Ірану до повного виконання досягнутої угоди. І додав, що війна може відновитись.
За його словами, США зберігають на місці кораблі, авіацію та військових з додатковими боєприпасами та озброєнням, "необхідними для завдання смертельних ударів і знищення вже істотно ослабленого противника". Він додав: "Якщо з якоїсь причини цього не станеться, що вкрай малоймовірно, тоді стрілянина почнеться - ще масштабніша, краща і сильніша, ніж будь-хто будь-коли бачив".
Трамп також підкреслив, що "ядерної зброї не буде", а Ормузька протока "буде відкрита і безпечна", додавши, що американські сили "поповнюють запаси та відпочивають" і "вже з нетерпінням чекають наступного завоювання".
Але поки що немає даних про те, що Ормузька протока відкрита. Іран заявляє, що готовий пропускати зокрема американські судна, але лише за погодженням з урядом у Тегерані. ЗМІ пишуть, що Іран згоден пропускати через Ормузьку протоку не більше 15 суден на день (до війни проходило в середньому 135 на день). Тобто країна продовжує контролювати протоку та вимагати узгоджувати з нею кожне судно, яке хоче пройти.
При цьому Штати хочуть повного відкриття Ормузу. І, за даними німецької газети Spiegel, Трамп, як і раніше, вимагає від країн Європи направити свої військові кораблі в протоку. Повідомляється, що таку вимогу, рівносильну ультматуму, європейцям передав генсек НАТО Рютте після розмови з Трампом.
Зазначимо, що на цій зустрічі також порушувалося питання про те, чи залишаться США в НАТО, повідомили вчора в Білому домі. Трамп після спілкування з Рютте заявив, що НАТО "не було поруч, коли США цього потребували, і не буде, якщо знадобиться знову".
При цьому американські та європейські ЗМІ пишуть, що може йтися про виведення американських військ із країн, які не підтримали війну проти Ірану.
За даними Spiegel, у центрі уваги, ймовірно, опиниться Іспанія і, не виключено, що і Німеччина, яка запам'яталася Трампу за фразою міністра оборони Пісторіуса, що це "не наша війна".
При цьому як мінімум Німеччина говорить про готовність до спільної місії в протоці, але тільки за згодою ООН та в умовах сталого перемир'я чи мирної угоди (зазначимо, що ні першої, ні другої умови поки що не дотримано, та й рішення ООН напевно заблокують Росія та Китай).
Якщо дивитися на це питання ширше - то завдання Трампа на даний момент полягає, швидше за все, у тому, щоб під приводом "образи" за непідтримку НАТО з Іраном знизити зобов'язання США в рамках цієї структури. Що було ще давно неодноразово заявленою метою Трампа та його команди.
Детальніше про наслідки зниження ролі США в НАТО для миру та України ми писали тут.
Росія нарощує нафтові доходи
У квітні доходи Росії від найбільшого окремого податку на нафту подвоїться і становитимуть 9 мільярдів доларів у зв'язку з нафтогазовою кризою, спричиненою нападом США та Ізраїлю на Іран, підрахувало видання Reuters.
Податок на видобуток корисних копалин у Росії у квітні збільшиться до приблизно 700 млрд рублів (9 млрд доларів) з 327 млрд рублів у березні. У квітні роком рані було на 10% менше.
На весь 2026 Росія заклала до бюджету 7,9 трлн рублів від податку на видобуток корисних копалин.
Середня ціна російської нафти марки Urals, яка використовується для оподаткування, у березні підскочила до 77 доларів за барель, що є максимальним показником із жовтня 2023 року. Це на 73% вище за лютневий показник у 44,59 долара за барель і перевищує рівень у 59 доларів, закладений у державному бюджеті РФ на цей рік. Саме вартість нафти за березень буде взята для розрахунку податків за квітень, що забезпечить їх збільшення.
