Аналізуємо підсумки 1671-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
ЗСУ звільнили Шандриголово та Дерилово на Лиманському напрямі на Донеччині, повідомляє Deep State. Також українські сили просунулися у районі Шандриголово.
При цьому командир Третього армійського корпусу Білецький додав, що встановлено контроль над Дробишевим.
Зазначимо, що карта Deep State раніше не фіксувала присутності росіян у Дробишевому. Але, як випливає зі слів Білецького, вони там були.
Також командир 3-го корпусу заявив, що під час боїв застосовувалася тактика закидання в тил противника за допомогою важких БПЛА наземних роботизованих бойових комплексів.
На вихідних пролунала важлива заява прем'єра Польщі про українські втрати на фронті.
Останнім часом вони становлять близько 27 тисяч убитих та поранених на місяць, заявив Дональд Туск із посиланням на інформацію від Києва. За його словами, нова російська стратегія та нові технічні можливості, включаючи реактивні безпілотники, призводять до "набагато великих втрат з українського боку".
"Останнім часом це 27 тисяч убитих та поранених щомісяця. І це, на жаль, рекордні показники у цій війні. За такої тенденції зима в Україні справді може мати катастрофічний характер", - заявив Туск.
Нагадаємо, за версією Зеленського, Україна станом на кінець липня поточного року втратила за всю війну 50 тисяч убитими та 400 тисяч пораненими. Що явно розходиться із даними Туска. І навряд вони взяті зі стелі, враховуючи чутливість питання (а Туск - близький союзник Києва, і цифру міг отримати безпосередньо від Зеленського, з яким часто спілкується).
У цьому контексті цікаво порівняти цю цифру із показниками вбитих та поранених росіян, які озвучує українське командування. Цей показник із березня місяця коливався в межах від 30 до 43 тисяч загиблих та поранених на місяць.
Як бачимо, різниця з названою Туском цифрою втрат українських військ не надто велика. При цьому потрібно робити поправку на те, що на будь-якій війні прийнято у своїх офіційних зведеннях втрати противника завищувати.
Але, як ми вже писали, в умовах сучасної війни з домінуванням у повітрі дронів, головний фактор, що впливає на рівень втрат, - це характер боїв, який веде армія. Обидві армії використовують дуже схожу тактику і в обороні (прагнення знищувати противника дронами на далеких підступах до позицій), і в наступі (просочування малими піхотними групами з дуже значними втратами від атак БПЛА).
Відповідно, коли одна армія стоїть в обороні, а інша настає, то втрати у тих, хто обороняється в рази менше, ніж у наступаючих.
І, у зв'язку з озвученою Туском цифрою, варто нагадати, що ЗСУ з початку року роблять активні наступальні дії на південному фронті, а останніми місяцями - і на лиманському напрямку, а також на окремих ділянках у Харківській області. Що, мабуть, і позначається прямо на показниках втрат.
Також озвучена Туском цифра, яку в Україні поки що ніхто не спростував, дає уявлення про динаміку чисельності української армії – якщо зіставити з даними про щомісячні темпи мобілізації.
Та кількість, яку озвучували офіційні українські особи, коливаються в районі 30 тисяч новобранців, іноді – на кілька тисяч більше. Наприкінці серпня Кирило Буданов заявив, що Україні необхідно мобілізувати щонайменше 30 тисяч солдатів на місяць для поповнення війська, що також б'ється з названою Туском цифрою 27 тисяч щомісячних втрат.
Однак насправді 30 тисяч навряд чи може забезпечити навіть підтримку поточної чисельності українського війська, оскільки частина мобілізованих одразу йдуть у СЗЧ. І з урахуванням цього моменту, виходить, що чисельність діючої армії за нинішніх темпів мобілізації та втрат, цілком імовірно, навіть знижується. Цим, можливо, і пояснюються заклики, що періодично звучать, до посилення мобілізації та розширення її на нові категорії населення.
Навіщо Трамп дзвонив Зеленському
У неділю президенти США та України зателефонували - вперше після того, як Віткофф і Кушнер відвідували Москву та Київ. Путіну Трамп зателефонував одразу після цих візитів, а Зеленському лише зараз.
Основний підсумок дзвінка – домовленість про зустріч двох президентів цього тижня у США, куди Зеленський поїде на заходи ООН. За даними українських ЗМІ, зустріч відбудеться вже завтра.
