Аналізуємо підсумки 1541 дня війни в Україні.
Нові удари
Росіяни сьогодні вночі завдали масованого удару - епіцентром став Київ. Було використано майже 700 дронів та 50 ракет.
У Києві загинули вісім людей, десятки постраждали. Здебільшого – на місці обвалення під'їзду біля дев'ятиповерхівки на метро Харківська. Розбір завалів там триває і багато хто вважається зниклими безвісти. Тобто кількість загиблих швидше за все не остаточна.
При цьому на лівому березі почалися проблеми з водопостачанням - з чого багато хто зробив висновок, що росіяни почали бити по цих системах, як раніше анонсували українську владу.
Також у Києві був приліт по офісу виробника дронів Skyeton, компанія створює розвідувальні БПЛА Raybird. А на Оболоні було атаковано підприємство з виробництва меблів.
Також постраждали АЗС, інші багатоповерхівки, бізнес-центри.
Удари були по Київській області – найбільш масштабний у районі Борисполя, де довелося евакуювати житлову новобудову.
Крім того, були прильоти Одеською областью (порт у Чорноморську), Чернігівській та Полтавській, де постраждали об'єкти енергетики.
Українській системі ППО не вдалося збити майже 100 дронів під час останньої масованої атаки, що розтяглася на два дні. Це випливає із інформації, опублікованої Зеленським.
За його даними, за вчора і сьогодні РФ запустила Україною 1567 дронів і 56 ракет різних типів. Заявлений Зеленським відсоток збиття дронів – 94%. Тобто не було збито 94 дрони. Заявлений відсоток збиття ракет – 73%. Тобто не було збито 15 ракет.
"Ключовий виклик - балістика і прикриття тисяч тилових об'єктів інфраструктури і наших міст. Детально говоритиму і з нашими дипломатами щодо завдань, які є сьогодні в пошуку ракет для ППО. Усі мають бути зосереджені на антибалістичних системах і ракетах до них. Це пріоритет номер один", - пише Зеленський.
За його словами, росіяни використовують нову тактику практично безперервних повітряних атак, щоби максимально ускладнити роботу ППО.
Також він доручив ЗСУ та спецслужбам "запропонувати можливі формати нашої відповіді на цей удар".
Нагадаємо, масований безперервний наліт розпочався ще минулої ночі. Було вражено багато об'єктів на заході України. Сьогодні епіцентр ударів перейшов до Києва.
Арешт Єрмаку. Що далі?
Сьогодні суд у Києві обрав запобіжний захід колишньому голові Офісу президента. Йому призначили взяття під варту з правом вийти під заставу у 140 мільйонів гривень – що на 40 мільйонів менше від запитаного прокуратурою.
Єрмак заявив, що грошей на заставу він не має, але є друзі, які його внесуть. Гроші почали вносити вже сьогодні – надійшло 14,5 мільйонів.
Вісім мільйонів обіцяла внести член спостережних рад "Укрнафти" та "Ощадбанку" Роза Тапанова. Ще 6,5 млн грн вніс Свирида Сергій Степанович, а якийсь Гришкан Григорій Олександрович – дивну суму у розмірі 666 гривень (судячи з усього, це був тролінг на адресу колишнього голови ВП).
У будь-якому випадку, поки що до повної суми ще далеко і цю ніч Єрмак проведе в СІЗО. При цьому його опоненти вже розповсюджують інформацію, що зі збиранням коштів є проблеми, оскільки деякі бояться вносити заставу за такого "токсичного персонажа".
При цьому суд заборонив Єрмаку спілкуватися з його ворожкою Веронікою Феншуй (Анікійович). Її прізвище є у списку підозрюваних та свідків справи, який зачитав суддя. Також Єрмаку заборонили спілкуватися з Міндічем, Чернишовим та його дружиною.
За версією слідства, Єрмак обговорював з ворожкою контрудар щодо НАБУ та кадрові призначення. Сам він це заперечує.
Навіть якщо колишній глава ВП вийде під заставу, для української політичної системи сама по собі його посадка, безумовно, є дуже символічним кроком, який лише посилює всі попередні сигнали про настання дуже важких часів для президента.
Починаючи з підозри Міндічу та закінчуючи підозрою самому Єрмаку у справі котеджного містечка "Династія", фігурантом якого, теоретично, може стати і Зеленський, якщо підтвердиться інформація, що там будувався будинок і для нього.
