"Страна" вже писала про резонансну останнім часом тему залучення в Україну іноземних трудових мігрантів.
Днями проти мігрантів навіть пройшли акції протесту у Києві та у Львові. І загалом ця тема буквально розколола українську спільноту. Роботодавці стверджують, що без імпорту робочих рук нам не обійтися, тоді як представники багатьох партій та громадських організацій стверджують, що мігранти можуть призвести країну чи не до соціальної катастрофи.
Цікаво, що суперечки не вщухають навіть на тлі офіційних заяв влади про те, що наразі дозволів на працевлаштування іноземців в Україні видається набагато менше, ніж, наприклад, до війни. І взагалі нібито ні про який масовий приплив мігрантів не йдеться.
Втім, час від часу спливає інформація, що контролюючі органи виявляють нелегальних іноземних робітників, яких українські компанії перетворюють буквально на рабів, змушуючи працювати "за їжу". З чого випливає, що реальна картина може суттєво відрізнятись від офіційної статистики.
Крім того, ситуація з трудовими мігрантами може кардинально змінитися після війни, коли на тлі відновлення країни Україна потребуватиме, за даними Мінекономіки, додаткових 4,5 млн робітників (що становить майже половину працевлаштованих на сьогодні наших громадян).
І загострить дискусію між тими, хто виступає за масове залучення мігрантів та тими, хто закликає робити ставку на повернення українців із-за кордону.
Розбиралися, як справи з трудовою міграцією в Україну зараз, і як "завізні" робітники можуть вплинути на вітчизняний ринок праці та зарплати надалі.
На будівлях, полях та "Новій пошті"
Тема трудової міграції в Україну почала розкручуватися з безневинних, на перший погляд, новин з Івано-Франківська та Черкас, де чиновники заявили про те, що іноземці у них уже працюють і нові їхні "партії" нібито на підході, каже голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та Офісу міграційної політики.
В Івано-Франківську, як повідомила виконувач обов'язків директора місцевої філії обласного центру зайнятості Тетяна Захар, ще з другої половини 2023 року місцеві компанії почали брати на роботу трудових мігрантів, переважно громадян Індії та Туреччини. За її словами, працюють вони переважно у будівельній та деревообробній сферах. А на початку травня мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтвердив в ефірі "Апостроф TV", що через дефіцит кадрів будівельні компанії справді залучають на роботу трудових мігрантів.
"Через дефіцит кадрів - багато людей виїхало, багато мобілізовано, багато переїжджає до нашого міста, понад 50 тисяч, через що підвищився попит на житло, компаніям не вистачає людей. Ми не погоджуємо ці речі, але мені відомо, що є індуси, які працюють у будівельних компаніях, і, на жаль, це та тенденція, яка спостерігає.
Він також додав, що особисто він проти залучення мігрантів, але "кожна компанія сама вирішує".
На початку травня мешканці кількох івано-франківських ЖК отримали повідомлення від керуючої компанії, що буде змінено склад персоналу – з 4 травня прибирати територію ЖК виходять працівники з Індії, які перебувають в Україні повністю легально та офіційно працевлаштовані.
У Черкасах мер міста Анатолій Бондаренко повідомив, що у компанії, яка виграла тендер на роботи з асфальтування доріг, працюватимуть "до 10 громадян Індії". Пізніше директор обласного центру зайнятості Олександр Джур заявив, що торік із проханням залучити іноземних робітників до них звернулося 44 місцеві компанії. Серед сфер, де найбільше залучають іноземців, за його словами, деревообробна галузь.
"Вона вимагає специфічних фахівців, яких на місцевому ринку праці не вистачає у зв'язку із ситуацією в країні, з війною, також помітна присутність на ринку узбецьких працівників", - зазначив Джур.
Співвласник компанії "Нова пошта" Володимир Поперешнюк написав на своїй сторінці у Фейсбуці, що у них також працюють 17 громадян Індії, і скорочувати їх не планують навіть після війни.
"Кількість трудових мігрантів для нас все ще недостатня через складні державні регуляторні процедури", - написав Поперешнюк.
На складнощі із завезенням іноземних робітників скаржаться багато українських компаній, але повернемося до цього трохи згодом.
Де в Україні ще працюють (чи працюватимуть найближчим часом) трудові мігранти?
Глава Української плодоовочевої асоціації Тарас Баштанник розповів, що вітчизняні аграрії зацікавлені у працівниках з Індії, Непалу, Бангладеш та Філіппін, які нібито обходяться "як мінімум, не дорожчі, ніж місцеві, але продуктивність праці у них вища".
Минулого року меблева компанія "Ламелла", яка працює на Закарпатті, намагалася завезти в Україну 160 працівників з Бангладеш, але пізніше заявила, що зробити цього так і не змогла - мігрантам нібито відмовили у візах. Але, як стало відомо "Країні", громадяни Бангладеш та Індії все ж таки працюють у невеликих меблевих компаніях цього та сусідніх регіонів.
Працюють мігранти також у торгівлі та сфері послуг. Здебільшого йдеться про невеликі точки, власниками яких є етнічні іноземці (як правило, з пострадянського простору), багато з яких уже мають українські паспорти.
