Аналізуємо підсумки 1727-го дня війни в Україні.
Удар по Кримському мосту
Україна сьогодні вперше за довгий час спромоглася вразити Кримський міст.
Судячи з фотографій, що публікуються, вдалося потрапити по одній з арок мосту, яка зараз деформована. Росіяни удар офіційно підтвердили.

Міноборони Росії зранку повідомили про одну з наймасовіших цього року атаку безпілотників - заявляючи про збиття більш ніж 1300 дронів, у тому числі над Чорним та Азовським морями, а також над Кримом. Паблік також писали про масований наліт на Керч.
Україна поки що не коментувала цього удару. Нагадаємо, попередня атака на міст була у червні 2025 року. Тоді СБУ стверджувала, що їй удалося підірвати одну з опор. Росіяни цього не підтверджували, а рух мостом відновили вже за три години. Востаннє через удар міст був серйозно пошкоджений у липні 2023 року. З того часу порівнянної за масштабом шкоди не наносилося.
Наскільки серйозні збитки цього разу?
Вранці, вже після удару, мостом відновили рух поїздів і обіцяли вже сьогодні відновити автомобільне сполучення. Ближче до вечора віце-прем'єр РФ Марат Хуснуллін заявив, що рух автотранспорту мостом відновлено в реверсивному режимі і вже зібрано ресурси для ремонтних робіт. "Усі необхідні рішення прийнято. Пасажирський транспорт і машини їздитимуть Кримським мостом, вантажі будуть доставлені", - заявив віце-прем'єр.
Тобто, збитків мосту завдано, але не такого рівня, щоб він виявився повністю перекритим на тривалий час.
При цьому нова атака показала, що навіть такий надзахищений об'єкт може бути вражений, якщо застосовуються сотні дронів (судячи за загальною кількістю заявлених МО РФ збитих безпілотників, сьогодні вночі їх було приблизно втричі більше, ніж зазвичай).
Інша річ, який ККД цієї атаки. Якщо сотні безпілотників витрачаються на пошкодження, які не завдають критичної шкоди меті, то витрати явно переважують військові вигоди. До речі, так само було з атаками на Москву, які критикувалися навіть серед українських експертів за "марнотратство" по дронах без будь-якого серйозного ефекту на землі.
Росія своєю чергою продовжила атакувати українську енергетику.
Масштаби цих атак у вихідні підбив Зеленський. За його даними, за місяці осені, що минули, найбільше російських ударів по енергетичних об'єктах припало на Дніпропетровську область - 131 потрапляння. У Київській області зафіксовано 125 влучень, понад сотню – у Житомирській та Сумській областях. За словами президента, Росія обирає окремий регіон і кілька діб зосереджує удари по його електромережах та підстанціях.
Крім того, він заявив, що Україна вже кілька днів отримує попередження про підготовку Росії до нового удару по енергетиці та критичній інфраструктурі. Потім про те повідомив спікер Повітряних сил Гнат.
Сьогодні проблеми з електрикою були у багатьох регіонах. У Запоріжжі, Харкові та Дніпропетровській області спостерігалися стрибки напруги. А вчора місто Кам'янське залишилося взагалі без електрики.
Сьогодні ж ДТЕК заявила про повне відключення світла у Дніпрі.
Ситуація на фронті
Продовжує надходити інформація про наступальні дії ЗСУ на Великоновосілківському напрямку.
Раніше про це написали російські військові паблики, а наразі підтверджує український військовий експерт Костянтин Машовець. Він пише, що ЗСУ вибили російські війська із сіл Перебудова та Федорівка, а також із більшої частини Комара у Донецькій області.
За його даними, основних успіхів українських військ досягнуто на стику російських угруповань "Центр" і "Схід", на південь від траси Запоріжжя - Донецьк, вздовж річки Мокрі Яли. Російські війська утримують окремі позиції в лісі на північно-східній околиці Комара, на зруйнованій фермі на південний схід від села та біля перехрестя доріг на схід від Перебудови.
