Врятувати Кравченка, потопити НАБУ. Який план у Зеленського і чи вдасться його реалізувати?
Що відбувається навколо оголошення генеральним прокурором Русланом Кравченком підозр директорові Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Семену Кривоносу та людині, близькій до голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури?
Поговоривши із джерелами у політичних колах, ми відтворили загальний стан справ.
1. Ситуація з кримінальною справою "Карфаген" та відставкою через нього генпрокурора Кравченка виявилася вкрай неприємною для Володимира Зеленського. "Свій" генпрокурор був для президента гарантією не лише контролю над силовиками шляхом нагляду, а й невручення підозр народним депутатам і особисто голові фракції "Слуги народу" Давиду Арахамії з боку НАБУ (за законом підозри нардепам може вручити тільки генпрокурор). А це відповідно цементувала навколо Зеленського та Арахамії парламентська більшість.
2. Безумовно, Зеленський міг призначити замість Кравченка виконувачем обов'язків генпрокурора іншу, також повністю підконтрольну собі фігуру, а потім внести її на голосування до Верховної Ради. Проте група підтримки НАБУ та САП вже розпочала кампанію з лобіювання ухвалення закону про конкурсний відбір генпрокурора з вирішальним правом голосу міжнародних експертів, підключивши до неї європейські структури, від яких зараз залежить питання фінансування України. Більше того, пішли чутки про те, що на Зеленського це середовище чинить тиск, щоб ще до ухвалення закону призначити генпрокурором чи в.о. генпрокурора представника САП Наприклад, Клименко. У нинішній ситуації критичного браку грошей у бюджеті Зеленському протистояти такому тиску було б важко.
3. Ситуація посилювалася тим, що цілком очевидними були наміри НАБУ вручити підозру Кравченку одразу після його відставки з посади генпрокурору. А Кравченко - це не випадкова для президента та його найближчого оточення людина. І на посаді голови податкової служби, і на посаді генпрокурора він опікувався чимало тіньових схем і був чудово обізнаний про їхні реальні бенефіціари. Тому віддавати його до рук НАБУ для Зеленського було подібно до смерті.
4. Загалом кримінальні справи проти оточення Зеленського з'являлися вже настільки часто і були такі болючі, що для президента питання ставало рубом: або погоджуватися з вимогами групи підтримки НАБУ, САП та їхніх європейських патронів прийняти пакет законів Качки-Кос, які позбавляють главу держави контролю над силовими структурами, включаючи антикоррупційний план. удар, паралізуючи їхню роботу. Зеленський абсолютно не хотів йти першим шляхом, але й боявся йти другим, побоюючись реакції Європи. Проте ситуація з Кравченком таки спонукала його завдати удару, хоч і за хитрою схемою з умиванням рук.
5. Суть схеми така: Кравченко, якому вже особливо нема чого втрачати, оголошує підозри голові НАБУ та близьким до голови САП Олександра Клименка людям. В нагороду за це Кравченку дають виїхати за кордон, убезпечивши його від відправки до СІЗО, запоруку для виходу з якої тепер, як показує приклад Ірини Мудрої, збирати важко. При цьому Зеленський публічно демонструє обурення діями генпрокурора, дає подання на його звільнення. Тобто президент виставляє всю справу так, що підозри – це особиста самодіяльність Кравченка, яка з ним ніяк не узгоджена. І хоча в українських політичних колах у таку версію мало хто повірить, для європейців її можна спробувати використати, показуючи, що до атаки на антикорупційні органи Зеленський не має жодного стосунку.
6. Головне, що вже є підозри щодо Кривоноса та близької до Клименка людини, які можна використовувати різними шляхами: як для банального шантажу (мовляв, ви зупиняєте справи проти нас, а ми гальмуємо справи проти голови НАБУ), так і для повноцінної атаки на керівництво антикорупційних органів з метою примусу їх до примушування їх. Тим більше, що, згідно з наполегливими чутками, в резерві Зеленський і СБУ мають свідчення екс-нардепа Федора Христенка на Клименка та деяких ключових детективів НАБУ.
Проте проблема всіх цих схем полягає в тому, що для НАБУ, САП та групи їх підтримки з числа грантових організацій, а також для європейських структур, які за ними стоять, і Демократичної партії США Зеленський не є рівноправним партнером, з яким можна про щось торгуватися і паритетно розмінюватися баш на баш. Ці структури мають цілком конкретну вимогу до Зеленського: передача їм реальної влади в країні. Також вони мають інструменти примусу до цього президента в особі НАБУ та САП. Тому шантаж навряд чи подіє і Зеленському треба буде або йти до кінця у справі фактичного підпорядкування собі антикорупційних органів за допомогою кримінальних справ проти їхніх керівників (з ризиком дуже сильно зіпсувати відносини з Європою), або здавати назад, як це він уже неодноразово робив з НАБУ та САП.
7. Головним індикатором, яким шляхом пішов Зеленський, буде доля підозр директору НАБУ та близької до голови САП людини після відставки Кравченка. Якщо новий в.о. генпрокурора їх скасує і справи закриє, це буде показником того, що президент здав назад, що, у свою чергу, стане сильним ударом по контролю над держапаратом і збільшить ймовірність того, що Зеленського врешті-решт дотиснуть і він погодиться перетворитися на номінального правителя без реальної влади. Якщо ж справи продовжуватимуть розслідувати, підозри вручать фізично, оберуть запобіжний захід тощо, то це означає, що президент вирішив таки спробувати нейтралізувати антикорупційні органи. Що означатиме перехід внутрішньополітичної боротьби в гостру фазу з можливою серйозною зміною відносин Європи та Зеленського.
