Аналізуємо підсумки 1498-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Армія РФ просунулась під Куп'янськом, повідомляє Deep State.
Також росіяни, за даними паблика, зайняли нові позиції на захід від Костянтинівки.
Російські військові паблики повідомляють про контратаку ЗСУ під Покровськом. Стверджують, що її відбито, але припускають, що можуть бути нові спроби. Українські джерела контратаки не підтверджували.
Російські війська продовжують наступ на Костянтинівському напрямі, намагаючись не лише втягнутися у бої за саму Костянтинівку, а й створити умови для ширшого охоплення всього району. Про це пише український військовий експерт Костянтин Машовець.
За його оцінкою, зараз основні зусилля РФ зосередила у смузі своєї 8-ї армії. Російські підрозділи намагаються розширити вклинення у південно-східну частину Костянтинівки, закріпилися в районі Предтечино та Ступочек, інфільтрували піхотні групи в район “Дачі” та ведуть бої за підходи до залізничної станції. Одночасно вони просунулися у бік Берестка, фіксуються й окремі групи у районі Іллінівки та на підступах до Степанівки.
Машовець вважає, що найближче завдання російських військ - зімкнути фланги на південь від залізничної станції, щоб змусити ЗСУ відійти не лише з району Плещеївки та Іванопілля, а й загалом із південної частини Костянтинівки. За його словами, для цього противник, ймовірно, активніше використовуватиме вже звичну тактику прихованого масового проникнення в місто малими піхотними групами. Цьому, як він зазначає, сприятимуть і весняна зеленка, і те, що російські передові підрозділи вже знаходяться на околицях міста.
При цьому експерт звертає увагу, що російське командування може мати ширший задум. Якщо бої за саму Костянтинівку затягнуться без швидкого результату, Москва може змістити основні зусилля на фланги - в район Часового Яру і в напрямку Софіївка - Райське, щоб не штурмувати місто в чоло, а обходити його у напрямках у бік Дружківки.
Машовець називає такий варіант "великим колом". Його сенс – не просто охопити саму Костянтинівку, а спробувати фізично перерізати логістичну вісь Краматорськ – Дружківка – Костянтинівка та вийти на підступи до Краматорська з півдня та сходу.
Поки що, за його оцінкою, російська сторона не вистачає сил для такого сценарію в повному обсязі, тому в пріоритеті залишається “мале коло” - охоплення безпосередньо Костянтинівки. Проте ймовірність переходу до ширшого варіанту він вважає високою, оскільки затягувати із захопленням Костянтинівки та Дружківки напередодні майбутніх боїв за Краматорськ та Слов'янськ російське командування не може.
На думку Машовця, найімовірніший сценарій зараз виглядає так: частина російських сил продовжуватиме сковувати ЗСУ фронтальними боями за Костянтинівку, а на флангах паралельно готуватимуться ударні угруповання для кидка у бік Дружківки та виходу до південних та східних підступів до Краматорська.
"Шахеди" знову атакують захід України
Україною з учорашнього вечора йде масований наліт "Шахедів". Основний напрямок удару - західна Україна, яка вже зазнавала атаки минулого тижня.
Вночі удари були по Хмельницькому та Луцьку. У Хмельницькому приліт був на підприємстві, пожежу гасили всю ніч. У Луцьку дрони атакували склади "Нової пошти" та торгової мережі, димом після цього затягнуло все місто.
Вдень вибухи пролунали ще у трьох областях – Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській. На Закарпатті було атаковано дві електропідстанції.
Також масштабний вибух був під Чернівцями.
У Черкаській області чотири людини загинули після того, як підійшли до "Шахеда", що впав.
Загалом карта ударів за сьогоднішній день виглядає так. Паблики підрахували, що західні області України відучора і до поточного моменту атакували близько 650 "Шахедів".