Зокрема, ЗСУ зайняли Федорівку на західному березі Мокрих Ялів і просунулися східним берегом до району на схід від Веселого. Крім того, українські штурмові групи підійшли до Веселого з іншого напрямку на відстань меншу за кілометр.
В результаті російські підрозділи на західному березі річки, за версією Машовця, впевнено утримують тільки саму Веселе і невелику ділянку між ним і Федорівкою розміром приблизно 2,6 кілометра на 600 метрів.
При цьому експерт зазначає, що український наступ суттєво звузився. Якщо раніше ЗСУ намагалися просуватися на широкому фронті, то тепер основні зусилля зосереджені у районі Комара, Перебудови та Федорівки. На інших ділянках російському командуванню здебільшого вдалося стабілізувати ситуацію.
Однак Машовець вважає, що наступ ЗСУ ще не завершений. На його думку, українське командування обрало для удару стик двох російських угруповань. Зараз "Схід" настає у напрямку Гуляйполя та Орєхова, а "Центр" - у напрямку Добропілля. Для цього російське командування концентрує основні сили на протилежних флангах цих угруповань, послаблюючи їхній загальний стик.
Продовження українського наступу може змусити росіян перекидати додаткові сили із напрямків головних ударів для захисту своїх флангів. Це, за імовірним задумом українського командування, здатне послабити російський наступ на Оріхів та Добропілля. Але поки що, за оцінкою Машовця, російське командування справляється з цією загрозою, перекидаючи підрозділи з резерву, не обділяючи інших напрямків, де РФ настає.
При цьому Машовець пише, що поки що невідомо, чи вистачить у ЗСУ можливостей наблизитися до Великої Новосілки - ймовірної мети цього наступу.
Російські військові паблики також продовжують висвітлювати цю тему. Вони пишуть, що Комара вже загублено. І попереджають про серйозну загрозу для всього російського угрупування "Схід", яке настає у напрямку Гуляйполя та Орєхова.
За їхніми даними, наступ ЗСУ у цьому районі триває вже близько 9-10 місяців. За цей час український 7-й десантно-штурмовий корпус зумів помітно просунутися на південь, а нещодавнє заняття Комара стало черговим етапом цієї операції.
Російські джерела також вважають, що головна мета українського наступу - удар у фланг російського угрупування, яке просувається на північний захід у Запорізькій області.

При цьому становище російських військ стає небезпечним. За оцінкою військових пабліків РФ, постачання частин в районі Воздвиженівки здійснюється через вузький коридор, який прострілюється українськими дронами. Подальше просування ЗСУ із півночі може поставити під загрозу всю російську наступальну операцію у Запорізькій області.
Повідомляється також, що українські підрозділи намагаються просуватися у бік Шевченка, Привільного, Рибного та Павлівки. Передбачається, що наступною метою ЗСУ може стати вихід до дороги Велика Новосілка - Гуляйполе, яка раніше була однією з головних трас постачання російських військ, а тепер фактично опинилася у прифронтовій зоні.
На думку російських військових пабліків, українське командування може спробувати перерізати цю дорогу, а потім розвинути наступ на Гуляйполі з півночі. У поєднанні з утриманням українських позицій у районі Широкого це здатне створити серйозні проблеми для постачання російського угруповання та зірвати його наступ на Горіхів.

Окремо російські джерела звертають увагу на тактику ЗСУ, які практично не повідомляють про свої успіхи на цій ділянці фронту. За їхньою версією, українське командування навмисно приховує масштаби просування, щоб російське командування продовжувало вважати ситуацію стабільною.
Зазначимо, що ключовий український OSINT-паблік Deep State не коментує цієї історії і жодних поступів ЗСУ не фіксує.
При цьому росіяни, як і Машовець, також припускають, що ЗСУ не вистачить сил для виходу за рамки тактичних наступальних дій.
Справа "Карфаген": події прискорюються
У корупційному скандалі довкола справи "Карфаген" сталося одразу кілька важливих подій.
