Чому західні ЗМІ ігнорують корупційний скандал із "Карфагеном" та "Хімпромом"
Вже минуло більше тижня з моменту публікації другої частини розслідування НАБУ "Карфаген", у якому фігурують високопосадовці СБУ, Національної поліції та Офісу генеральтного прокурора.
Нагадаємо, за даними слідства, йдеться про тісну смичку криміналітету та топ-осіб у правоохоронній системі України, які контролювали мережі шахрайських кол-центрів із займалися викраденням та побиттям людей, у тому числі в Європі, наркоторгівлею та виготовленням фальшивої валюти. Частину цього бізнесу контролював наркокартель "Хімпром" Єгора Буркіна на прізвисько Мексиканець через високопоставлених українських силовиків.
У справі також були затримані генерал СБУ Сергій Дука, а також один з керівників Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції Микола Ценов.
Володимир Зеленський назвав оприлюднені факти ганебними і пообіцяв кадрові рішення, які, втім, поки що не відбулися, крім звільнень Дуки, що відбулися ще до заяви президента, і кількох інших безпосередніх учасників скандалу. Та й загалом традиційна вже реакція президента на корупційні скандали у його вертикалі влади (а саме йому підпорядковується СБУ) на кшталт "нічого про це не знав" у суспільстві викликає з кожним новим витком розслідування все більше питань.
Але в даному випадку цікаво інше: такі масштабні та шокуючі звинувачення не викликали резонансу порівнянного рівня найбільших західних ЗМІ. Багато хто з них взагалі повністю проігнорував тему, а ті, які про неї таки написали, обмежилися переважно лише сухим переказом новин. Оцінки ситуації, а про власні розслідування, практично відсутні.
Так, агентство Reuters 4 листопада повідомило, що співробітники СБУ та Нацполіції підозрюють у заступництві злочинної мережі. У наступні дні агентство ще двічі поверталося до історії у зв'язку з поданням підозр і коментарем Зеленського. Однак ні окремих думок аналітиків, ні самостійного аналізу вона не публікувала.
Газета The Guardian обмежилася коротким повідомленням у щоденному огляді подій в Україні. У ньому йшлося про звільнення двох високопосадовців СБУ, причетність яких до корупційної схеми перевіряє НАБУ.
Німецьке видання Deutsche Welle також висвітлило ситуацію в чисто інформаційному форматі, випустивши кілька новин про цю історію. При цьому на сайті української редакції у списку гарячих українських тем скандал із "Карфагеном" відсутній.
Американська преса також дуже стримано відреагувала на Карфаген. Агентство Associated Press 4 листопада присвятило скандалу кілька абзаців у загальному огляді подій в Україні. Цей матеріал передрукував The Washington Post. Однак розгорнутих публікацій про другий етап "Карфагену" ні в цьому, ні в інших провідних видання США не було.
Також варто зазначити, що якраз у дні скандалу і після нього Зеленський перебував із візитом за кордоном, брав участь у численних брифінгах та дав багато інтерв'ю західним ЗМІ. Але ніхто так і не ставив йому запитань про "Карфаген".
При цьому справа прямо стосується європейців. Сам Зеленський заявляв про загрозу з боку "Хімпрому" для ЄС та про те, що картель планує вихід на ринок Польщі та інших країн Євросоюзу. Крім того, як уже неодноразово вказувало українське слідство, масштабна мережа кол-центрів останнім часом переключилася з України на обман європейських споживачів, а ОЗУ займалася і печаткою фальшивих євро.
Зрештою, один із епізодів розслідування стосується побиття угрупуванням людей у Відні. При цьому, за даними НАБУ, коли європейські правоохоронці передали українським колегам інформацію про деталі розслідування, ті, у свою чергу, відразу ж повідомили про неї організаторам злочину. Проте практично жодної публікації у великих австрійських ЗМІ на цю тему не було.
Адже розслідуванням справи займаються НАБУ та САП – антикорупційні органи, створені за підтримки Заходу та досі ним патроновані.
Тоді чому на Заході така байдужість до цієї теми?
На перший погляд, його можна пояснити вже звичною тактикою Заходу щодо розслідувань корупції в українській владі.