Загалом це породжує у політичних колах відчуття початку глобальних змін у владі. І на те є кілька причин.
Перше - удару завдано по найближчому соратнику президента, який навіть після відставки зберігав величезний вплив на політичні процеси в країні, будучи ключовим менеджером політичного клану Зеленського ("Сім'ї"). Також варто зазначити, що ще з кінця минулого року ходили чутки про "договірню" між Зеленським та керівниками антикорупційних структур, про те, що останні не чіпають більше Єрмака та інших близьких соратників президента. Як писала "Країна", за однією з версій, публікації в останні тижні записів розмов у квартирі Міндіча, якраз і мали на меті "договірнячок" зруйнувати. Хоч би як там було, але якщо якісь домовленості й були, то вони вже в минулому. І цілком можливо, відправка в СІЗО Єрмака - далеко не останній "акт драми". Ще минулого тижня, аналізуючи ситуацію з "плівками Міндіча", ми припускали, що наслідком цього може стати підозра екс-главі Офісу президента. Так і сталося. Але також ми писали, що підозри можуть бути вручені і Шефіру, і Умерову - двом іншим найближчим соратникам Зеленського. І в політичних колах зараз ходять наполегливі чутки, що найближчим часом обидва також стануть підозрюваними.
Друге - удар по Єрмаку (тим більше, якщо за ним будуть удари по Умерову і Шефіру) - це удар по всій системі управління Зеленським силовою і політичною вертикаллю влади в країні, а також схемами з освоєння бюджетних коштів (докладніше про це - тут). Після Міндічгейту вона ослабла, проте збереглася через контроль над урядом та здебільшого силових структур (СБУ та Офісу генпрокурора насамперед). І ключовою людиною, яка продовжувала координувати взаємодію, був саме Єрмак. А також (з економічної частини) Шефір. Тепер же ця система руйнується, що посилює альтернативні групи впливу у владі, що підняли голову з листопада минулого року (Буданов, Федоров, Арахамія).
Третє – у перспективі жертвою скандалу може стати і сам Зеленський. Як ми вже писали, імовірно саме він проходить під позначенням R1, оскільки, за даними ЗМІ, йому належить один із чотирьох будинків у котеджному містечку "Династія". І якщо Єрмаку вручили підозру за те, що для нього, за версією слідства, будувався там будинок, то такі самі звинувачення, за логікою, можна пред'явити і Зеленському. І це дамоклів меч, який навис над політичним майбутнім президента і загалом ставить під велике питання взагалі наявність у нього такого майбутнього (зокрема щодо перспектив переобрання на другий термін після завершення війни).
Четверта - сама по собі справа "Династії" презентується НАБУ/САП та їхньою групою підтримки не стільки у форматі юридичного процесу, скільки у форматі політичного шоу з метою представити Зеленського та його найближче оточення у вигляді кримінально-комічних персонажів, абсолютно випадкових людей, котрі виявили незрозуміло як при владі, яку вони використовують для особистого обогу. Наголошується на сам факт будівництва котеджного містечка під час війни. А також на різні цікаві деталі на кшталт того, що Єрмак консультувався з ворожкою з кадрових призначень. "Хтось думав, що країною управляє Зеленський, хтось, що Єрмак, а виявилося, що ворожка Вероніка феншуй", - такі коментарі зараз йдуть потоком. В українських умовах подібні моменти значно важливіші для впливу на суспільство, ніж суха доказова база слідчих органів.
П'яте - скандал спалахнув у той час, коли адміністрація Трамп знову почала займатися переговорним процесом про завершення війни. Що вже породило версію, що й кримінальна справа проти Єрмака - це "остання пропозиція" Зеленському погоджуватися на "умови Анкоріджу" (виведення військ із Донбасу тощо). Тим більше, що в день підозри Єрмаку вийшло й інтерв'ю екс-прес-секретаря президента Юлії Мендель Такеру Карлсону із різко критичними оцінками Зеленського. Зокрема, звинувачення його в наркотичній залежності (хоча багато хто вважає, що поява цього інтерв'ю не пов'язана з активністю адміністрації Трампа, а має, швидше, українське коріння). Проте, як ми вже писали, вірогідніша інша версія - що основний удар по Зеленському наноситься українськими структурами, які (включно з НАБУ та САП) раніше орієнтувалися на Демпартію США, а тепер перейшли під патронат Європи (так звана "антизеленська коаліція"). Їхня мета - позбавлення контролю Зеленського над силовими органами та судовою системою (через ухвалення необхідних ЄС законопроектів про конкурси з вирішальним правом голосу "міжнародних експертів"), а також позбавлення президента суб'єктності у внутрішньополітичних процесах через знищення його клану ("Сім'ї"), для чого, власне, і йде атака на Єрмака. У перспективі це має перетворити Зеленського на повністю керовану "британську королеву", без реальних повноважень та перспектив.
