Атака Ізраїлю на Іран. Головні сценарії розвитку подій
Сьогодні Ізраїль продовжив завдавати ударів по Ірану. Як пишуть ЗМІ, він має намір це робити ще 14 днів. При цьому Іран не завдав серйозного удару у відповідь, через що виглядає хлопчиком для биття.
Однак, по-перше, поки що незрозуміла реальна шкода від ударів, крім загибелі високопоставлених іранських військових. Щодо збитків для ядерних об'єктів надходять суперечливі відомості: у МАГАТЕ стверджують, що підземні об'єкти не постраждали.
По-друге, Ізраїль має свій обмежувач в операції: у нього немає сухопутних сил, достатніх для військового розгрому Ірану. Причому їх немає зараз і в американців. Навіть якщо США раптом вирішать розпочати війну, вони не зможуть повторити операцію 2003 року щодо захоплення Іраку. Причини цього ми описували в окремому матеріалі.
Тому в розпорядженні Ізраїлю є лише повітряні удари та диверсії. Це також чимало. Але, як показує практика, з їхньою допомогою навіть хуситів американці та ізраїльтяни не змогли повністю нейтралізувати. З Іраном буде ще складніше, особливо якщо згодом він удосконалить свою систему ППО за допомогою, наприклад, Росії та Китаю.
Тому цілі ударів, швидше за все, більш обмежені і мають не лише військовий, а й політичний характер:
- спробувати зруйнувати іранську ядерну програму;
- змусити Іран до угоди за умов США, зокрема шляхом фізичної ліквідації тих членів керівництва держави, хто угоді противиться;
- дискредитувати керівництво Ірану, представивши його слабким і не здатним захистити країну, дестабілізувати економічне життя ударами по критичній інфраструктурі, викликати протестну хвилю всередині Ірану та скинути режим аятолу.
Якими можуть бути дії Ірану у відповідь? Існує кілька варіантів.
Перший: погодитися на угоду зі США, до чого закликає Дональд Трамп. Хоча Тегеран вже й заявив, що не братиме участі в переговорах найближчої неділі, ймовірність того, що ситуацію переграють, не нульова. Відомо, що в іранському керівництві багато прихильників компромісів із Заходом, зокрема до них відносять президента країни. Однак немає гарантій, що удари посилили їхні позиції, а не різко послабили (особливо якщо ядерні об'єкти серйозно не постраждали). Тим більше що головною метою Ізраїлю та США є не угода з ісламською республікою, а, як зазначалося вище, повалення режиму аятол. І навіть згода Тегерана на угоду це завдання не зніме. Удари можуть продовжитися для дестабілізації внутрішньої ситуації.
Другий: завдати масованого удару ракетами по Ізраїлю. Останній, однак, до цього, очевидно, готовий, тому збитків, які можна порівняти ізраїльським атакам, він завдати не зможе. Ізраїль при цьому дає зрозуміти, що у разі відповіді Тегерана завдасть ще масштабнішого удару, у тому числі по НПЗ та інших об'єктів енергетики. Втім, тут питання в тому, який ракетний ресурс має Іран і наскільки його вистачить, щоб пробити систему ППО Ізраїлю.
Третій: судячи з того, що Ізраїль закриває свої дипломатичні представництва по всьому світу, він може очікувати на удар Ірану по них. Військового сенсу у такому ударі немає. Максимум, який він дасть, – демонстрація здатності Ірану дати хоч якусь відповідь на ізраїльські атаки.
Четвертий: спробувати перекрити Ормузьку протоку, через яку йде великий потік нафти, що призведе до різкого стрибка цін на паливо по всьому світу. Це сильний важіль впливу. Але такі дії можуть спонукати американців атакувати Іран. Крім того, це налаштує проти Тегерану країни Перської затоки. Але цілком не можна виключати, що Іран піде на перекриття протоки: у Тегерані можуть порахувати, що американці, з огляду на описані тут причини, побояться втрутитися і почнуть тиснути на Ізраїль, щоб він припинив удари.
П'ятий: завдати удару по американським військовим об'єктам на Близькому Сході, які більш вразливі, ніж Ізраїль, оскільки розташовані ближче та слабше захищені. Це створить красиву картинку відповіді Тегерана, але призведе до того, що США вступлять у війну. Втім, якщо влада Ірану почувається готовою піти на величезні жертви заради того, щоб втягнути американців у війну, створивши тим самим грандіозні проблеми для Трампа та США, такий варіант виключати не можна.
Шостий: прискорити створення ядерної зброї, провести її випробування, після чого висунути Ізраїлю ультиматум із вимогою припинити удари, інакше погрожуючи використанням атомної бомби. Зважаючи на все, саме він і є базовим для Тегерана. Однак питання у тому, чи можна його реалізувати. А це залежить від того, наскільки близько підійшов Іран до створення ядерної зброї і наскільки велику шкоду її ядерній програмі завдали (і завдадуть ще) ізраїльські удари.
В цілому ж, незважаючи на ажіотаж навколо сьогоднішніх ударів, ситуація для Ірану та Ізраїлю з військової точки зору скоріше тупикова. Ізраїль не має можливості захопити Іран - навіть за допомогою США. А в Ірану немає можливості завдати критичної шкоди Ізраїлю повітряними ударами. Тому ставка Ізраїлю та США на руйнування ядерної програми Ірану та примус його до угоди, а також на внутрішню дестабілізацію та повалення влади. Ставка Ірану – продовжувати ядерну програму до створення ядерної зброї та при цьому утримати ситуацію в країні під контролем.
Щодо України, то затягування війни матиме негативні наслідки для Києва щодо відволікання уваги та ресурсів Заходу на Близький Схід.
Однак якщо Іран буде змушений погодитися на угоду на умовах Трампа і/або режим аятол буде повалено в ході внутрішніх потрясінь, то цю ситуацію Київ і прихильники жорсткої лінії на Заході можуть використовувати для переконання Трампа та інших західних керівників застосувати до Росії "ізраїльський досвід" примусу, максимально посиливши тиск на Москву (наприклад, прийнявши законопроект постачання зброї Україні).
При цьому, звичайно, порівнювати протистояння Ізраїлю з Іраном та України з Росією некоректно - як мінімум через наявність у РФ найбільшого арсеналу ядерної зброї, який Кремль може застосувати, якщо побачить, що події на війні та навколо неї набувають для нього особливо тяжкого обороту.
Однак українська влада, звичайно, може використати ситуацію з Іраном як аргумент для того, щоб спонукати Трампа посилити політику проти Росії. Але лише у разі швидкого успіху Ізраїлю чи великих поступок із боку Ірану. Якщо ж війна затягнеться, то це зіграє проти Києва із зазначених вище причин.
