Аналізуємо підсумки 1489-го дня війни в Україні та 24-го дня війни в Ірані.
Чому Трамп заявив про переговори з Іраном
Війна в Ірані наприкінці минулого тижня, а також сьогодні зазнала низки поворотних моментів.
У суботу США зняли санкції з іранської нафти - щоб, як заявлялося, наситити світовий ринок паливом і збити ціни, що зростають. Це викликало справжній "когнітивний дисонанс" у спостерігачів - рідко так буває, щоб сторона, що воює, полегшувала економічне життя своєму противнику.
У неділю Трамп виставив Тегерану ультиматум - протягом 48 годин розблокувати Ормузьку протоку, інакше будуть удари по іранській енергетиці. Іран у відповідь заявив, що у разі такої атаки вдарить по близькосхідних союзників США і вразить не лише їхню енергетику, а й опріснювальні установки, а також IT-інфраструктуру американських компаній.
А сьогодні Трамп заявив, що між Іраном та США почалися переговори, і він запроваджує 5-денний мораторій на удари по іранській енергетиці. Тобто, свій раніше озвучений 48-годинний ультиматум продовжив на п'ять днів.
За словами президента США, переговори в телефонному режимі ведуть Віткофф і Кушнер, і що Іран "хоче укласти угоду". Також Трамп стверджує, що Іран уже погодився не проводити жодного збагачення урану, навіть із медичною чи цивільною метою. У разі відсутності правочину глава Білого дому пригрозив продовжувати повітряні удари.
Іран не підтверджував цих переговорів. Відразу після перших заяв Трампа тегеранські ЗМІ поставили під сумнів сам факт їхнього проведення і заявили, що Штати "злякалися" погроз Ірану вдарити по близькосхідних союзників США.
Потім МЗС Ірану заявило, що мета нинішніх заяв Трампа - збити ціни на нафту, які, до речі, відразу пішли вниз і впали нижче за 100 доларів за барель. Хоча й тримаються на високому рівні – близько 97-98 доларів.
"Заяви президента США є частиною зусиль зі зниження цін на енергоносії та вигравання часу для реалізації його військових планів. Регіональні країни зробили ініціативи щодо зниження напруженості, і наша відповідь на всі з них зрозуміла: ми не сторона, яка розпочала цю війну, і всі подібні запити мають бути направлені до Вашингтона", - заявляє Теґан.
Потім речник МЗС Ірану Есмаїл Багаї взагалі спростував факт переговорів.
Також Іран дав зрозуміти, що Ормузька протока залишиться закритою. А ті країни, які хочуть пройти через нього, повинні узгоджувати це з іранським урядом.
При цьому американські ЗМІ пишуть, що переговори ведуться і сторони близькі до особистої зустрічі в Ісламабаді (столиця Пакистану) вже цього тижня. Як повідомляє Axios з посиланням на ізраїльського чиновника, делегацію Ірану може очолити речник парламенту Мохаммад-Багер Галібаф, а США представлять Віткофф, Кушнер і, можливо, Венс.
Досі сторони спілкувалися через посередників – Туреччину, Єгипет та Пакистан. Через них Віткофф говорив із главою МЗС Ірану Аракчі. Ключовою для подальшого ходу переговорів буде запланована на сьогодні телефонна розмова між США та Іраном.
Ізраїльські ЗМІ з посиланням на свої джерела пишуть, що завдання-мінімум для США у цих переговорах – розблокувати Ормузьку протоку. Також вони вважають, що "Трамп відступив" (у тому числі під тиском Катару) та хоче закінчити війну до 9 квітня. Однак вони вважають, що жодних гарантій успіху переговорів немає – вони можуть закінчитись провалом.
Більше того, згаданий вище речник парламенту Ірану Галібаф, вже після публікацій про те, що він нібито веде переговори зі США, це спростував, заявивши, що Іран з американцями взагалі жодних переговорів не ведуть, а повідомлення про це "фейк-ньюс", щоб маніпулювати фінансовими та енергетичними ринками.
Чи може при цьому сам Трамп припинити вогонь, оголосивши про "перемогу" та "угоду" з Іраном, незалежно від того, чи будуть насправді якісь домовленості?
У принципі, це можливо. Але в такому разі США зазнають найбільшої геополітичної поразки, оскільки Іран вийде з війни в ролі господаря Ормузької протоки, зробити з якою американці нічого не змогли. А тому саме до нього (а не до США) підуть домовлятися про проходження танкерів через Ормузьку протоку всі, кому це потрібно – починаючи від монархій Затоки до європейських споживачів. А вплив Вашингтона у Перській затоці почне поступово обнулятися.
Навіть з цієї причини зупинка вогню найближчим часом буде дуже проблематичною.
