Дводенні переговори в Абу-Дабі України, Росії та США на перший погляд пройшли як завжди. Учасники, з одного боку, відзначили їхню корисність і конструктивність, з іншого боку - наголосили на розбіжностях (зокрема, як і раніше, з територіального питання). Плюс домовилися про обмін полоненими.
Однак цього разу були деякі ознаки того, що деякі серйозні новини є. І справа не лише у практично синхронних заявах глави делегації РФ Володимира Мединського та члена української делегації Давида Арахамії про наближення завершення війни за підсумками переговорів. Найбільш примітним є той факт, що спецпредставники США Стівен Уіткофф і Джаред Кушнер відразу полетять до Москви на зустріч із президентом РФ Володимиром Путіним. А якщо так, то їм є, що обговорити. Причому це навряд чи технічні моменти і точно не переказ змісту переговорів (це міг і Мединський зробити). Швидше за все, йдеться про нову вироблену пропозицію, яку посланці Трампа хотіли б обговорити безпосередньо з Путіним.
Нагадаємо, що за повідомленням усіх сторін, центральним моментом переговорів стали повоєнні гарантії безпеки для України та Росії, а також нова безпекова архітектура для Європи.
І ось якраз за останнім пунктом і відбулися останніми днями головні зміни. Причому такі, які потенційно можуть призвести до завершення війни.
Йдеться про зміни у позиції Європи.
Раніше, як відомо, і європейці, і Київ наполягали на тому, що будь-які обговорення безпекової архітектури в Європі та інших умов мирної угоди між Україною та Росією можуть розпочатися лише після припинення вогню по лінії фронту.
Однак сьогодні на сайті Євросоюзу з'явилася спільна заява ЄС, НАТО та Великобританії, в якій вони висловили готовність обговорювати питання нової системи безпеки ще до завершення війни, як того й вимагали РФ та США.
Безумовно, сама по собі ця заява ще мало що означає, оскільки незрозумілі можливі параметри домовленостей. Чого, наприклад, хоче РФ (інсайди, що з'являються в західних ЗМІ щодо позиції Москви, слід сприймати з відомою часткою скепсису), яка позиція у США, що думає Європа (і, що не менш важливо, чи готова вона піти, в рамках домовленостей, на стратегічну нормалізацію відносин з РФ)?
Зрештою, на які гарантії безпеки для України може погодитись Москва? ЗМІ писали, що Вашингтон вже передав Кремлю пропозиції щодо цього.
Тобто тут поки що ясності майже ніякої немає.
Однак, за сукупністю ознак можна судити, що настрої в Європі починають змінюватися.
Нагадаємо, досі там панувала теорія про те, що затягування війни в Україні вигідне європейцям, бо інакше після закінчення бойових дій "Путін обов'язково нападе на ЄС".
Ми вже неодноразово писали про крайню сумнівність та небезпеку цієї концепції.
Росія не має сил, щоб вести війну з Європою (не кажучи вже про війну з усієї НАТО) звичайними озброєннями ні після завершення бойових дій в Україні, ні, тим більше, під час них. Навіть без урахування потенціалу ЗСУ та США європейці перевершують РФ (яка, як не можна забувати, вже зазнала дуже великих втрат на українському фронті) як з економічного, так і з військового, і з демографічного потенціалу (населення Європи, включаючи як країни ЄС, Великобританію та Норвегію майже в чотири рази). Та й, до того ж, США жодного разу не заявляли, що не будуть надавати підтримку європейським союзникам по НАТО у разі нападу РФ. А в боротьбі ще й з американськими силами Росія взагалі не матиме жодних шансів вистояти тривалий час.
Тому представники вищого військово-політичного керівництва РФ, включаючи Путіна, постійно і практично прямим текстом кажуть, що у разі війни з Європою вона "негайно і неминуче" переросте в ядерну.
І з погляду цієї загрози єдиним гарантом безпеки для європейців можуть бути лише США, оскільки вони, на відміну від ядерних країн Європи (Франції та Британії), мають з Росією паритет щодо атомної зброї. Тобто, якщо почнеться (не дай Боже!) ядерна війна європейців та РФ, то Європа буде повністю знищена і при цьому не зможе завдати Росії порівнянної за масштабом шкоди (хоча вона для РФ і буде дуже великою). Але у разі участі у ядерній війні США гарантовано взаємне знищення.
І саме наявність завдяки американцям ядерного паритету, а не чисельності ЗСУ або присутності військ НАТО в Прибалтиці була і залишається головною гарантією безпеки для всіх країн Альянсу. Втім, як і для Росії: ядерна зброя – це той фактор, який стримував і стримує держави НАТО від прямого вступу у війну на боці України.
І єдиний сценарій, за якого ці гарантії можуть не спрацювати – затягування війни в Україні. Якщо її хід набуде вкрай несприятливого для Москви характеру, або європейці в неї втягуватимуться все глибше, РФ може зважитися на удар ядерною зброєю або на висунення Європі ультиматуму з загрозою його застосування з вимогою припинити будь-яку допомогу Києву. І це буде катастрофічний вибір для Європи: або фактично віддати Україну Кремлю, або зіткнутися із загрозою повного знищення своїх країн (докладніше про це ми писали в окремому матеріалі).