Наскільки велика "армія" трудових мігрантів зараз? Якщо вірити офіційній статистиці, йдеться швидше про точкове працевлаштування іноземців, ніж про масовий процес.
Так, за даними Державного центру зайнятості, у 2021 році (тобто до війни) було видано 21 780 дозволів на працевлаштування іноземних громадян (що, до речі, набагато більше, ніж роком раніше, коли оформили 14,4 тисячі дозволів). У 2022 році кількість дозволів різко скоротилася – до 6300. У 2023 році оформили документи на 4530 іноземних працівників. Але вже з 2024 року ситуація змінилася – тоді видали 6127 дозволів, а у 2025 році – 9582. Як повідомила голова Державної міграційної служби Наталія Науменко, близько третини дозволів на роботу припало на громадян Туреччини (1400), Індії (946) та Узбекистану. Мігрантам з Азербайджану у 2025 році видали 605 дозволів на роботу, Бангладеш – 600, Китаю – 516, Пакистану – 374 тощо.
Але, очевидно, про велику приплив трудових мігрантів або хоча б про повернення показника до довоєнного рівня поки не йдеться.
"На 10,5 млн працюючих українців 9,5 тисяч іноземців - це крапля в морі. Жодного впливу на ринок праці вони не мають. Принаймні поки що", - говорить Воскобойник.
"Раби" подорожчали
Щоправда, є ще нелегальна трудова міграція. "Країна" ще минулого року докладно писала про цю проблему. Як розповідали нам підприємці, на ринку навіть є "пакетні" пропозиції – "купити раба за 5 тисяч доларів". Нібито "сірі" кадровики привозять в Україну нелегалів (як правило вихідців з країн Азії), віддають їх роботодавцю "на руки", і роби з ним, що хочеш.
"Людину привозять, і вмивають руки. Далі вже на твій розсуд - плати скільки хочеш, люди мови не знають, всього бояться. У країні ж війна йде. Але й ризики, якщо раптом накриє поліція - теж на тобі. Тема дуже стрімка, нормальний бізнес її взагалі не розглядає. помічали", - розповідав нам один із підприємців.
За його словами, наразі ситуація мало змінилася, але виріс цінник. За "раба", за його словами, вже просять до 7 тисяч доларів, оскільки завозити їх стало складніше.
"Чутки про "працевлаштування" в Україні вже пішли, і мігранти не надто хочуть їхати. Їх ще якось заманюють перспективами перебратися до Європи, але бажаючих все одно менше. Плюс - доводиться більше витрачатися на різноманітні організаційні моменти", - розповів бізнесмен.
Він каже, що "рабів" збувають переважно фермерам, які через жорстку мобілізацію в селах масово залишаються без працівників.
Про масштаби нелегальної трудової міграції точно не відомо, але підприємці припускають, що може йтися приблизно про такі самі обсяги, як і офіційний "імпорт" робочої сили - тобто близько 6 тисяч осіб на рік.
Іноді з'являються повідомлення про те, що українські контролюючі органи "накривають" якісь "трудові табори", де місцеві роботодавці тримають у неволі іноземних робітників, змушуючи їх працювати фактично за їжу.
Наприклад, лише під час рейду, що проходив з 15 вересня по 1 листопада минулого року, Державна міграційна служба виявила 635 нелегальних мігрантів (переважно з Узбекистану, Азербайджану, Вірменії, Молдови та ін.).
Торік у вересні на Київщині поліція звільнила з трудового рабства 13 мігрантів, а також виявила схему.
У столиці розкрили групу, яка займалася "легалізацією під ключ" іноземців - від незаконного перетину кордону до підроблених документів та працевлаштування.
Проблему нелегального працевлаштування іноземців визнала й Наталія Науменко. За її словами, деякі роботодавці після оформлення документів розривають контракти, частина мігрантів намагаються виїхати до Європи, але після затримання їх знову повертають до нашої країни. Також є випадки, коли нелегальне працевлаштування сприймається як торгівля людьми.
"Фактично їх використовують як рабів. Національна поліція відкриває кримінальні справи із цього приводу та притягує до кримінальної відповідальності роботодавців", - розповіла Науменко в одному з нещодавніх інтерв'ю.
Чи линуть в Україну трудові мігранти і як це позначиться на зарплатах?
Повернімося до легальних трудових мігрантів.
Як "Країна" писала ще минулого року, процес оформлення документів на працевлаштування іноземців для роботодавця складний та дорогий. І з того часу ситуація лише погіршилася, кажуть українські підприємці.
За словами голови концерну "Ярослав" Олександра Барсука, "трудові мігранти - це дуже клопітно. СБУ сильно гальмує процес, доводиться дуже довго чекати на погодження". Крім того, вся процедура обходиться недешево: близько 5 тисяч гривень за людину - рекрутерам, від 9984 до 33280 гривень - за оформлення дозволу Центром зайнятості (залежно від терміну - від 6 місяців до 2-3 років), 1,5 тисячі гривень - за дозвіл на тимчасове проживання в Україні, 6 перекази, медстраховку та ін. У середньому один мігрант ще до того, як почне працювати, коштує компанії 1,5 тисячі доларів.
