Прийняття Конгресом США законопроекту про "пекельні санкції" проти РФ, який готувався більше року, викликало напрочуд слабкий резонанс. У США це не стало топ-темою у ЗМІ, Кремль прокоментував скупо, і навіть у Києві справа обмежилася офіційними заявами президента Володимира Зеленського та кількох інших чиновників. А в Європі взагалі він викликав на сполох – чи не застосує президент США Дональд Трамп"пекельні санкції" проти них.
Більше того, нічого про цей законопроект після голосування досі не сказав Трамп, хоча ЗМІ пишуть, що він цей закон схвалює та незабаром підпише. Але, повторимося, поки що особисто президент США ніяк не реагував.
Все це сильно контрастує з грандіозними очікуваннями, які створювали навколо законопроекту його ініціатори, подаючи його як "контрольний постріл Путіну, який позбавить його коштів на продовження війни".
Можливе пояснення цьому – зараз законопроект не може виконати ті завдання, заради яких він спочатку розроблявся.
Зараз чомусь у ЗМІ часто пишуть, що Трампу цей закон потрібен для того, щоб отримати право вводити мита на свій розсуд проти різних країн, під приводом того, що вони купують російські енергоносії або допомагають РФ обходити санкції. Тому що після рішення Верховного суду, який скасував мито, президентові потрібен новий, цілком законний інструмент.
Проте слід нагадати, що законопроект цей з'явився ще минулого року, вже після того, як Трамп почав вводити мита проти всього світу, але ще задовго до рішення Верховного суду щодо їх скасування.
Тобто, на той момент цієї проблеми взагалі не стояло.
По-друге, вже після рішення суду Трамп продовжив вводити мита під різними приводами, і будь-який новий закон йому для цього не був потрібний. Більше того, у прийнятому законопроекті про "пекельні санкції" дається досить обмежений перелік приводів для введення мит, що обмежує можливості Трампа застосовувати їх за своїм бажанням проти будь-кого. А якщо він їх запровадить без достатніх підстав, їх знову скасують через суд.
При цьому цілком можливо, що саме такими аргументами ("ти отримаєш право вводити мита проти будь-кого, і це буде так круто!") Трампа зараз і переконують підтримати та підписати закон.
Але насправді сенс законопроекту спочатку був зовсім інший і цілком очевидний. Якщо сформулювати коротко – "викинути" зі світового ринку російські нафту та газ, щоб забезпечити надприбутки для американських нафтогазових компаній, а також для союзних країн Близького Сходу. А якщо Москва захоче на світовий ринок повернутися, то вона має робити це через американців, так само як і інші "неблагонадійні країни" на зразок Ірану та Венесуели.
Як заявив днями один із авторів законопроекту сенатор Річард Блументаль, звертаючись до Індії та Китаю: "Вам краще купувати нафту та газ десь в іншому місці".
Щоправда, законопроект із самого початку виглядав вкрай ризикованим з багатьох поглядів. З одного боку, він міг різко загострити відносини РФ із США, аж до загрози військової ескалації, або, як мінімум, поставити хрест на контактах Кремля та Білого дому після завершення війни в Україні і не лише. З іншого боку, він міг викликати торгову війну з Китаєм та Індією, для яких питання можливості торгувати з тим, з ким вони хочуть, є суверенітетом.
Зважаючи на все, саме з цим і були пов'язані довгі коливання Вашингтона.
Але якби "пекельні санкції" запровадили рік тому, то ймовірність реалізації задуму їхніх ініціаторів ("викинути" зі світового ринку російські енергоносії або сильно зменшити їхню частку на ньому) була б не нульовою. Як показувала практика, навіть Індія та Китай, не кажучи вже про менші країни, так чи інакше намагалися уникати потрапляння під американські санкції і принаймні тимчасово уникали купувати російські товари після того, як проти них Вашингтон вводив чергові обмеження. Тобто, втрати Москви були б. І, можливо, навіть дуже значні.
Однак у лютому цього року трапилася подія, яка повністю перевернула ситуацію на світовому ринку енергоносіїв – США та Ізраїль напали на Іран, що викликало різке загострення на Близькому Сході та блокаду Ормузької протоки, яка продовжується досі. Більше того, через просування хуситів під загрозою блокади виявилася і Баб-ель-Мандебська протока. Також через їхні удари різко скоротився експорт нафти із Саудівської Аравії. Тобто війна не тільки не згасає, а й розширюється, посилюючи паливну кризу з дефіцитом та зростанням цін на світовому ринку.
Таким чином, замість російських енергоносіїв з ринку виявилися "викинуті" близькосхідні нафта та газ. Що зробило початкове завдання законопроекту практично нездійсненним на даний момент: хоч би які мита вводили США, Китай та Індія, та й багато інших країн, просто фізично не зможуть наслідувати пораду Блументаля і купувати енергоносії "в якомусь іншому місці", а не в Росії. Бо вже зараз починається дефіцит палива, що жене ціни нагору. А за зникнення з ринку ще й російських енергоносіїв на ньому настане повний колапс.
Причому це фактично визнав нещодавно сам Трамп, закликавши Україну припинити удари по російським НПЗ, оскільки через це зростають ціни на дизель, у тому числі й у США, що погіршує перспективи республіканців на виборах до Конгресу. І якщо зараз Трамп запровадить мито за покупку російського палива, то ціни злетять ще більше.