При цьому, як повідомлялося раніше, удари України по експортних терміналах РФ на поточних доходах російського бюджету серйозно не позначаться, оскільки податок на видобуток корисних копалин стягується в момент видобутку нафти, незалежно від того, скільки її потім було експортовано.
Bloomberg пише, що Росія збільшила доходи від експорту нафти до максимуму з червня 2022 року, незважаючи на українські удари по нафтоналивних терміналах.
У період з 8 березня по 5 квітня РФ у середньому експортувала 3,35 млн барелів нафти на добу – це найвищий показник із червня 2022 року. Загалом за цей період Росія отримала від експорту близько $2,02 млрд. на тиждень.
Закриття Ормузької протоки заблокувало понад 12 мільйонів барелів близькосхідної сирої нафти в Перській затоці і допомогло розпродати російські запаси, що зберігаються в морі, оскільки нафтопереробники почали гарячково шукати альтернативні джерела постачання.
Переговори щодо України. Пауза чи глухий кут?
Віце-президент США Венс заявив учора, що переговори про завершення війни в Україні звелися до "торгівлі за кілька квадратних кілометрів території".
"Я сказав би і росіянам, і українцям: чи варто це втрати сотень тисяч додаткових молодих росіян і українців? Очевидно, ні. Але, як кажуть, для цього потрібні двоє", - сказав Венс.
Нагадаємо, РФ та США вимагають від України вивести війська з Донбасу, що Київ робити відмовляється. Україна контролює близько 20% Донецької області (близько 5000 кв. км), включаючи такі великі міста як Слов'янськ та Краматорськ.
Зеленський у відповідь звинуватив Венса у незнанні українських реалій.
"Віце-президент, за всієї поваги, не брав участь у переговорах. Я думаю, що якби він брав, він би краще розумів, що таке клаптик, а що реальна територія України, важлива, яка пріоритетна з точки зору безпеки. Там сильні оборонні конструкції, там зараз живе близько 200 тис. осіб. як щось робити, треба знати деталі та мати детальні гарантії безпеки. Поки що Україна не має сильних гарантій безпеки, щоб говорити про інші кроки", - заявив президент України.
Тобто Зеленський поставив просування на переговорному треку залежно від того, чи дадуть США Україні гарантії безпеки (причому Київ вимагає включити до цього процесу і Європу, проти чого виступає РФ). Але американці раніше заявляли, що нададуть гарантії лише після того, як Київ та Москва домовляться про мир.
Москва, нагадаємо, на такі домовленості готова лише у разі виведення ЗСУ із Донбасу. Але Зеленський вкотре такий варіант відкинув. В інтерв'ю телеканалу RAI він відмовився обговорювати передачу Донбасу, тому що це, на його думку, дозволить РФ атакувати Харків та інші міста, а в суспільстві виникне розкол.
Іншими словами, український президент знову підтвердив свою позицію на повне неприйняття умов США та РФ щодо зупинення війни.
Паралельно українське командування почало заявляти про "перехоплення ініціативи на фронті" (сьогодні про це заявив головком Сирський), звітувати про підвищення ефективності збиття російських дронів та виведення з ладу живої сили РФ.
При цьому американські та європейські ЗМІ пишуть, що може йтися про виведення американських військ із країн, які не підтримали війну проти Ірану.
Якщо пригадати, що влада паралельно готує посилення мобілізації - реформу ТЦК, де поліція отримає більше повноважень щодо затримання "уклоністів" - то складається картина, що Україна швидше готується до тривалої війни, а не до її завершення найближчим часом.
І питання тут, як ми вже писали - чи Трамп проактивно добиватиметься зміни позиції Києва (через обмеження поставок зброї, розвідданих чи здійснюючи прямий тиск на Зеленського та Ко) чи дозволить ситуації пливти за течією. В останньому випадку навряд чи якісь зрушення в найближчому майбутньому будуть, якщо тільки не станеться певних різких змін на фронті.