Тому, за логікою, щоб не допустити самої ситуації такого згубного вибору, європейці мають бути зацікавлені не в затягуванні війни в Україні, а в її якнайшвидшому завершенні на тих чи інших умовах, які мають на увазі збереження українського суверенітету. А якщо ще в комплекті йтимуть і глобальніші домовленості з РФ про систему безпеки в Європі, то це європейцям тим вигідніше, оскільки дозволить різко знизити військову напругу, а разом з ним і військові витрати, а також відновити торгівлю з Росією. І те, й інше буде далеко не зайвим для європейських економік, що входять до стану системної кризи.
Власне, фінансовий фактор також відіграє велику роль. Війна в Україні стає дедалі дорожчою, а здатність європейців її фінансувати дедалі менше. Особливо з огляду на перспективу приходу до влади у Франції Марін Ле Пен, яка вже пообіцяла припинити будь-які витрати на підтримку Києва.
Чи справді всі ці моменти вже призвели до глобального переосмислення в Європі і відмови її від концепції про нібито "вигідність" затягування війни, поки, повторимося, незрозуміло. Однак очевидно, що дискусія на цю тему триває.
Причому навіть такі "яструби" як президент Фінляндії Олександр Стубб та прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере відзначають корисність їхньої нещодавньої розмови з Путіним та "раціональність" останньої, а також говорять про необхідність прямого діалогу європейців з Москвою.
Тому не можна виключати, що під тиском складної фінансово-економічної та політичної ситуації всередині самої Європи, а також через побоювання прямого зіткнення з РФ європейці прийдуть до відмови від концепції "вигідності" затягування війни в Україні. Ця концепція, яка прямо впливала і на настрій української влади, була однією з двох головних перешкод у переговорах щодо припинення вогню. Друга перешкода - претензії РФ на території, які вона не контролює. Але якщо хоча б однією перешкодою поменшає і Росія з Європою дійдуть домовленостей про нормалізацію відносин після завершення війни (включаючи зняття санкцій та створення нової системи безпеки), то це може значно прискорити та спростити знаходження компромісів і з усіх інших питань. У тому числі, і через вплив змін у Європі на позицію Києва.
Але чи буде здійснено такий розворот, багато в чому залежить не лише від самих європейців.
На це впливатимуть і багато інших моментів.
Чи утримається Росія від дій щодо Європи, які можуть спровокувати пряме зіткнення (у Москві є своя "партія війни", яка до цього Кремль активно підштовхує)? Чи утримається українська влада та "партія війни" в Європі від спроб спровокувати Росію на такі дії?
За великим рахунком, і для РФ, і для України готовність європейців (якщо така буде) домовлятися про якнайшвидше завершення війни вигідна. Москва фактично отримає те, що вимагала ще до початку вторгнення – нову систему безпеки в Європі. Київ отримає у рамках цієї системи ті чи інші гарантії безпеки, а також гарантії інвестицій у повоєнне відновлення. І це, як ми вже неодноразово писали, для України набагато краще, ніж просто припинити вогонь по лінії фронту, а потім домовлятися про все інше. Оскільки за останнього сценарію далеко не факт, що переговори до чогось приведуть, а країні, яка перебуває в стані замороженого конфлікту з найбільшою ядерною державою, ніхто не дасть серйозних гарантій безпеки, і вкладати гроші у відновлення також ніхто не буде.
Дуже важливу роль відіграватиме позиція Демпартії США, яка перемогла на виборах до Конгресу.
Перед нею відкриваються зараз два шляхи.
Перший – почати переконувати і Київ, і європейців воювати далі, обіцяючи відновити допомогу, і взагалі просто "потерпіти ще два роки", а там прийде президент-демократ, і підтримка України, як і тиск на РФ, кратно зростуть. Невідомо, чи станеться все так насправді, однак навіть самі по собі подібні посилки здатні різко знизити готовність як європейців, так і Києва до будь-яких компромісів заради завершення війни. Спокуса піти цим шляхом у демократів, безумовно, велика, оскільки це дозволить їм сильно зіпсувати життя Трампу, зірвати його миротворчі зусилля і спроби домовитися з РФ, а також розгорнути кампанію проти нього як "російського агента" з подальшою спробою імпічменту.
Однак на цьому шляху є ризик, що дуже швидко, як тільки в Москві зрозуміють, що перспективи переговорів за посередництва Трампа нульові, ситуація з війни в Україні може скотитися в стані ескалації з загрозою прямого зіткнення РФ з НАТО та ядерної війни.
Але демократи мають і другий шлях – не заважати Трампу в його спробах завершити війну, не перешкоджати розвороту курсу європейців (якщо такий станеться), не спонукати Київ йти у відмову після завершення війни (а, можливо, навпаки підштовхнути українську владу до цього). І потім, коли бойові дії в Україні завершаться, вже звинуватити за повною програмою Трампа у "роботі на Росію", у "потуранні агресії Путіна", розпочинати процес імпічменту і взагалі робити все, що душа забажає. Але вже без ризику ядерного апокаліпсису.
Від того, який шлях врешті-решт обере Демпартія США, залежить дуже багато по війні та миру в Україні.
