Аналізуємо підсумки 1723 дня війни в Україні.
Україні знову сповільнили Starlink
Зеленський сьогодні заявив, що роботу супутникового зв'язку для ЗСУ знову обмежили.
"Наші підрозділи вже кілька днів фіксують значні збої у роботі Starshield (військова версія "Старлінка - Ред.") над територією України: по всій лінії фронту та на тимчасово окупованій території України. А саме – діють системні обмеження швидкості Starshield на рівні 161 кілометр на годину. Українські військові вже перевірили обставини цього і це не випадкові помилки, а системне обмеження швидкості", - написав президент.
Про це також написав радник Зеленського Сергій Бескрестнов.
"Швидкість роботи системи "Старшилд" під час руху знову була обмежена. Ми недовго раділи. Тому знову виникли проблеми зі зв'язком з вертольотами, що переслідують "Шахеди", і з реактивними перехоплювачами, що збивають реактивні "Шахеди". Мабуть, американська сторона буде посилатися на умови не турбували", - заявив "Флеш".
Нагадаємо, раніше Ілон Маск звинувачував Україну у використанні цивільних терміналів Starlink у військових цілях, що є порушенням умов користування. Що у своїй сьогоднішній заяві фактично підтвердив радник Зеленського.
Згодом український президент заявив, що Starshield обмежили для роботи саме над захопленими територіями і дав зрозуміти, що вважає це можливим початком визнання російської території, над якою обмежили дію послуги.
"Якщо хтось в Америці приймає рішення, які по суті розглядають українську територію так, ніби вона не належить Україні, то це нам каже, куди все йде. Ми повинні бути чіткими і ніколи і ніяк не визнавати російську окупацію української території", - заявив президент України. Він зазначив, що Київ намагається отримати інформацію від США, "але поки що знаємо дуже мало".
Зазначимо, що українські війська на захоплених територіях завдають ударів як по військових об'єктах, так і по мостах, транспортній логістиці та інфраструктурі, включаючи енергетичну, через що там відбуваються періодичні блекаути.
Газета Financial Times з посиланням на українські джерела написала, що нові обмеження для ЗСУ введені з метою тиску на Київ у ході переговорів з Росією.
Американська сторона не підтверджувала обмежень. Але якщо їх насправді ввели, то це промовиста ознака того, що Білий дім незадоволений позицією Києва за підсумками переговорів, які вчора закінчилися в Абу-Дабі (до теми переговорів ми ще окремо повернемося нижче).
Сьогодні РФ ударила вночі по Києву та області ракетами. Міноборони РФ заявило про удар у Києві на заводі "Генератор", де, за версією російського відомства, виробляються безпілотники "Хорнет".
У Київській області, як стверджується, ударів завдано по трьох підприємствах. У Броварах - виробничим майданчиком "Авіа ЮА", де збирають безпілотники різних типів. У Кузьмінцях - на заводі "Кератем", що виробляє компоненти твердого ракетного палива для оперативно-тактичних ракет. У Яготині - на підприємстві "Стеллар Джет", що випускає твердопаливні прискорювачі для БПЛА.
Також МО РФ заявило про поразку двох електропідстанцій потужністю 330 та 110 кВ у Житомирі. Влада підтверджувала прильоти з енергетики на Житомирщині. Там, а також у Рівненській, Вінницькій та Черкаській областях були відключення світла через обстріли.
Вдень у Києві був удар дрона по будинку в Солом'янському районі. Також були прильоти дорогами у Голосіївському районі та на Дорогожичах.
Віткофф і Кушнер у Москві
Сьогодні вранці до Москви прилетіли представники Трампа Уіткофф та Кушнер. Вдень вони зустрілися з Путіним і проговорили близько третьої години. Основною темою стали підсумки переговорів у Абу-Дабі.
Судячи з заяв, які були відкриті для преси, обговорювалося насамперед залучення країн Європи до переговорного процесу. "Росія хотіла б, щоб США попрацювали з європейцями і ті визначилися, чи хочуть вони миру чи війни", - заявив російський президент.
Раніше про те, що Європа має бути за столом переговорів, говорили й американські представники. При цьому, судячи з заяви Путіна, він чекає на зміну позиції країн ЄС. У чому саме він не уточнив, але торкнувся одного аспекту - планів "коаліції охочих" ввести війська в Україну після закінчення війни.
"Присутність будь-яких іноземних військ на території України для Росії неприйнятна. Якщо війська будуть відправлені, вони стануть для нас законною метою, і війна негайно відновиться. Ми вважаємо, що це загрожує безпеці Росії. Європейці знають про це. Що ми чуємо від них? Що після укладання миру вони відразу введуть війська в Україну? Що це означає?" Віткофф і Кушнер.
