З початку війни росіяни часто подавали свої обстріли України як "відповідь" на ті чи інші дії Києва.
Наприклад, кампанію обстрілів енергетики восени 2022 року вони назвали "відповіддю" за підрив Кримського мосту. Удари по Києву зараз подаються як "відплата" за обстріл коледжу у Старобільську. А удари по активах української компанії "Нова пошта" – як "відповідь" на удари по активах російської компанії Wildberries.
Однак у цих випадках тема з "відповіддю" була скоріше приводом для здійснення того, що й так було намічено. А "Новою поштою" росіяни били і до того, як почалися удари по маркетплейсах в РФ.
За весь час війни, мабуть, є лише один випадок, коли дії України насправді стали головною причиною аналогічних дій РФ. Йдеться про удари по судноплавству на Чорному морі.
Обидві сторони атакували один одного суду всі роки війни. Але це були поодинокі, а чи не системні випадки. Здебільшого атаки зосереджувалися на портах.
У РФ, після того, як у 2023 році відновилося повноцінне судноплавство в українські порти, час від часу лунали заклики його заблокувати прямими ударами по судах.
Але це не відбувалося. Одним із головних аргументів проти називалися побоювання, що у відповідь Київ почне системні удари по російському судноплавству в Чорному та Азовському морях, що завдасть великих економічних збитків РФ.
Але наприкінці весни 2026 року, надихнувшись, можливо, прикладом Корпусу вартових ісламської революції, військово-політичне керівництво України вирішило влаштувати росіянам свій Ормуз, заблокувавши судноплавство спочатку на Азовському морі, а потім і на Чорному. За українськими даними, були вражені сотні суден.
Таким чином, головний аргумент для РФ утримуватися від ударів по судноплавству в українські порти був нівельований самим Києвом.
І росіяни розпочали у відповідь свою кампанію ударів по судах, які йшли в українські порти та з них.
Підсумком стало фактично повне припинення судноплавства до чорноморських портів України, яке триває вже понад тиждень.
У такій ситуації постає питання: а чи мали сенс українські удари по російських судах, якщо їх результатом стала фактична морська блокада України, що вже сильно б'є по українських експортерах, передвіщаючи серйозні економічні труднощі для країни?
Безумовно, збитки для росіян також великі. Тим більше, що удари продовжуються - буквально сьогодні морські дрони потопили контейнеровоз. Через порти Чорного та Азовського морів останніми роками йшло до 80% всього російського експорту зерна та 20-30% експорту нафти.
Однак, по-перше, незважаючи на українські удари, судноплавство до російських чорноморських портів хоч і помітно скоротилося, але продовжується. РФ за роки санкцій створила підконтрольний собі "тіньовий флот", а тому може йому вказувати у наказовому порядку здійснювати перевезення, незважаючи на загрози безпеці. Так само, як ходили торгові судна до Другої світової, незважаючи на ризик піти на дно через удар підводного човна. Україна такої можливості не має – судноплавство здійснюється практично повністю іноземними компаніями, які на себе військові ризики брати не хочуть.
По-друге, крім Чорного РФ є вихід і до інших морів, куди можна переорієнтувати товарні потоки. Хоча це, безумовно, буде непросто через інфраструктурні та логістичні обмеження. Але частково збитки дозволять купірувати.
Звичайно, в силі залишається формула, про яку ми вже писали : Росія, на відміну від України, воює "на свої". А тому будь-які економічні збитки для неї від бойових дій будуть більш чутливими, ніж аналогічні збитки для Києва, витрати якого значною мірою покриваються за рахунок європейської допомоги.
Але ця формула спрацює, тільки якщо Європа зможе закрити пролом, що утворився в результаті морської блокади, в бюджеті і платіжному балансі України, при тому що і вже запланованих грошей на підтримку вистачає "впритул".
Загалом обидві країни через війну на Чорному морі зазнають дуже великих втрат, що теоретично створює основу для угоди про "морське перемир'я". Хоча за умов нинішньої військової ескалації будь-які домовленості виглядають вкрай проблематичними.
