Карибська "Україна" та техаська "Усть-Луга". У чому складності для США операції проти Куби
Минулого тижня президент США Дональд Трамп фактично прямим текстом анонсував дії проти Куби, заявивши, що острів "буде наступним".
Про те, що Вашингтон планує якусь спецоперацію проти Куби – чи військову, як зараз в Ірані, чи примус до підпорядкування, як на початку січня у Венесуелі, - кажуть уже давно.
Вже два місяці острів фактично перебуває у паливній блокаді після того, як Трамп пригрозив запровадити мито проти будь-якої країни, яка постачає на Кубу енергоносії. При цьому днями блокаду було частково прорвано: до острова підійшов російський танкер.
Але так чи інакше в експертному середовищі поширена думка, що доля Куби вирішена наперед і вона дійсно буде наступною.
Однак постає питання: наступна в якому значенні? Наступна Венесуела, де США мінімальними зусиллями змогли досягти зміни курсу країни? Або наступний Іран, де американці поки що застрягли, не тільки не виконавши свої завдання, а й фактично подарувавши своєму противнику контроль над Ормузькою протокою, а заразом і підставивши під удар нафтогазовий бізнес своїх найважливіших близькосхідних союзників?
На перший погляд, Вашингтон може добитися від Куби свого швидко та відносно легко. Це острів, який знаходиться просто під боком у США. Американський флот може повністю його блокувати. Потенційні союзники Гавани знаходяться за морями-океанами. Здавалося б, його доля вирішена наперед, як тільки Штати впритул візьмуться за вирішення кубинського питання.
Однак, як показали нинішні події в Ірані, далеко не все, і не завжди йде так, як планує Вашингтон.
Але питання навіть більш глобальне.
Війна Росії та України показала новий формат конфліктів ХХІ століття, коли одна країна, не найбільша і найсильніша, воює за непрямої підтримки одних ядерних держав з іншою великою ядерною державою, прагнучи завдати їй максимальної шкоди і виснажити її сили, хай навіть ціною дуже великих власних жертв.
Зараз для США існує загроза отримати як свою "Україну" Іран, якщо вони не зможуть придумати, як швидко розгромити Тегеран або вийти з гри. А операція проти Куби загрожує Вашингтону появою "України" у Карибському морі.
Так, Куба не така велика, як Іран, і перебуває в набагато вразливішому становищі, проте може бути не меншою, а в чомусь навіть більш небезпечною для Штатів, оскільки розташована прямо у них під боком.
І приклад Ірану продемонстрував, якою може бути відповідь на дії американців: удари дронами та ракетами по критично важливих об'єктах, причому дрони та ракети можуть оформити як дружню допомогу з боку Ірану та Північної Кореї та тим чи іншим чином доставити на острів (якщо вони ще не доставлені).
А важливих об'єктів поблизу Куби у Штатів чимало: все американське узбережжя Мексиканської затоки знаходиться в межах 2000 кілометрів від острова, тобто дальності польоту модернізованих "Шахедів". У тому числі менш ніж за 1500 кілометрів, у Техасі та Луїзіані, знаходяться всі найбільші портові потужності США з експорту нафти і газу, які, як показав приклад російської Усть-Луги, дуже вразливі до ударів дронів, як і решта нафтових об'єктів. Буквально в "пішій доступності" для кубинських дронів будуть також космодром на мисі Канаверал у Флориді та резиденція Трампа Мар-а-Лаго (менше 500 і менше 400 кілометрів відповідно). У прибережних штатах є велика кількість найважливіших військових виробництв. Все це може бути під ударом.
Звісно, сили у цій битві будуть не рівні. З урахуванням географічної вразливості острова кубинці опиняться дуже важко.
Але, по-перше, якщо Куба чинитиме опір навіть не три з лишком з року, як Україна у війні з РФ, а лише три місяці, проте за цей час винесе всі об'єкти нафтогазового експорту Штатів, військові заводи і космодром, це завдасть удару США колосальної сили, різко знизивши шанси на успіх їхнього імперського курсу.
По-друге, якщо Куба не впаде у перші дні і покаже готовність протистояти Штатам, то у неї у світі може з'явитися чимало союзників. Експансіоністський курс нинішньої адміністрації Білого дому загрожує багатьом країнам у світі: насамперед Китаю, а також Росії, Європі з її ліліберальними елітами та державам Латинської Америки. Крім того, цей курс, пов'язаний із постійними війнами, вкрай непопулярний і в США. Там його мало хто підтримує, крім республіканців-неоконів, які ще недавно навіть у своїй партії здавалися маргіналами. Наклавшись на ефект від війни в Ірані та на загальне невдоволення курсом Трампа, нова війна прямо під боком у США може призвести до політичної бурі та глибокої внутрішньої кризи в країні, коли Вашингтону буде вже не до зовнішньої активності.
Тобто ризики для США, якщо Куба вирішить чинити опір і отримає для цього необхідну зброю, дуже великі. А тому з погляду логіки Вашингтону є про що подумати, перш ніж розпочинати спеоперацію проти Куби.
І тим більше небезпечно для Штатів робити будь-які різкі кроки щодо острова, доки не завершилася війна в Ірані. Ракет для "Петріотів" на другий фронт у Карибському морі може зовсім не вистачити.