Банкова за підсумками дзвінка заявила, що ключовою темою обговорення були мирні переговори. При цьому, зважаючи на все, основною метою дзвінка була ситуація з ціною на дизель, який дорожчає в Штатах, що б'є за рейтингами республіканців напередодні листопадових виборів Конгресу США.
Як пише Axios з посиланням на джерело, Трамп під час розмови із Зеленським неодноразово просив його припинити удари по російським НПЗ, оскільки вони сприяють зростанню світових цін на дизель. "Слово дизель звучало під час розмови багато разів", - сказав співрозмовник.
Потім Трамп – наступного дня після дзвінка Зеленського – сам порушив цю тему.
"На жаль, Росія втратила контроль над своєю нафтопереробною промисловістю через війну з Україною. Велика кількість російських нафтопереробних заводів була підірвана і, принаймні тимчасово, виведена з ладу. Цю безглузду і нескінченну війну з Україною необхідно припинити. Весь світ страждає від того, що кожен місяць гине!" - написав президент США у себе в соцмережі.
Зеленський потім написав відповів Трампу. Він заявив, що Україна готова припинити удари по НПЗ Росії, якщо та перестане бити українською енергетикою та експортом.
"Енергетичний сектор України, критична інфраструктура та наші продовольчі експортні постачання більше не повинні бути цілями для Росії, і це призведе до відповідних кроків деескалації з нашого боку", - написав президент України.
Зазначимо, що сьогодні вранці з'явилася інформація про удар по НПЗ в Уфі. Хоча українська влада про це офіційно так і не заявила, як зазвичай робить. Але якщо це правда, то Київ завдав удару по російському НПЗ вже після розмови з Трампом. Втім, Зеленський і сам сьогодні заявив, що поки що не дав згоди на припинення таких ударів.
До речі, у ніч на неділю Україна атакувала Московський НПЗ, використавши, за російськими даними, понад тисячу дронів, більшість з яких були збиті. Було кілька прильотів.
Це сталося в останній день виборів до російської Держдуми. Детальніше їх результати ми розглянемо нижче.
Що показали вибори до Держдуми
Вибори до Держдуми РФ цікаві не так тим, що на них сталося, як тим, що під час них не сталося. А саме – не було жодних потрясінь, які до того багато хто очікувався, пам'ятаючи досвід протестів на Болотній наприкінці 2011 року після виборів до Держдуми.
Зараз вони пройшли цілком спокійно. Єдина жорстка подія сталася вчора – приліт Московським НПЗ, але на загальний процес це мало вплинуло.
При цьому вибори проводилися у складній обстановці нарощування паливного дефіциту, втоми від тривалої війни, відсутності проривів на фронті, чуток про майбутню мобілізацію. Але з цього нічого не призвело до дестабілізації. І передвиборча боротьба пройшла за заданим владою планом із заздалегідь визначеним результатом - понад 2/3 місць у Держдумі отримала "Єдина Росія".
Тому в Кремлі, очевидно, ці вибори сприймають як тріумф керованості країною і доказ того, що надії зовнішніх сил на великі потрясіння в РФ, а отже, на її поразку у війні, марні: "все буде стабільно, все буде під контролем".
"Кампанія пройшла досить спокійно. Для кампанії в країні, що воює, - вкрай спокійно. Це дуже хороший показник, у тому числі і для наших зовнішньополітичних партнерів, що ситуація стабільна", - заявив один з провідних російських політтехнологів, близький до Кремля Євген Мінченко.
Багато-багато такого результату було досягнуто за рахунок попереднього зачистки передвиборчого поля від тих, хто потенційно міг порушити заданий Кремлем повістку.
Добре відома історія з усуненням із виборів "Яблука" - єдиної партії, яка виступала за припинення війни. Також, зважаючи на все, Кремль заборонив усім учасникам виборів критикувати курс Путіна з війни в Україні. І хоча на початку кампанії окремі члени тієї ж КПРФ дозволяли собі заклики до якнайшвидшого світу, потім вони більше не звучали.
Менш помітним був інший важливий процес - припинення Кремлем спроб отримати політичну суб'єктність пулу ультраправих Z-діячів, які, свого часу, готували ґрунт під заколот Пригожина і досі займаються розгоном "зради" щодо командування армії та розпалом різних протиріч у російському суспільстві (насамперед - міжнаціональних та міжнаціональних). Про них ми докладно писали тут і тут.