По-перше, із СІЗО після виплати застави вийшов генерал-майор СБУ Дука – один із головних підозрюваних у справі. Потім дав інтерв'ю голова наркокартелю "Хімпром" Єгор Буркін, якого, за версією НАБУ, і кришував Дука, а також інші фігуранти з-поміж керівників українських силових структур.
Почнемо з Дукі. Його мова після звільнення дуже контрастувала із заявами інших українських чиновників, які підпадали під прес антикорупційних органів.
Єрмак, Міндіч, Чернишов, Мудра та інші високопосадовці обмежувалися лише якимись невиразними виправданнями за принципом "я не винен, мене підставили, став жертвою інтриг" і утримувалися від різких звинувачень на адресу НАБУ, особливо політичного характеру.
На останні (підкріплені оголошеними підозрами голові НАБУ Кривоносу та дружині голові САП Клименка) наважився, щоправда, генпрокурор Руслан Кравченко. Але лише після свого від'їзду з України.
Дука ж почав буквально біля виходу із СІЗО жорстко таврувати НАБУ, звинувативши, фактично, Бюро в роботі на Росію ("ослаблення переговорних позицій країни"), помсти за розслідування СБУ кримінальних справ проти керівників антикорупційних органів та інших гріхів.
Щоправда, Дука вже звільнено з керівних посад у СБУ (хоча й залишається чинним співробітником спецслужби), а тому його заяви можна було б розглядати як позицію приватної особи, якби не деякі нюанси. Насамперед – сам антураж виходу Дуки на волю: генерал-майора СБУ зустріли оплесками біля виходу із СІЗО бійці спецслужби у камуфляжі, йому видали бойову зброю. Звичайно, такий перфоманс не міг бути ініційований співробітниками СБУ з власної ініціативи. Крім того, напередодні звільнення у ЗМІ поширювалися чутки, що всередині спецслужби централізовано організували збір коштів на заставу Дуке (цю інформацію з посиланням на свої джерела озвучив і в інтерв'ю "Мексиканець"-Буркін).
Тобто противники НАБУ, а точніше – ті сили, які в липні 2025 року зробили спробу підпорядкувати Зеленському антикорупційну вертикаль влади і, зокрема, заводили кримінальні справи на детективів Бюро, судячи з дій Дукі, не мають наміру здаватися.
При цьому, на поширену в політичних колах думку, за організацією голосування в Раді про скорочення повноважень НАБУ/САП стояли безпосередньо Зеленський і Єрмак, а кримінальні справи проти детективів займався, окрім Дукі, нинішнім в.о. голови СБУ Поклад. І він, як неодноразово заявляли близькі до НАБУ ЗМІ, готував по антикорупційних органах новий удар у вигляді кримінальних справ, використовуючи свідчення засудженого за держзраду екс-нардепа Христенка. Тому в даному випадку головне питання – чи робить Дука свої нинішні заяви із відома Зеленського та Покладу, чи це тактика самого Дукі та його групи підтримки всередині СБУ?
Щодо позиції Покладу йде суперечлива інформація. Одні джерела кажуть, що саме він дав відмашку і на збирання коштів для застави Дуке, і на організацію згаданої вище акції за участю бійців біля СІЗО.
Про те, що все, що відбувається, це консолідована позиція СБУ вважають і в групі підтримки НАБУ. "Складається враження, що спецслужба в особі свого генерала, який залишається співробітником СБУ, публічно оголошує війну антикорупційним органам і тим, хто їх підтримує. Здаватися ніхто не збирається. Погоджуватися з підозрами також", - пише близька до НАБУ журналістка "Дзеркало тижня" Інна Ведернікова.
Інші джерела заперечують участь у цих рухах Покладу і наголошують, що Дука, як і ще один фігурант справи Осипов-"Кримінал", це люди не Покладу, а Малюка. А від кадрів останнього нинішній в.о. голови СБУ намагається останнім часом поступово позбутися.
Однак, у будь-якому випадку, Поклад продовжує сприйматися групою підтримки НАБУ як найнебезпечніша для антикорупційних органів постать в оточенні Зеленського, яка єдина все ще здатна завдати удару по антикорупційним органам. Тому об'єктивно будь-який "наїзд" на НАБУ/САП, від кого б він не виходив, для Покладу вигідний.