Проте всі ці події - явна ознака того, що іранська війна пішла біля Білого дому не за планом. Газета New York Times сьогодні висунула версію, що початковою метою ударів по Ірану було розгойдування внутрішніх протестів і повалення влади аятол.
У тому, що це можливо, Нетаньяху та Трампа напередодні війни переконав "Моссад". Ізраїльська розвідка заявила обом лідерам, що зможе розпалити протести в Ірані, які призведуть до краху режиму, проте цього не сталося.
При цьому, як стверджується, Трамп мав доступ і до іншої точки зору. Американські чиновники та деякі співробітники інших ізраїльських розвідслужб сумнівалися у цьому плані. Вони казали Трампу, що іранці не вийдуть на протести, доки США та Ізраїль скидають бомби. Але лідери США та Ізраїлю у цей план повірили. Вони вважали, що вбивство керівництва Ірану першими ударами та серія розвідувальних операцій, спрямованих на заохочення зміни режиму, могли призвести до масового повстання.
Цього не сталося, а через три тижні війни американські та ізраїльські розвідувальні оцінки дійшли висновку, що уряд Ірану продовжує працювати, як і силові структури, що послабило не лише перспективи внутрішнього бунту, а й вторгнення етнічних ополченців ззовні (зокрема курдів). Тобто Ірану вдалося зберегти не лише центральну владу, а й керованість по всій вертикалі, включаючи прикордонні області.
І замість того, щоб зруйнуватися зсередини, уряд Ірану зміцнився і ескалував конфлікт.
Нетаньяху був розчарований нереалізованими обіцянками "Моссада". На одному із засідань через кілька днів після початку війни прем'єр висловив невдоволення, що Трамп може будь-якого дня вирішити завершити війну, а операції "Моссаду" поки не принесли плодів.
Нагадаємо, раніше колишній трампіст журналіст Такер Карлсон заявляв, що саме Ізраїль втягнув США в цю війну. Проте ми вже аналізували, що нападом на Іран Трамп реалізовував власну геополітичну стратегію.
Проте очевидно, що зараз на четвертому тижні війни, який пішов не за планом, Трамп стоїть перед вибором між двома варіантами, обидва з яких є для нього дуже небезпечними.
Перший - прямо зараз закінчити війну.
Але на практиці, як писалося вище, це означатиме фіксацію абсолютної перемоги Ірану, оскільки саме він у ході нинішньої війни на даний момент встановив контроль над Ормузькою протокою, і американці цьому ніяк не могли перешкодити. І навіть якщо Трамп зараз закінчить війну, оголосивши про "перемогу", це не означає, що Іран розблокує протоку. Він збереже його під своїм контролем.
І коли Трамп каже, що США не цікава протока, оскільки вони ним не користуються, а значить і її розблокуванням мають займатися інші країни, які через неї отримують нафту, то це означає, що він фактично радить цим "іншим країнам" йти домовлятися з Тегеранам про умови розблокування. Бо важко уявити, що ті ж європейці з їх куди слабшим, ніж у США флотом, якщо американці завершать війну та "умиють руки", самі почнуть бойові дії з Іраном. Не кажучи вже про Індію, Китай та інші незахідні країни.
Усі вони підуть не воювати, а домовлятися із Тегераном. Так само, як і нафтогазові монархії Затоки, яким потрібно відновлювати свій експорт. І якщо потрібно для цього "вирішувати питання" з Тегераном (і з Китаєм і РФ, що стоять за його спиною), то вони їх вирішуватимуть.
Таким чином, американський вплив у ключовому регіоні планети буде кардинально підірваний. Хоча мета у війні в американців була зворотна - взяти під свій контроль родовища нафти і газу Ірану.
Тобто якщо війна закінчиться на нинішньому етапі, це стане стратегічною поразкою для США. Причому в масштабах набагато більших, ніж В'єтнам або Афганістан.
Другий шлях для Трампа - тим чи іншим чином вести війну далі з метою досягти фактичної капітуляції Тегерана. Тобто продовжувати бомбардувати країну, вбивати її лідерів, провокувати всередині країни бунт чи внутрішньоелітний переворот, спробувати захопити острів Харк або провести якусь іншу точкову наземну операцію. Зрештою, спонукати до вступу у війну з Іраном його сусідів, чого поки що не виходить.
Незважаючи на скептицизм, що панує в пресі, щодо можливості успіху США у разі продовження війни, повністю виключати такий варіант не можна. Військовий потенціал Америки не можна недооцінювати.
Однак, на цьому шляху для США є і дуже багато ризиків, які можуть поламати всі плани.
Головний із них – ризик втрат. Війна вкрай непопулярна у США і будь-які втрати можуть спричинити всередині країни політичне цунамі та масштабну внутрішню дестабілізацію.