Вони ж активно качали ситуацію на початку року щодо відключення телеграми та інших проблем. У чому побачили спробу даного середовища і сил, що стоять за нею, "збити" внутрішньополітичний блок Кремля, отримавши контроль над передвиборчим процесом.
Також це середовище натякало, що добре було б створити партію російських націоналістів і допустити її на вибори. Проте, за підсумком, у Кремлі жодних змін не відбулося, а щодо "російської партії" ультраправим дали від воріт поворот. Що, з погляду російської влади логічно – якщо створювати партії за етнічною та релігійною ознакою, то тут же розпочнуться рухи зі створення "партії мусульман", "партії народів Сибіру" тощо, що закладе бомбу величезної сили під РФ.
Ця ситуація показала, що Кремль зробив висновки з заколоту Пригожина і тепер уважно стежить за тим, щоб його середовище не набуло політичної суб'єктності. Так, її представників влади використовують у своїх інформаційних цілях (для ін'єкцій "озверину" в небажане мілітаризуватися російське суспільство, наприклад, або для того, щоб тримати "в тонусі" генералітет, а також для залякування інакодумців), але спроби вийти в політику блокуються.
Тобто, загалом, Кремль припинив спроби винести на вибори чужі йому сенси як з боку антивоєнно-ліберального табору, так і ультраправих. Такий собі "центризм" у кремлівському розумінні.
Але нинішні вибори до Держдуми були примітними ще й тим, що їх багато хто сприймав як якийсь вододіл, за яким настануть великі зміни.
Найбільш поширене очікування – мобілізація (її підготовку влада спростовує). Також у Європі поширені очікування, що Кремль зробить найближчим часом деякі кроки ескалації (Москва це заперечує). А Зеленський нещодавно заявив, що після виборів Кремль буде готовим піти на переговори про перемир'я.
Що з цього вірно?
Насамперед, треба сказати, що незважаючи на те, що вибори пройшли спокійно і за визначеним Кремлем планом, це не скасовує проблем, які перед ним стоять.
За російськими НПЗ та іншими об'єктами продовжуються прильоти (а взимку під ударом може виявитися і енергетика), на фронті немає рішучого перелому на користь армії РФ – на частині дільниць йде її повільне просування, на інших – фронт встав, на третіх ініціативу перехоплює ЗСУ. Так, повітряні удари завдають дедалі більшої шкоди українській економіці, але це вплине на можливості опору України тільки якщо РФ зможе взимку остаточно "покласти" енергетику, а Європа не зможе або не захоче збільшити фінансування, для покриття нестачі в бюджеті. І те, й інше не факт, що станеться.
Війна, разом із ударами ЗСУ по тилах, стає все більш обтяжливою для РФ. Путін заявив, що на майбутні роки дефіцит бюджету буде збільшено майже вдвічі – до 2% ВВП. Що вказує як на заплановане зростання військових витрат, так і на те, що у своїх прогнозах Кремль враховує збитки, що завдаються українськими ударами. Щоправда, дуже велику підтримку бюджету надають високі ціни на енергоносії через війну в Ірані, багато в чому нівелюючи вплив негативних факторів. Але чи довго це триватиме – невідомо.
На такому тлі в суспільстві виникає все більша втома від війни і нерозуміння навіщо вона ведеться. Та й влада особливо не пояснює, яким чином і коли саме, з нинішньою динамікою на фронті, вона має намір домогтися "виконання всіх цілей СВО" (або хоча б вийти на кордони Донецької області).
Поки що це не призводить до внутрішніх потрясінь і зростання протестних настроїв, що показали і вибори до Держдуми, і реакція населення на проблеми, що виникають через війну (паливна криза, наприклад). Головним цементуючим фактором залишається, як і раніше, страх перед смутою, який у суспільстві перевищує страх перед війною, що тривала, і втратами на ній. З двох зол - повторення подій 1917 і 1991 років, з загрозою розпаду держави, або продовження бойових дій, росіяни, як і раніше, вважають меншим злом останнє.
Тим більше, що Кремль до цих пір щодо війни вів також "центристську" політику: з одного боку декларував "продовження "СВО" до досягнення всіх цілей", з іншого - намагався зробити так, щоб суспільство її особливо не відчувало в плані свого повсякденного життя: щоб росли доходи населення, щоб економіка не переводилася повністю на військові рейки з жестом контрактників, а чи не мобілізації.