Зважаючи на те, що Кремль ініціативно загострив увагу на цьому питанні, Європа продовжує просувати ідею введення військ після припинення війни. Тобто можна припустити, що росіяни домагаються від європейців зняття цієї умови для виходу мирних переговорів.
Також російський президент запропонував оголосити в Костянтинівці локальне перемир'я на кшталт Олешок. Путін заявив Віткоффу та Кушнеру, що Росія контролює Костянтинівку (Київ це заперечує) і готова забезпечити безпеку.
"РФ потрібно 5 діб на розмінування території біля Костянтинівки, якщо Київ вважає місто під своїм контролем, то нехай забезпечить безпеку зі свого боку", - заявив президент РФ. Він запропонував доручити омбудсменам РФ та України попрацювати над організацією гуманітарної місії.
В Офісі президента прокоментували цю ідею зі скепсисом. "З огляду на те, що в Олешки вони завели техніку і ротували військових під прикриттям гуманітарної операції, то ясно, що вони хочуть у Костянтинівці. Але треба з'ясувати всі деталі", - заявив радник президента Литвин.
Третє питання, яке сьогодні порушувалося у Кремлі - територіальне. Путін заявив, що його обговорюватимуть на закритих переговорах. У цьому контексті він згадав пропозицію Києва про "сірі зони".
"Що стосується тривалості світу, його бездоганності та надійності: нам би теж хотілося, щоб це був вічний світ. Ми знаємо, що по-різному з обох сторін розуміються питання територій. Знаємо, що українська сторона порушує питання так званих сірих зон. Це, як я вже казав, завжди буде яблуком розбрату. Втягуємося в міркування про сірі зони, вони розуміються по-різному. Відразу починаються суперечки та нестійкість будь-якої домовленості.
Останні слова вже багатьма були витлумачені як те, що президент РФ повернувся до колишніх своїх вимог щодо виведення українських військ із неконтрольованих Росією частин Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Однак, може бути й інший варіант відповіді - Путін наполягає на юридичному визнанні (з боку України та всієї світової спільноти) лінії розмежування (де б вона не проходила) як новий "офіційний" кордон між двома країнами.
Втім, Зеленський, як відомо, проти виведення військ і визнання нових кордонів.
Але повернемось до теми європейців.
Власне, з них і була головна новина за підсумками переговорів. Віткофф заявив, що з Путіним узгоджено новий раунд переговорів. Причому найважливіше до них будуть підключені і європейці.
Перед початком зустрічі Кушнер і Віткофф сказали Путіну, що вже обговорюють з Європою нову безпекову архітектуру, яка враховує інтереси РФ і запобігатиме нової війни.
"Країна" вже аналізувала, що європейці вже заявили, що готові обговорювати питання післявоєнної безпеки, доки не закінчиться війна в Україні (від чого ще днями опинялися). Тобто відбувся певний розворот.
А сьогодні ідею переговорів із Росією щодо України підтримав Мерц. Канцлер Німеччини назвав "хорошою новиною" згоду Росії на участь Європи у переговорах. "Це, перш за все, хороша новина. Чи збережеться ця тенденція - покаже час. Багато залежатиме від переговорів, які пройдуть найближчими днями", - зазначив Мерц.
"Головне, щоб Росія сіла за стіл переговорів і була готова вести обговорення. Все інше піде за цим", - додав канцлер після прибуття в Дублін на саміт Європейського політичного співтовариства, де питання безпеки та можливих переговорів з РФ будуть центральними.
Тобто, іншими словами, зміни справді відбулися й значні. З одного боку, європейці погодилися обговорювати з Путіним нову систему безпеки в Європі та загалом відновити діалог. З іншого боку, якщо вірити Віткоффу, Путін погодився на участь європейців у переговорах, які до того були лише тристоронні (за участю України, РФ та США). Що, в принципі, логічно - якщо однією з центральних тем обговорення на переговорах буде нова безпекова архітектура в Європі, то, природно, присутність там європейців необхідна.
При цьому поки що не до кінця зрозуміла позиція щодо всіх цих новин Зеленського.
Сьогодні в Дубліні Уіткофф та Кушнер на зворотному шляху до США мають з ним зустрітися. Напередодні Віткофф заявив Путіну, що спробує переконати Зеленського ухвалити погоджені з РФ умови миру.