З одного боку, він використовує справи НАБУ та САП як інструмент контролю над Зеленським та для спонукання його до виконання того, що йому кажуть європейці та кола, близькі до Демократичної партії США (саме вони зараз і мають найбільший вплив на антикорупційні органи). Крім того, Зеленського спонукають передати контроль над кадровим відбором у силовий блок міжнародним експертам, що призначається Заходом, про що ми докладно писали. Не виключено, що під час непублічного спілкування з європейськими лідерами у розпал скандалу з "Карфагеном" Зеленському всі ці вимоги ще раз озвучили. Але з іншого боку, у західні ЗМІ тему корупційних скандалів особливо не запускають, щоб не надавати додаткових аргументів противникам допомоги Києву. Те саме, до речі, можна сказати і щодо інших незручних для української влади тим на кшталт зловживань ТЦК, порушень прав людини в армії та інших. Їхні західні ЗМІ теж висвітлюють досить скупо.
З цього правила за останні роки було лише два винятки. По-перше, коли Зеленський спробував підкорити собі антикорупційну вертикаль у липні 2025 року. По-друге, коли був звільнений міністр оборони Михайло Федоров. В обох випадках у західних ЗМІ розпочалася масштабна кампанія проти Банкової. У результаті 2025 року президент був змушений здати назад і повернути повноваження НАБУ та САП. А потім через "Міндічгейт" звільнив Андрія Єрмака, що було однією з цілей кампанії у західних медіа. 2026 року Зеленський був змушений піти на компроміс: хоча Федорова до Міністерства оборони він і не повернув, призначив головкомом ЗСУ Михайла Драпатого замість Олександра Сирського, після чого скандал поступово загас.
У всіх інших випадках подіям навколо корупційних справ НАБУ та САП американські та європейські ЗМІ приділяли значно менше уваги. Однак воно було все одно більше, ніж до нинішнього скандалу із "Карфагеном", СБУ та "Хімпромом". Хоча фабула останнього, мабуть, найжорсткіша з того, що оприлюднили за весь час свого існування антикорупційні органи України. Це сюжет масштабу голлівудського блокбастера: російський наркоділок Буркін, який втік із РФ в Україну, а потім до Мексики, встановив прямий зв'язок із керівництвом українських силових структур, що фактично прямо впливає на їхню діяльність і завдяки такому прикриттю займається злочинним бізнесом міжнародного масштабу. Проте західні медіа такий сюжет майже не помітили.
І це може вказувати на те, що в західних ЗМІ останнім часом значно посилено заборону будь-якої негативної інформації щодо Києва.
Можливо це пов'язано з активізацією переговорів, під час яких Захід не хоче послаблювати позиції Зеленського. Можливо, із дуже складним обговоренням нових обсягів європейської допомоги Україні. Коли Фрідріх Мерц вимагає від європейських країн закласти у довгостроковому бюджеті допомогу Києву, шквал публікацій про зрощення українського держапарату та силових структур із транснаціональною злочинністю, м'яко кажучи, не допоможе переконати європейців виділяти додаткові кошти української влади.
Але важливе й інше: дзвінка тиша в західних ЗМІ щодо справи "Карфаген" може посилити спокусу Зеленського і підлеглих йому силовиків завдати удару НАБУ та САП, а також їхній групі підтримки.
Більше того, як ми вже писали, керівники силових структур і деякі члени команди Зеленського можуть завдати цього удару навіть без відома президента, через побоювання, що вони незабаром самі стануть фігурантами розслідувань. Тим більше, що в НАБУ не приховують: оприлюднені публічно деталі справи "Карфаген" - лише вершина айсберга. Отже, можуть прозвучати й інші, куди більш високорангові імена.
І те, що у провідних західних ЗМІ зараз старанно уникають будь-якого негативу на адресу української влади, може надати сміливості тим, хто вже давно пропонує почати контратаку на антикорупційні органи, переконуючи Банкову в тому, що Захід під час війни в жодному разі не наважиться відмовити Україні в підтримці, хоч би що відбувалося з НАБУ та САП.