Це і було практично офіційною ідеологією "Єдиної Росії" на виборах.
"Ми постійно чуємо розмови про те, що треба мобілізувати всю економіку, на війну розгорнути і так далі. Але якщо не буде економіки мирного життя, не буде податків, не буде доходів населення, політична ситуація зовсім буде інша і ми не досягнемо успіху у війні. Москви Сергій Собянін.
Очевидно, що Кремль хотів би й надалі продовжувати цю саму "центристську" лінію в дусі повільної "війни на виснаження", розраховуючи за якесь домогтися краху оборони України і, можливо, дочекатися серйозних змін політики Європи через внутрішньополітичні процеси та економічні проблеми.
Однак ця стратегія можлива лише у випадку, якщо під неї будуть у Росії достатні фінансові ресурси, а ситуація на фронті не зміниться різко в гірший для Росії бік.
Але й те, й інше під питанням через українські удари по тилах і непросту ситуацію на полі бою, про що писалося вище. І якщо у Кремлі дійдуть висновку про неможливість колишньої стратегії, то перед ним буде вибір із чотирьох варіантів.
Перший – мобілізація. Активно ходять чутки, що це рішення вже прийняте і буде оголошено незабаром після виборів, що влада заперечує. Соціально-політичні витрати цього для Кремля будуть більшими, тому після осені 2022 року до питання мобілізації не поверталися. Але якщо таке рішення буде ухвалено, то це буде чітким знаком, що колишню стратегію Путін уже залишив у минулому.
Другий – застосування ядерної зброї у війні з Україною. Ми вже неодноразово писали, що це несе свої ризики і для Росії, а тому Кремль може на це вирішиться лише у разі вкрай несприятливого розвитку військової ситуації.
Третій – ескалація у відносинах з Європою з перспективою висування ультиматуму: чи припинення підтримки України, чи війна, яка дуже швидко може перерости в ядерну. Розрахунок на те, що європейці за жодних обставин не оберуть війну і погодяться на всі умови. Тут також є ризики, що розрахунок не виправдається і РФ буде втягнута в бої ще з європейцями, опинившись перед перспективою необхідності застосування ядерної зброї, оскільки звичайними озброєннями росіяни війну на два фронти не потягнуть. Тому в Москві на експертному рівні та в блогосфері йде своєрідна дискусія з цього приводу. Радикальне крило виступає за ультиматум європейцям, будучи впевненими, що ті не ризикуватимуть загрозою ядерної війни і одразу приймуть усі умови. Помірні вважають, що гнати коней не треба і Європа рано чи пізно сама "зіллється" і піде на домовленості з РФ під вантажем внутрішніх політичних та економічних проблем, а ескалація може цьому перешкодити.
Четвертий - завершення війни по лінії фронту, що позбавить РФ необхідності і мобілізації, і переведення економіки на військові рейки, не кажучи вже про застосування ядерної зброї. При цьому війна у такому разі закінчиться формально перемогою Росії – здобули 20% території суміжної держави, не втративши своєї. Однак цей варіант Кремль офіційно відкидає, залишаючи в силі колишні умови, які відкидає Україна та Європа (виведення військ із Донбасу та інше). Також, як і різні варіанти часткових перемир'я - морського і повітряного.
У той же час, судячи з заяви Пєскова про ідею енергетичного перемир'я, цілком для себе таку перспективу Кремль все ж таки не закриває, проте вимагає натомість кроки назустріч. Нагадаємо, Пєсков сказав, що РФ готова на енергоперемир'я за умови зняття західних санкцій та припинення ударів Києва по енергоінфраструктурі (включаючи як НПЗ, так і експортні потужності та судноплавство). Це показує, що позиція Кремля може бути значно гнучкішою, ніж офіційно декларується. Але для цього потрібне виконання певних умов. Насамперед – кроки назустріч Росії із боку Заходу в обмін на припинення вогню. І якщо зі США іноді йдуть сигнали, що вони на це готові (хоча, з іншого боку, там ухвалюють і закон про "пекельні санкції"), позиція Європи та Києва – жодних кроків назустріч Москві, а припинення вогню по лінії фронту не означатиме завершення конфлікту з Росією, а переведе його просто у нову форму. Такий підхід посилює позиції тих сил у Москві, які виступають проти будь-яких компромісів та за війну "до переможного кінця".