"Як я вже сказав, після цієї зустрічі ми зустрічаємося з президентом Зеленським, ми його проінформуємо про те, які результати вдалося нам досягти в рамках цієї зустрічі, і спробуємо також переконати його в тому, що потрібно йти одним із обраних шляхів для успішного завершення цього конфлікту", - сказав представник Трампа.
Сам Зеленський у Дубліні розкритикував пропозицію Вашингтона обговорювати питання безпеки між Європою та Росією. Він назвав "трохи дивним" те, що Вашингтон хоче обговорювати не лише гарантії безпеки для України, а й нову модель безпеки між Європою та РФ.
Загалом Зеленський під час цього раунду переговорів робить переважно негативні заяви. Напередодні він відкрито висміяв Трампа, виступаючи у парламенті Данії, за що його вже розкритикували у Раді.
"Нарешті відновилися мирні переговори. Але Зеленський у день переговорів вирішує жартувати над президентом США. Як можна вдень висміювати Трампа, а ввечері чекати, що він допоможе організувати переговори з Путіним і досягти миру? Нам потрібні дипломатія, деескалація і конкретні результати. кварталу, але, схоже, 95 квартал тебе ніколи не піде", - заявив нардеп Олексій Гончаренко і припустив, що Зеленський насправді не хоче завершення війни.
Також Зеленський у розпал переговорів в Абу-Дабі побажав смерті Путіну. І, з урахуванням ймовірного відключення "Старлінка", не можна виключати, що Трамп має переговорну позицію Києва різко незадоволені.
Втім, ключове значення в даному випадку, щодо впливу на Київ, матиме позиція Європи. Якщо вона ухвалить рішення включитися в діалог з РФ і прискорити рух до завершення війни, то українській владі буде важко витримувати відмінну від цього лінію.
Інше питання - що позиція Європи щодо можливих умов завершення війни, як і раніше, незрозуміла (невідомо навіть хто персонально на можливих переговорах представлятиме європейців). Також незрозуміло - чи готовий на будь-які компроміси порівняно з спочатку заявленою позицією йти Путін. Від відповіді на ці два питання і залежить ймовірність того, чи зможуть переговори привести до результату у вигляді завершення війни чи ні.
Що показала реакція Заходу на "Карфаген-2"
Вже минуло більше тижня з моменту публікації другої частини розслідування НАБУ "Карфаген", у якому фігурують високопосадовці СБУ, Нацполіції та Офісу генпрокурора.
Нагадаємо, за даними слідства, йдеться про тісну смичку криміналітету та топ-осіб у правоохоронній системі України, які контролювали мережі шахрайських кол-центрів із займалися викраденням та побиттям людей (у тому числі і в Європі), наркоторгівлею, виготовленням фальшивої валюти.
Частину цього бізнесу контролював наркокартель "Хімпром" Єгор Буркін (Мексиканець) через високопоставлених українських силовиків.
Було затримано, зокрема, генерала СБУ Дука. А також один із керівників Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції Цінов.
Зеленський назвав оприлюднені факти ганебними і пообіцяв кадрові рішення, які, втім, поки не були (крім того, що відбулося ще до заяви президента звільнення Дукі і кількох інших безпосередніх учасників скандалу). Та й загалом традиційна вже реакція президента на корупційні скандали у його вертикалі влади (а саме йому підпорядковується СБУ) на кшталт "нічого про це не знав" у суспільстві викликає з кожним новим витком розслідування все більше питань.
Але в даному випадку цікаво й інше: такі масштабні та шокуючі звинувачення не викликали резонансу порівнянного рівня найбільших західних ЗМІ.
Багато хто з них взагалі повністю проігнорував тему, а ті, хто про неї таки написали, обмежилися переважно лише сухим переказом новин.
Власних оцінок ситуації, не кажучи вже про власні розслідування, практично відсутні.
Так, агентство Reuters 4 листопада повідомило, що співробітники СБУ та Нацполіції підозрюються у заступництві злочинної мережі. У наступні дні Reuters ще двічі повертався до історії - у зв'язку з поданням підозр і коментарем Зеленського. Однак ні окремих думок аналітиків, ні самостійного аналізу агентство не публікувало.
The Guardian обмежилася коротким повідомленням у щоденному огляді подій в Україні. У ньому йшлося про звільнення двох високопосадовців СБУ, причетність яких до корупційної схеми перевіряє НАБУ.
Deutsche Welle також висвітлило ситуацію в чисто інформаційному форматі, випустивши кілька новин із цієї історії. При цьому на сайті української редакції у списку гарячих тем щодо України скандалу з "Карфагеном" немає.
