На тлі війни США та Ізраїлю з Іраном пішла в тінь інша війна - Афганістану та Пакистану. При цьому вона не припиняється та навіть розширюється.

Буквально вчора про неї знову заговорили, бо Пакистан завдав удару Кабулу. За заявою талібів під час удару загинуло понад 400 людей у лікарні. Пакистан заперечує удар по цивільному об'єкту.

Тим часом повномасштабна війна між двома країнами триває вже майже місяць. Щев лютому про її початок заявив Пакистан, звинувативши Афганістан у тому, що він "перетворився на колонію Індії".

"Вони стали маріонетками Індії. Вони зібрали в Афганістані терористів з усього світу та почали експортувати тероризм", - заявив міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф.

Все, що відбувається, виглядає іронією історії, оскільки саме пакистанські служби ще в 90-ті роки, по суті, створили рух Талібан і сприяли тому, що таліби до середини 2001 року захопили майже весь Афганістан. Щоправда, після терактів 11 вересня, коли американці розпочали операцію проти талібів, Пакистан був змушений показово припинити їхню підтримку, але потім де-факто вона відновилася.

І коли таліби повернулися до влади у 2021 році, багато хто вважав, що Афганістан стане мало не протекторатом Пакистану. Або, як мінімум, його союзником.

Однак реальність виявилася іншою – буквально відразу таліби почали конфліктувати зі своїми пакистанськими "прабатьками".

Причин було кілька.

По-перше, країни мають неврегульовану територіальну суперечку: Афганістан не визнає міждержавний кордон, так звану лінію Дюранда, яка розділила між двома країнами територію проживання пуштунських племен.

По-друге, "Талібан" критикує владу Пакистану за відхід від норм ісламу в державному управлінні.

По-третє, афганський "Талібан" підтримує діюче на північному заході Пакистану ісламістське угруповання "Техріке-Талібан Пакистан", що базується саме на пуштунських територіях і виступає за встановлення в Пакистані шаріатського правління. На південному сході Афганістану діють табори та тренувальні бази "Техріке-Талібан Пакистан", які використовуються для атак на пакистанську територію.

Ситуація різко загострилася у березні 2024 року після підриву членами "Техріке-Талібан Пакистан" вантажівки з пакистанськими військовими.
Слідом за ці армія Пакистану завдала авіаударів по афганських провінціях Хост і Пактика. Як заявлялося – по об'єктах "Техріке-Талібан Пакистан". У відповідь Афганістан завдав мінометних та артилерійських ударів по позиціях військ Пакистану та населених пунктів поблизу кордону. Крім того, низка дружніх Талібану угруповань здійснила атаки на пакистанські сили всередині країни: 20 березня бойовики-сепаратисти з Армії визволення Белуджистана атакували портове місто Гвадар, 22 березня терорист-смертник на автомобілі атакував пакистанський військовий конвой.

Активна фаза боїв тоді завершилася до травня, після чого сторони повернулися до переговорів, які проходили за посередництва Катару та Туреччини.

Успіху, однак, вони не дали, і в грудні 2024 року ситуація знову різко загострилася після атаки бойовиків "Техріке Талібан" на пост пакистанської армії у Південному Вазірістані, внаслідок чого загинуло 16 пакистанських військових.
У відповідь авіація Пакистану завдала ударів по семи об'єктах в афганській провінції Пактика. Після цього були перестрілки поблизу кордону. До кінця січня 2025 року обстановка знову стабілізувалася, і сторони повернулися до переговорів, які, втім, знову не мали успіху: Пакистан вимагав видачі лідерів "Техріке Талібан" та встановлення контролю над таборами руху в Афганістані, афганська влада вимагала мораторію на удари Пакістану.

У травні 2025 року відбулося чергове, ще серйозніше загострення : після серії ударів Пакистану по афганській території розгорнулися прикордонні бої в афганській провінції Гільменд.

Однак у червні 2025-го після втручання Китаю конфлікт начебто вдалося врегулювати: Афганістан погодився взяти під контроль переміщення бойовиків "Техріке Талібан" на своїй території, а Пакистан обіцяв у майбутньому утриматися від ударів територією Афганістану.

