Як українські дрони опиняються в країнах Балтії та що означають загрози Росії на адресу Латвії?
Сьогодні різко загострилася тема українських дронів у повітряному просторі країн Балтії.
Служба зовнішньої розвідки РФ заявила, що Україна домовилася з Латвією запускати з її території безпілотники для ударів по Росії.
Це вже спростували і Україна, і Латвія.
Потім Естонія заявила, що у її повітряному просторі літак НАТО збив український дрон. При цьому Україна не вимагала дозволу на використання естонського повітряного простору. Міністри оборони двох країн уже поговорили один з одним про це. І, як заявляє естонська сторона, глава українського Міноборони Михайло Федоров вибачився перед.
Напередодні, нагадаємо, дрони залетіли до Латвії, що спричинило відставку всього уряду країни.
Що це все означає і як взагалі українські дрони потрапляють до Прибалтики?
Зазначимо, що заява СЗР – далеко не перше звинувачення з боку Росії у використанні повітряного простору Балтії українськими БПЛА.
Україна, Литва, Латвія та Естонія ці звинувачення заперечують, заявляючи, що якщо дрони і залітають у повітряний простір, то лише тому, що їх відхиляють від маршруту російські системи РЕБ.
У той же час, якщо проаналізувати різні повідомлення, які з'являються у ЗМІ та телеграм-каналах про місця прольоту дронів, то можна зробити висновок, що в тих випадках, коли вони летять у напрямку об'єктів у Ленінградській області (наприклад, в порти Усть-Луги та Приморська), їхній маршрут пролягає вздовж кордону Росії з Білоруссю, Латвією та Латвією. Для чого це робиться теж зрозуміло: щоб ускладнити роботу російським системам ППО.
Якщо цей висновок є вірним, то безпілотники дійсно можуть постійно залітати в повітряний простір країн Балтії або під впливом РЕБ, або зрізуючи кути. Теоретично не можна виключати, що зрізання кутів через територію Прибалтики проводиться навмисно, щоб мінімізувати можливість збивання. Але якщо це й так, то зрозуміло, що ніхто не признаватиметься.
Проте подібні ситуації вже стали приводом для Росії неодноразово виступати зі звинуваченнями на адресу прибалтів у співучасті в атаках та погрозами удару у відповідь. А це, у свою чергу, в чергове породжує прогнози про те, що Росія готує напад на Європу, намагаючись знайти для цього привід.
Ми вже писали, що атака РФ на країни Євросоюзу, зокрема, на Прибалтику, можлива лише за трьох умов.
Перше : наявність у Москви повної впевненості в тому, що США не втрутиться.
Друге : готовність Кремля використовувати ядерну зброю або виставити ультиматум з загрозою її застосування, якщо європейські країни у відповідь на атаку Росії почнуть завдавати ударів у відповідь або спробують сухопутне вторгнення на територію РФ (Калінінград, Санкт-Петербург, Мурманськ). Тому що звичайними озброєннями в умовах, коли більшість армії задіяна в Україні, Росія війну з Європою не витягне.
Третє : якщо сама Європа вживе дій, які будуть сприйняті в Москві як критично небезпечні для Росії. До таких, наприклад, належить блокування російського судноплавства або надання своєї території для завдання ударів по РФ, а також у тому чи іншому вигляді відкрита участь європейських армій у війні в Україні.
Очевидно, що третя умова поки що не реалізувалася. Хоча розмов про це в Європі багато, але до практичної площини вони не переходять.
За двома першими теж не очевидно, що в Москві вже дозріло рішення, хоча натяки звідти йдуть постійно. У тому числі до них можна віднести російсько-білоруські навчання, що стартували сьогодні, щодо застосування ядерної зброї.
Але поки що заяви РФ більше нагадують психологічну війну. Її мета – як мінімум утримати європейців від глибшої участі у війні (тобто щоб не реалізувалася третя умова). Як максимум – спонукати Європу кардинально змінити свою позицію щодо війни в Україні та підключитися до тиску на Київ з метою змусити його прийняти "умови Анкоріджу" або схожі з ними.
Щодо впливу таких загроз у ЗМІ, здебільшого існують скептичні оцінки: мовляв, хто їм вірить, якщо їх не реалізують?
Однак нерідко сама загроза (особливо якщо за нею стоїть ядерна складова) буває страшніша за безпосередню дію.
І в цьому плані показовою є реакція на те, що відбувається, країн Балтії. Зазвичай вони виступають із жорстко антиросійських позицій та чітко підтримують Україну, при цьому постійно попереджаючи Європу про погрози з боку РФ. Проте останнім часом ця лінія дедалі частіше змінюється.
Так, ще на початку квітня у відповідь на заяву Володимира Зеленського про те, що Росія планує напасти на Естонію, Таллінн відреагував вкрай негативно, звинувативши президента України у підіграванні російським наративам. І додав, що жодної загрози вторгнення не бачить.
Далі була ціла серія звернень влади прибалтійських країн до України із закликом не порушувати їх повітряний простір під час атак на РФ.
Нещодавно після інциденту з падінням українських дронів подав у відставку уряд Латвії.
Зрештою, сьогодні авіація НАТО збила український дрон над Естонією.
Тобто прибалти всіляко дають зрозуміти, що вони далеко не в захваті від перспектив втягування у війну з Росією, і щодо Києва із цього приводу вже накопичується негатив. Тому що одна справа – постійно говорити про загрозу нападу з боку Росії у рамках піар-кампанії щодо збільшення військових бюджетів. І зовсім інше – підійти до межі реального зіткнення з перспективою переростання їх у ядерну війну.
Однак і в Європі, і в Росії є сили, які закликають не боятися піднімати ставки та взяти жорсткішу лінію у протистоянні одна з одною, навіть незважаючи на ризики російсько-європейської війни.
Їхні голоси поки що не впливають на ключові військово-політичні рішення, проте звучать голосно. І будь-які інциденти на кшталт прольоту дронів над Прибалтикою цю лінію посилюють, збільшуючи загрозу прямого зіткнення Росії та Європи.
Мінімізувати її можна лише одним способом: найближчим часом завершити війну в Україні.