Американська преса також дуже стримано відреагувала на Карфаген.
Агентство Associated Press 4 листопада присвятило скандалу кілька абзаців у загальному огляді подій в Україні. Матеріал передрукувала The Washington Post. Однак розгорнутих публікацій про другий етап "Карфагену" ні в цьому, ні в інших провідних видання США не було.
Також варто зазначити, що якраз у дні скандалу і після нього Зеленський перебував із візитом за кордоном, брав участь у численних брифінгах та дав безліч інтерв'ю західним ЗМІ. Але ніхто йому питання про "Карфаген" так і не поставив.
При тому, що справа прямо стосується і європейців. Сам Зеленський заявляв про загрозу з боку "Хімпрому" для ЄС і що картель планує вихід на ринок Польщі та інших країн Євросоюзу. Крім того, як уже неодноразово вказувало українське слідство, масштабна мережа кол-центрів з України останнім часом переключилася на обман європейських споживачів, а ОЗУ також займалася печаткою фальшивих євро.
Зрештою, один із епізодів розслідування стосується побиття угрупуванням людей у Відні. При цьому, за даними НАБУ, коли європейські правоохоронці передали українським колегам інформацію про деталі розслідування, ті, у свою чергу, відразу повідомили про неї організаторам злочину. Проте практично жодної публікації у великих австрійських ЗМІ на цю тему не було.
При тому, що розслідуванням справи займаються НАБУ та САП – антикорупційні органи, створені за підтримки Заходу та досі їх патронуються.
Тоді чому такий ігнор?
На перший погляд, це можна пояснити вже звичною тактикою Заходу щодо розслідувань про корупцію в українській владі.
З одного боку, він використовує справи НАБУ та САП як інструмент контролю над Зеленським та для спонукання його до виконання того, що йому кажуть європейці та кола, близькі до Демпартії США (саме вони зараз і мають найбільший вплив на антикорупційні органи). У тому числі і щодо передачі контролю над кадровим відбором до силового блоку призначається Заходом "міжнародним експертам" (докладніше - тут). Не виключено, що під час непублічного спілкування з європейськими лідерами у розпал скандалу з "Карфагеном" Зеленському всі ці вимоги ще раз озвучили. Але, з іншого боку, у західні ЗМІ тему корупційних скандалів особливо не запускають, щоби не давати додаткових аргументів противникам надання допомоги Києву. Те саме, до речі, можна сказати і щодо інших незручних для української влади тим на кшталт зловживань ТЦК, порушень прав людини в армії та інших. Їх також західні ЗМІ висвітлюють досить скупо.
З цього правила за останні роки було лише два винятки. По-перше, коли Зеленський спробував підкорити собі антикорупційну вертикаль у липні 2025 року. По-друге, коли було звільнено міністра оборони Федорова. В обох випадках у західних ЗМІ розпочалася масштабна кампанія проти Банкової. За підсумками, 2025 року президент був змушений здати назад і повернути повноваження НАБУ та САП. А потім, у ході "Міндічгейту", він звільнив Єрмака (що також було однією з цілей кампанії у західних медіа). 2026 року Зеленський був змушений піти на компроміс – хоч Федорова на Міністерство оборони він і не повернув, але призначив головкомом ЗСУ Драпатого замість Сирського, після чого скандал поступово загас.
У всіх інших випадках подіям навколо корупційних справ НАБУ та САП ЗМІ США та Європи приділяли значно менше уваги. Однак воно було все одно більше, ніж до нинішнього скандалу із "Карфагеном", СБУ та "Хімпромом". Хоча фабула останнього, мабуть, найжорсткіша з того, що оприлюднили за весь час свого існування антикорупційні органи України. Це сюжет масштабу голлівудського блокбастера: російський наркоділок Буркін, який втік із РФ в Україну, а потім до Мексики, встановив прямий зв'язок із керівництвом українських силових структур, фактично прямо впливає на їхню діяльність і завдяки такому прикриттю займається злочинним бізнесом міжнародного масштабу.
Проте західні медіа такий сюжет майже не помітили.
І це може вказувати на те, що блок на будь-який негатив щодо Києва у західних ЗМІ останнім часом значно посилено.
Можливо це пов'язано з активізацією переговорів, під час яких Захід не хоче послаблювати позиції Зеленського. Можливо – із дуже складним обговоренням нових обсягів європейської допомоги Україні. Коли Мерц вимагає від європейських країн закласти у довгостроковому бюджеті допомогу Києву, шквал публікацій про зрощення українського держапарату та силових структур із транснаціональною злочинністю, м'яко кажучи, не допоможе переконати європейців виділяти додаткові кошти української влади.