Приблизно також можна сказати і про позицію Зеленського. Він поки що не може, побоюючись різкої реакції Заходу, відкрито "наїхати" на антикорупційні органи, які послідовно роблять підозрюваними все його найближче оточення. Проте зовсім не проти, якщо "наїжджатимуть" окремі представники силових структур як би "за власною ініціативою".
Тим більше, що, як ми вже писали, головна політична мета справ подібних до "Карфагену" це не удар по окремо взятих Дуці, Ценову та іншим безпосереднім фігурантам. Це примус Зеленського до фактичної відмови від контролю над силовою вертикаллю влади через прийняття так званого пакету законів Качки-Кос (докладніше про нього – тут ). Що, крім іншого, передбачає звільнення і Покладу, та інших топ-силовиків, які перебувають під впливом президента.
Тому протиріччя між антикорупційними органами та їхньою групою підтримки з одного боку, і президентом і силовими структурами, що перебувають у його підпорядкуванні з іншого, є принциповими та інституційними. Крім того, окрема лінія - протистояння між НАБУ/САП та СБУ у боротьбі за верхню позицію у "харчовому ланцюжку" щодо вирішення питань у правоохоронній сфері. За роки війни СБУ сильно наблизилась до цієї вершини і головна сила, хто заважає їй закріпитися там, це НАБУ.
Тепер про одкровення Єгора Буркіна. У групі підтримки антикорупційних органів їх сприйняли із захопленням, вважаючи, що вони повністю "обнулюють" усі заяви Дукі.
Засновник "Хімпрому" особисто підтвердив практично всі матеріали справи "Карфаген", заявивши про корупційний контакт із його фігурантами. І, більше того, виявив бажання піти на угоду як з українськими антикорупційними органами, так і з американськими спецслужбами.
Здавалося б - це справді ставить хрест на всій стратегії захисту Дукі та Ко. Однак, насправді, все не так однозначно.
Насамперед - не до кінця зрозумілі мотиви Буркіна. Що означає його готовність "вдатися до угоду"? Будь-яка його угода з правоохоронними органами як американськими, так і українськими, має на увазі, як мінімум, повне припинення кримінальної діяльності, а цілком імовірно - і посадку у в'язницю (хоча, можливо, і не на такий тривалий термін, який міг би бути без угоди). Чи готовий "Мексиканець" до відходу "на пенсію" чи посадки? Сумнівно.
Можливо, щоправда, він дійшов висновку, що СБУ, поліція та прокуратура після справи "Карфагена" - дах уже ненадійний, а тому йому треба змінити його на НАБУ чи американців. Але важко повірити в те, що ті готові дозволитимуть Буркіну продовжити займатися тим, чим він займається. Або взагалі хоч чимось більшим і значущим займатися.
Але тут важливіше навіть інше. І Буркін, і НАБУ кажуть приблизно те саме - оприлюднені публічно матеріали справи "Карфаген" це лише вершина айсберга корупції в українській правоохоронній системі. А тому, у перспективі, можуть прозвучати і куди значніші імена, ніж вже звучать. Особливо, якщо Буркін справді почне щільно спілкуватися з НАБУ/САП.
Наприклад, того ж Покладу його недоброзичливці в соцмережах часто пов'язують із "Хімпромом" (Зеленський це, однак, заперечує, заявляючи, з посиланням на антикорупціонерів, що особисто Поклад до кришування ОЗУ не має відношення). Також називають прізвища та інших представників вищого військово-політичного керівництва країни, які поки що ні в матеріалах НАБУ, ні в одкровеннях Буркіна поки що не звучали.
Іншими словами, одкровення Буркіна і загалом ситуація навколо справи "Карфаген" можуть різко прискорити перебіг подій у плані удару по НАБУ/САП з боку силовиків, які відчувають, що "снаряди лягають все ближче". Причому цей удар, як ми вже писали, може бути завданий навіть без відома президента. Причому в різній формі.