Від Суеца до Ормуза, від нафтодолара до нафтою
Чи стане війна з Іраном початком кінця для світової гегемонії США? Саме про такий сценарій розвитку подій серйозно міркують у західній, зокрема американській пресі. Наприклад, видання New Statesman пише про те, що "військово-теократична диктатура розпочала фінальний розвал імперської влади США", а ось Іран за підсумками війни може перетворитися з країни-ізгоя на впливову світову державу і "вирішальну силу у світовій нафтовій економіці".
У цьому сенсі напрошуються цікаві аналогії з іншим військовим конфліктом – Суецькою кризою, що сталася 70 років тому в 1956 році.
Тоді коаліція з Великобританії, Франції та Ізраїлю вторглася до Єгипту для відновлення контролю над нещодавно націоналізованою владою цієї країни Суецьким каналом.
Союзникам вдалося здобути перемогу на полі бою і зайняти території, прилеглі до каналу (в Ізраїлі подейкували навіть про їхню анексію).
Проте довести справу остаточно не вдалося: проти дій коаліції різко висловився СРСР, погрожуючи вступом у війну за Єгипту із застосуванням ядерної зброї.
Побоюючись початку Третьої світової, а також бажаючи обмежити загалом геополітичну активність європейських колоніальних імперій, проти Британії, Франції та Ізраїлю виступили США, погрожуючи запровадити санкції.
У результаті переможці на полі бою змушені були залишити зайняті території, а Єгипет зберіг контроль над Суецьким каналом, вийшовши "переможцем за очками" з війни з противниками, що перевершують по силі, серед яких була і ядерна держава (Британія).
Слід розуміти, що на той момент Франція та Великобританія все ще вважалися провідними світовими державами, зберігаючи контроль над величезними колоніальними територіями, а Близький Схід розглядався як їхня традиційна сфера впливу – такий собі задній двір імперій.
Проте Суецький криза показав, що це уявлення застаріли, світ безповоротно змінився, і держави Старого Світу не можуть на власний розсуд розпоряджатися навіть " у себе задньому дворі ".
Серед іншого, саме Суецька криза, як вважається, прискорила розпад колоніальних систем і перетворення Великої Британії та Франції на другорядних гравців у новій системі глобального світу, бал у якій правили США та СРСР, які змагаються один з одним.
Що стосується конкретно Близького Сходу, то дуже важливі події відбулися тут приблизно через 20 років після Суецької кризи. У 70-х роках запрацювала система, ідеологом якої був тодішній держсекретар США Генрі Кіссенджер. Саме при ньому США вдалося знайти певний баланс між Ізраїлем та арабськими державами та стати гарантом безпеки для всіх ключових гравців регіону.
Особливий інтерес представляє та частина "системи Кісінджера", яка стосувалася арабських монархій Перської затоки, яким США запропонували дуже цікаву і, як виявилося, досить вигідну угоду.
Суть системи полягала у наступному. Арабські країни зобов'язалися продавати нафту виключно за долари США, а отримані від продажу нафти кошти вкладати в американські цінні папери: державні боргові облігації чи акції американських компаній. США ж натомість погоджувалися гарантувати їхню безпеку та загалом забезпечити стабільність у регіоні, що було важливо в тогочасній обстановці, коли лише нещодавно відгриміла війна Судного дня між Ізраїлем та коаліцією Сирії та Єгипту.
Для монархій Перської затоки ця угода була вкрай вигідною: вони отримували як гарантії стабільності у регіоні, а й доступом до фінансовий ринок США, що дозволяло помножити їх нафтові доходи.
США ж отримували стійкий попит на долар як головний засіб розрахунків за нафту та нафтопродукти (звідки й пішов термін "нафтодолар", тобто долар, забезпечений нафтою), а згодом – енергоносії взагалі. Крім того, США отримали стійкий попит на свої цінні папери, включаючи боргові зобов'язання, що значно збільшило фінансові можливості Америки.