Це друга така масштабна атака, яку зробили росіяни останнім часом. Тоді, нагадаємо, під ударом опинився Львів. І після тих ударів у багатьох виникли питання ефективності української ППО.
Черговий удар показав, що ЗСУ мають проблеми з перехопленням російських дронів. При тому, що Зеленський останнім часом активно просуває свої технології у цій сфері за кордоном (зокрема – у країнах Перської затоки). Не виключено, що росіяни, атакуючи західну Україну, в тому числі прагнуть і показати, що ці технології не забезпечують повного перехоплення "шахедів".
Також, можливо, це відповідь РФ на українські атаки на нафтові термінали Ленінградської області.
Що відбувається в Ірані
Дональд Трамп сьогодні зробив чергову заяву щодо Ірану. Він сказав, що США планують завершити кампанію проти Ірану протягом двох-трьох тижнів. При цьому Трамп дав зрозуміти, що Ормузька протока при цьому Штати можуть залишити як є - тобто заблокованою.
"За два-три тижні ми підемо, тому що у нас немає причин цим займатися", - сказав він. За словами Трампа, ситуація в Ормузькій протоці не вимагає участі США: "Це не війна з армією чи державою. Будь-хто може просто взяти міну і оголосити прохід небезпечним". Він додав, що безпеку протоки мають забезпечувати інші країни: "Це не наше завдання - цим займуться Франція чи ті, хто користується протокою".
Трамп також заявив, що "сьогодні чув, що величезна кількість суден уже проходить через протоку", і зазначив, що США продовжують переговори. "У мене було одне завдання: щоб у них не було ядерної зброї. І це завдання виконане - ядерної зброї у них не буде", - підкреслив він.
Зазначимо, немає жодних даних про те, що набагато більше кораблів почало проходити через Ормузьку протоку. Якщо й проходять, то це кораблі самого Ірану та країн, які з ним домовились.
Втім, трохи пізніше Трамп заявив зовсім протилежне - що бомбардуватиме Іран доти, доки той не розблокує протоку.
"Президент нового режиму Ірану, набагато менш радикальний і значно інтелектуальніший, ніж його попередники, щойно попросив у Сполучених Штатів Америки припинення вогню! Ми розглянемо, коли Ормузька протока буде відкрита, вільна і зрозуміла. Доти ми знищуємо Іран або, як кажуть, повертаємо його в кам'яний вік!" – написав президент США.
Іран після цього заявив, що припинення вогню не просив. А вчора президент Ірану Пезешкіан говорив, що Тегеран готовий закінчити війну лише за умови гарантій, що більше атаки не повторяться.
Та й воювати Тегеран продовжує активно - сьогодні Іран завдав удару потужностям американського IT-гіганта Amazon у Бахрейні. З чим тоді пов'язані такі суперечливі заяви Трампа?
Ми вже писали, що Вашингтон зараз стоїть перед вибором із двох важких варіантів.
Перший - швидко завершити війну та залишити Ормузьку протоку під фактичним контролем Ірану (якого він до війни не мав), що стане стратегічною поразкою для США.
Сьогодні про це написала CNN.
Завершення війни з Іраном за збереження його контролю над Ормузькою протокою буде сприйнято у світі як стратегічна поразка США. Проте схоже, американські чиновники готують для президента США Дональда Трампа риторичне прикриття, щоб закінчити війну, так і не вирішивши проблем, що виникли через неї.
Як сказано в матеріалі, Тегеран, напевно, заявить про свою перемогу у війні і може вважати, що відновив стримування майбутніх атак. Крім того, швидше за все, він спробує монетизувати своє нове становище, ввівши плату за прохід танкерів Ормузькою протокою. Це забезпечить Іран засобами для відновлення військових, ракетних та навіть ядерних програм, які були знищені внаслідок американських та ізраїльських авіаударів. У такий спосіб він зможе записати собі стратегічну перемогу.
