Аналізуємо підсумки 1672-го дня війни в Україні.
Про що Зеленський говоритиме з Трампом?
Сьогодні український президент прибув до Нью-Йорка, де проходить Генасамблея ООН. О дев'ятій годині вечора Києвом він має зустрітися з Трампом.
Зважаючи на все, ключовою темою стане перемир'я - як енергетичне, так і відмова від ударів на море.
Зеленський вже проговорив ці теми з президентом Франції, а той – під час особистої зустрічі з Трампом. Макрон повідомив, що вони з Трампом "об'єднають зусилля, щоб досягти мораторію на удари по енергетичних об'єктах та громадянській інфраструктурі України". Також він пише, що "ми маємо якнайшвидше розпочати серйозні переговори про умови миру між Росією та Україною". У пості про зустріч із Зеленським він додав, що обговорював із Трампом також перемир'я у Чорному морі.
Про необхідність морського та енергетичного перемир'я заявив і держсекретар США Рубіо. Окремо він звинуватив Україну в ударах по американських судах.
"Викликає занепокоєння те, що за останні кілька місяців у ряді випадків пов'язані з США суду і американські поставки нафти ставали цілями України — ймовірно, не навмисно, але проте піддавалися атакам. І з цим необхідно розібратися. Ми не можемо допустити, щоб подібне відбувалося", - заявив він, маючи на увазі порту Новоросійська експортується казахська нафта. Співвласниками КТК є американські компанії.
Також Рубіо повідомив, що США запропонують оголосити мораторій на удари по українській інфраструктурі та російській енергетиці.
Тобто, як мінімум, з публічних заяв стає ясно, що тема повітряних перемир'їв буде ключовою на зустрічі Зеленського та Трампа.
При цьому привертає увагу момент, що в цьому обговоренні немає Росії, без якої таке перемир'я ніяк не може відбутися. А є лише Вашингтон і Київ плюс окремі європейські лідери на кшталт Макрона, які, зважаючи на все, виступають як група підтримки Зеленського.
Ймовірно, їх план полягає в тому, щоб спонукати Трампа підтримати українсько-європейську версію енергетичного і морського перемир'я в розрахунку на те, що від нього відмовиться Москва, після чого Києва і європейці, а також яструби-республіканці на кшталт Рубіо, почнуть тиснути на президента США, щоб той вів.
Щоправда, невідомо, чи погодиться грати за таким планом сам Трамп. Нагадаємо, поточна активізація обговорення енергоперемир'я почалася з його заклику безпосередньо до Зеленського припинити удари по російським НПЗ, щоб знизити тиск на світові (і внутрішньоамериканські) ціни на дизельне паливо. Після цього президент України висунув зустрічну вимогу – припинити удари по українській енергоінфраструктурі та морському експорту.
При цьому поки що незрозуміла актуальна позиція Москви. Минулого тижня Пєсков сказав, що РФ готова на енергоперемир'я за умови, що Захід зніме санкції з Росії, а Україна перестане бити як з енергетики, так і з російського судноплавства.
Зеленський давав зрозуміти, що у разі припинення російських ударів по українській енергетиці та судноплавству, аналогічні заходи вживе і Київ. Але, можливо, є різночитання між РФ та Україною щодо об'єктів, які мають потрапити під мораторій на удари.
Крім того, невідомо, чи західні країни готові зняти санкції з РФ, як того вимагає Москва.
Можливо, всі ці моменти й проговорять на зустрічі Трамп та Зеленський.
Сам президент США сьогодні заявив, що війна в Україні закінчиться "швидше, ніж думають люди". Він сказав, що працює для цього із Зеленським та Путіним. Також він сказав, що може запровадити "пекельні санкції" проти РФ, якщо це буде необхідно.
Ситуація на фронті та обстріли
Україна відновила контроль над територіями на північ від Куп'янська – біля Західного, повідомляє військовий паблік Deep State.
Службовець у ЗСУ журналіст Бутусов заявив, що озвучені Туском щомісячні втрати України в 27 тисяч осіб насправді у 3-4 рази менші.
Він каже, що перевірив дані польського прем’єра у своїх джерел у керівництві Сил оборони України. Бутусов заявив, що 27 тис. осіб – це більше, ніж Україна закликає до ЗСУ. І за таких втрат уже було б нікому воювати.