Саме сьогодні активізувався ще один різкий критик НАБУ – колишній генпрокурор Кравченко, який зараз перебуває в Австрії. Він продовжує просувати звинувачення проти голови НАБУ Кривоноса та дружини голови САП Клименка, на підставі яких він свого часу оголосив їм про підозру (згодом "підозру" скасував один із заступників генпрокурора). І сьогодні Кравченко почав викладати матеріали справи проти дружини Клименка.
Так, він опублікував аудіозапис у справі, матеріали якої, за його словами, було вкрадено з Офісу генпрокурора під час обшуків НАБУ та САП. На записах дружина керівника САП Олександра Клименка та її найближча подруга "панічно стурбовані" можливим викриттям їхньої протиправної діяльності та "хаотично намагаються вжити заходів конспірації".
За його словами, саме заради викрадення матеріалів цієї справи проводилися обшуки в Офісі генпрокурора кілька місяців тому у справі про кришення кол-центрів.
На записі, як стверджується, дружина глави САП Олександра спілкується із адвокатом Наталією Редич. Клименко розповідає Редич, що дізналася про кримінальну справу стосовно когось із близьких глави САП. Вона дуже нервує і каже своїй подрузі, що та могла поділитися важливою інформацією зі своїми близькими, які "багато пи@дят". Редич запевняє, що нічого нікому не розповідає. Клименко каже, що чоловік їй нічого не пояснює, а лише "кричить і психує, що я пи@жу".
Редич звертається до ворожки, щоб дізнатися, щодо кого відкрито справу, чи серйозна вона і чи будуть проблеми у його фігурантів. Ворожка запевняє, що проблем не буде. Також ворожка розповідає, що Клименко вже дзвонила їй, щоб дізнатися про подробиці кримінального провадження.
"Короче, вона мене питає: "На мене є кримінальна справа?"
Також на записі адвокат запитує ворожку, чи записують їхню поточну бесіду. Ворожка запевняє, що немає й казати безпечно. Тоді Редич цікавиться, чи варто прослуховування в офісі чи вдома. Ворожка запевняє, що "вдома йде безпека" і в офісі прослуховування не повинно бути. Після цього Наталя каже дружині Клименка, що вона, як і домовлялися, змінила телефон.
У чому саме підозрюється дружина Клименко, Кравченко обіцяв розповісти вже завтра.
Завтра ж на Дуку чекають на засіданні Тимчасової слідчої комісії Ради, де він напевно зробить нові заяви проти НАБУ та САП. Тобто ситуація розвивається.
Тобто, як бачимо, вже окреслилися два основні спікери та групи противників НАБУ – Дука та Кравченко.
Вони просувають схожі тези: НАБУ працює на Росію, послаблюючи переговорну позицію української влади; операція "Карфаген" - це помста тим працівникам прокуратури та СБУ, які брали участь у розробці кримінальних справ проти детективів НАБУ минулого року; спроба вилучити матеріали справ проти керівників антикорупційних органів та близьких до них осіб та заяви Єгора Буркіна, який підтверджує звинувачення НАБУ, – це провокація ФСБ.
Крім того, Кравченко попутно продовжує просувати звинувачення проти голови НАБУ Семена Кривоноса та дружини голови САП Олександра Клименка, на підставі яких він свого часу оголосив про підозру. Щоправда, згодом підозру скасував один із заступників генпрокурора.
При цьому і Дуда, і Кравченко вже не при посадах і з владою начебто не пов'язані. Проте їхні дії об'єктивно грають на руку Володимиру Зеленському та виконуючому обов'язки голови СБУ Олександру Покладу, який, на думку групи підтримки антикорупційних органів, готує кримінальні справи проти керівників НАБУ та САП на основі свідчень засудженого за держзраду екс-нардепа Федора Христенка.
Фактично Дука та Кравченко просувають в інформаційному полі тези, які потім можуть лягти в основу кампанії проти антикорупційних органів, якщо Зеленський та Поклад наважаться завдати по них удару. Головна з цих тез про те, що НАБУ працює на Росію, якраз і покликаний підготувати суспільство до того, що СБУ може вручити керівникам бюро та САП, а також їхнім ключовим співробітникам підозри в держзраді.