Другий ризик – економічні наслідки США затягування війни. З одного боку – це зростання цін та розкрутка інфляції. З іншого – зростання державних видатків, що різко загострює проблеми з бюджетом та з держборгом. Безумовно, самі США також багато в чому виграють від зростання цін на нафту і газ. Але ця вигідна може не перекрити описані вище проблеми та призвести до тяжких наслідків.
Третій ризик – надання підтримки Ірану із боку зовнішніх сил. Насамперед - з боку Китаю. Така підтримка дасть Ірану стратегічну стійкість, різко знизивши шанси на успіх американських військових планів.
Прямих підтверджень такої підтримки наразі немає. Але є вже багато непрямих ознак того, що вона виявляється. ЗМІ пишуть, що Китай та РФ допомагають розвідданими. Періодично з'являється інформація, що китайці можуть передавати і зброю (хоча доказів цього ще не надано). За великим рахунком підтримку Ірану надає і європейська преса, наповнена критичними статтями на адресу Вашингтона.
І тут ми наближаємося до головної проблеми Трампа.
Поширена думка, що "Ізраїль втягнув США у війну з Іраном". Однак це сильно спрощує ситуацію та приховує головні мотиви участі у війні американців. І це зовсім не на допомогу Ізраїлю.
Ми вже писали, що війна в Ірані – ключовий елемент елемент реалізації нової стратегії Вашингтона щодо збереження глобального домінування США через заміну міжнародного права правом сильного та через контроль над основними родовищами енергоносіїв для того, щоб диктувати через цей важіль умови своїм головним конкурентам – Китаю та Європі.
Природно, що успіх Вашингтону на цьому шляху не потрібен ні Китаю, ні Європі, ні, за великим рахунком, Росії, яка хоч і користується збільшенням цін на нафту для зростання своїх доходів, але при цьому для РФ є загроза, що вона, як найбільша у світі країна за запасами корисних копалин, стане наступною в переліку цілей США, якщо їм Іраном.
Крім того, ця геополітична лінія стикається і з дуже потужною внутрішньоамериканською опозицією. За великим рахунком, окрім неоконсерваторів – частини імперськи налаштованого республіканського істеблішменту, пов'язаного з ВПК та нафтогазовим бізнесом, цю лінію ніхто не підтримує.
А тому і у світі, і всередині Штатів дуже багато сил, які не бажають перемоги Трампа. А з надійних союзників у нього хіба Ізраїль.
І це стратегічна проблема для Білого дому – надто велика кількість охочих «поламати» його новий геополітичний курс, використавши для цього війну в Ірані.
Не виключено, що тому Трамп і намагається маневрувати, щоб знайти вихід із глухого кута. Звідси – і його заяви про початок переговорів. Однак далеко не факт, що йому тепер дадуть вистрибнути з іранської пастки, в яку він потрапив.
Ситуація на фронті в Україні
Армія РФ просунулась на Слов'янському напрямку, під Куп'янськом та у Вовчанську, повідомляє Deep State.
Нагадаємо, минулого тижня у Слов'янську та прилеглих районах розпочали евакуацію населення. Також дороги, що ведуть до міста, активно уражаються дронами.
Головком Сирський заявив, що росіяни посилили тиск на кількох ділянках фронту. За його словами, йде зростання числа бойових зіткнень - уже кілька днів поспіль їх кількість перевищує 200.
Він заявив, що активність "переважаючих сил противника вимагає від нас нових асиметричних рішень". При цьому українські війська, за його словами, "діють активно, перехоплюють ініціативу та продовжують відновлювати позиції".
Нагадаємо, західні ЗМІ пишуть, що Росія готує невдовзі новий наступ.
До обстрілу. Росія та Україна продовжували бити дронами з енергетики обох країн. Без світла у суботу залишився Чернігів та більша частина області, а Україна сьогодні вдарила по нафтовому терміналу РФ на Балтиці.
Також росіяни активно атакували залізничну інфраструктуру. Це останнім часом спричиняє дедалі більше зупинок пасажирських поїздів, звідки евакуювали у чисте поле всіх пасажирів. Під час однієї з таких евакуацій на Одещині загинула дівчина-провідник - її збив зустрічний потяг.
При цьому останнім часом часто можна зустріти думку, що РФ у березні значно скоротила кількість ударів ракетами та дронами по Україні. Зокрема, якщо порівнювати із січнем-лютим, рідкісними стали масовані удари. Але чи справді загалом кількість випущених ракет і дронів РФ скоротила?
За базу для відповіді на це питання ми взяли щотижневу статистику обстрілів, яку оприлюднює Офіс президента України. Наскільки ці дані точні та достовірні, невідомо. Але з того, що є, вони найповніші.
Якщо ґрунтуватися на цій інформації, то Росія в березні скоротила застосування ракет, але залишила на тому ж рівні дрони та КАБи (якщо не брати до уваги аномального піку наприкінці січня в розпал кампанії ударів по енергетиці).