Другий варіант дій США - спробувати військовим шляхом розблокувати протоку, що загрожує великими жертвами без гарантій успіху.
Щоб мінімізувати американські втрати Трамп активно закликає союзників НАТО прямо вступити у війну з Іраном - інакше активно натякаючи, що може вивести США з Альянсу за підсумками війни.
Точніше навіть не натякаючи, а прямо погрожуючи виходом з НАТО. Про це він сьогодні заявив британським виданням The Telegraph та Reuters.
Інформагентству Трамп заявив, що він "абсолютно" точно розглядає можливість виходу Штатів із НАТО. «Абсолютно. Без запитань. А ви б на моєму місці не (розглядали)?» – сказав президент США.
Чи може Трамп справді вивести США із НАТО, проаналізував Sky News.
Згідно зі статтею 13 Договору НАТО, будь-яка країна, яка прагне вийти з альянсу, може це зробити через рік після подання повідомлення про денонсацію. Це повідомлення має бути подане уряду США, тому незрозуміло, як це працюватиме, якщо самі Штати хочуть вийти.
Закон США передбачає, що жоден президент не може ухвалити рішення про вихід з міжнародного альянсу без схвалення Конгресу. Закон від 2024 року передбачає, що рішення про вихід з НАТО має бути схвалено двома третинами Сенату або затверджено актом Конгресу.
Цікаво, що співавтором цього закону є Марко Рубіо, чинний держсекретар. Однак зараз Рубіо критично ставиться до альянсу, заявивши, що немає сенсу від членства США в НАТО, якщо американці не можуть використовувати європейські бази або не мають європейської підтримки в операції проти Ірану.
«Чи можуть США просто вийти з альянсу, якщо Трамп ухвалить таке рішення? Коротка відповідь – ми не знаємо, напевно. Але юридичні експерти попереджають, що Трамп може спробувати обійти закон, пославшись на президентські повноваження у зовнішній політиці», – пише телеканал. Нагадаємо, з 1949 року жодна з країн не виходила із НАТО. У 1966-2009 pp. Франція не брала участі у військових структурах альянсу, проте залишалася політичним членом.
Але європейці поки не ведуться на погрози Трампа вийти з НАТО і намагаються у свою чергу виставити Трампа тим, хто програв у цій війні. Щоб похитнути позиції республіканців до майбутніх виборів до Конгресу.
Втім, Трамп має, як він вважає, ще одну зовнішньополітичну карту, яку Білий дім може спробувати перетворити на гучну перемогу.
Напад на Кубу: ризики та наслідки
Минулого тижня Трамп фактично прямим текстом анонсував дії проти Куби, заявивши, що острів "буде наступним".
Про те, що Вашингтон планує якусь "спецоперацію" проти Куби – чи то військову, як зараз в Ірані, чи то "примус до підпорядкування", як на початку січня у Венесуелі, говорять уже давно. Вже два місяці острів фактично перебуває у паливній блокаді після того, як Трамп пригрозив запровадити мито проти будь-якої країни, яка постачає на Кубу енергоносії.
При цьому днями блокада була частково прорвана – до острова підійшов російський танкер. Але, так чи інакше, в експертному середовищі поширена думка, що "доля Куби вирішена наперед" і вона дійсно "наступна".
Проте, виникає питання – "наступна" у якому сенсі?
"Наступна Венесуела", де США з мінімальними зусиллями змогли досягти зміни курсу країни? Або "наступний Іран", де американці поки застрягли, не тільки не виконавши свої завдання, а й фактично "подарувавши" своєму противнику контроль над Ормузькою протокою, а заразом і підставивши під удар нафтогазовий бізнес своїх найважливіших близькосхідних союзників?
На перший погляд, Вашингтон може від Куби добитися свого швидко та відносно легко. Це острів, який знаходиться просто під боком у США. Американський флот може його повністю блокувати. Потенційні союзники – за морями-океанами. Здавалося б – його доля вирішена наперед, як тільки Штати впритул візьмуться за вирішення "кубинського питання".
