Чому Москва погодилася на енергетичне перемир'я та чи здійсненні її умови?
Історія з оголошеним учора президентом США Дональдом Трампом енергетичним перемир'ям між Україною та Росією сьогодні отримала новий та досить несподіваний поворот: його підтримала Москва.
Учора на цю тему говорив лише Володимир Зеленський, давши зрозуміти, що перемир'я поки немає, але Україна згодна перестати бити по об'єктах російської енергетики, якщо росіяни припинять завдавати ударів по аналогічних українських об'єктах. А західні ЗМІ з посиланням на джерела писали, що Кремль проти перемир'я до кінця зими, оскільки хоче покласти українську енергетику.
Однак сьогодні Дмитро Пєсков заявив, що Росія на енергетичне перемир'я погоджується і взагалі це "хороша ідея". При цьому він висунув дві умови. Перше: Київ має перестати бити російським судноплавством, щоб не перешкоджати експорту енергоносіїв з портів РФ. Друге: Захід має скасувати антиросійські санкції. Які саме він не уточнив, але з контексту можна зробити висновок, що йдеться про санкції проти російських нафти і газу.
Зазначимо, що з першою умовою проблем начебто не повинно бути. Зеленський постійно говорить про те, що Україна готова на морське перемир'я, тобто перестати бити по російських судах, якщо РФ перестане бити по українським судам.
Щоправда, існує думка, що про це, як і про згоду на енергетичне перемир'я, Київ говорить лише з розрахунку на те, що Москва точно відмовиться від перемир'я. В українському інформаційному полі періодично спливають тези про те, що удари по НПЗ та портам – це єдиний спосіб для України завдати Росії істотних економічних збитків, тому навіть під загрозою блекауту та відключення теплопостачання українських міст взимку від ударів по російській енергетиці та портах не можна відмовлятися. Хоча таку думку навряд чи поділяє значна частина українського суспільства, якому майже щодня розповідають про те, що зима буде найскладнішою в історії через загрозу російських ударів по об'єктах енергетики України.
Загалом, якщо справа справді дійде до предметних переговорів щодо умов енергетичного перемир'я, якраз і буде можливість перевірити, чи справді Зеленський на нього готовий. До речі, вчора він уже натякав на те, що питання енергетичного перемир'я складне і для нього потрібні "тверді гарантії" довгостроковості. Тобто ніби готував ґрунт для того, щоб виставити якісь додаткові умови.
Щодо західних санкцій, то американські обмеження на продаж російських нафти і газу може легко скасувати сам Трамп, якщо йому справді потрібне енергетичне перемир'я в Україні. Зняття американських санкцій буде достатньо, щоб Росія спокійно могла продавати свої енергоносії по всьому світу. І чи скасує при цьому санкції Європа, вже не дуже важливо: і без неї у Москви є покупці в умовах дефіциту, що наростає, на світовому енергоринку.
Але чи готовий скасувати санкції Трамп? Поки що точної відповіді на це питання немає. Крім того, в Конгресі США саме зараз розглядають законопроект про "пекельні санкції", який діє рівно у зворотному напрямку: різко посилює тиск на покупців російських енергоносіїв. І саме собою його ухвалення може поставити хрест і на енергетичному перемир'ї, і на будь-яких інших домовленостях про Україну за участю США.
Загалом те, як розвиватиметься історія з енергетичним перемир'ям, стане важливим індикатором щодо взагалі реалістичності ширших домовленостей щодо завершення війни в Україні. Це покаже, чи готові в принципі до припинення вогню (хоча б локального) Україна та Росія, а також чи готовий Захід робити якісь кроки назустріч Москві для прискорення процесу домовленостей.
Але те, що Кремль зараз не відкинув ідею енергетичного перемир'я, вже дуже показово.
Безумовно, це також може бути частиною гри у миротворців та риторичним маневром для збереження діалогу з Трампом. Особливо з огляду на те, що в Москві відкидали будь-які "часткові" перемир'я.
Однак у РФ час від часу висловлюють і аргументи на користь такої позиції: нормалізація ситуації у паливно-енергетичному комплексі та з експортом енергоносіїв за умови скасування західних санкцій дасть російській скарбниці величезні додаткові доходи, а російському суспільству – можливість і далі жити, особливо не відчуваючи війни. У країні зникнуть черги за бензином, постійні повітряні тривоги, нормалізується економічне життя. Стосовно того, що за таких умов взимку не буде ударів по українській енергетиці, на які багато хто в Москві робив ставку як на вирішальний етап війни, і Україна спокійно переживе зиму, то взагалі такі удари, якби їх і завдавали, можуть не призвести до тотального довгострокового блекауту (до того ж раніше ніколи не може до цього справа не доходило). зусиль України: потік грошей і зброї в тому чи іншому обсязі з-за кордону все одно надходитиме (а Київ, на відміну від РФ, воює не на доходи власного бюджету, а за рахунок європейської допомоги), нестача в скарбниці через економічні проблеми може бути перекрита за рахунок різкого скорочення всіх невійськових витрат і девальвації резервів, а для девальвації гривні.
На це вказують і ті в Україні, хто виступає проти будь-яких перемир'їв та за нарощування ударів по РФ (і, повторимося, незрозуміло, на якій позиції з цього питання стоїть насправді Зеленський).
Але на іншій шальці терезів для України знаходиться перспектива гуманітарної катастрофи взимку та руйнація економіки за дуже складної ситуації з отриманням додаткових коштів ППО. А масовані українські удари по російських тилах у найближчому майбутньому можуть і не дестабілізувати економічну та політичну ситуацію в РФ, що, власне, і показав досвід літньої повітряної кампанії.
Але чи зможуть усі ці аргументи вирішальний вплив на військово-політичне керівництво України та Росії, невідомо. Як і невідомо, чи зробить Захід (чи хоча б Трамп) якісь кроки на кшталт зняття санкцій для прискорення домовленостей.
Поки що звучать здебільшого заклики добити ворога вже взимку.