Якщо в січні та лютому йшлося про 100 і більше ракет на тиждень (наприклад, 158, 116, більше 100, 96), то в березні показники значно знизилися: 39 ракет на перший тиждень березня, далі 86 і лише дві за минулий тиждень.
На цьому фоні удари дронами та авіабомбами залишаються стабільно високими.
КАБи показали січневий пік - близько 5500 на тиждень, але тепер тримаються на рівні 1200-1500 на тиждень (як і до того).
По дронах динаміка теж виглядає як різкий сплеск із подальшою стабілізацією.
На початку січня фіксувалося близько 1100–1700 дронів на тиждень. Потім наприкінці місяця стався стрибок — приблизно 6000 за тиждень (26 січня – 1 лютого).
Після цього показники швидко відкотилися: спочатку до 2000, а потім закріпилися в діапазоні 1300-1800 дронів на тиждень.
У березні цей рівень зберігається: 1770 за тиждень 9–15 березня та 1550 за 16–22 березня.
Тобто зараз можна говорити лише про зниження кількості ракетних ударів.
Серед можливих причин - накопичення росіянами запасів ракет для масованих залпів, що виснажилися в ході зимової кампанії, до часу, коли в американців вичерпаються запаси ракет для Петріотів і вони не зможуть їх постачати Україні.
Ще одним поясненням паузи може бути очікування на завершення ремонту енергооб'єктів в Україні, щоб завдати по них нового удару.
Про що говорили з Умеровим та Будановим у Флориді
На вихідних у США два дні поспіль тривали зустрічі американської та української делегацій. Вони зустрічалися без росіян та обговорювали нові раунди переговорів після закінчення війни (вже за участю РФ).
Чому зустрічі проходили без представників Москви ми вже аналізували. Судячи з нещодавніх "наїздів" Трампа на Зеленського, основним питанням переговорів стане виведення українських військ з Донбасу, проти чого виступає український президент. Але на чому наполягають Штати та РФ.
Росіяни неодноразово говорили, що без прогресу з цього питання продовжувати подальші переговори сенсу особливого немає.
Тому єдине логічне пояснення двосторонньої зустрічі у США – це спроба американців переконати Київ погодитись на вихід із Донбасу заради закінчення війни.
За підсумками двох зустрічей Віткофф та Умеров заявили про прогрес, але жодної конкретики не навели. Зеленський прокоментував переговори в більш скептичному тоні. Він заявив, що "Путін не хоче закінчувати війну" (хоча, нагадаємо, РФ на тих переговорах не була присутня).
Він також дав зрозуміти, що на переговорах обговорювалася якась "нагорода" Москві за підсумками війни.
"Важливо, щоб агресор не мав нагороди за цю війну. І важливо, щоб ми всі не були змушені повернутися до війни через кілька місяців або років, тобто щоб гарантії безпеки для України та всієї Європи були достатніми для світу – для надійного миру", - заявив Зеленський.
Виходячи з цих реплік, позиція українського президента щодо відмови виходити з Донбасу не змінилася.
Українські народні депутати вже кажуть, що війна триватиме ще рік-два, пише "РБК-Україна".
"Якщо кілька місяців тому в політичних кулуарах відчувалася атмосфера наближення перемир'я, мирної угоди, референдуму щодо неї і виборів (нехай не навесні або влітку, так хоча б восени), то зараз, після того, як переговори зайшли в глухий кут, і на тлі війни в Ірані, все більше співрозмовників говорять про те режимі. А інших депутатів на цей період Україна не має і не буде", - йдеться в статті.
Раніше джерела інших українських ЗМІ також повідомляли, що війна може тривати ще два роки, про що Європа попросила Зеленського.
Підготовку до такого сценарію у діях уряду вбачають і економісти. Україна готується воювати ще весь чи майже весь 2027 рік, заявив економіст Данило Монін після аналізу українського бюджету та угоди з МВФ.
"МВФ ще ось у минулому ревью в червні 2025 року вважав, що як тільки війна закінчується, треба скорочувати витрати. Ну це зрозуміло, коли ти просиджуєш у боргах вже більше 100% ВВП, скорочувати держвитрати і виводити бюджет з меншим дефіцитом - це правильна дія. А тут 20 Зайвим відсотків ВВП, практично військовий такий великий дефіцит.
Але чи реалізується цей план Зеленського та Європи - залежить від Трампа і того, чи вирішить він сильніше тиснути на Київ щодо мирної оборудки. Ми вже аналізували, що у світлі, яка явно пішла не за планом війни в Ірані, Білий дім може захотіти здобути "швидку перемогу" по Україні. І найпростіший спосіб цього досягти – посилити тиск на Київ, на який у Вашингтона багато разів більше прямих важелів впливу, ніж на Москву.
