Законодавці зобов'язали Трампа звітувати перед Конгресом. Фото: Білий дім

У прийнятому Конгресом США законопроекті про "пекельні санкції" проти Росії прямо прописано, що президент США має ввести персональні санкції особисто проти глави Кремля Володимира Путіна та інших керівників РФ.

Санкції передбачають блокування всієї власності та майнових інтересів, що перебувають у США, потрапляють до США або перебувають під контролем американських громадян чи компаній, а також заборона операцій із такими активами. Крім того, Путіну буде закрито в'їзд до США: йому забороняється видавати візу, а віза, що вже діє, має бути анульована разом з іншими чинними документами на в'їзд.

При цьому у документі є виняток: заборона на в'їзд не діє, якщо допуск до США необхідний для виконання міжнародних зобов'язань Вашингтона, зокрема, угоди про штаб-квартиру ООН. Тобто, наприклад, окрема поїздка до Нью-Йорка на захід ООН теоретично може підпадати під цей виняток.

Але головне питання - чи має президент США вводити санкції проти Путіна в обов'язковому порядку. Якщо Трамп підпише законопроект, то формально так. Стаття 102 вимагає ввести ці санкції не пізніше ніж через 30 днів після набрання чинності законом, а потім кожні 180 днів проводити перевірку та продовжувати санкції.

Причому президент Росії прямо вказаний першим у списку санкцій. У тексті використовується формулювання "shall impose" ("має накласти") - тобто президент США зобов'язаний запровадити санкції, а не просто отримує таке право.

Проте Дональд Трамп має можливість цього не робити. Стаття 115 надає президенту США право зробити виняток із застосування будь-якого санкційного становища щодо конкретного іноземця.

"Президент може... відмовитися від застосування будь-якого положення про санкції щодо іноземної особи, будь-якого обмеження щодо особи або будь-якого мита, передбачених цим розділом", - зазначено у законопроекті.

Однак для застосування виключення прописано свою процедуру. Щоб не вводити санкції проти Путіна та перших російських осіб, Трамп має звернутися до Конгресу і подати "письмове підтвердження того, що надання виключення відповідає національним інтересам Сполучених Штатів", а також "доповідь, яка пояснює підстави для такого підтвердження".

При цьому стаття 115 не вимагає згоди Конгресу на введення санкцій. Тобто якщо президент США санкції вводити не захоче, Конгрес цьому завадити не зможе.

Той самий принцип встановлений і для країн, які купують нафту в Росії. Щоб не вводити проти них санкції, Трамп буде зобов'язаний надати Конгресу пояснення. Але той заблокувати рішення президента США не зможе.

Таким чином, з одного боку, президент США сам вирішує, чи вводити санкції проти Путіна чи торгових партнерів Росії, чи не вводити. З іншого боку, його змушують щоразу звітувати про свої рішення перед Конгресом, а у разі відмови від запровадження санкцій дає опонентам Трампа привід розгортати з цього приводу негативну кампанію та стверджувати, що президент США – "агент Кремля".

Тобто законопроект ставить Трампа на дуже неприємну для нього розтяжку, про яку ми вже писали : або вводити санкції, в тому числі і особисто проти Путіна (чого не робив навіть Джо Байден), закриваючи тим самим шлях для будь-яких домовленостей з Кремлем і заодно підвищуючи ціни на нафту в світі і на паливо в США, а також введено санкції проти покупців російських енергоносіїв, або повідомити Конгресу про небажання ці санкції вводити та нарватися на потік звинувачень у роботі на Кремль.

Щоправда, зараз усе упирається у терміни, коли Трамп підпише законопроект. Як говорилося вище, протягом 30 днів після набрання чинності законом (а це відбувається відразу після його підписання) президент США зобов'язаний або ввести необхідні санкції, або пояснити, чому вони не введені. Якщо Трамп підпише законопроект найближчими днями, то запровадити чи не вводити санкції він має буде ще до початку виборів до Конгресу, намічених на 3 листопада.

Читайте Страну в Google News - натисніть Підписатися