Зазначимо, що Туск, один із найближчих союзників України, заявив, що інформацію про втрати отримав з Києва. Офіційно її ніхто з українського військово-політичного керівництва досі не спростував.
Що означає масштаб втрат, озвучений Туском, якщо він правдивий, ми аналізували тут.
До обстрілу. Сьогодні РФ завдала по Україні ракетного удару, під час якого ЗСУ не збили жодної балістичної ракети або "Онікса" (корабельна ракета).
Удари були по об'єктах у Києві, Дніпропетровській, Полтавській та Одеській областях. У Київській, Вінницькій та Житомирській областях після ударів почалися відключення світла.
За російськими заявами, у Києві було вражено підприємство Fire Point, а також склад палива "Грандтермінал". Україна цього не підтверджувала – при цьому заявлялося про приліт по складу у Голосіївському районі.
У Дніпропетровській області, за версією Міноборони РФ, під удар потрапили металургійний комбінат у Кривому Розі, "Інтерпайп Сталь" у Дніпрі, підприємство "Соврахім" у Павлограді та три логістичні центри. "Інтерпайп" вже підтвердив приліт своїм підприємством. Також кадрами масштабних вибухів ділилися дніпровські паблики. У самому Дніпрі загинули четверо людей.
У Кременчуці заявлено про поразку НПЗ та фабрики JTI Україна, у Вінниці – об'єкт залізничної інфраструктури.
"Нафтогаз" підтверджує повідомлення по Полтавській області. Компанія заявила, що об'єкт нафтогазового комплексу в Полтавській області остаточно виведено з ладу нічним ударом балістики та не підлягає ремонту.
В Одеській області міноборони РФ повідомило про удари по логістичних центрах, відділення "Нової пошти" в Чорноморську та портову інфраструктуру Рені. Також російське відомство стверджує, що в морі було вражено суховантажне судно, яке перевозило військові вантажі до Одеси.
Україна підтверджувала удар "Новою поштою". Судячи з кадрів, там була масштабна пожежа.
У Житомирі сьогодні вдень був атакований завод Kromberg & Schubert – виробник автомобільної проводки та кабельних систем. Там вирує масштабна пожежа.
Україна заявила, що сьогодні вночі завдала ударів по російським НПЗ. Заявлено поразку "Башнафти-УНПЗ" у Башкортостані (про приліт НПЗ в Уфі повідомлялося вчора) та Куйбишевського НПЗ у Самарі.
Зазначимо, що це сталося після телефонної розмови Зеленського та Трамп, у якій президент США, за даними західних медіа, закликав Київ припинити удари по російським НПЗ. Але, як бачимо, ефекту це не дало. Чому - ми розбиралися на чолі вище.
Як заступник голови ВП Мудра доходи приховувала
Журналіст Володимир Бойко опублікував показові діалоги екс-заступника голови ВП Мудрою із забудовником Микитасем. Розмова наводиться з матеріалів справи НАБУ, які опинилися в розпорядженні Бойка.
Нагадаємо, НАБУ звинувачує Мудру та Микитася у відмиванні грошей, отриманих злочинним шляхом, які потім внесли як заставу за екс-міністра Галущенка у справі "Мідас". Наразі обидва перебувають у СІЗО.
На записах Мудра і Микитась обговорюють, що деякі дорогі прикраси можна видати за підробку, про інші сказати, що одного разу позичила чужі. Мудра також заявляє, що якщо дізнаються, що вона купувала дорогі прикраси під час війни, то це "пі@дець".
Микитась каже, що треба фіктивно продати майно, наприклад сестрі, щоб показати нібито легальні доходи. Також він розповідає, що є "професійно навчені люди", які допомагають чиновникам формувати декларації, щоби не було проблем.
В одному з діалогів Мудра каже, що змусить Микитася, якого називає "мась", купити їй "Мерседес", тому що вона як "коробка на Ренжі їздить". Він відповідає, що може "тільки спи@дить у когось". Ще в одному діалозі вони обговорюють проект у Конча-Заспі і згадує в цьому контексті "Укроборонпром".