Парадокс полягає в тому, що і закон про "пекельні санкції", і напад на Іран, який їхній сенс обнулило, були проектами однієї і тієї ж групи "яструбів"-неоконсерваторів у Республіканській партії, пов'язаних з нафтогазовим та збройовим бізнесом. Найбільш яскравим представником їх був сенатор Ліндсі Грем. Саме він був головним лобістом "пекельних санкцій" і одночасно продавлював питання війни з Іраном.
Причому у розумінні цієї групи спочатку ці два моменти одне одному не суперечили. Вони бачили метою війни з Іраном швидку зміну там влади та взяття під контроль іранського експорту енергоносіїв, як раніше Вашингтон узяв під контроль нафту у Венесуелі, щоб легше було "викидати" зі світового ринку російське паливо. Але з Іраном не вийшло. За підсумками ця війна стала величезною "підставою" для Трампа від "неоконів".
А ухвалений закон про "пекельні санкції" імені сенатора Грема може стати другою такою ж "підставою" від них для президента США.
Зараз багато хто говорить, що Трамп, навіть якщо і підпише закон, то може не вводити мита, а лише загрожувати ними, отримавши важіль тиску на Путіна в переговорах.
Однак не все так просто. Трамп повинен буде пояснити Конгресу, чому він не запроваджує санкції проти, наприклад, особисто президента РФ Володимира Путіна (вони також передбачені законом) чи проти покупців російських енергоносіїв.
Його опоненти в такому випадку (або якщо Трамп відмовиться взагалі підписувати закон) різко посилять атаки на нього за звинуваченням "в роботі на Москву". А якщо демократи отримають хоча б в одній із палат Конгресу більшість, вони можуть навіть запустити процедуру імпічменту з цього приводу.
Тобто не Трамп, якщо підпише закон, отримає важіль тиску, яке противники отримають інструмент проти нього самого.
При тому, що дієвість закону як "важеля" проти Путіна з описаних вище причин (світова паливна криза) є вкрай сумнівною.
При цьому закон також знизить шанси на будь-які компромісні рішення щодо миру чи перемир'я в Україні. Тому що вони можливі, теоретично, лише якщо Трамп замість чогось суттєвого пообіцяє Путіну. Наприклад, як ми писали, ймовірність енергетичного перемир'я не буде виглядати зовсім нульовою, якщо з РФ знімуть енергосанкції, про що прямо дав зрозуміти Кремль.
Але якщо Трамп в умовах, коли Конгрес ухвалив закон про "пекельні санкції", не тільки їх не запровадить, а ще й зніме вже існуючі, скандал напередодні виборів може бути величезним. А тому і ймовірність того, що Білий дім піде на такий крок, зараз набагато менша, ніж раніше.
Загалом сам собою цей закон буде фактором, що перешкоджає будь-яким стратегічним домовленостям між Росією та США, та й із глобальним Заходом в цілому.
Що, мабуть, і було побічною, але важливою метою його авторів. Нагадаємо, законопроект почав розроблятися минулого року на тлі розмов про майбутню операцію Трампа з РФ щодо припинення війни в Україні та щодо нормалізації російсько-західних відносин. Вже тоді він сприймався як один із способів угоду зірвати.
І, на відміну від головної мети (удар по російському експорту), виконання цієї побічної задачі виглядає більш реальним.
Наприклад, закон фактично запобігає відновленню закупівель європейцями російських енергоносіїв, прив'язуючи їх до американських поставок під загрозою введення мит (а проти ЄС Трамп мита запровадить з великим задоволенням). Тобто торпедується найочевидніша платформа для нормалізації російсько-європейських відносин – вигода взаємної торгівлі.
Закон висітиме дамокловим мечем і над відносинами РФ із США. Адже якщо зараз його застосування на практиці і не буде болючим для Москви (а тому й не виглядає ймовірним), то потім у разі нормалізації ситуації на світовому енергоринку розклад зміниться, і Вашингтон може спробувати реалізувати свій початковий задум. І це підштовхуватиме Кремль до зміцнення зв'язків з усіма антиамериканськими силами у світі. Що підвищує ймовірність прямого військового зіткнення Росії із Заходом.
Безумовно, будь-які серйозні спільні економічні російсько-американські проекти, про які іноді заявляють у Трампа, стануть неможливими. І в гонці, наприклад, за джерелами енергії для розвитку ІІ РФ з її енергопотенціалом виявиться на стороні Китаю, а не США.
Іншими словами, буде поламана вся стратегія Трампа щодо Росії та по завершенню війни в Україні, яку він вибудовував з моменту приходу на другий термін.
І в цьому плані, повторимося, наслідки закону про "пекельні санкції" для нього можуть виявитися не меншими, ніж початок війни з Іраном. Хоча, можливо, вони й не настануть так швидко.
Щоправда, сам Трамп може вважати по-іншому, розраховуючи підписати закон, а потім запропонувати якусь угоду Росії щодо війни в Україні і не лише показуючи, що робить це "з позицій сили". Але він приблизно так само розраховував на успіх і в переговорах з Іраном – побомбити, влаштувати морську блокаду, а потім вийти на угоду "з позицій сили". Але там нічого з цього не вийшло, і криза лише посилюється.
Чи спрацює розрахунок Трампа по Росії і чи є він взагалі, чи йдеться про хаотичний набір дій Вашингтона без жодного плану, – поки що питання відкрите.