"Знаю реальну історію, коли компанія подала документи на оформлення 50 іноземних робітників. 42-м з них не відкрили візу в Україні. Тим восьми, що відкрили, не дали транзитних віз до Молдови, тобто заїхати до нашої країни в результаті взагалі ніхто не зміг. Але компанія витратила на всю процедуру близько 500".
Власник мережі продуктових магазинів сам таджик розповів нам, що в Молдові ще з минулого року людей масово розвертають, навіть якщо у них на руках є всі необхідні документи. А ті, кому вдається дістатися українського кордону, можуть стати "нев'їзними" вже там. Паралельно з'явилися посередники, які спочатку брали за "вирішення питання" по 1-3 тисячі доларів з особи (і це за умови наявності всіх необхідних документів), а цього року такса зросла вже до 2-4 тисяч, розповідає бізнесмен.
"Тому з ввезенням іноземних працівників все стало ще гірше. Витрати більші, нервування для людей - не менше. Багато хто вже просто не хоче їхати в Україну, або, як мінімум, вимагає підвищення зарплат. За 500-550 доларів, як ще минулого року, вже не погоджуються працювати, просять хоча б 700", -.
Зазначимо, за даними наших джерел, український бізнес ще минулого року почав своїми каналами лобіювати спрощення процедури ввезення іноземних працівників.
У квітні цього року керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив, що "протокольним рішенням було доручено Міністерству закордонних справ та Службі безпеки терміново відпрацювати зміни до списку країн міграційного ризику". Про це Буданов сказав після "великої наради про наші взаємини з Африкою".
Список країн міграційного ризику – це перелік держав, громадяни яких проходять додаткові перевірки під час оформлення віз та дозволів на перебування в Україні. Нині у ньому 70 країн (Афганістан, Бангладеш, Нігерія, Ефіопія, Пакистан та ін.). Якщо список скоротять, на що розраховує бізнес, оформлення дозволів для потенційних трудових мігрантів стане більш швидким та простим.
Міністр економіки Олексій Соболєв нещодавно також заявляв, що український бізнес порушує питання спрощення процедури працевлаштування іноземних громадян на тлі дефіциту робочої сили, що зростає.
Втім, після резонансу, які набула тема трудової міграції, Соболєв в одному з інтерв'ю зазначив, що масового ввезення іноземців в Україну не буде, а Мінекономіки робить ставку на повернення українців з-за кордону.
Воскобійник каже, що до закінчення війни потоку трудових мігрантів до нашої країни точно не очікується. А ось далі, якщо в Україну хлинуть інвестиції та розгорнеться відновлення, питання чиїми руками це все робитиме гостро.
Мінекономіки оцінювало потребу у додаткових трудових ресурсах у найближчі 10 років на рівні 4,5 млн осіб.
З посиланням на такі оцінки у пресі вже звучать заклики різних експертів завозити іноземну робочу силу. Причому, деякі роботодавці називають ще один аргумент: мігранти дозволять якщо не знизити, то як мінімум призупинити зростання зарплат в Україні. За минулий рік, наприклад, зарплати в середньому зросли на 18%, в основному через дефіцит кадрів та гостру конкуренцію за працівників.
"Зростання зарплат сьогодні вже вбиває економіку. Ми не можемо собі дозволити платити такі зарплати сьогодні – бізнес стає не конкурентним, тим більше, що дорожчають енергоресурси, паливо тощо", – каже Барсук.
"Ринок праці відчайдушно потребує людей - не закривається приблизно половина вакансій. Це змушує залучати робочу силу з-за кордону. До нас можуть поїхати, наприклад, працівники з Бангладеш", - каже керівник деревообробного підприємства "ВДСМ" (Львівська область) Ірина Мацепура.
Але завезення трудових мігрантів (особливо з урахуванням впливу на розмір зарплат) – міра серед населення вкрай непопулярна. І її вже беруть на озброєння політики, роблячи жорсткі заяви та організовуючи акції протесту.
Втім, якщо відкинути політичну складову, а зосередитись лише на економічній, то до теми мігрантів також є питання.
По-перше, невідомо які інвестиції прийдуть на відновлення країни і чи прийдуть вони взагалі, якщо, наприклад, війна зупиниться без підписання мирного договору, а через заморожування конфлікту (а такий варіант цілком можливий). Якщо великих інвестицій не буде, то не те, що мігрантів завозити не потрібно буде, а й самим українцям буде не так просто знайти роботу. А от якщо інвестиції будуть, як і конкурентоспроможні зарплати, то в Україну напевно повернутися багато українців з-за кордону. І тоді також проблема дефіциту робочих рук гостро не стоятиме.
По-друге, розвиток технологій (насамперед штучного інтелекту та робототехніки), за прогнозами аналітиків ринку праці, призведе до втрати величезної кількості робочих місць – людей замінятимуть автоматизовані процеси. І тому якою буде реальна потреба в робочій силі в Україні до моменту завершення війни і чи потрібні будуть трудові мігранти - ніхто точно сказати не може.