Наводимо один із діалогів для прикраси:
Мудра: Я ось думаю, що якщо я подаватиму декларацію на тижні, я думаю, що робити з прикрасами – не показувати?
Микитась: Не показувати.
Мудра: Ну ось це те, що вона бачила Bvlgari (італійський люксовий бренд прикрас та інших дорогих товарів – Ред.) на мені.
Микитась: Ні, Bvlgari можна показати.
Мудра: Не можна показати, бо вона перевищує вартість. Я мусила відразу…
Микитась: Ну, значить, треба зараз, зараз займемося, щоб продати будинок, продати, фіктивно продати, квартири, прогнати… Зараз я, я тобі цього тижня дам людину, яка займеться доходами. Цього тижня я зроблю, і щоб потім одразу задекларувати і Bvlgari. Ну, там протягом 2-х місяців. Bvlgari задекларувати і хоча б Van Cleef задекларувати... сережки не можна декларувати в жодному разі. А ось Van Cleef і цей, треба декларувати протягом року.
Мудра: Ну треба показати, від кого подарунок.
Микитась: Купила, купила.
Мудра: Ні, якщо я сама купила собі у війну, це п@здец.
Мудра: Ну, Van Cleef можна сказати підробка. Тут я не переживаю…
Микитась: Не прийдуть спеціально до тебе, бл@дь, перевіряти підробка - не підробка.
Ще в одному фрагменті Мудрая просить, щоб забудовник "Житлокапітал" викупив у неї назад майнові права в ЖК Crystal House, що не будується, щоб вона могла легілізувати кошти, бо офіційно заробляє лише 50 тис. грн на місяць, а це - "пі@дець". Скаржиться, що змогла задекларувати лише 4 тис. дол. заощаджень за рік. І каже, що як "бомжиха" зі своєю офіційною зарплатою у півмільйона гривень на рік.
Мудра питає, "хто повірить, що я живу на 50 тис. грн на місяць". При цьому "є якийсь виродок, який отримує лише на місяць 200 мільйонів".
Микитась відповідає, що це гарна ідея із продажем, і пропонує також штучно завищити суму. Мудра каже, що вона вклала у дві квартири понад 2 млн.
Микитась каже, що "х@єво, що я з тобою рік прожив і тобі навіть не натякнув, що треба думати про доходи". Мудру він називає "кошенятко" і багато разів вибачається, що не подумав про легалізацію її доходів. Каже, "більше думав про реальні прибутки". Обіцяє зайнятися цим питанням.
Микитась пропонує піти до Буданова і запропонувати призначити Мудру до наглядової ради "Нафтогазу". Мудра відповідає, що їй за законом не можна. Тоді вони вирішують, що "викладання – це найкраще". І згадують уповноваженого за санкціями Власюка, який "типу викладає" у Київській школі економіки. Микитась каже, що ця установа "може платити зарплату скільки хочуть". Мудра думає, може "піти до Мілованова (президента КШЕ) проситися". І зазначає, що тодішній прем'єр Свириденко "теж там отримує".
Микитась пропонує задекларувати подарунок від нього 350 тис. дол. та вказати, що Мудра живе на доходи чоловіка. І питає, хто її чоловік. Мудра каже, що не хоче показувати чоловіка, з яким живе у різних місцях, а інакше доведеться показувати, що вони мешкають разом. Микитась пропонує провести спільну відпустку, зробити разом фотографію, "може, і залагодиться все у вас". Мудра відповідає, що це "ху@ня".
Нагадаємо, вже після отримання підозри Мудрая заявила, що Микитась був агентом-провокатором НАБУ, який записував їхні розмови для передачі детективам.
До чого ведуть політичні процеси у Німеччині?
Новий сезон знаменитого німецького серіалу про останні роки існування Веймарської республіки "Вавілон-Берлін", що вийшов нещодавно, коментатори вже пов'язали з актуальною політичною повісткою Німеччини.
Оскільки творці серіалу не приховують своїх симпатій до лівих сил, то і сам фільм (а особливо останній сезон – про момент приходу до влади нацистів), сприймається багатьма як попередження про загрозу перемоги ультраправої "Альтернативи для Німеччини", популярність якої зараз швидко зростає, а також про наслідки її можливого приходу.
