Сьогодні мав розпочатися останній пленарний тиждень парламенту України у березні. Однак у вівторок депутати так і не зібралися, вирішивши відвести для голосування лише два дні – середу та четвер. При цьому жодних важливих законопроектів не планується розглядати. А законопроект про підвищення податків, який МВФ вимагав ухвалити до кінця березня, уряд навіть позаніс до Ради, а лише опублікував у себе на сайті.
При цьому обговорюються погрози фізичної розправи на адресу депутатів з боку близьких до Банкової спікерів та політтехнологів. І вже пішла чутка, що через це деякі депутати бояться приходити до Ради.
Все це відбувається на тлі поглиблюючої кризи у Верховній Раді, де хронічно не вистачає голосів за найважливіші законопроекти. Причому не вистачає переважно завдяки систематичній відмові від участі в голосуванні багатьох "слуг народу".
Про причини цього ми вже писали.
По-перше, це форма тиску фракції "Слуги народу" на антикорупційні органи та західних партнерів. Наразі десятки депутатів президентської фракції стали об'єктом кримінального переслідування з боку НАБУ та САП. Тому через саботаж голосувань (у тому числі і щодо законопроектів, які потрібні для МВФ та для інтеграції до ЄС) вони намагаються добитися для себе імунітету. Параліч Ради вигідний і президенту, оскільки дозволяє йому звалити провину на депутатів за неприйняття законопроектів, ухвалення яких він і сам не хоче (підвищення податків, посилення зовнішнього управління над силовими структурами та держкомпаніями, розширення повноважень НАБУ та САП).
По-друге, депутатам перестали платити зарплати у конвертах.
По-третє, після відставки Єрмака розпочався процес розбалансування єдиної вертикалі влади президента. І фактично фракція "слуг народу" все меншою мірою управляється Зеленським.
Як ми вже аналізували, зараз сформувалося три політичні центри в Україні.
Перший – це президент, який зберігає контроль над більшістю силових структур, глав ОВ, а також намагається зберегти свій повний контроль над Кабміном. Хоча, за Конституцією, уряд підзвітний насамперед парламенту, але формувався він улітку минулого року під пильним наглядом Єрмака, а тому й люди, здатні на самостійні політичні дії, туди не потрапили. Єрмака вже немає, але за інерцією Кабмін продовжує де-факто підкорятися Зеленському.
Другий - це значна частина фракції "Слуги народу" на чолі з її главою Арахамією, який, у свою чергу, близький до голови Офісу президента Кирила Буданова - одного з найбільш популярних в Україні політиків. Фактично, саме ця група зараз має визначальний вплив на процеси в парламенті. І хоча поки що відкрито проти Зеленського вона не виступає, проте її представники все частіше атакують уряд, нагадуючи, що Кабмін має бути найважливіші питання узгоджувати насамперед із Радою.
Третій - так звана "антизеленська коаліція": люди та структури, які раніше пов'язані з Демократичною партією США, а тепер перейшли під патронат Європи, грантові організації, пов'язані з ними політики та ЗМІ, ключові співробітники НАБУ та САП та низка опозиційних діячів на кшталт Петра Порошенка.
Цілі у всіх трьох груп різні.
Президент хоче відновити вертикаль влади (включаючи контроль над фракцією) і тим чи іншим способом підпорядкувати собі НАБУ та САП. Але політичних ресурсів у нього для цього ще менше, ніж минулого літа, коли він був змушений здати назад за аналогічної спроби. Корупційний скандал завдав по ньому дуже сильного удару.
Група Арахамії хоче надати суб'єктності фракції "слуг", зробивши її, а не Банкову, фактичним центром влади. Паралельно розкручуючи Буданова як кандидата номер один у ролі нового глави держави. При цьому НАБУ та САП у цій групі теж не люблять.
"Антизеленська коаліція", сподіваючись на підтримку Європи, хоче сформувати новий уряд під своїм контролем, перетворивши Зеленського на "британську королеву". Для цього, зокрема, вже активно використовується і нинішній параліч роботи Ради. Просувається тема, що для виходу з політичної кризи треба поміняти Кабмін, призначивши новим прем'єром "авторитетну фігуру". Як така в "коаліції" все частіше називається міністр оборони Федоров.
При цьому зрозуміло, що зміна уряду, який поки що керується, не потрібна президенту.
Можливо, відставку Кабміну могла б підтримати група Арахамії, але не під призначення прем'єром Федорова (з яким у групи напружені відносини), а під призначення Кирила Буданова. Але для того, щоб група включилася в процес зносу уряду вона повинна прямо піти всупереч Зеленському, чого вона поки що уникає. Та й не факт, що взагалі без згоди президента у Раді вистачить голосів для відставки уряду. Якщо, звичайно, за його позиціями не буде завдано нового потужного удару.
Тому ситуація й застигла в глухому становищі, коли жодна з груп не може "передавити" ситуацію на свою користь.