Саме взаємна вигідність угоди зумовила її довголіття: нафтодоларові угоди майже без змін діють упродовж півстоліття.
По суті, на зміну франко-британській колоніальній системі прийшла американська неоколоніальна, в якій головним інструментом впливу стали не ракети та авіаносці (хоча і вони, безумовно, теж), а гарантований наявністю цих ракет та авіаносців нафтодолар.
І тут трапилася війна з Іраном.
Замислювалася вона американцями як операція із закріплення свого контролю над Близьким сходом та його ресурсами. Для чого планувалося показово покарати та підкорити Іран, який вів свою гру, вибудовуючи відносини з Китаєм та РФ.
Однак, на даний момент, результат війни виявився практично протилежним і вже породив прогнози, що він стане початком кінця світової гегемонії США, подібно до того, як Суецький криза 1956 позначила падіння Франції та Британії з п'єдесталу великих держав і призвела до падіння їх впливу на Близькому сході.
Насамперед, у ході нинішньої війни дискредитованою виявилася сама концепція США як гаранта миру та стабільності в Перській затоці. Навпаки: розпочавши атаку проти Ірану, США власними руками створили умови, в яких їхні арабські союзники зазнали чималих збитків, а самі американці показали повну нездатність цю шкоду запобігти. Однак із цим, можливо, монархії Затоки змирилися б, якби війна завершилася беззастережною перемогою США, проте цього не сталося.
По суті, американці досягли навіть меншого, ніж Франція та Великобританія під час Суецької кризи, адже Штати так і не спромоглися розгромити Іран на полі бою.
Ну, а Іран не просто зберіг (принаймні поки що) статус-кво, а й отримав речі, про які не міг навіть мріяти до початку війни. А саме – фактичний контроль над Ормузькою протокою, однією із ключових артерій глобальної економіки.
Іран хоче цей контроль зберегти і після війни, про що вказав у своєму плані з 10 пунктів. У цьому ж плані – і зняття всіх санкцій із Ірану, виведення американських баз із регіону, виплата американцями репарацій, згода на ядерну програму Ірану.
Вашингтон дає суперечливі коментарі щодо цих вимог. З одного боку, погоджуючись обговорювати спільний контроль над Ормузом та зняття санкцій, з іншого боку, виступаючи проти ядерної програми та виведення військ.
Однак навіть якщо за підсумком ніякої угоди укладено не буде і ситуація зависне в нинішньому становищі, Іран все одно виглядатиме переможцем (отримав контроль над Ормузом), а США програли, оскільки фактично віддали в руки своєму противнику регулювання торгівлі в одній з найважливіших артерій світової економіки.
І, якщо саме так усе й закінчиться, наслідки будуть глобальними: американський вплив на Близькому Сході під великим питанням вперше вперше за довгі десятиліття. Натомість збільшиться вплив Ірану та його союзників - Росії та Китаю. Причому саме ці країни зараз просувають курс на дедоларизацію світової економіки. І з їхнього боку цілком логічно скористатиметься ситуацією для того, щоб вибити з-під нафтодолара аравійську підпору – донедавна найміцнішу з усіх. Невипадково в США вже заговорили про загрозу заміни "нафтодолара" на "нафтеюань".
Природно, ці зміни відбудуться не в один момент. Світовим процесам властива інерція. Проте вектор запущених процесів цілком очевидний і може стати початком кінця глобального домінування США. І як мінімум поламає стратегічну лінію нинішньої американської адміністрації на збереження свого домінування силовим шляхом.
І саме з урахуванням подібних наслідків з упевненістю говорити про те, що війну в Перській затоці остаточно завершено поки що не можна. Цілком можливо, що США, взявши паузу, спробують знову довести до кінця свій початковий задум і знову атакують Іран. Такі прогнози з'являються дедалі частіше. Адже ставки у геополітичній грі вкрай великі.