Враження це посилюють останній кадри серіалу, які демонструють зруйнований Берлін 1945 під пісню "Zu Asche, zu Staub" ("в попіл, в пил"). Метафора гранично зрозуміла: на місці показаного протягом усього серіалу яскравого та різноманітного "веймарського" Берліна (за всіх його проблем і недоліків), після приходу до влади Гітлера залишилися одні руїни.
Проте саме ці останні кадри парадоксальним чином показують головну проблему тих, хто в Німеччині намагається боротися проти зростання популярності ультраправих та за збереження нинішньої політичної системи та її курсу.
Берлін у 1945 році, як відомо, зруйнувався не сам собою, а в результаті розпочатої Гітлером війни.
Партія Гітлера йшла до влади під гаслом "звільнення з кайданів Версаля". Тобто вимагала скасувати обмеження на армію, відновити загальний військовий обов'язок, нарощувати військові витрати та "переозброювати Німеччину". А також називала своїм головним ворогом "більшовицьку Росію". Тому опоненти Гітлера вже тоді говорили, що він принесе Німеччину нову війну (ця думка часто звучить у серіалі).
Але зараз ситуація зовсім інша. Заклики до збільшення військових витрат, до "переозброєння Німеччини", до відновлення загального військового обов'язку та заяви "нам потрібно бути готовими до війни" (причому не просто до війни, а до війни з Росією) звучать від правлячої коаліції ХДС/СДПН.
А ось саме "Альтернатива для Німеччини" говорить про зворотне - про необхідність нормалізації відносин з Росією, щоб запобігти війні з нею (яка ризикує стати ядерною) і відновити вигідну для німецької економіки торгівлю з РФ. І взагалі зосередитись на вирішенні внутрішніх проблем.
Тому останні кадри серіалу "Вавілон-Берлін" - скоріше додаткова реклама для "Альтернативи" та антиреклама офіційному курсу німецького уряду.
І це є свого роду символом внутрішньої суперечливості та глухості цього курсу, що прямо вплинуло і на результати останніх земельних виборів, і на актуальні рейтинги політичних сил.
Протягом усього повоєнного часу роль німецької політики між головними партіями було чітко розподілено. Соціал-демократи виступали за збільшення соціальної підтримки, а також з часів "нової східної політики" Віллі Брандта підтримували не конфронтаційний курс по відношенню до Москви.
ХДС/ХСС представляли інтереси німецьких промисловців та бізнесу, які були зацікавлені у розширенні ринків збуту в Росії та отриманні звідти дешевих енергоносіїв.
Проте нинішній курс їхнього ж уряду дедалі більше суперечить традиційним принципам цих партій.
Необхідність збільшення військових витрат ставить питання про скорочення соціальних витрат. Розрив відносин з РФ завдає німецької економіки сильний удар, позбавляючи її доступу як до ринку збуту, так і до стабільних і дешевих поставок сировини. Нарощування витрат на зброю не компенсує ці втрати, оскільки значна частина їх відразу йде на оплату поставок із США, а решта йде на закупівлю за рахунок бюджету озброєнь для України або для поповнення складів. Тобто по суті це емісія грошей, яка тисне на інфляцію. І фактично, на ці цілі витрачаються гроші, які Німеччина могла б витратити на модернізацію економіки та розвиток ключових сфер – енергетика, освоєння космосу, ІІ, робототехніка.
На такому фоні традиційні політичні тези системних партій перехоплює з одного боку "Альтернатива для Німеччини" (нормалізація відносин з Росією, недопущення нової війни з нею, відновлення торгівлі), з іншого боку – партія Льові (соціальна складова), яка нещодавно перемогла на виборах у Берліні.
А ХДС/ХСС та СДПН опиняються у політичному вакуумі, що прямо позначається на рейтингах.
Безумовно, вони мають свою аргументацію. Вони вважають, що до війни треба готуватись, бо Росія, вже показавши один раз свій агресивний підхід, напавши на Україну, може його продемонструвати ще раз, напавши на Європу, яку Кремль ненавидить як "демократичну альтернативу своєму авторитарному правлінню". Крім того, на підтримку США більше не можна розраховувати. А отже, треба самим озброюватися і допомагати Україні, щоб вона довше виснажувала сили РФ, а інакше Путін відразу нападе на Європу.
