Наслідки операції "Карфаген". Як її використовує НАБУ і що зроблять ті, кому вона загрожує
Як і передбачала "Країна", НАБУ та його група підтримки, до якої входять близькі до нього грантові організації, ЗМІ та політики, почали використовувати розслідування "Карфаген" про зв'язки керівництва правоохоронних органів із криміналом, щоб просувати пакет законів Качки – Кос. Вони передбачають виведення силових структур з-під контролю президента Володимира Зеленського через кадрові конкурси з вирішальним правом голосу у "міжнародних експертів", які призначають країни-донори, тобто європейці.
Основна теза: "Система повністю прогнила, тому потрібні не точкові кадрові зміни, а повне перезавантаження через конкурси за участю міжнародних експертів".
Окремо підкреслюється, що корумповані силовики і кримінал, що прикривається ними, діяли і проти Європи: влаштовували там побиття людей, друкували фальшиві євро, покривали колл-центри, які обманювали європейців.
Ми раніше писали, що головна проблема НАБУ, САП та їх групи підтримки у просуванні пакету Качки-Кос полягає не лише в тому, що його не хочуть приймати Зеленський та більшість депутатів парламенту, а й у тому, що європейці не надто активно просувають цю ініціативу. Лише частина законів пакету прив'язана до надходження європейської допомоги, та й до порівняно невеликих сум. Тому влада вважає, що з прийняттям пакету можна й надалі "динамити".
Тому, як ми вже зазначали, лобісти цих законів обрали таку тактику: використовувати резонансні кримінальні справи проти силовиків, щоб показувати українському суспільству і, головне, європейцям, що без перезавантаження всієї правоохоронної системи не обійтися.
Поки що, проте, реакція на Заході обережна - тема "Карфагена" не стала головною у ЗМІ. Але це не означає, що там її не помітили та не обговорювали. У тому числі й із Зеленським, який у розпал скандалу якраз перебував із візитом у Європі, де лідери країн ЄС могли поставити йому питання безпосередньо. Але тут ключовий момент – наскільки жорстко ці питання було поставлено. Якщо не дуже, то Зеленський і далі, ймовірно, відбиватиметься від спроб просунути пакет "Качки - Кос". Якщо ж жорстко, можливі варіанти: або погодитись на роль британської королеви без реальних повноважень та політичних перспектив (до чого неминуче призведе ухвалення законів з пакету), або чинити опір, аж до завдання удару по НАБУ та САП через кримінальні справи проти їхнього керівництва.
Після всіх корупційних скандалів, які деморалізували підлеглу президенту силову вертикаль, у контрудар віриться важко. Та й сам Зеленський досі не подавав ознак готовності вдатися до таких радикальних заходів, побоюючись зіпсувати відносини із Заходом.
З іншого боку, роль британської королеви навряд чи відповідає уявленням Зеленського про своє місце в історії. І справа не лише у ньому. Можливо, у разі згоди стати номінальним правителем президенту нададуть гарантії безпеки. Однак, як показали кримінальні справи проти бізнесмена Тимура Міндіча та колишнього глави Офісу президента Андрія Єрмака, навіть найближчим до Зеленського людей ніхто жодних гарантій не дає. Не кажучи вже про топ-силовиків СБУ та інших органів, близьких до Зеленського компаній, які освоюють оборонний бюджет, і багатьох депутатів парламенту. На них точно нічого хорошого не чекає. І справа не тільки в тому, що вони втратять контроль над високоприбутковими напрямками, а й у тому, що з великою ймовірністю опиняться у в'язниці.
Навряд чи перелічені особи не розуміють такої перспективи. А тому не можна виключати, що вони спробують вжити дій, щоб змінити такий несприятливий для себе перебіг подій. Причому незалежно від того, чи Зеленський наважиться дати їм таку команду.
У якій формі вони завдадуть контрудару, поки що сказати важко. Крім того, всередині президентської команди є свої протиріччя, які ускладнюватимуть координацію зусиль. Наприклад, відомо про конфліктні відносини між главою Офісу президента Кирилом Будановим та нинішнім в. о. голови СБУ Олександром Покладом.
Але масштаб персональної загрози, яку активність НАБУ та його групи підтримки становить для багатьох ключових представників влади, може рано чи пізно спонукати їх до різких дій.