Щоправда, поки що не дуже схоже на те, що такий удар готується. Зеленський не давав відмашки на нього минулого року, коли перебував у набагато сильнішій внутрішньополітичній позиції, ніж зараз. Та й страх сильно зіпсувати стосунки із європейцями нікуди не зник.
Однак і тиск на президента і підлеглих йому силовиків з боку антикорупційних органів стає дедалі сильнішим (про мету цього тиску ми писали в окремому матеріалі ). У НАБУ прямо говорять, що оприлюднені матеріали справи "Карфаген" – це лише верхівка айсбергу. А отже, будь-якої миті можуть спливти куди більш високопоставлені фігуранти, ніж Дука чи перший заступник начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції Володимир Ценов.
Крім того, Зеленський може демонстративно відсторонитися від удару, якщо його буде завдано руками СБУ, намагаючись показати, що він до нього не має відношення.
Загалом, відносини між президентською силовою вертикаллю та НАБУс САП стають все більш напруженими. А тому, повторимося, не можна виключати різких рухів із кожної зі сторін.
Чи будуть переговори Європи з Росією?
Наприкінці минулого тижня європейці офіційно підтвердили, що вступають у переговори щодо України, де зараз присутні Київ, Москва та Вашингтон.
Глава Єврокомісії сьогодні повідомила, що "Європа тісно братиме участь у цьому процесі через формат E5+ЄС". У формат E5 входять Німеччина, Франція, Великобританія, Італія та Польща. Раніше лідери ЄС домовилися у Дубліні, що ці п'ять країн разом із представниками Єврокомісії та Ради ЄС представлятимуть Європу на майбутніх мирних переговорах щодо України.
При цьому з Європи йдуть сигнали, що на жодні зрушення у бік російських пропозицій вона йти не збирається.
Макрон написав пост, у якому підтвердив, що Франція готова обговорювати з Росією та США нову архітектуру європейської безпеки за підсумками війни в Україні. Але додав, що Франція продовжує виступати за післявоєнне відправлення західних військ в Україну та вступ Києва до НАТО, а також за збереження в Україні "найбільшої конвенційної армії в Європі".
Зазначимо, що проти всіх цих пропозицій офіційно виступає Росія, окреслюючи їх як "червоні лінії". Тобто очевидно, що такі позиції Європи на переговорах призведуть до їхнього швидкого та безплідного завершення.
А сьогодні ЄС запровадив нові санкції проти Росії, куди потрапили атаковані Україною НПЗ, інші нафтогазові підприємства, банки та фізособи. Декількома днями раніше схожі санкції прийняла Великобританія - ще один майбутній переговорник РФ в рамках Е5.
Паралельно сьогодні Україні схвалили найбільшу виплату із 90-мільярдного кредиту - 8 мільярдів євро. І розглядають виділення ще 45 млрд. зверху для покриття дефіциту бюджету.
Ймовірно, тому в Кремлі поки що вкрай песимістично оцінюють ймовірність своїх переговорів з Європою.
"Коли РФ отримає від Європи конструктивні пропозиції щодо врегулювання, постане питання щодо участі ЄС у переговорах", - заявив Ушаков. Помічник президента РФ сказав, що тристоронні переговори РФ, США та України будуть продовжені в Абу-Дабі, але дату поки що не погоджено.
Іншими словами, Москва цілком може відмовитися від розмови з європейцями, оскільки вони не змінюють своїх позицій після закінчення війни (принаймні про це говорять їхні публічні сигнали).
При цьому вироблення деяких позицій все ж таки йде. Урсула фон дер Ляйєн сьогодні повідомила, що обговорювала переговори щодо України з президентом Фінляндії Стуббом, який нещодавно дзвонив Путіну і позитивно відгукувався про цю розмову. Тому не можна виключати, що Європа за підсумками висуне деякі пропозиції, які Москва погодиться обговорювати.