Проте, з ухваленням цієї аргументації у суспільстві є проблеми.
По-перше, тези про допомогу Україні та необхідність озброюватися сприймалися б легше і позитивніше, якби вони не супроводжувалися наростанням економічних проблем і закликами "затягувати пояси", причому з досить очевидним взаємозв'язком всього цього зі згаданими вище тезами.
По-друге, тема загрози швидкого нападу з боку Росії у широкі маси заходить насилу. У тому числі через суперечності в самій офіційній інформаційній повістці, яка з одного боку каже, що Росія дуже слабка, а Україна перехоплює ініціативу у війні, а з іншого, що РФ збирається напасти на Європу – на об'єднання з населенням майже півмільярда людей, що перевершує за звичайними озброєннями Москву навіть без допомоги США. Крім того, хоч тема загрози переходу війни між РФ та Європою в ядерну фазу в європейських ЗМІ є фактично табуйованою, не можна сказати, що про неї ніхто взагалі не говорить та не думає. Тим більше, що попередження та натяки з Москви щодо цього звучать постійно. І це також ставить в очах багатьох питання щодо правильності курсу, який може призвести до ядерного апокаліпсису.
По-третє, більшість населення не хоче воювати взагалі ні з ким. Тим більше, що кількість людей з міграційним корінням у ФРН швидко зростає, а серед них кількість тих, хто готовий помирати за "фатерланд" близько до нуля. Ті ж категорії німців, які, теоретично, могли б підтримати мілітаристський "рух" та піти воювати "за інтереси Німеччини" (націоналісти, "глибинний народ") головною проблемою для себе та країни бачать не далеку Росію, а мігрантів у своїх містах. І голосують здебільшого за "Альтернативу".
Безумовно, картина змінилася б, якби Росія реально напала на країни Євросоюзу і почала б завдавати ударів безпосередньо по Німеччині. І, до речі, опоненти європейської "партії війни", її часто й звинувачують у тому, що вона хоче спровокувати цю війну, щоб утриматися при владі, затягнути пояси населенню заради витрат на ВПК та придушити своїх внутрішніх супротивників за "законами воєнного часу".
Однак, як ми вже неодноразово писали, практично за будь-якого сценарію (крім моментальної капітуляції однієї сторони) війна між Європою та Росією дуже швидко перейде в ядерну стадію з перспективою знищення всього європейського континенту. І це (а також обмеженість порівняно з РФ власних ядерних арсеналів) і залишається головним стримуючим фактором для Європи щодо будь-яких різких кроків щодо Москви, які могли б спровокувати війну. Для Кремля також є свої обмежувачі і на війну з Європою він може зважитися лише у певних крайніх випадках, ймовірність яких, однак, зростає у міру затягування війни в Україні.
Якщо ж жодних військових ексцесів між Європою та Росією не буде, то нинішній курс німецької влади, та й загалом ЄС, все більшою мірою заходитиме у внутрішньополітичний глухий кут через неможливість його поєднати зі збереженням соціальної держави і з утриманням економіки від скочування у повноцінну кризу.
На цьому фоні голоси про необхідність нормалізації відносин з РФ (що означає відмова від концепції "вигідності" затягування війни в Україні), щоб знизити військові витрати та підтримати економіку за рахунок відновлення торгівлі з Росією, звучатимуть, швидше за все, ще голосніше. У тому числі й усередині системних партій. Причому в СДПН вони вже звучать давно та знову активізувалися останнім часом.
З іншого боку, інерція колишнього курсу, а також позиції його прихильників в елітах та ЗМІ залишаються дуже сильними. Тому політична боротьба посилюватиметься і її кінцевий результат поки що не зрозумілий.
Все описане вище притаманно багатьох європейських країн. Але події у Німеччині будуть найважливішими. Це не лише найбільша країна Євросоюзу, а й зараз де-факто володар головних грошових резервів для збільшення витрат. ФРН, на відміну від інших великих західних економік, має порівняно невеликий держборг і тому за рахунок його нарощування зараз, по-багатьом, фінансуються і зростання військових витрат, і багато інших програм. І тому те, хто прийде, за підсумком, до влади в Берліні, вплине на курс усього Євросоюзу.