Однак вічно вона в такому положенні не може і, рано чи пізно, хтось спробує піти "в прорив".
Наприклад, НАБУ та САП з метою тиску на Зеленського може оголосити підозри його найближчому оточенню – Єрмаку та Шефіру. Можливо – Умерову та Свириденка. Ціль - спонукати президента погодиться на зміну уряду, показавши, що "снаряди вже лягають зовсім близько", а також спонукати "слуг" відкрито виступити проти Банкової. Або, навпаки, Зеленський здійснить атаку на НАБУ та САП.
Таким чином, політична криза в парламенті продовжуватиме розвиватися та поглиблюватися.
Докладніше про ситуацію в Раді читайте у статті "Країни".
"Вихід – заміна прем'єра"
Порядок денний цього пленарного тижня, схоже, виявиться ще коротшим, ніж попередній. У вівторок засідань не буде. У п'ятницю – лише година питань до уряду. Для голосувань відведено середу та четвер. За словами народного депутата Ярослава Железняка (“Голос”), будуть, окрім іншого, два президентські та кілька урядових законопроектів, проте нічого доленосного.
По суті "італійський страйк" у Раді триває. Депутати зберуться у сесійній залі, але серйозні закони, схоже, як і раніше, не мають шансів бути прийнятими.
"Цей тиждень буде останнім пленарним у березні. Тобто на ньому закінчується перший квартал 2026 року. Він буде абсолютно провальним. Вже скасували вівторок (через брак голосів), середа - четвер теж будуть без перспектив", - написав у своєму Telegram-каналі народний депутат Ярослав Железняк ("Го.
З його твердженням дехто готовий посперечатися.
"З початку "великої" війни протягом кількох років Рада працювала по два дні в пленарному тижні і встигала все необхідне прийняти. Потім хтось вирішив повернутися до роботи як у мирний час і знову стало три дні для голосувань і година питань до уряду. Але ми і зараз можемо укладатися в два дні. Тому нічого страшного у відмові від вівторка немає", - СН.
Проблеми з голосуваннями співрозмовник, втім, не заперечує. Однак для неї він має своє пояснення. Спочатку нагадаємо, у чому, власне, суть.
Як писала "Країна", у Раді спостерігається останнім часом жорсткий дефіцит голосів, крім іншого, за законопроекти, які вимагають від України західні партнери. Деякі законодавчі ініціативи уряд намагався провести не миттям, а катанням, але безрезультатно, що підтвердила історія з проектом №14025 “Про запровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи” (його ще називають законопроектом про OLX).
Згідно з домовленостями з МВФ, уряд вніс проект закону про стягнення податків із доходів від діяльності на платформах на кшталт Uklon, Glovo, OnlyFans, OLX тощо.
При цьому самі депутати очікували, що у разі його прийняття в першому читанні до другого Кабмін внесе додаткові поправки про відміну пільги для посилок вартістю нижче 150 євро, запровадження ПДВ для підприємців-фізосіб, закріплення постійної ставки військового збору на рівні 5%. Було багато критики на адресу уряду, який погодився на такі вимоги МВФ, і загалом незадовільний результат - лише 168 голосів "за" - був очікуваний.
Відповідальність за такий результат депутати покладають на Кабмін, який провалив комунікацію з Радою.
В інтерв'ю Deutsche Welle заступник голови фракції СН Олександр Ковальчук заявив, що "її (комунікації – Ред.) просто немає". Уряд, мовляв, щось домовляється з міжнародними фінансовими структурами, а Рада часто “дізнається про ці домовленості з медіа”.
“Перед тим, як погоджуватись на щось у переговорах, уряд має отримати позицію парламенту, а не після цього приносити рішення на голосування”, - заявив Ковальчук в інтерв'ю.
"Ми бачимо голосування і по 270, і по 300 голосів. Але коли з'являються законопроекти, які не були прокомуніковані, вони можуть не набрати голосів. Коли це ініціативи депутатів чи комітетів, вони отримують підтримку. Коли це зовнішні ініціативи без комунікації, виникають проблеми", - наполягає заступник голови фракції СН.
У свою чергу джерело "Країни", впливове у фракції СН, говорить про "небажання парламенту голосувати за неузгоджені з ним законопроекти". "Рада за все необхідне для забезпечення життєдіяльності держави голосує. Коли це скликання на початку своєї каденції приймало всі закони поспіль, його називали "шаленим зеленим принтером". Коли ж Рада стала голосувати вибірково, виходячи з інтересів громадян, вона, виявилося, погано працює. Це означає, що ні та, ні інша точка зору не є об'єктивною".
Фактор розслідувань НАБУ джерело “Країни” також вважає важливим у контексті роботи Ради, проте, за його словами, багатьма депутатами - причому не тільки у фракції СН - рухає не страх самому стати фігурантом, а бажання “вмити руки”: якщо антикороргани, які курирують Захід, дестабілізують парламент своїми розслідуваннями, то “.