Власне, і в Європі домінує теорія про нібито "вигідність" для європейців затягування війни, бо інакше "Путіна нападе на ЄС". Про її хибність ми вже неодноразово писали. Навпаки – якраз затягування війни максимально збільшує ризики її розповсюдження на Європу, яка може опинитися в якийсь момент у разі ультиматуму РФ перед катастрофічним вибором між здаванням України та ядерною війною.
Тому завдання якнайшвидшого припинення війни вимагає зміни позицій не тільки Москви, а й Києва, і Європи. Причому час прийняття необхідних рішень не нескінченно. Щодня продовження війни збільшує ризики її ескалації та втягування до її європейців.
Нове фіаско Мерця: вибори у Німеччині
Головним підсумком минулих виборів у Німеччині стало чергове різке падіння результатів ХДС канцлера Фрідріха Мерца. Після розгромного результату в Саксонії-Анхальт два тижні тому партія зазнала важких втрат одночасно в Мекленбурзі - Передній Померанії і Берліні, що посилило дискусію про політичне майбутнє канцлера, що вже почалася в Німеччині.
Окремі представники ХДС раніше вже вимагали його відставки, а після недільних виборів до цих вимог приєдналися АдГ та Ліва партія. Сам Мерц йти відмовився і заявив, що продовжить реформи.
Найважчий результат ХДС показав у Мекленбурзі – Передній Померанії. Партія отримала лише 4,9% проти 13,3% на попередніх виборах і вперше в історії не пройшла до земельного парламенту. Мерц сам назвав цей результат "катастрофою". Для порівняння, два тижні тому у Саксонії-Анхальт ХДС отримав 17,2%, тоді як АдГ – 43,8%.
У Берліні падіння виявилося менш драматичним, але теж дуже суттєвим. ХДС, який до виборів очолював столичний уряд, набрав 18,9% проти 28,2% у 2023 році і поступився першим місцем Лівої партії з 25,6%. Таким чином, ХДС, найімовірніше, втратить і посаду правлячого бургомістра Берліна.
Другий очевидний тренд – подальше зміцнення АдГ. У Мекленбурзі – Передній Померанії партія посіла перше місце з 38,2%, більш ніж удвічі покращивши результат 2021 року – 16,7%. Це вже друга поспіль перемога АдГ на земельних виборах після Саксонії-Анхальту. У Берліні партія також значно додала – з 9,1% до 16,1%.
При цьому перемога АдГ у Мекленбурзі - Передній Померанії майже напевно не означає, що вона сформує уряд: решта партій, як і раніше, виключає коаліцію з нею. Друге місце посіла СДПН прем'єра Мануели Швезіг з 35,5%, і арифметична більшість можлива у коаліції СДПН, Лівої партії та "зелених". Тому головний ефект перемоги АдГ поки що не зміна влади в землі, а подальша зміна загальнонімецького політичного балансу – партія продовжує швидко нарощувати підтримку, тоді як позиції ХДС при Мерці помітно слабшають.
І тепер у партії Мерця активно обговорюють його відставку, повідомляє Bloomberg із посиланням на джерела.
Багато функціонерів ХДС переконані, що збереження Мерця на посаді канцлера Німеччини «може завдати лише шкоди». Джерела в партії кажуть, що незалежно від того, чи залишиться Мерц при владі на даний момент, його відхід може статися «скоріше раніше, ніж пізніше».
Також канцлер розкритикував свого коаліційного партнера — СДПН. Мануела Швезіг, прем'єр-міністр Мекленбурга-Передньої Померанії, яка готується сформувати новий уряд, заявила, що коментарі Мерца після виборів свідчать, що його відірвано від реальності.
Сам Мерц, однак, йти у відставку не хоче і намагається переконати лідерів партії підтримати його.
Тим не менш, усе це, як ми вже писали, серйозно проблематизує для правлячої коаліції Німеччини питання продовження багатомільярдних вливань в Україну. Тому що одна з ключових тем, за якими Альтернатива для Німеччини веде свої успішні виборні кампанії - це звинувачення уряду ФРН у провокації війни з Росією. А також у погіршенні умов життя німців, доки мільярди євро прямують Україні - тоді як ФРН відмовляється від російських енергоносіїв, переплачуючи за альтернативні постачання.