Однак, як показали нинішні події в Ірані, далеко не все і не завжди йде так, як планується у Вашингтоні. Але питання навіть більш глобальне.
Війна Росії та України показала новий формат конфліктів 21 століття, коли одна країна, не найбільша і найсильніша, воює, з тих чи інших причин, за непрямої підтримки одних ядерних держав з іншою великою ядерною державою, прагнучи завдати їй максимальної шкоди і виснажити її сили навіть ціною дуже великих власних.
Зараз для США є загроза отримати як свою "Україну" Іран, якщо вони не зможуть придумати або як швидко розгромити Тегеран, або як швидко "вийти з гри". А операція проти Куби загрожує Вашингтону появою "України" у Карибському морі.
Так, Куба не така велика, як Іран. І вона перебуває в набагато більш уразливому становищі, проте може бути не меншою, а в чомусь навіть більшою, небезпечною для Штатів, оскільки розташована прямо у них під боком.
І приклад Ірану продемонстрував, якою може бути відповідь на дії американців – удари дронами та ракетами по критично важливих об'єктах (дрони та ракети можуть оформити як "дружню допомогу" з боку Ірану та Північної Кореї та, тим чи іншим чином, доставити на острів, якщо вони ще не доставлені).
А важливих об'єктів біля Куби у Штатів чимало – все американське узбережжя Мексиканської затоки знаходиться в межах 2000 кілометрів від острова (дальність польоту модернізованих "шахедів"). У тому числі менш ніж за 1500 кілометрів, у Техасі та Луїзіані, знаходяться всі найбільші портові потужності США з експорту нафти та газу, які, як показав приклад російської Усть-Луги, дуже вразливі до ударів дронів (як і решта нафти). Буквально в "пішій доступності" для кубинських дронів будуть також космодром Канаверал у Флориді та резиденція Трампа Мар-а-Лаго (менше 500 і менше 400 кілометрів відповідно). У прибережних штатах також є велика кількість найважливіших військових виробництв. Усе це може бути під ударом.
Звичайно, сили в цій битві будуть нерівними. З урахуванням географічної вразливості острова кубинці опиняться дуже важко.
Але, по-перше, якщо Куба чинитиме опір навіть не три з лишком з року, як Україна у війні з РФ, а всього лише три місяці, але за цей час "винесе" всі об'єкти нафтогазового експорту Штатів, військові заводи і космодром, то це завдасть удару США колосальної сили, різко знизивши шанси на успіх їх імперс. (Докладніше про цей курс – тут).
По-друге, якщо Куба не впаде у перші дні і покаже готовність протистояти Штатам, то у неї у світі може з'явитися чимало союзників. Експансіоністський курс нинішньої адміністрації Білого дому загрожує багатьом країнам у світі – і Китаю (насамперед), і Росії, і Європі з її ліліберальними елітами, і державам Латинської Америки. Крім того, цей курс, пов'язаний із постійними війнами, вкрай непопулярний і в самих США. Там його мало хто підтримує, окрім республіканців-неоконів, які ще нещодавно навіть у своїй партії здавалися маргіналами. Наклавшись на ефект від війни в Ірані та на загальне невдоволення курсом Трампа, нова війна прямо під боком у США може призвести до політичної бурі та глибокої внутрішньої кризи в країні, коли Вашингтону буде вже не до зовнішньої активності.
Тобто ризики, якщо Куба вирішить чинити опір і отримає для цього необхідну зброю, для США дуже великі. А тому, з погляду логіки, Вашингтон має про що подумати, перед тим як починати "спеоперацію" проти Куби.
І тим більше небезпечно для Штатів робити будь-які різкі кроки щодо острова доки не завершилася війна в Ірані. Ракет для "Петріотів" на "другий фронт" у Карибському морі може зовсім не вистачити.