Власне, після оголошення підозр п'ятьом народним депутатам, серед яких був друг колишнього першого помічника президента Сергія Шефіра та голова “транспортного” комітету Юрію Киселю, Рада серйозно “зламалася” і в такому стані перебуває досі.
При цьому народний депутат Железняк (Голос) каже, що чинити її не поспішають. Президент Зеленський не робить спроб зібрати ні власну фракцію, ні інші парламентські об'єднання на розмову. А Свириденко, за словами Железняка, "встигла тричі за тиждень сходити поскаржитися Зеленському на поганих депутатів".
"За сім років депутати "подорослішали", отримали власний політичний досвід і вважають, що чесно відпрацювали свій п'ятирічний термін на Зеленського. А зараз триває своєрідна "продовжленка", і депутати переконані, що більше нічого не повинні президенту. Депутати розуміють, що в наступний політичний проект Зеленого старих "слуг народу" не візьмуть" настрої всередині монобільшості Залізняк.
За його словами, єдиний вихід із становища - заміна прем'єра. Кандидатом на цю посаду, за його словами, має бути людина з команди влади, яка має “підтримку більшу, ніж у президента чи СН”. Можливі кандидатури – спікер Ради Руслан Стефанчук, міністр оборони Михайло Федоров, голова ВП Кирило Буданов.
При цьому джерело у фракції СН називає ідею змінити Свириденка "маргінальною". І "ситуація з голосуваннями не позначиться на долі уряду". "Федорів поки не буде прем'єром, незважаючи на всі спроби Железняка та інших представників групи підтримки НАБУ та САП його протягнути", - каже джерело.
Президент Володимир Зеленський поки що не готовий загострювати відносини з парламентом. Фото: president.gov.ua
Гра на публіку там і тут
Як би там не було, тиск на Кабмін та саму Свириденко зберігається. В уряді відмовилися оперативно вносити нову редакцію проекту щодо податкових новел. Ймовірно, це відбудеться ближче до червня, коли у МВФ вирішуватимуть долю другого траншу. Але й до цього Кабміну доведеться якось координуватися з парламентом. У рамках домовленостей із МВФ, ЄС та Світовим банком уряд продовжить реєструвати законопроекти, за які доведеться домовлятися із депутатами.
А поки що стан “ні миру, ні війни” між Кабміном та депутатським корпусом продовжиться.
Хоча всередині парламенту також все залишається складним і навіть ризикує ще більше посилитись. Самі депутати повідомляють, що їм надходять погрози розправи у відповідь на їхню відмову голосувати.
Народний депутат Олексій Гончаренко ("Євросолідарність") написав на своїй сторінці у Facebook, що планується провокація щодо депутатів від СН та колишніх членів фракції ОПЗЖ. Останні часто-густо паркуються біля готелю “Київ”, де, мовляв, і зберуться провокатори. "Крім ОПЗЖ, будуть кидатися і на "слуг народу", які найактивніше виступають проти голосування за закони МВФ", - стверджує Гончаренко.
За його словами, через це деякі депутати бояться приходити до Ради.
У СН ці погрози спростували.
"Це марення", - заявила нардеп Ольга Василевська-Смаглюк.
"Читаю, що погрожують почати бити депутатів, якщо вони не голосуватимуть. Уявляю, як дубаситимуть, якщо почнуть голосувати за податкові новели для ФОП та громадян", - написав на своїй сторінці у Facebook народний депутат Ігор Фріс (СН).
Як наслідок, працездатність парламенту ще знизиться. Комусь це здасться парадоксальним, але особливої небезпеки для влади тут немає.
Уряд функціонує, гроші у держбюджеті поки що є. Можна знайти навіть вигоду: не приймаються закони, здатні викликати як народне невдоволення (як підвищення податків), так і послабити вплив ВП на систему управління. А цього не можна було виключати, погодись Рада на зміни в оподаткуванні і точно буде, якщо ухвалювати закони насамперед по лінії Ukraine facility, до яких доклали руку українські грантові кола та Європу.
У зв'язку з цим погрози Зеленського домогтися мобілізації депутатів за небажання голосувати певною мірою виглядають грою на публіку - все більше на ту, що на Заході, та й усередині країни теж.
Проте, напруга між депутатами та Зеленським відчувається на увазі все більш самостійної гри значної частини фракції на чолі з Арахамією.
"Слуги поступово виходять з підпорядкування Банкової. Звідси логічно виникає питання про долю уряду, яким зараз керує Зеленський, хоча за Конституцією має керувати Рада. "Антизеленська коаліція" активно підштовхує до заміни уряду. Люди Арахамії також все частіше продукують закиди на адресу Кабміну. Але для цього "слуги" повинні піти на відкритий бунт проти Зеленського. А вони цього побоюються. НАБУ та САП", - каже джерело в парламенті.