Співголова "АдГ" Тіно Хрупалла вже заявив DW, що результати виборів мають стати сигналом федеральному уряду про необхідність налагодити діалог із Москвою. "Громадяни мають право вимагати і хотіли б іншої політики, а саме політики миру та дипломатії. Щоб Фрідріх Мерц зрештою вирушив і до Москви. І провів там переговори, щоб припинити розкручування ескалації та нарощування озброєнь", - сказав Хрупалла.
Інша керівниця "Альтернативи" Аліс Вайдель також закликала Німеччину до переговорів із Росією. "Нам важливо разом із американцями відкрити цей канал переговорів і для російської сторони", - сказала Вайдель, назвавши АдГ "надійним партнером" і для Москви, і для Вашингтона.
Reuters раніше повідомляв, що Вайдель та Хрупалла готують на 2027 рік переговори з представником Кремля Кирилом Дмитрієвим про можливе відновлення постачання російського газу до Німеччини.
Загалом, навіть якщо прихід "АдГ" до влади по всій Німеччині - питання поки що віддалено-теоретичне, то нинішній німецькій коаліції все одно доведеться робити поправку на запит, що зростає в Німеччині, на зупинку ескалації з РФ. А це ускладнюватиме виділення допомоги Києву.
Нові наїзди на "неправильних" українців
Українська влада та її група підтримки на Заході продовжують робити заяви, які, м'яко кажучи, не призводять до консолідації українського суспільства.
Російськомовні українці – зрадники, заявив голова комітету Ради з питань свободи слова Юрчишин (Голос). "Немає російськомовних українців. Є або росіяни, або українці, яких РФ перетягла у свій культурний світ і вони стали зрадниками", - заявив депутат.
Нагадаємо, нещодавно на "Миротворець" внесли Потапа та Настю Каменських за їхні висловлювання на захист російської мови. А Рада спробувала позбавити Потапа звання заслуженого артиста України, але цього не вистачило голосів.
Скандальна заява про "неправильних" українців зробила і дочка колишнього спецпредставника Трампа Кіта Келлога. Вона знущалася з смерті чоловіка, який потонув, рятуючись від співробітників ТЦК.
Меган Моббс прокоментувала посаду про те, як мешканець Дніпропетровської області Володимир тікав від співробітників військкомату, кинувся в річку і спробував переплисти її, але потонув, підхоплений течією. Тіло знайшли дайвери. У Володимира залишилася дружина та маленький син. За словами рибалок, співробітники ТЦК під час переслідування загрожували 32-річному хлопцеві зброєю.
Під цим повідомленням дочка Келлога залишила коментар: "Помер як боягуз. А міг би померти героєм".
З цього приводу її дорікнула авторка посту - активістка Марта Гавришко, яка живе в США.
"Представниця американського істеблішменту — людина, яка нічим не жертвує в цій війні, чиї члени сім'ї не гинуть, не отримують каліцтва, не зникають безвісти або не піддаються тортурам у полоні — вважає себе вправі читати українським чоловікам лекції про правильний спосіб помирати. І так, слово саме". Переважно на полі бою. Переважно на полі бою. Переважно на полі бою.
Вона також додала, що Володимир, який потонув, був ветераном АТО і вже воював, але "цього разу він не хотів бути героєм, а хотів дивитися, як росте його син".
"Але люди на кшталт Меган не залишили українським чоловікам на кшталт нього ніякого прийнятного виходу. І тому він помер все одно. А тепер люди на кшталт Меган насміхаються з його смерті, тому що, мабуть, єдиний український чоловік, гідний поваги, — це мертвий український чоловік-солдат, за умови," Гавришка.
Дочка Келлога написала пост у відповідь, де заявила, що сама пішла в армію добровольцем.
"Коли мою країну атакували 11 вересня, я зголосилася добровольцем. Я вступила до Вест-Пойнт. Я поїхала до Афганістану. Твою країну атакували, а ти витрачаєш час на те, щоб переконувати людей не підтримувати її. Ми не схожі", - написала Меган Моббс.
За її словами, насильницька мобілізація в Україні - "не доказ провалу волі. Це одна з найжахливіших цін за запобігання її згасанню". Також дочка Келлога звинуватила Гавришка в "антиамериканізмі".
Раніше батько Меган Моббс Кіт Келлог закликав владу України оголосити мобілізацію жінок, посилаючись на те, що його дружина та дочка служили в армії. Але, як ми вже писали, у бойових діях на передовій обидві жінки участі не брали.