Але яка б із версій не була вірною, очевидно, що Зеленський не хоче ні виконувати "Анкорідж", ні віддавати повноваження, переходячи у фазу "рослинного життя".
Почасти йому допомагає те, що у протилежних "Сім'ї" сил усередині країни немає жодного лідера, ні єдиних цілей. Буданов та Арахамія, хоч і вибудовують свою, окрему від Зеленського політичну лінію, але перебувають у складних стосунках із "антизеленською коаліцією". І готовність більшості депутатів парламенту голосувати за необхідні закони з пакету "Качки-Кос" під великим сумнівом навіть якщо Зеленський попросить (а він не просить), оскільки вони можуть ударити по самих нардепах (характерно, що відразу після вручення підозри Єрмаку в Раді настав параліч і голосів). Федоров має комунікацію із "коаліцією", але не має підтримки парламенту. Сама "коаліція" в Раді представлена лише кількома десятками депутатів, до яких більшість решти депутатського корпусу жодних симпатій не має. Тим більше, усередині коаліції є різні фракції. Якщо грантові структури, орієнтовані на Європу, не хочуть усунення Зеленського, а прагнуть взяти його під контроль та позбавити політичної суб'єктності, то у Порошенка та людей Коломойського, які також беруть активну участь у "руху", інша думка. Тим більше, якщо навіть грантові структури досягнуть своєї мети, то це зовсім не означає, наприклад, що той же Коломойський вийде на волю, а Порошенко отримає хоч якісь преференції (і того, й іншого "грантівки" сильно не люблять і нинішній їхній альянс дуже ситуативний).
Незрозуміло також, наскільки жорстко готова продавлювати необхідні закони Європа. Тобто – чи готова вона справді зупинити фінансування України, якщо нічого з них не прийнято.
Спираючись на все це, Зеленський, теоретично, може завдати контрудару за антикорупційними структурами.
Тим більше, що ключовий елемент такого удару - екс-нардеп Федір Христенко, який, за поширеною версією, вже дав свідчення проти керівників НАБУ та САП зі звинуваченнями їх у роботі на Росію, як і раніше, перебуває у Києві під пильним контролем СБУ.
Нагадаємо, чутки про підготовку такого удару ходили ще минулої осені. Проте, що далі, то важче його завдати. Це було б ще більш-менш реально до Міндічгейту. Дуже складніше, але можливо навіть після відставки Єрмака (поки він був на волі і без підозр). Але тепер завдання ще більше ускладнилося. Уся країна бачить, що навіть найближчих соратників Зеленського можна відправляти до в'язниці, і він їм ніяк допомогти не може. І це не дуже надихає силовиків, які все ще залишилися під контролем президента, до дій проти НАБУ і САП.
Крім того, одним із основних стримувальних факторів для Зеленського є те, що і антикорупційні органи, і він сам зараз перебувають під патронатом тих самих сил - ЄС, Британії та Демпартії США. І ці сили, з одного боку, дають гроші на війну і підштовхують його до все більш жорсткої "антитрампівської" риторики в міру наближення виборів до Конгресу, а з іншого боку, опікуються структурами, які садять у в'язницю його найближчих соратників, а також ведуть справі до позбавлення його фактичних повноважень і "без позбавлення його фактичних повноважень" своєї волі.
Тому атака на антикорупційні органи з боку Зеленського можлива лише у випадку, якщо він готовий кинути прямий виклик тим зовнішнім силам, на які він зараз покладається. І, можливо, переорієнтується на Трампа (хоча, в останньому випадку, знову вирине "Анкорідж").
Рішення це для Зеленського, очевидно, украй не просте і далеко не факт, що він зможе його ухвалити.
Проте кільце навколо президента, що стискається, все ж таки не робить нульової ймовірність того, що він може піти на якісь різкі рухи.
