Перемир'я в Херсоні та Олешках, крім радості місцевих жителів, вже викликало потік критики з боку низки українських військових пабліків та різних коментаторів, які наголошують на тому, що РФ використовує припинення вогню для зміцнення своїх військових позицій в Олешках, ротації солдатів та підвезення боєприпасів.

Навіть висловлюються версії, що перемир'я — це спільний "хитрий план" президентів США та РФ Дональда Трампа та Володимира Путіна чи то для того, щоб поправити важке становище армії РФ на берегах Дніпра, чи то для того, щоб підготувати сили для десанту до Херсона.

Так, на цю тему сьогодні написало статтю близьке до західних "яструбів" німецьке видання Bild. З посиланням на українських військових воно пише, що армія РФ може готувати масштабний наступ на Херсон, використовуючи припинення вогню в Олешках для перекидання техніки, боєприпасів та військових. У ЗСУ заявляють, що зафіксували на відео активне переміщення російських підрозділів ближче до річки Дніпро.

Публікації та коментарі з подібними оцінками виходять зараз постійно. Їхній загальний висновок — "перемир'я вигідне Росії, а не Україні, це план Москви".

У той самий час сама хронологія підготовки перемир'я спростовує ці тези.

Для початку пояснимо загальну специфіку боїв на берегах Дніпра. На відміну від інших ділянок фронту, тут (після закінчення епопеї з Кринки) майже немає сухопутних боїв, за винятком млявого протистояння на дніпровських островах або рідкісних вилазок ДРГ.

Через це, на відміну від Донбасу, у містах, що знаходяться поблизу річкової лінії фронту, залишається чимало мирних жителів (щодо, наприклад, Дружківки чи Лимана).

Однак це не означає, що бойові дії не ведуться. Вони йдуть у форматі повітряної війни дронів та бомб, а також ракетно-артилерійських дуелей. Обидві воюючі армії побоюються, що противник накопичить сили для форсування Дніпра, а тому намагаються вистежити місця розташування військових і завдати по них ударів, а також зруйнувати їх логістику, наприклад, за допомогою дистанційного мінування доріг. Військовою мовою це називається "ізоляцією театру бойових дій". Але на практиці через те, що солдати обох армій нерідко перевдягаються в цивільний одяг і їздять на цивільному транспорті, це перетворюється на знищення всього, що рухається, — і людей, і машин.

Крім того, обидві сторони полюють на операторів дронів супротивника, які часто обладнають свої позиції в житловому секторі. Відповідно, від ударів по них страждають і мирні люди.

Подібна ситуація склалася на обох берегах річки Дніпро, а також на Кінбурнській косі. Відмінність лише в тому, що Херсон через його розміри набагато важче щільно "ізолювати", ніж Олешки. А тому й умови життя для цивільних у цьому місті значно жорсткіші, ніж у Херсоні (хоча і в останньому райони, що прилягають до Дніпра, майже повністю обезлюдніли).

Донедавна страждання цивільного населення на підконтрольних противнику територіях зі зрозумілих причин не сильно педалювалися з обох сторін. На звинувачення у вбивстві мирних жителів у кращому разі йшли лише сухі відмовки на кшталт "ми завдаємо ударів лише з військових позицій".

Але з весни цього року в українських ЗМІ та пабликах почало з'являтися все більше інформації про важке становище в Олешках. Причому подавалося це зі звинуваченнями на адресу росіян у тому, що вони утримують мирних громадян як "живий щит", не даючи їм евакуюватися з Херсона. У РФ це заперечували і заявляли, що евакуація була неможлива через постійні українські обстріли та дистанційне мінування доріг.

Так чи інакше, але тему з "живим щитом" влада в Києві відразу помітила і в такому контексті підхопила, оголосивши міжнародній спільноті про гуманітарну катастрофу в Олешках з вини РФ. Також з українського боку було запропоновано локальне перемир'я. Можливо, з упевненістю в тому, що РФ на нього не погодиться, як не погоджується на інші форми припинення вогню.

І Москва справді довгий час ніяк на ці заклики не реагувала. Але до жовтня у Кремлі побачили, як могли б використати ситуацію у своїх інтересах: вони запропонували Вашингтону перемир'я в Олешках як складову частину нової угоди Путіна та Трампа, в рамках якої також було знято санкції з російського дизеля. Тому Москва вирішила дати можливість Трампу та його дружині Меланії перед виборами до Конгресу виступити в ролі миротворців за вже добре відомою у світовій спільноті темою Олешек.

Так про перемир'я і домовились.

Тобто, спочатку це була саме українська, а не російська ідея.

Тому говорити, що йдеться про якийсь "хитрий військовий план" Путіна, навряд чи можливо. Це, мабуть, можна назвати справді "хитрим планом", але не військовим, а дипломатичним.

Що ж до того, що росіяни зміцнюють свої позиції в Олешках, то очевидно, що те саме роблять і українські військові на правому березі.

Реальні причини критики перемир'я можуть лежати зовсім на іншій площині.

Досягнуті за Олешками домовленості показали три дуже важливі речі.

Перше – дотримання режиму припинення вогню можливе.

Друге — перемир'я викликало величезний приплив позитивних емоцій як у херсонців, так і у мешканців інших українських регіонів, породжуючи сподівання, що й загалом війна може закінчитися. І це продемонструвало справді величезний запит у суспільстві на світ.

Третє — перемир'я показало, що Україна та РФ можуть між собою домовлятися і потім ці домовленості виконувати. Самі по собі кадри того, як український чиновник — омбудсмен Дмитро Лубинець — тепло вітається з російським омбудсменом Яною Лантратовою, як потім сідає в Білорусі на літак російського Міноборони і відлітає в Анапу, самі по собі працюють на руйнування відомої тези про те, що "Київ з Москвою ніколи між собою супротивників не впаде".

Усі ці моменти навряд чи подобаються умовній "партії війни" (причому не лише в Україні, а й у РФ, і на Заході), а звідси й критика перемир'я.

Однак те, що, незважаючи на все це обурення, перемир'я продовжується і дотримується, показує, що "партія війни" все-таки не всесильна. Отже, є і надія на світ.

Читайте Страну в Google News - натисніть Підписатися