Трамп їде до Китаю. Чи вплине це на війну в Україні?
Сьогодні розпочався візит президента США Дональда Трампа до Китаю.
З ним пов'язано багато очікувань та прогнозів. У тому числі щодо війни в Україні.
Висловлюються припущення, що Китай після зустрічі Трампа з Сі Цзіньпін може підключитися до питань мирного врегулювання, використовуючи свій вплив на Москву.
Одразу, однак, скажемо, що такий сценарій є малоймовірним.
По-перше, хоча з початку війни постійно і мусується теза про те, що за бажання Китай може натиснути на Володимира Путіна і змусити його зупинити війну, насправді це складне питання. Звичайно, РФ багато в чому залежить від Китаю, особливо економічно. Але залежність ця обопільна. Пекін теж залежить від Росії щодо постачання сировини. Причому, що важливо, після викрадення Ніколаса Мадуро та перекриття Ормузької протоки ця залежність значно збільшилася. Крім того, в умовах наростаючої конфронтації зі США цінність взаємодії з РФ для Китаю лише зростає. Тому важко уявити, що в такій ситуації Пекін відмовиться від закупівель російських енергоносіїв або завдасть інших чутливих ударів Москві заради припинення війни в Україні, на якій китайці, до речі, дуже добре заробляють, поставляючи дрони та деталі до них обох країн, що воюють.
По-друге, участь Китаю у мирному врегулюванні в Україні не потрібна Трампу, який сам хоче модерувати цей процес. Якщо ж просити Пекін допомогти із мирними переговорами, то, відповідно, треба йому щось дати натомість. А розмінних монет у Вашингтона зараз залишилося не так багато.
Швидше за все, на хід війни в Україні може вплинути інший фактор: загальний стан відносин між Китаєм та США. Чим більше напруги, тим більше значимість Росії як Пекіна, так Вашингтона. Тому що позиція Москви в умовах такого протистояння може відіграти велику роль у деяких питаннях. І саме з цього погляду будуть цікавими підсумки візиту Трампа.
Щоб зрозуміти, якими вони можуть бути, слід описати загальний контекст, в умовах якого пройде зустріч.
Насамперед слід сказати, що протистояння між Китаєм і США має екзистенційний характер і виключає будь-які стратегічні домовленості про поділ світу на сфери впливу. Максимум, про що може йтися, – це тактичні угоди, щоб стосунки не зірвалися у штопор, а також тимчасове (поки йде процес мінімізації цієї залежності) збереження статус-кво за позиціями, в яких обидві країни одна від одної залежать: мікрочіпи для Китаю та рідкісноземельні метали для США.
В іншому ж точок дотику дуже мало, а приводом для наростання конфронтації дуже багато.
США дедалі більше відстають від Китаю у плані промислового виробництва та перебувають на межі втрати першості та у сфері високих технологій. Щоб переламати цей тренд, Трамп діяв у двох напрямках.
Перше: вводив мита та нав'язував нерівноправні торгові угоди іншим державам. Проте сильного удару по цій лінії завдав Верховний суд, який визнав мита Трампа незаконними.
Друге: з початку року Трамп перейшов до активної реалізації своєї стратегії енергетичного удушення Китаю шляхом взяття під контроль основних джерел енергоносіїв, після чого можна було б виставляти Пекіну умови з інших питань. Першою ластівкою стала у січні Венесуела. А в лютому американці напали на Іран із метою керувати його нафтогазовою торгівлею. Причому згідно з поширеною версією, Трамп не випадково вибрав для атаки цей час – напередодні призначеного на березень свого візиту до Китаю. Вашингтон розраховував, що на момент поїздки підкорить Іран, що різко посилило б його позиції у торгах із Пекіном.
Але вийшло інакше. Американці своїх цілей не досягли. Більше того: завдяки блокаді Ормузу позиції Ірану посилились. А Тегеран – союзник Пекіна. Трамп був змушений перенести свій візит до КНР на травень, а потім оголосив перемир'я. Але досі про жодне врегулювання немає й мови - переговори до результатів не привели.
І нинішній візит президента США відбувається в умовах, коли американці виглядають стороною, що програла у війні, що явно не посилює їх позиції на переговорах з китайцями.
Щоправда, Вашингтон розпочав морську блокаду Ірану, що, за ідеєю, має чинити тиск і на Китай, оскільки обмежує постачання йому енергоносіїв. Але поки що для китайців, які нагромадили великі запаси нафти, ця проблема не критична. Тим більше що, знову ж таки, Росія продовжує забезпечувати постачання.
Тому загалом позиції Трампа на момент початку візиту далеко не найкращі.
Основний порядок денний візиту включає кілька пунктів.
Перше: врегулювання спірних торгових питань, пов'язаних із згаданою вище взаємною залежністю по рідкісноземельних металах, чіпах та інше. Оскільки тут є взаємний інтерес, можуть бути досягнуті якісь домовленості, але вони, повторимося, матимуть тимчасовий характер – доти, доки залежність не мінімізують.
Другий: Іран. Трамп спробує залучити Пекін для досягнення домовленостей із Тегераном в обмін на зняття американської морської блокади. Але тут все складно через те, що кінцеві цілі в Ірані у Вашингтона та КНР діаметрально протилежні. Американці хочуть взяти під контроль іранські нафту та газ, щоб тиснути на Китай, і будь-які угоди розглядають лише як тактичні ходи для досягнення цієї мети. А КНР прямо зацікавлена в тому, щоб цього не сталося, а тому навряд чи підтримуватиме будь-які домовленості, які б послаблювали Іран. Навпаки: Пекіну вигідно посилення позицій Ірану та ослаблення позицій США в Перській затоці, оскільки це створює передумови переходу від нафтодолара до нафтоюаню. Тому компроміси тут проглядаються насилу. Але обговорюватимуться.
Третій: Тайвань. Незважаючи на розмови про те, що Трамп віддасть острів КНР в обмін на щось, ймовірність цього не має великої. Самі США не зацікавлені у різкому посиленні Пекіна шляхом передачі йому контролю над Тайванем. Крім того, якщо нинішня тенденція послаблення впливу у світі Америки збережеться, то згодом острів і сам, навіть без відмашки американців, піде на возз'єднання з материковим Китаєм за принципом Гонконгу "одна країна, дві системи". А тому Пекін може взагалі скептично оцінювати перспективи будь-яких "угод" із США щодо Тайваню.
Втім, з урахуванням дуже високих ставок у грі з Пекіном не можна виключати якихось несподіваних масштабних ходів із боку Трампа. Чи будуть вони і які саме, дізнаємося вже протягом кількох найближчих днів.