Бо інакше його занурюватимуть у політичний вакуум, вручаючи підозру всім тим, хто з ним і з його "Сім'єю" ще працює. Цей процес може бути не швидким, Зеленський його гальмуватиме перемиканням уваги на інші інформоди (війна їх дає достатньо). Але рухом буде невблаганним із роздоріжжям для президента біля кінцевої зупинки - або прийняття всіх умов, або відставка.
Докладніше про розвиток подій читайте у статті "Країни".
Візит Трампа до Китаю.
Сьогодні президент США прибув до Китаю. Насамперед він провів переговори з Сі Цзіньпіном.
У мережі вже звернули увагу на боротьбу рукостискань Трампа та Сі. Президент США, як він часто робить, відразу потягнув руку Сі на себе, але незабаром дав відсіч. У результаті лідери балакали і не тиснули один одному руки, а тягли кожен на себе.
Після них китайський голова заявив, що Тайванське питання - "найважливіше в китайсько-американських відносинах" і загрожує війною, якщо його не вирішити.
"Якщо його буде врегульовано належним чином, відносини двох країн зможуть зберегти стабільність. Якщо ж ні, дві держави зіткнуться або навіть вступлять у конфлікт", - наводить слова Сі Центральне телебачення Китаю.
Голова КНР також зазначив, що "прагнення незалежності острова несумісне зі збереженням миру та стабільності в регіоні".
При цьому Сі назвав візит Трампа "історичною подією" і заявив, що Китай і США "можуть допомагати один одному досягати успіху та сприяти благополуччю всього світу".
"Ми повинні зробити так, щоб це працювало і ніколи не зіпсувалося. Наші дві країни повинні бути партнерами, а не суперницями. Велике оновлення китайської нації та відновлення Америки можуть йти пліч-о-пліч", - заявив лідер КНР.
Трамп заявив, що американський і китайський народи "мають багато спільного", зокрема, китайці "люблять баскетбол і носять сині джинси", і в США "китайських ресторанів сьогодні понад п'ять найбільших мереж швидкого харчування в США разом узятих".
Також Трамп запросив Сі Цзіньпіна з візитом у відповідь до Білого дому 24 вересня і подякував за "величний прийом, якого не було в інших місцях".
Ще однією темою переговорів став Іран. Трамп і Сі погодилися, що поява у Тегерана ядерної зброї неприпустима, а Ормузька протока повинна залишатися відкритою і безкоштовною для проходження суден, повідомляє Білий дім.
Втім, які практичні наслідки ці заяви матимуть – незрозуміло. Так як у самого Ірану і США діаметрально протилежні погляди на те, як має вирішитися криза навколо Ормузу. При цьому з урахуванням наростаючого протистояння Пекіна і Вашингтона і китайців немає особливої мотивації жорстко схиляти Тегеран до прийняття умов Штатів.
Навпаки - ослаблення позицій американців у Перській затоці, що за фактом вже відбулося під час нинішньої війни КНР на руку.
Про це вже заявляють і опоненти Трампа у США.
Показову статтю написав чоловік екс-чинівниці Держдепу Вікторії Нуланд – журналіст та політолог Роберт Каган. У колонці для The Atlantic він назвав підсумки війни в Ірані найбільшою стратегічною поразкою США за всю їх сучасну історію. І що наслідки будуть гіршими за Перл-Харбор, війни у В'єтнамі, Афганістані та Іраку.
"Важко згадати момент, коли Сполучені Штати зазнали повної поразки в конфлікті - настільки рішуче, що стратегічний програш не можна було б ні виправити, ні ігнорувати. Катастрофічні втрати в Перл-Харборі, на Філіппінах і по всьому Тихому океану в перші місяці Другої світової війни. Афганістані були дорогими, але не завдали довгострокової шкоди загальному становищу Америки в світі, оскільки відбувалися далеко від головних театрів глобальної конкуренції.
Він вважає, що "поразка у нинішньому протистоянні з Іраном буде зовсім іншого характеру", а Ормузька протока залишиться закритою, надаючи Ірану нового статусу.
"Його не можна буде ні виправити, ні ігнорувати. Не буде повернення до статус-кво, не буде остаточної американської перемоги, яка могла б скасувати або подолати завдані збитки. Ормузька протока не буде "відкрита", як раніше. Контролюючи протоку, Іран стає ключовим гравцем у регіоні та одним. Ірану посилюються; роль Сполучених Штатів суттєво зменшується.
Чи США можуть втратити світове панування після війни в Ірані, ми аналізували тут.