Але важливо також і інше – "дзвінка тиша" в західних ЗМІ щодо справи "Карфаген" може посилити спокусу Зеленського та підлеглих йому силовиків завдати удару НАБУ та САП, а також їхній групі підтримки.
Більше того, як ми вже писали, керівники силових структур і низка членів команди Зеленського можуть завдати цього удару навіть без відома президента, через побоювання, що вони незабаром самі стануть фігурантами розслідувань. Тим більше, що в НАБУ не приховують – оприлюднені публічно деталі справи Карфаген лише вершина айсберга. А значить, можуть прозвучати й інші, куди більш "високорангові", імена.
І той факт, що у провідних західних ЗМІ зараз старанно уникають будь-якого негативу на адресу української влади, може надати сміливості тим, хто вже давно пропонує почати "контратаку" на антикорупційні органи, переконуючи Банкову в тому, що Захід під час війни в жодному разі не посміє відмовити Україні в підтримці, щоб не відбувалося з НАБУ.
"Чому б Україні не стати союзником Росії?"
Якщо Захід змусить Київ її вдатися до серйозних поступок Росії у нинішній війні, то Україна може вступити в союз із РФ проти Європи. Такий гіпотетичний сценарій озвучив відомий український волонтер Тарас Чмут в інтерв'ю естонському виданню Postimees.
«Якщо міжнародний порядок, по суті, визнає право сильного, Україна має переосмислити своє місце у світі. Я зараз свідомо пропоную провокаційний сценарій, але якщо єдиним принципом є сила, можна цинічно запитати: чому б Україні не стати союзником Росії і не піти разом з нею проти Європи? Це аргумент про абсурдність такого світопорядку, а не практичний військовий план», - сказав Чмут.
На його думку, якщо європейські країни вимагатимуть віддати українські території РФ, це може стати для України новою реальністю.
«Тоді виникнуть питання щодо відновлення нашого ядерного потенціалу та пошуку інших союзників, чому б не Китаю, Ірану чи Північної Кореї. Це показує, наскільки небезпечною може бути руйнація довіри до нинішніх союзників», - заявив Чмут.
Він припустив, що нова влада після Зеленського може почати звинувачувати Європу.
«Ніхто не знає, який політичний режим настане після Зеленського. Він може бути зовсім іншим і не обов'язково проєвропейським. Нові політики можуть почати звинувачувати Європу, згадувати суперечки про українське зерно в Польщі, проблеми у відносинах з Угорщиною та інші конфлікти», - заявив Чмут.
Тема "Україна може об'єднатися з Росією, щоб напасти на Європу" насправді спливає вже не вперше. В основному в Києві її використовують як «страшилку» для європейців: «якщо перестанете нам допомагати або ж тиснутимете на нас з метою прийняття умов миру, які ми не хочемо приймати, то ми плюємо на все, об'їдемося з росіянами і підемо війною на Європу подібно до гунів Атілли». Власне, саме у такому контексті її згадав і Чмут.
Однак, до реальності це не має жодного стосунку.
Безпека Європи та взагалі країн НАТО визначає насамперед не ситуація в Україні, а наявність у Альянсу, завдяки американцям, одного з двох найбільших у світі ядерних арсеналів (другий найбільший – у Росії).
Це означає, що РФ не має шансів на перемогу навіть у разі використання ядерної зброї, оскільки в такому разі буде взаємне гарантоване знищення.
Що стосується звичайних озброєнь, то Росія, навіть у гіпотетичному союзі з Україною, тим більше не має жодних шансів у війні з НАТО - союзом найбільших економік планети з населенням під мільярд людей. Розмови про те, що нібито населення Заходу не хоче воювати - це взагалі нема про що. Навіть якщо 1% населення Альянсу візьме до рук зброю – це 10 мільйонів людей. Що перевершує все, що можуть виставити разом Росія та Україна, гранично виснажені майже 5-річною війною.
Тому поки що існує НАТО у своєму нинішньому вигляді війна Альянсу з РФ можлива лише за одного варіанта: якщо у війну в Україні все глибше залучатимуться країни Альянсу, що Москва сприйме як критичну для себе загрозу і зважиться на прямий ультиматум Європі з загрозою застосування ядерної зброї (докладніше про це тут).
Очевидно, що ризик такого сценарію зростає в міру затягування війни в Україні, що є одним з головних аргументів для тих сил на Заході, які виступають за якнайшвидше завершення війни і за відновлення діалогу з РФ з метою зняття напруги у відносинах.