Дійшло навіть до того, що Ісламабад та Кабул відкрили посольства у столицях один одного, проте світ протримався недовго.

Вже у грудні 2025-го поновилися прикордонні перестрілки. Чергова спроба Катару та Туреччини нормалізувати ситуацію зірвалася після того, як 6 лютого 2026-го терорист-смертник підірвав себе в мечеті шиїтів в Ісламабаді, в результаті чого загинули 36 людей. Влада Пакистану знову звинуватила в "Техріку Талібан" і афганську владу, що підтримувала рух. Втім, причетність до вибуху заперечували, до того ж наступного дня відповідальність за вибух взяла на себе "Ісламська держава". Однак це не завадило Пакистану 11-18 лютого здійснити низку авіаударів за цілями в афганських провінціях Нангархар, Пактика та Хост, на що Афганістан відповідав обстрілами прикордонних територій Пакистану.

26-27 лютого афганські сили як крок у відповідь здійснили ряд рейдів через кордон з Пакистаном на глибину до декількох кілометрів.

Саме відповіддю на ці рейди і стали згадана вище заява міністра оборони Пакистану про початок "відкритої війни" та масштабні авіаудари пакистанських ВПС не лише прикордонними територіями, але також Кандагаром і Кабулом. Також суттєво зросла інтенсивність прикордонних зіткнень.

Зараз бої та взаємні обстріли продовжуються. Конфлікт не вщухає.

Зокрема, Пакистан завдає ударів по району Панджешера, який відіграє стратегічну роль моста між північчю та півднем Афганістану. Контроль над ущелиною відіграє ключову роль для афганської військової та цивільної логістики, зокрема й логістики військових операцій на пакистанському кордоні. Неподалік виходу з Панджешерської ущелини розташований знаменитий перевал Саланг - "горло Кабула", через який проходить траса Хайратон - Кабул, яка відіграє найважливішу роль у постачанні афганської столиці. Саме Панджешер є найбільш логічною метою Пакистану у разі, якщо Ісламабад має плани щодо розширення війни та перенесення її вглиб Афганістану. Таліби, до речі, це розуміють, і в Панджешері вже розпочалася мобілізація місцевого населення до лав народного ополчення.

Пакистан, безумовно, має сильнішу та сучаснішу армію. Окрім того, це ще й ядерна держава. Але й сили талібів, які мають досвід майже 20-річної війни з американцями, цілком боєздатні та непогано озброєні. Крім того, вони координують свої дії із сепаратистськими та ісламістськими рухами всередині самого Пакистану, що створює для останнього серйозні труднощі. При тому, що всередині Афганістану таліби серйозних противників не залишилися.

Тобто війна може бути досить тривалою та руйнівною. При цьому Катару та Туреччини, які мирили дві країни до того, що у зв'язку з війною в Ірані явно не до Афганістану. Так само як і США.

Тому посилюється роль Китаю, який має добрі стосунки як із талібами, так і з Пакистану. Зв'язки останнього з КНР були дуже міцні на тлі протистояння з Індією. А в нинішній обстановці, коли Ісламабад фактично вплутався у війну з Афганістаном, їхнє значення для Пакистану ще зросло.

Непряме, що відбувається, впливає і на війну в Ірані. Пакистан є потенційно однією з сил, яку США могли б задіяти для наземного вторгнення до Ірану. Тим більше, що Ісламабад має угоди про підтримку безпеки з країнами Перської затоки, які зараз атакує Іран.

Однак поки йде війна з Афганістаном, у Пакистану мало можливостей відкрити ще й "другий фронт" проти Ірану. До того ж, категорично проти цього, напевно, буде Китай, вплив якого на Ісламабад, як писалося вище, зростає. Тому вірогідніша зворотна ситуація – коли через Пакистан пропускатиме через свою територію китайську військову допомогу Ірану, якщо Пекін вирішить її надати.

Підпишіться на телеграм-канал Політика Страни, щоб отримувати ясну, зрозумілу та швидку аналітику щодо політичних подій в Україні.