За тиждень у Вірменії відбудуться парламентські вибори, на яких вирішиться – чи утримається Нікол Пашинян на посаді прем'єр-міністра чи ні.
Увага до ситуації у Вірменії останнім часом посилилася після різких заяв із Москви щодо євроінтеграційних устремлінь Пашиняна. Багато хто пов'язує це загострення з наближенням виборів. З іншого боку, однозначну підтримку Пашиняну висловив Європейський Союз та США (зокрема й особисто президент США Дональд Трамп).
Які перспективи щодо виборів?
У тому, що партія Пашиняна "Громадянський договір" візьме перше місце практично ніхто не сумнівається.
Однак питання в тому, чи зуміє вона взяти більшість місць? Або більшість візьмуть три основні опозиційні партії - блок "Сильна Вірменія" великого бізнесмена Самвела Карапетяна, блок "Вірменія" Роберта Кочеряна або партія "Вірменія, що процвітає" Гагіка Царукяна.
Соціологи напередодні виборів дають дуже суперечливі дані. Якщо одні опитування свідчать про підтримку Пашиняна на рівні понад 60%, то інші – менше 30% і з цим показником його партія поступається сумарним цифрам опозиції.
"Сильну Вірменію", блок "Вірменія" та "Процвітаючу Вірменію" Пашинян охрестив "триголовою партією шпигунів" і звинувачує їх у роботі на Росію.
У відповідь Царукян вимагав від Пашинян доказів цих звинувачень.
"Якщо він їх не доведе, то нехай прийде і зайде до клітки до мого лева - причому до лева-самця", - заявив Царукян.
Опозиція звинувачує Пашиняна у програній війні за Карабах, у здачі національних інтересів у змові з "історичними ворогами" - Туреччиною та Азербайджаном, у нападах на Вірменську церкву та інше.
Сам Пашинян причиною програшу у війні називає недостатню підтримку з боку РФ і веде лінію на те, що Вірменія має врегулювати всі розбіжності та замиритися з сусідами, щоб розпочати євроінтеграцію та отримати можливість спокійного розвитку.
Він звинувачує опозицію в тому, що вона хоче зупинити процес примирення і нормалізації. А опозиція стверджує, що Азербайджан і Туреччина друзями Вірменії ніколи не стануть і Пашинян своїми поступками їм, а також розривом відносин з союзником з ОДКБ Росією, лише розпалює у сусідів апетити і бажання захопити силою "Зангезурський коридор" (райони Вірменії території.
До речі, президент Азербайджану Ільхам Алієв уже загрожує Вірменії наслідками, якщо на виборах переможуть "кола, які ненавидять Азербайджан".
"Ми знаємо, що у політичній сфері Вірменії все ще існують кола, що рухаються ненавистю до азербайджанського народу та держави, і якщо вони прийдуть до влади, постраждає саме вірменський народ", - сказав Алієв, маючи на увазі, очевидно, опозиційні сили.
А Пашинян нещодавно заявив, що вірменський рух за Нагірний Карабах був "фатальною помилкою" і взагалі ця територія ніколи вірменам не належала.
Ще раніше він говорив, що тему геноциду вірмен 1915 року і, ширше, ворожості Туреччини до Вірменії, просували радянська влада та КДБ, щоб посварити вірмен із турками.
З урахуванням того, що у двох війнах за Карабах загинули тисячі вірмен і боротьба за нього, як і пам'ять про геноцид, були і є частиною національної самосвідомості вірменського народу, зрозуміло, що подібні заяви Пашиняна багатьом не подобаються.
Це все одно, що якби який-небудь український політик сказав: "боротьба за вихід до кордонів 1991 року є фатальною помилкою, Крим – це не українська територія, тему Голодомору спеціально розкручували ЦРУ та Мі-6, щоб посварити український і російський народи і взагалі з усіма сусідами треба врегулювати відносини, а не врегулювати відносини".
Втім, чию лінію підтримають вірменські виборці – побачимо за тиждень на виборах.
Окреме питання – як вплине на передвиборчий процес загострення у відносинах Вірменії з Росією.
Формальним приводом для нього стали заяви Пашиняна про те, що курс Вірменії – на євроінтеграцію (при тому що країна є частиною Євразійського економічного союзу). У Москві у відповідь заявили, що членство в ЄАЕС та євроінтеграція несумісні. І якщо Єреван хоче йти до ЄС – це його право, але тоді він має вийти з ЄАЕС та втратити всі пільги, які дає членство у цьому об'єднанні (ціни на енергоносії, доступ на російський ринок та інше). Із цього приводу в п'ятницю багато говорив президент РФ Володимир Путін, а країни ЄвразЕС прийняли спеціальну заяву.
Вплив такого загострення на передвиборчу кампанію може бути різноплановим.
З одного боку, Пашинян та його прихильники використовують його для консолідації своїх виборців і взагалі населення навколо прем'єра, який "зазнає зовнішнього тиску з боку Москви за європейський вибір".
З іншого боку, Вірменія справді дуже тісно пов'язана економічно з Росією. Багато хто має там бізнес та джерела доходу, які не хотіли б втратити. Тому хоч Пашинян і каже, що країні не страшне підвищення цін на енергоносії, тому що "ми розбагатіємо", проте ситуація не така проста. На це вказує і на те, що п'ятничну заяву ЄАЕС Пашинян досі не прокоментував.
Лише віце-прем'єр Вірменії Мгер Григорян ухильно заявив, що Вірменія думатиме про вибір між ЄАЕС та Євросоюзом, коли питання постане руба, а зараз Вірменії не порушуватиме питання виходу з ЄАЕС. Про те, що Єреван не збирається виходити з цього об'єднання, постійно говорить і сам Пашинян, який, очевидно, і далі хоче продовжувати лінію "говоримо про євроінтеграцію, геополітично орієнтуємося на Європу, продовжуючи заробляти на співпраці з Росією".
Проте, як бачимо, Москва ставить його перед вибором уже зараз – чи ЄАЕС, чи євроінтеграція. Але прем'єр Вірменії однозначної відповіді на нього давати не хоче, показуючи тим самим, що сама собою тема такого вибору для нього не дуже зручна і приємна. А значить цю тему Москва, швидше за все, буде й надалі просувати всі дні до виборів.
Але зрозуміло, що реальні рішення щодо курсу Вірменії, її відносин з сусідами та з РФ будуть прийняті вже після виборів залежно від їх результату.
